Дитяча хвороба лівизни доріг (стр. 6 )

Чилійці хочуть провести Дакар-2008

Влада Чилі пропонує організаторам ралі Дакар провести в поточному році цю гонку в своїй країні. Офіційний лист буде направлено влаштовувачам змагання — компанії А. 5.О. вже наступного тижня.

Передбачається, що в разі перенесення Дакара в Чилі гонка пройде

в північній частині пустелі Атака-ма, де щороку проходять ралі Патагонія—Атакама. Як інші можливі претенденти на проведення ралі також розглядаються Австралія, Китай і Росія.

Раніше організатори цих змагань заявляли, що гонка в 2008 році проводитися вже не буде і її неможливо перенести в інші країни, бо спортсменам вже були повернені стартові внески, необхідні для участі в змаганні.

Традиційно Дакар-2008 стартує в Лісабоні і проводиться в Африці, проте 4 січня його було відмінено через загрозу терактів.

На сході Мавританії 24 грудня 2007 року було застрелено чотирьох французьких туристів. Серед загиблих — двоє дітей. За даними влади Мавританії, двоє з трьох злочинців, винних у смерті французьких туристів, пов'язані з Салафі-стським угрупованням проповіді і джихаду, що називає себе «Відділенням Аль-Каїди» в країнах ісламського Магріба». Ралі-мара-фон Дакар-2008 повинен був початися 5 січня

Як повідомлялося, цього року у ралі Дакар уперше за тридцятирічну історію проекту планувала взяти участь українська команда. 5 січня у рамках Дакару-2008 з Лісабона повинні були стартувати майже 580 екіпажів 50 національностей. У 2008 році ралі Дакар мав бути найскладнішим і захоплюючим. На учасників ралі 2008 року чекали 5736 км спеціальних ділянок — це на 1500 км більше, ніж в 2007 році. Учасники мали прибути до Мавританії 11 січня.

ЛАРИСА ПРИЩЕПА - "МІС ФІГУРА-2007"

«Срібло» за почесне друге місце привезла вінничанка з Іспанії.

Всього одна учасниця представляла Україну на Всесвітньому

турнірі з бодібілдингу «Міс і Містер Всесвіт», який відбувся наприкінці

минулого року в Іспанії в м. Аліканте. Зате яка! Вінничанка Лариса Прищепа — багаторазова чемпіонка України, абсолютна чемпіонка світу (Іспанія, 2003), «Міс Всесвіт» (Німеччина, 2003), «Місс Інтернешнл» (Англія, 2004) за версією МАВВА, «Міс Олімпія» серед натуралів (США, 2004) за версією ІМВА.

— Натурали — це спортсмени, які не вживають ніякої «хімії», навіть при нежиті не закапують ніс, а при головному болі не ковтають пігулок, — пояснила Лариса. — Наприклад, воду з організму ми виганяємо тим, що довго

її не п ємо, але ні в якому разі не приймаємо діауретики, сечогінні препарати. Не дозволяємо собі і чашечки кави — бо кофеїн прискорює обмін речовин, і на допінг-ко-нтролі видно його вплив.

Після серії виснажливих змагань 2003-2004 рр. Лариса Прищепа змушена була зробити перерву і три роки не виступала.

— Я дуже втомилась від тренувань, перельотів і змагань, надто довго «сиділа» на білковій дієті — варена курятина, яловичина, риба. Майже забула смак городини, солі і цукру, організм очистився, як в малої дитини (засміялась). Півроку довелось звикати до нормальної їжі.

Перерва зовсім не означала бездіяльності — Лариса продовжувала вчителювати у школі № 27

в Тяжилові і не забувала дорогу до спортзалу. Як «принцеса бодібілдингу» відкривала у Вінниці «Осінні бали атлантів», де за кубок її імені змагались імениті українські і зарубіжні спортсмени. Підтримувала себе в добрій формі, контролювала пропорції, масу і сухість м'язів. Врешті, коли восени 2007-го дізналась про не-комерційний турнір в Іспанії, відчула, що готова боротись за перемогу. Правда, їй довелось напружитись і проявити свої найкращі бійцівські якості.

— Наче якісь темні сили перешкоджали мені і тренеру Віктору Кутасевичу в цих змаганнях, — продовжила Лариса. — Ми весь час спізнювались, кругом-бігом, пере-

плутали готелі, наздоганяли автобус. До того ж, я не зрозуміла іспанською, що програму виступу скоротили, не встигла «розігрітись» перед виходом на сцену — попрацювати з гантелями, пові-джиматись, — і, як наслідок, зайняла друге місце в класі «Фігура», поступившись суперниці із Нової Зеландії. Іспанці були незадово-лені рішенням журі, кричали: «Лариса пріма!». А я вважаю, що після трирічної перерви друге місце — зовсім непогано!

Абсолютна чемпіонка світу Лариса Прищепа за «срібло» на суддів не ображається, а посміхається. Видно, керується висловом: «Почуття — це норовисті коні, а мудрість — вуздечка, що їх стримує і спрямовує». Вона активно тренується і готується виступити на титульному (без грошової винагороди) чемпіонаті світу в Греції за версією МАВВА.

Ірина ЗОНОВА. Спеціально для «МУ».

Сторінку підготував Володимир КОЗИРЕНКО.

ПРО ЦЕ НЕ ПИШУТЬ У ПІЛРУЧНИКАХ

У Кам'янецькій школі, де вчився Михайло Стельмах,

залишилось всього 8 учнів

Дивовижної краси місцевість навколо села Кам'янкиЛітинського району на Вінниччині. На пагорбах і схилах вільно розкинулись старі сосни, товсті дуби, а між ними протікає звивиста річечка Згарок. Неподалік розташувався міжнародний табір відпочинку «Казкова долина». А про якість місцевої питної води можна судити з того, що тут міститься цех розливу мінеральної води «Абсолют».

Мальовнича Кам'янка оповита легендами і романтикою. Століттями вона належала роду магнатів Потоцьких. Ян Потоцький чи програв, чи продав Кам'янку, і село стало власністю графа Тюменєва, великого поміиуика-землевласника з Хмільника. Його сину Федору Тюменєву, офіцеру гусарського полку, дуже подобались околиці села, річка, парк, панська садиба. Але сталась трагедія — молодий гусар раптово помер. Напис на могильному камені свідчить: «Фе-дорь Федорович-ь Тюменев-ь на 30-мь году от роду 28 октября 1878 года трагічески погибг>». Гусарський офіцер застрелився, бо захворів на невиліковну на той час венеричну хворобу. На жаль, цвинтарні злодії за останні три роки двічі гра-

бували склеп молодого Тюменєва. Старий граф Тюменєв з горя продав Кам'янку Федору Трепову, генерал-губернатору Київської, Подільської і Волинської губерній, рідному брату Санкт-Петербурзь-кого губернатора Олексія Трепова, «прославленого» тим, що у нього стріляла Віра Засулич з «Народної волі». І Кам'янка розцвіла! Енергійний генерал збудував греблю, поставив паровий двигун і водяну турбіну з Фінляндії. У передреволюційні роки Кам'янка — тоді вона називалась Майдан-Трепівський — освітлювалась електрикою не гірше Санкт-Петербурга: сяяв вогнями панський будинок, школа, магазин, світилась ліхтарями кам'яна набережна і — гордість кам'янчан! — незрівнянної краси церква.

Замолоду померла донька Трепова Софія, на її честь він розбив на пустирі парк і висадив алею у вигляді букви «5» з 26-ти рідкісних чорних буків — зараз вони такі товсті, що тільки втрьох можна обняти. І побудував унікальний храм Божий, де фрески малював талановитий російський художник Віктор Васнєцов. У 1902 року він розписував Володимирський собор у Києві, і Федір Трепов «по-прия-тельськи» запросив його прикрасити церкву в своєму маєтку. Але ні розпис, ні архітектура не врятували церкву від знищення — в 1977 році її' знесли. Люди не давали, під трактори падали, з образами виходили проти вандалів... Потім на церковному фундаменті збудували сірий, непримітний клуб. В 1979-му донька Трепова з онуками приїжджала з Франції, хотіла побачити садибу, будинок, церкву, 5-образ-ну алею — пам'ять про померлу сестру... Але церква з васнєцовськи-ми розписами вже була розібрана, і «за вказівкою згори» доньку Трепова сюди просто не пустили.

Школа в Кам'янці така, що пошукати! Міцна двоповерхова будівля з «дикого каменя» і цегли, на фронтоні викладена дата будівництва — 1902 рік. її теж побудував Федір Трепов, і вона ще не одну сотню літ простоїть! Вікна — величезні, стіни — товстелезні, по метру! Робилось все на віки — майстерня, бібліотека, спортзал, 18 класних кімнат, капітальна криниця, у якій така смачна вода, що звідси її носять на все село. Три добротні, гранітні сараї, три погреби, душові, 3 га шкільного саду і З га дослідного поля, обсадженого черешнями. До революції тут було духовно-педагогічне училище, де вчився відомий український письменник Михайло Стельмах з Дяківців, герой визвольного руху Яків Гальчевський (Орел) з Малинівки...

Сьогодні у просторих класних кімнатах повно сонця і повітря. Тільки дітей немає... На сторінках шкільного журналу — всього 8 прізвищ. Сім років тому тут ще була дев'ятирічка, а зараз — початкова школа, для якої цілком вистачає двох класів. Хоч школа на межі закриття, але завдяки директору Миколі Вікторовичу Мрачківському і його дружині, вчительці Ганні Володимирівні, все зберігається в ідеальному стані. Дитячі ліжечка застелені, у їдальні є весь необхідний посуд, у спортзалі — інвентар. Зараз початкові класи об'єднані, учні в них навчаються за індивідуальною програмою. Але директор бідкається — з кожним роком дітей у селі меншає. До того ж, навчання одного учня у малокомплектній школі обходиться державі майже вдвічі дорожче, ніж у звичайній.

— 150 тисяч бездомних дітей офіційно зареєстровано в Україні, а неофіційно, певне, значно більше. Вони жебракують, живуть у каналізації, підвалах, на цвинтарі у склепах, — поділився думками

Сільський голова Раїса Драчук.

Микола Вікторович. — Що нас чекає, коли вони виростуть? Вщент рознесуть державу! Користуючись нагодою, хочу зі сторінок газети «Молодь України» звернутись до представників влади і нагадати — після війни у Кам'янці був сирітський притулок, тоді держава знайшла гроші. Треба й зараз знайти, щоб школу не закривати! Можливо, організувати у Кам'янці притулок для сиріт, можливо, інтернат для дітей з обмеженими можливостями. Нічого, що газу немає, зате дрова — не проблема. Треба, щоб школа ожила, щоб у ній знову задзвеніли дитячі голоси!

— Згідно із «Законом про освіту», без згоди територіальної громади школу закрити не можна, — уточнила сільський голова Кам'янки Раїса Драчук, — а для цього треба провести місцевий референдум. Але й без референдуму ми знаємо, що кам'янчани хочуть бачити школу тільки як державний дитячий заклад. Не раз у Кам'янку приїжджали бізнесмени, які хотіли б купити і школу, і садибу Трепова, але наші люди категорично проти.

«Ти мене ганьбиш, Мефодію, ще подумають, що в мене

люди жебракують!»

Цікаві спогади селян с. Кам'янки Літинського району зібрав літинчанин Валентин Долгих. Зокрема, в книзі йдеться про останнього власника села Київського генерал-губернатора Федора Трепова.

Довідка з енциклопедії: (1854— 1938), рус. генерал-ад-ьютант. Об-разование получил в Пажеском корпусе, вьіпущен в лейб-гвардии Конньїй полк. Во время русско-японской войньї 1904-1905 главно-уполномоченньїй Российского общества Красного Креста, начальник санитарной части Маньчжурской армии, член Государственного совета, сенатор. Киевский, Подо-

льский й Вольїнский генерал-губернатор. Вмировой войне 1914г. — помощник Верховного начальника в войсках принца Ольденбургского, временньїй генерал-губернатор областей Австро-Венгрии, занятьіх по праву войньї. В 1917 году уволен от службьі по прошению с мундиром й пенсией, хотя к зтому времени от его «генерал-губернаторства» не осталось практически ничего. После Октябрьской рево-люции змигрировал во Францию, умер в Ницце.

Трепов любив приїжджати в Кам'янку (до революції — Майдан-Трепівський) наприкінці травня. Кожний його приїзд обставлявся дуже урочисто. До Соломирського полустанку, де спинявся київський поїзд, виїздили сани, підбиті залізними полозками, запряжені шестіркою відбірних коней, — щоб панів менше трясло на вибоїстих дорогах. Кіньми правив красень фурман, який за зиму відпускав довге волосся і заплітав його у кіску. Коні летіли, мов птахи, тільки іскри сипались з-під залізних полозків! Розповідають, що раз на дерев'яному містку через Буг нога коня потрапила між дошки. Але кінь був такий розгарячений, що залишив копито в щілині, і так, без копита, домчав до села.

Парафіяни сільської церкви з хрестом, хоругвами, іконами виходили на околицю назустріч сім'ї Трепових. Федір Федорович хрестився, приймав хліб-сіль і дарував громаді 100 рублів, його дочки кидали в юрбу цукерки і дрібні гроші. Правда, дружина Трепова — польська пані Лисавета — була скупа і нічого людям не дарувала. Пани сідали за святковий обід, а селяни (всі мужики і баби) під наглядом старости пили в корчмі могорич.

Про скупість пані Трепової розповідали таке. Коли був добудований другий поверх панського будинку і батюшка його освятив, пан дав йому 15 рублів. А пані наздогнала його, наробила галасу і 12 рублів забрала. Вирішила, що з святого отця і трояка буде досить.

Федір Федорович Трепов за покликанням був зодчим, він буквально заново забудував Кам'янку. Церковно-парафіяльна школа, дворічна семінарія, церква, магазин, два вальцеві млини — водяний і паровий, які мололи просте борошно і петльоване, електричне освітлення... При ньому виклали бруківкою важку ділянку дороги попід гору, яка служить і сьогодні. Він заснував у селі банк, де селяни могли взяти в кредит коня, корову, вола, борону та ін. А от в корчмі пан розпорядився встановити два котли для кип'ятіння води, щоб люди більше пили чаю, а не горілки.

У кожній кам'янецькій сім'ї збереглись свої спогади про Трепова, в основному, добрі.

Наприклад, Максим Антонюк в ожеледицю повів корову напувати. В цю лиху годину корова послизнулась, ноги на льоду роз'їхались і вона розірвалась навпіл, навіть вим'я порвала. Кров струменить, тварина здихає, а Максим упав на корову і голосить... До нього підійшов Трепов: «Успокойся, Максим, твою корову я покупаю на мясо, сейчас ее люди заберут». Дав 25 рублів, на які Антонюк купив корову ще й два воли.

Мефодій Слободян —по-вуличному Михтод — ходив до церкви в лаптях. Трепов дав йому грошей і наказав купити чоботи. Михтод купив чоботи, але шкодував їх взувати і знову плентався до церкви в лаптях. Коли пан дізнався, дуже розгнівався, навіть надавав старому ляпасів: «ТьІ меня позоришь, Ме-фодий, еще подумают, что у меня люди нищенствуют!» Довелось діду щонеділі франтити у нових чоботах.

Село Кам'янка стоїть на масивній гранітній кулі, тому з криницями тут завжди було сутужно. Трепов привіз з Києва саперів. Підриваючи толові шашки, вони пройшли гранітну товщу і добрались до водяних пластів аж на глибині 20 м. Надзвичайно чиста, прохолодна вода до цих пір напуває людей у Кам'янці.

А коли у кам'янчан виникали проблеми, вони відряджали у Київ поважних, шанованих сільських чоловіків. Трепов приймав делегацію, завжди пригощав, вислуховував і допомагав вирішити питання.

Після революції 1917-го року Федір Трепов виїхав з Кам'янки. Перед від'їздом у парадній генеральській формі він ходив по селу, прощався з селянами і говорив: «Теперь й вьі не хозяева, й я уже не господин». У віці 84-х років колишній власник Кам'янки помер у Франції.

Під час масового пограбування і спалення панських садиб в ближніх селах Осолинці, Івчі, Миколаївці кам'янчани не дали спалити будинок пана Трепова. У ньому був дитячий притулок, пізніше — лікарня для хворих на туберкульоз.

Сторінку підготувала Ірина ЗОНОВА.