Лекція № 17. Доступ до правосуддя з питань екологічної інформації

Лекція № 17. Доступ до правосуддя з питань екологічної інформації

-  Поняття екологічної інформації.

-  Умови отримання екологічної інформації.

-  Судовий захист права на екологічну інформацію

Поняття екологічної інформації

Законодавство України не дає визначення екологічної інформації. У більшості випадків вживається поняття "інформація про стан довкілля (навколишнє природне середовище)", що створює певні труднощі в реалізації права на екологічну інформацію. Адже, поняття "екологічна інформація" є значно ширшим, ніж поняття "інформації про стан довкілля". Воно включає не лише дані про стан довкілля (наприклад, земель, вод, атмосфери, надр, лісів), але й відомості про джерела забруднення, заходи з охорони довкілля, відомості про діяльність державних органів, які приймають рішення, що впливають на стан довкілля, відомості про діяльність господарюючих суб'єктів, що здійснюють вплив на довкілля тощо.

Поняття екологічної інформації подано в Оргуській конвенції. У ст.2.3 вказано, що екологічна інформація — це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про:

·  стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його компоненти, включаючи генетичне змінені організми, та взаємодію між цими складовими;

·  фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища і аналіз затрат, і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;

·  стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові.

Умови отримання екологічної інформації

Конституція України гарантувала кожному право вільно збирати, збе­рігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, аналогічно як і право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість продуктів харчування та предметів побуту.

Ст.9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середо­вища" визнає за громадянами України право на одержання повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища \ та його вплив на здоров'я населення. Ст.21 цього ж Закону вказує, що : громадські природоохоронні об'єднання мають право одержувати інфор­мацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми і заходи щодо охорони навколишнього природного середовища. Інші екологічні закони передбачають право на отримання певного виду інформації залежно від сфери регулювання закону. Наприклад, Закон України "Про відходи" передбачає право на одержання достовірної інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами - як тих, що вже експлуатуються, так і тих, що планується збудувати.

Згідно ст.9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, громадські організації мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Конституція України та законодавчі акти надають громадянам право звертатися за отриманням екологічної інформації як до державних органів, так і до суб'єктів господарської діяльності.

Загальною умовою отримання будь-якої інформації, у тому числі й екологічної, є її відкритий характер. Згідно ст.28 Закону України "Про інформацію" інформація за своїм доступом поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (конфіденційну і таємну). Переважна більшість відомостей, що складають екологічну інформацію, належить до відкритої інформації.

Більшість офіційних документів, у тому числі тих, що містять екологічну інформацію, є відкритими. Громадяни чи громадські організації мають право звернутися до державних органів і вимагати надання офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ їх особисто чи ні. Вони можуть запитувати будь-яку інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України та їх посадових осіб. Закон чітко встановлює, які документи не надаються для ознайомлення за запитами (ст.37 Закону України "Про інформацію"). Наприклад, інформація фінансових установ, підготовлена для контрольно-фінансових відомств.

Деяка інформація екологічного характеру, що знаходиться у віданні суб'єктів господарської діяльності, може теоретично визнаватися комерційною. У цьому випадку необхідно звертати увагу на два аспекти.

1. Ніколи не може бути визнана конфіденційною інформація про:

·  забруднення довкілля та його вплив на здоров'я людей;

·  інформація по всіх формах державної звітності (до якої відноситься переважна більшість відомостей екологічного характеру, оскільки господарюючі суб'єкти звітуються перед державними органами з приводу їх діяльності, пов'язаної із впливом на довкілля);

·  документи, які дозволяють займатися підприємницькою діяльністю (такими документами є дозволи на спеціальне використання природних ресурсів).

·  (Детальніше дивись Постанову Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці").

2. Згідно Закону України "Про інформацію", Закону України "Про підприємства в Україні", Наказу Головного Державного ревізійного комітету України склад та обсяг відомостей, що складають комерційну таємницю, порядок її захисту визначається керівником підприємства у наказі. У жодному випадку наказ не може змінювати положення законодавства.

Судовий захист права на екологічну інформацію

Аналіз законодавства України дає можливість стверджувати, що громадя­нин чи громадська організація може звернутися до суду за захистом свого порушеного права на екологічну інформацію, якщо:

·  було необгрунтоване відмовлено в наданні відповідної інформації;

·  не було надано відповіді на інформаційний запит;

·  була надана інформація, що не відповідає дійсності;

·  інформація була необгрунтоване віднесена до категорії відомостей з обмеженим доступом;

·  інформація була надана несвоєчасно;

·  інформація навмисно приховувалась;

·  були створені перешкоди поширенню інформації;

·  не була розповсюджена інформація про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

·  були поширені відомості, що не відповідають дійсності;

·  інформація була навмисно знищена.

Громадянин, право на екологічну інформацію якого порушено, має право звернутися до загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства із скаргою на неправомірні дії (наприклад, у випадку надання інформації, що не відповідає дійсності) чи бездіяльність (наприклад, у разі ненадання відпо­віді на інформаційний запит) органів державної виконавчої влади та їх службових осіб, органів місцевого самоврядування та їх службових осіб; керівників установ, організацій, підприємств та їх об'єднань незалежно від форм власності; керівних органів і керівників об'єднань громадян, а також службових осіб, які мають організаційно-розпорядчі, адміністра­тивно-господарські обов'язки або виконують їх за спеціальними повноваженнями. Громадянин може просити в суду визнати такі дії (бездіяльність) неправомірними та надати відповідну інформацію. Якщо ж громадян хоче не лише визнати дії неправомірними, але й відшкодувати заподіяну йому шкоду (моральну та матеріальну), то він має звернутися до загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства із позовною заявою.

Громадська організація у разі порушення її права на екологічну інформацію повинна звернутися до господарського суду із позовом про відновлення її права. Як вже підкреслювалось, підставою для подання позову є порушення права громадської організації. Наприклад, громадськості було відмовлено у задоволенні інформаційного запиту.

Готуючи скаргу чи позовну заяву, слід спиратися на норми матеріального права, які закріплюють ваше право на екологічну інформацію. Наприклад, вказати, що громадські природоохоронні формування, відповідно до таких-то статей законів, мають право на отримання інформації про джерела забруднення атмосферного повітря чи вказати, що інформація про забруднення не становить комерційної таємниці. Також треба керуватися нормами процесуального законодавства, тобто дотримуватися порядку звернень до суду.