Тема: Запорозька Січ

Тема: Запорозька Січ

Документ 1

«Запорізькі козаки носять як відмінний знак на маківці голови чуб великий, наче жмуток пір’я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого то мусить заплатити йому п’ять карбованців.

Якщо один козак має таку злостивість, що вб’є другого з умисним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі.

В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, шо він знайде« їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з’їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недо - торканності будь-якої речі, що знаходиться в курені.

З цього принципу, якого вони ретельно дотримуються, випливав обов’язок для того, хто знайде яку-небудь річ на Січі, прив’язати свою знахідку до високого стовпа й лишити її там протягом трьох днів, після того, якщо не з’явиться її власник, він може вважати її своєю. Та якщо він забере річ, не виставивши її на огляд, і не відкриється, тоді його са - мого прив’язують до високого стовпа посередині майдану й кладуть біля нього чимало київ. Кожен, хто проходить повз прив’язаного, повинен узяти кия і тричі вдарити винного. І якщо навіть перший удар стане смертельним, то ніхто не докорятиме, а всі негайно схвалять цю дію оплесками. Після трьох ударів частують потерпілого чаркою горілки, по­судина з якою стоїть поблизу, приказуючи: «Пий, вражий сину!»

Від часу, коли запорозький козак залишає свій курінь, щоб ніколи до нього не повернутися, він втрачає свою назву козака-запорожця і дістає ім’я гайдамаки або розбійника з битого шляху. 1

Щоб убезпечити себе від вошей, запорозькі козаки варять дуже жирну рибу, що зветься осетрина. Коли жир вкриє воду у казані, козак занурює у нього нову сорочку й лишає її на певний час просочитися тим жиром. Потім він вдягає її і зніме лише тоді, коли вона стане зовсім дірява. І

Коли козаки мали гарячку, то звичайним засобом проти неї служить половина заряду гарматного пороху, розведеного в горілці, шо її вигнано з зерна. Проковтнувши цю суміш, вони лягають, засинають і прокидаються в доброму здоров’ї. Інші замінюють порох на попіл.

Коли їх поранено і нема кому подати їм допомогу, вони беруть жме­ню землі, розводять її своєю слиною і змащують рану». (-Б. Літопис Малоросії. — К.: Український письменник, /994. — С. 63— 69)

Документ 2

«Господарська діяльність угодників була різноманітна. Вони в’ялили рибу, засолювали її в діжки, ловили диких коней, заготовляли м’ясо, са­мо і шкури диких тварин, а також цінне хутро, великі прибутки давали їм пасіки. Чимало людей займалися степовими промислами, їздили до чорноморських лиманів по сіль». ( М. Історія України. XVI— XVIII ст. — Львів: Дивосвіт, 2001. — С. 28)

Документ З

«І воно (південне дозвілля) притягувало до себе людей смілих і відважних, котрі не боялися йти в дикі степи, назустріч татаринові — готові були битися з ним, аби тільки користати з багатства й свободи тої без панської землі. ...Сунула сила людей і розходилася по тутешніх просто­рах, займаючись ловлею риби, звіра, пасічництвом. Збиралися в ватаги, обирали собі отамана, запасали зброї й усякого припасу і з ранньої вес­ни рушали в степові «уходи», щоб там господарити до пізньої осені, а потім із запасами меду, риби, шкір, коней та іншої худоби вертали на «волость». Але там чекали їх урядники старостинські і відбирали добру пайку, і то найкращої здобичі. Тому сміливіші не вертали на зиму, а зи­мували в степу.

Офіціально се означало промисли в степових уходах, рибальство, ловецтво і бджільництво. Але з такої офіціальної стежки воно звичайно переходило на не офіціальну, що звалося “лупленням чабанів татарських або турецьких”». (Гру шевський М. С. Ілюстрована історія України. — К.:

Наукова думка, 1992. - С. 172-173)

Запитання

1. На основі цих документів визначте основні заняття козаків.

2. Як ви думаєте, що Грушевський мав на увазі, говорячи про таке за­няття козаків, як «луплення чабанів татарських»?

3. Що змушувало козаків не повертатися додому, а селитися в півден­них степах?

Документ 5

«Січ — то була простора площа на Дніпровім острові (спочатку на Хортиці, потім на Базавлуці і Томаківці). З усіх боків омивали ці острови могутні води Дніпра, а ще, крім того, на самім острові був викопаний глибокий рів, наповнений водою, та й поставлено високий, гострий частокіл з міцними брамами. На брамах, що на ніч замикалися, стояли гармати й козацька сторожа...

Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані... «курені». Ті хат­ки були накриті очеретом або кінськими шкірами. У тій хатці жив один курінь з курінним отаманом.

Посередині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору навіть скромна, але всередині оздоблена золотом й сріблом, бо козаки були на­божні й дуже дбали про свою церкву, а під час читання Євангелія тримали шаблі наполовину витягнені з піхов, на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Частину своєї воєнної здобичі призначали на церкву і купували щораз кращі нові хоругви та ікони. На Січі, крім хаюк-куренів, були й склади зі зброєю, з гарматами, з човнами та харчами. Коло складів стояла нічна сторожа». (Гриценко І. С., Карабано« М. М., Лчтоцькиіі ін віків. — К.: Проза, 1994. — С. 74—76)

Завдання

1. Користуючись документом та ілюстрацією, опишіть вигляд Запо­розької Січі.

2. Як ви думаєте, чому Запорозька Січ виникла на острові?

3. Які факти свідчать про те, що козаки були людьми набожними?

Документ 6

«Гетьмана (чи «старшого») вибирає військо на раді. На військовій раді обмірковують і всі важливіші питання. Часом, коли на військовій раді трудно було дійти ладу, то вибирали з себе тіснішу раду, і та, обмір­кувавши, подавала свої думки усій (широкій) раді. Рада зі своєю стар­шиною не церемониться, вибирає і скидає, але, вибравши, слухає її у всьому. Голосування в раді не було: рішення об’являлось криком та ки­данням шапок угору. Взагалі, військова рада сильно нагадує старе ук­раїнське віче». (Козацькі ватажки та гетьмани України. —Львів, 1991. — С. 12)

Завдання

Охарактеризуйте політичний устрій Запорозької Січі. Назвіть органи січового правління

Документ 7

ВИНИКНЕННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

Прочитайте уривок і виконайте завдання.

Великий Луг був добрим місцем для розташування козаків. Він являв собою величезний острів, оточений річками Дніпром, Кушугумом та Кінськими Водами й прорізаний Дніпровими протоками на безліч менших островів. Увесь луг мав 5 миль, або 50 верст у довжину та біля 3 миль ; завширшки; його вкривав одвічний ліс і несходимі пущі очеретів, осоки та шелюгів. На тих островах була ціла мережа озер і боліт, які під час повені сполучалися з Дніпром. Знайти та добути тут козаків вороги не могли, зате прогодуватися запорожцям у Великому Лузі було неважко, бо всі його протоки, озера й лимани аж кишіли рибою, а в лісах водилася сила звірини та птиці. Бракувало козакам тільки борошна та пороху, тому вони час од часу виряджали товаришів байдаками по Дніпру на Україну. (А. Кащенко)

1) Поясніть, чому саме Великий Луг обрали козаки для свого прожи­вання.

2) Яким чином ставлення до Великого Лугу відбиває козацьке прислів’я «Січ — мати, а Великий Луг — батько, отам треба й помирати»?

3) Яка доля спіткала Великий Луг у XX ст.? (У 1954р. він опинився на дні штучного Каховського водосховища.)