ПЕРЕВОЛОЦЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ
УРОК НА ТЕМУ:
ВИШИВКА ЯК ВИД
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА
Підготувала вчитель
трудового навчання
Переволоцької ЗОШ
І-ІІІ ступенів
Майор Орися Михайлівна
2008 рік
Тема. Вишивка як вид декоративно-ужиткового мистецтва.
Практична робота. Вправи на виконання ручних швів: „стебловий”, „тамбурний”, „петельний”, „козлик”.
Мета. Засвоєння учнями знань про вишивку як вид декоративно-ужиткового мистецтва; формування вмінь правильно підбирати мотиви для вишивки і розміщувати її на вишитому виробі, виконувати шви: „стебловий”, „тамбурний”, „петельний”, „козлик”; пробуджувати почуття краси, прекрасного; зміцнювати бажання відроджувати традиції народу, заохочувати до вишивання виробів; виховувати культуру праці.
Об’єкт праці: шви: „стебловий”, „тамбурний”, „петельний”, „козлик”.
Дидактичні матеріали: інструкційні карти: „Вишивання швом „стебловий”, „Вишивання швом: „тамбурний”, „Вишивання швом: „петельний”, „Вишивання швом: „козлик”, зразки виробів, оформлених вишивкою, ілюстрації.
Матеріально-технічне оснащення: тканина для вишивання, нитки, голки, ножиці.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
ІІ. Повторення вивченого матеріалу.
1. Двом учням пропоную роботу на картках.
2. Одна учениця оцінює ситуацію: під час вишивання дівчинка вколола палець, почала текти кров. Що потрібно робити щоби не потрапити в подібну ситуацію, які поради ви запропонуєте дівчинці?
3. Решту учнів оцінюють рівень підготовки один одного до уроку за такими критеріями: пояснити призначення та прийоми використання необхідних для вишивання інструментів, правильність підбору інструментів і матеріалів, продемонструвати позу вишивальниці, розташування інструментів на робочому столі.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Я блискуча, гостренька
В мене вікно маленьке.
За собою несу
Довгу-довгу косу.
Про кого в цій загадці йде мова?
Звичайно, це голка.
– „Що може зробити моя чародійна голка?” – спитаєте ви.
– Та все, що завгодно! Захоче, може намалювати картину різнобарвними шовковими нитками. Захоче, може пошити фартушок чи плаття. Може... Важко перелічити все, на що спроможна твоя чародійна голка. Але тільки у вправних руках!
Отже, мова піде про роботу голки з ниткою, за допомогою яких створюються різні шви. Насамперед познайомимося з початковими швами та їх різновидами.
ІV. Оголошення теми, мети і завдань уроку.
V. Вивчення нового матеріалу.
1. Вишивання – це процес прикрашання виробу за допомогою стібків. У результаті вишивання дістанемо вишивку.
Вишивка – це поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, у якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі.
Національна своєрідність, багатство творчої фантазії, технічна майстерність характерні для українських народних вишивок. Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Кожному етнографічному регіонові України притаманні свої кольори.
2. Розгляньмо характерні особливості технік вишивання різних регіонів України.
Вишивки Полісся прості і чіткі за композицією. На Волині переважають рослинні мотиви: квіти, ягоди, листочки. Для Чернігівщини характерні білі вишивки, у яких використовують шви двох або більше типів.
Для Київщини характерна гладь, занизування, нанизування та хрестик.
У південних регіонах України сорочки прикрашають вишивкою, що поєднує орнаментальні мотиви та вишивальні техніки різних місцевостей.
Для Тернопільщини характерна вишивка із вовняними нитками, окремі елементи узору обводять кольоровими нитками.
У Західній Україні майже кожне село відрізнялося від іншого своєрідністю вишивки, багатством композиції. Ця традиція збереглася й донині.
Вишивку Закарпаття визначає мотив „кривулька”, а також техніка „зволікання” і вишивка хрестиком.
3. Художня якість вишивки великою мірою залежить від композиції малюнка – творчого поєднання різних елементів узору, але однакових за змістом, кольором, формою.
Для композиції вишивки характерна орнаментальність.
Орнаментальність – це графічна чи живописна прикраса, створена з ритмічно поєднаних елементів геометричної або рослинної форми.
Орнамент буває:
• Стрічковий – пряма або криволінійна орнаментальна смужка.
• Сітчастий – вся поверхня заповнена узором.
• Центральний, або розетковий – окремі елементи орнаменту розташовані в центрі.
Рапортом малюнка називають частину художніх елементів, які ритмічно повторюються по всій його ширині і довжині.
4. Мотив – це відображення елементів символіки різних стародавніх культур.
Мотив на вишивках буває:
• Геометричний – це хрестик, круг, коло, квадрат, який складається з поєднаних геометричних елементів, які чергуються.
• Рослинний – складається з рослинних елементів, які можуть в орнаменті не нагадувати їх.
• Зооморфний – орнамент характеризується орнаментальними композиціями, як реалістичними, так і умовними (птахи, тварини, риби).
• Антропоморфний – це стилізоване зображення силуетів людини.
• Каліграфічний – утворюється з окремих літер, елементів тексту.
• Предметний – зображення предметів побуту, знарядь праці, відпочинку.
• Пейзажний – реалістичні або стилізовані зображення мотивів природи, архітектурних пам’яток тощо.
5. Стебловий шов використовують для вишивання рослинного орнаменту (стебла квітів, рослин), обшивають контури рисунків, прикрашають дитячий одяг, предмети побуту. Шиють назад голкою, тобто кожний стібок роблять відступаючи назад.
Уколовши голку в тканину, набирають від 2 до 4 ниток, протягуючи, вколюють голку і набирають на неї стільки ниток, скільки і в першому стібку. Коли виконують стебловий шов, великий палець лівої руки підтримує нитку під прямим кутом вниз по лінії шва, не сильно затягуючи стібки. Щоб шов був рівним, гарним, треба додержувати однакової величини стібків і обов'язково виводити голку при другому, третьому й наступних стібках посередині попереднього стібка.
Вимоги до виконання стеблового шва:
· Усі стібки шва повинні бути розміщені точно по наміченому контуру.
· Стібки мають бути однаковими і перекриватися на однакову довжину.
· Стібки повинні щільно прилягати один до одного.
· Шов не повинен стягувати тканину.
6. Тамбурний шов, або „ланцюжок” – це ряд петельок, що виходять одна з одної. Здавна використовувався під час вишивання килимів. Ланцюжком окреслюють контур малюнка, використовують під час вишивання рослинних мотивів – квітів, листя. Цей шов можна використовувати як самостійний, або поєднувати його з іншими швами. Виконують справа наліво, тобто від правої руки до лівої. Голку з ниткою виводять на лицьовий бік. Поклавши нитку петлею і притримуючи її великим пальцем лівої руки, виводять голку з лицьового боку навиворіт у попередній прокол і спрямовують по вивороту низу на 3—4 нитки. Новий прокол на лицьовому боці роблять так, щоб кінчик голки попав у середину петлі. Так поступово утворюється ланцюжок.
Вимоги до шва „ланцюжок”:
· Усі петлі ланцюжка повинні бути однакові.
· Петлі розміщувати на одній лінії.
· Кожна наступна петля має виходити з попередньої.
· У кінці шва виконувати закріплювальний стібок.
· Шов не повинен стягувати тканину.
7. Петельний шов – утворюється рядом вертикальних петлеподібних стібків. Петельний шов застосовують для вишивання окремих елементів узорів – квітів, листя, стебел тощо. Використовується для обкидання петельки й при обрізанні країв у сипких тканинах. Змінюючи висоту, ширину, нахил стібків або відстань між ними, можна створити безліч оригінальних узорів для прикрашання різних виробів. Вишивати петельний шов можна справа наліво і зліва направо. Крайовий петельний шов виконують частіше справа наліво, оскільки так зручніше тримати край виробу.
· Усі стібки шва повинні бути розміщені паралельно.
· Довжина стібків, відстань між стібками мають бути однаковими на всій довжині шва.
· Переплетення ниток по краю тканини не повинно стягувати тканину і виглядати як рівний кручений шнурочок.
8. Шов оксамитовий, або „козлик” використовують для оздоблення одягу та різних побутових виробів. Він може бути самостійним елементом вишивки – декоративною смужкою або частиною рослинного мотиву.
Виконують його, витягуючи з тканини дві паралельні нитки на відстані приблизно 1 см одна від одної. Утворюються два сліди: верхній і нижній. Шов кладуть зліва направо, а голку вколюють справа наліво. Закріплюють нитку на верхній лінії. Потім вколюють голку в нижню лінію і виводять на лицьовий бік на нижній лінії і витягують на лицьовий бік на тій самій верхній лінії зліва від проколу.
Після цього знову вколюють голку в нижню лінію і витягують на лицьовий бік на нижній лінії. Розмір хрестика може бути різний.
Оксамитовими стібками можна прикрасити плаття, серветку, доріжку, підшити низ спідниці.
Цей шов застосовують для підшивання низу плаття, штанів або для закріплення зрізів сипких тканин.
Вимоги до якості шва.
· Висота усіх стібків повинна бути однаковою, так щоб верхні і нижні проколи голок утворювали дві паралельні лінії..
· Стібки мають бути виконані на однаковій відстані.
9. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Охарактеризуйте особливості вишивок етнічних районів України.
2. Як потрібно розміщувати вишивку на виробі?
3. Які є мотиви у вишивці?
4. Чим характеризуються певні мотиви?
VІ. Вступний інструктаж.
1. Суть і зміст операції.
2. Аналіз інструкційної карти.
3. Правила безпеки праці під час вишивання.
4. Завдання для практичної роботи.
VІІ. Практична робота учнів.
Тема. Вправи на виконання ручних швів: „стебловий”, „тамбурний”, „петельний”, „козлик”.
Учні готують до роботи інструменти і матеріали.
Інтерактивна вправа
1. Інструктування
Оголошення мети вправи, правил виконання, послідовності дій, кількості часу, що відводиться на виконання завдання.
2. Об'єднання у групи
Діти об'єднуються у чотири групи (залежно від кількості учнів) і отримують завдання:
опрацювати технологію виконання ручних швів та виготовити зразки таких швів: „стебловий”, „тамбурний”, „козлик”, „петельний”.
3.Виконання завдання.
Кожен учень із групи досконало опрацьовує одне завдання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для п'ятихвилинного обговорення його та уточнення. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального матеріалу іншим членам групи.
Рівень засвоєння навчального матеріалу визначається за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожен учень за матеріалом усієї теми.
1. Обхід робочих місць з метою проведення індивідуального і фронтального інструктажів.
2. Контроль за організацією робочих місць, дотриманням правил безпеки праці
3. Збір даних для заключного інструктажу.
VІІІ. Рефлексія результатів учнями.
Колективне обговорення отриманих результатів:
• Чому вони навчились?
• Оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу.
• 3 якою метою робили цю вправу?
• Які проблеми виникали у ході виконання завдання?
ІX. Підсумки.
• Порівняти реальні результати з очікуваними;
• Проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;
• Закріпити чи відкоригувати засвоєне;
• Зробити висновки.
X. Заключний інструктаж.
1. Аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаної роботи.
2. Виставлення і мотивація оцінок.
3. Завдання додому.
4. Прибирання робочих місць.
5. Домашнє завдання. Опрацювати п. 15-16, принести матеріали для виготовлення виробу.
