Антидискримінаційна експертиза нормативно-правових актів.
Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Будь-які форми дискримінації осіб та/або груп осіб за їх певними ознаками з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також юридичних та фізичних осіб забороняються.
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:
спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Так, Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Закон визначає дискримінацію як рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.
Згідно статті 2 даного закону, законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак:
1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб;
2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб;
3) повагу до гідності кожної людини;
4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
Дія цього Закону поширюється на всіх осіб, які перебувають на території України та на такі сфери суспільних відносин як:
громадсько-політична діяльність;
державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;
правосуддя;
трудові відносини;
охорона здоров’я;
освіта;
соціальний захист;
житлові відносини;
доступ до товарів і послуг;
на інші сфери суспільних відносин.
Формами дискримінації є:
пряма дискримінація (рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації);
непряма дискримінація (рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України);
підбурювання до дискримінації (вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками);
утиск (небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери).
Державна політика щодо запобігання та протидії дискримінації спрямована на:
недопущення дискримінації;
застосування позитивних дій;
створення умов для своєчасного виявлення фактів дискримінації та забезпечення ефективного захисту осіб та/або груп осіб, які постраждали від дискримінації;
виховання і пропаганду серед населення України поваги до осіб незалежно від їх певних ознак, поширення просвітницької діяльності у цій сфері.
Суб’єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:
їни;
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Кабінет Міністрів України;
інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;
громадські організації, фізичні та юридичні особи.
Суб’єкти, наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, для досягнення мети даного Закону у своїй діяльності можуть застосовувати позитивні дії (спеціальні тимчасові або постійні заходи, спрямовані на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для особи та/або групи осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України).
Відповідно до статті 12 Закону державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень з метою запобігання та протидії дискримінації:
готують пропозиції щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію дискримінації;
здійснюють позитивні дії;
дотримуються принципу недискримінації у своїй діяльності;
співпрацюють з громадськими організаціями щодо дотримання принципу недискримінації;
сприяють науковим розробкам у сфері запобігання та протидії дискримінації;
провадять просвітницьку діяльність з питань запобігання та протидії дискримінації.
Так, громадські організації, фізичні та юридичні особи, згідно статті 13 Закону мають такі права у сфері запобігання та протидії дискримінації а саме:
брати участь у розробленні рішень, що приймаються державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, щодо запобігання та протидії дискримінації;
делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань запобігання та протидії дискримінації у разі їх утворення при державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування;
проводити моніторинг з питань запобігання та протидії дискримінації;
представляти в судах інтереси осіб та/або груп осіб, стосовно яких було застосовано дискримінацію;
проводити громадську антидискримінаційну експертизу проектів нормативно-правових актів;
провадити іншу діяльність відповідно до законодавства з питань дотримання принципу недискримінації.
Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію, згідно статті 14 Закону має право звернутися із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
Використання права звернення із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків стосовно особи, яка використовує таке право.
Особа, якій завдали моральну або матеріальну шкоду внаслідок дискримінації, відповідно до статті 15 Закону має право на її відшкодування, а особи, винні в порушенні вимог законодавства про запобігання та протидії дискримінації, несуть відповідальність згідно із законами України (ст. 16).
Даним законом визначено, також, необхідність проведення антидискримінаційної експертизи у процесі нормотворення. Зокрема, частиною третьої статті 8 та частиною другої статті 13 встановлено, що Кабінетом Міністрів визначається порядок проведення антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів органами виконавчої влади, а також порядок проведення громадської антидискримінаційної експертизи громадськими організаціями, фізичними та юридичними особами.
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Відповідно до положень закону, антидискримінаційна експертиза - аналіз проектів нормативно-правових актів, за результатами якого надається висновок щодо їх відповідності принципу недискримінації.
Результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов’язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акта.
Обов’язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 р. № 61 «Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів» затверджується Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів (далі –Порядок).
Зазначеною постановою упорядковуються Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Так, згідно з постановою громадська антидискримінаційна експертиза проводиться громадськими організаціями, фізичними та юридичними особами в рамках публічного громадського обговорення проектів нормативно-правових актів відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. № 000.
Вищезазначений Порядок визначає процедуру проведення антидискримінаційної експертизи проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, інших проектів нормативно-правових актів, що розробляються органами виконавчої влади.
Відповідно до Порядку антидискримінаційна експертиза проводиться юридичною службою органу виконавчої влади під час проведення юридичної експертизи проектів актів з метою виявлення у проектах актів положень, які містять ознаки дискримінації, та надання пропозицій щодо їх усунення.
Для проведення антидискримінаційної експертизи структурний підрозділ органу виконавчої влади подає юридичній службі:
проект акта;
пояснювальну записку;
порівняльну таблицю (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших нормативно-правових актів).
Проект акта, який подається для проведення антидискримінаційної експертизи, візується керівником структурного підрозділу органу виконавчої влади, що є його розробником.
У разі коли питання, що передбачено врегулювати проектом акта, належать до компетенції кількох структурних підрозділів органу виконавчої влади, такий проект візується керівниками зазначених структурних підрозділів.
За результатами антидискримінаційної експертизи юридичною службою готується висновок про проведення антидискримінаційної експертизи (далі — висновок):
ВИСНОВОК
про проведення антидискримінаційної експертизи
проекту _____________________________________
(назва проекту акта)
Проект акта розроблено ______________________________________________.
(найменування органу виконавчої влади)
1. Положення проекту акта, які містять ознаки дискримінації
Зазначається про наявність (наводиться відповідне положення) або відсутність у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації.
2. Обґрунтування дискримінаційного характеру положень проекту акта
У разі наявності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації, зазначається їх дискримінаційний характер, а також наслідки, до яких може призвести їх застосування.
3. Пропозиції щодо усунення у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації
Зазначаються пропозиції щодо усунення положень, які містять ознаки дискримінації.
_____ ______________ 20__ р.
У разі відсутності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта та висновок візуються керівником юридичної служби та повертаються структурному підрозділу органу виконавчої влади.
У разі наявності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта разом з висновком повертається структурному підрозділу органу виконавчої влади для доопрацювання.
Виявлені у проекті акта положення, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), усуваються шляхом:
виключення відповідних положень з проекту акта;
уточнення редакції положень проекту акта;
підготовки нової редакції положень проекту акта.
Після доопрацювання проект акта з дотриманням вимог пунктів 5 і 6 цього Порядку разом з висновком подається до юридичної служби для проведення повторної антидискримінаційної експертизи.
Також, даною постановою затверджуються зміни до Пункту 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 000 («разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються:…»), а саме, пункт “е” доповнюється таким змістом: “е) висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.”.
Зазначається про наявність або відсутність у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації. Наводиться інформація про проведення громадської антидискримінаційної експертизи.”.
