Агеєв В. Б., чл.-кор. ТАУ, к. т.н., перший заступник директора ДП „ДержавтотрансНДІпроект”,
, к. т.н., завідувач лабораторії,
І., старший науковий співробітник
Енергозбереження як важливий напрям енергетичної та екологічної безпеки автомобільного транспорту
Питання енергетичної безпеки та екологічної безпеки є дуже тісно пов‘язаними, і це можна чітко простежити на прикладі автомобільного транспорту. Енергозбереження в економічній та соціальній діяльності суспільства, жодна сфера якої нині немислима без автотранспорту, стає саме тим стратегічним напрямом, який має гармонійно поєднати проблематику надійного енергозабезпечення з аспектами раціонального використання природних ресурсів (зокрема паливно-енергетичних ресурсів) та охорони довкілля.
Якщо під енергетичною безпекою розуміти надійне забезпечення життєдіяльності суспільства паливно-енергетичними ресурсами за умов мінімізації негативного техногенного та екологічного впливу, а екологічну безпеку розуміти як такий стан організації охорони навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання техногенно-антропогенному тиску на довкілля та небезпечному впливу для здоров'я людей, то цілком слушно виникають підстави, щоб вести мову про еколого-енерегтичну безпеку. Для України питання еколого-енергетичної безпека автомобільного транспорту є особливо актуальним, що викликане як надто великою залежністю від імпорту нафти та моторного палива нафтового походження, так і надзвичайно високим шкідливим впливом автомобілів на міське довкілля та здоров‘я людей.
Якщо ж розглядати еколого-енергетичну безпеку автотранспорту у більш широкій суспільній перспективі, то необхідно також брати до уваги такі питання, як економічні інтереси (зокрема інтереси, що відносяться до виробництва, постачання та використання енергетичних ресурсів – моторного палива) та екологічні права окремих верств суспільства. У цьому контексті для суспільства в цілому еколого-енергетична безпека вбачається інтегральною складовою національної безпеки, тобто, згідно з визначенням наведеним у Законі України «Про основи національної безпеки України», захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз
національним інтересам.
В цьому законі, зокрема, зазначається, що в даний час до загроз національній безпеці України відносяться такі:
- в економічній сфері: неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження, що створює загрозу енергетичній безпеці держави;
- у науково-технологічній сфері: неефективність державної інноваційної політики, механізмів стимулювання інноваційної діяльності;
- в екологічній сфері: значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів; виснажливе використання мінерально-сировинних природних ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних.
Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки визначені такі:
- в економічній сфері: забезпечення умов для збалансованого економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності господарського комплексу країни; прискорення структурних змін в економіці, покращення інвестиційного клімату; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв; забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;
- в екологічній сфері: впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо - та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки України, розширення її участі у міжнародному співробітництві з цих
питань;
- у соціальній сфері: істотне посилення соціальної складової економічної політики, реальне підвищення життєвого рівня населення, збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни.
Основний політичний документ в царині, що розглядається, «Стратегія національної безпеки України» ставить за мету забезпечити такий рівень національної безпеки, який би гарантував високі темпи соціально-економічного розвитку України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини, подальше зміцнення міжнародних позицій держави на міжнародній арені. Досягнення цієї мети можливе шляхом розбудови правової держави, формування соціально орієнтованої ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.
Президентом України до стратегічних пріоритетів політики національної безпеки віднесені забезпечення енергетичної безпеки, досягнення високих соціальних стандартів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Так, енергетична безпека країни має бути досягнута шляхом докорінного підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, зменшення енергетичної залежності України та диверсифікації джерел енергопостачання, модернізації енергетичної інфраструктури на основі впровадження новітніх технологій. Високі соціальні стандартів повинні забезпечуватись через гармонізацію національних стандартів якості життя громадян з європейськими, створення умов для зміцнення здоров'я нації та зменшення рівня смертності населення тощо. Безпечні умови життєдіяльності населення мають забезпечуватись завдяки формуванню раціональної система природокористування на основі запровадження економічних механізмів заохочення ощадливого споживання природних ресурсів, зменшення шкідливих викидів, застосування відповідних сучасних екологічно безпечних
ресурсо - і енергозберігаючих технологій.
Загалом питання екологічної безпеки автотранспорту має багатоплановий характер. Насамперед, під час експлуатації автомобілів до атмосферного повітря викидаються шкідливі речовини з відпрацьованими й картерними газами двигунів, продукти зношування шин, гальмівних колодок та інших деталей. Колісні транспортні засоби є основними джерелами шуму, вібрації та електромагнітного випромінювання в населених пунктах. Суттєвого забруднення довкіллю завдає виробнича діяльність автотранспортних підприємств: мийка автомобілів, їх фарбування, заправлення та заміна паливних й експлуатаційних матеріалів, утилізація зношених вузлів і деталей. Інфраструктура автотранспорту (дороги, автопідприємства, стоянки, станції технічного обслуговування, автозаправні станції) погіршує якість довкілля, займає великі території, виключає з користування родючі землі. Проте, найбільша загроза полягає в тому, що автомобілі проникають практично на будь-яку територію, у найвіддаленіші місця, де навіть немає ніяких інших джерел шкідливих викидів, а підвищена екологічна небезпека викликана тим, що відпрацьовані гази автомобілів зі шкідливими речовинами потрапляють в атмосферне повітря саме в зоні, де люди, як і представники фауни і флори, дихають повітрям.
З другого боку, технологічні й організаційні питання забезпечення автомобільного транспорту паливно-енергетичними ресурсами, які пов‘язані з енергетичною безпекою, справляють суттєвий вплив на його екологічну безпеку, адже від того, який тип моторного палива застосовується, його властивостей і якості залежать екологічні показники роботи мільйонів колісних транспортних засобів. Разом з тим, великих збитків навколишньому природному середовищу, зокрема атмосферному повітрю та водним об‘єктам, завдає сама діяльність нафтопереробних заводів (НПЗ). До цього потрібно додати шкідливий екологічний вплив від функціонування підприємств зі зберігання та постачання моторних палив. На нашу думку, в Україні недооцінено потенційну екологічну небезпеку, яка виникла через значне збільшення упродовж останніх років кількості автомобільних заправних станцій (АЗС), що пов’язана як з впливом на атмосферне повітря, так і ґрунт та підземні води. Так, свого часу у Сполучених Штатах Америки забруднення ґрунтових і підземних вод від АЗС виявилось великою проблемою, й природоохоронними органами було вжито жорстких заходів для її усунення та подальшого запобігання.
Долучаючи до суто технологічних й організаційних аспектів екологічної та енергетичної безпеки на автотранспорті ще й питання соціальні, а також внутрішньоекономічні та зовнішньоекономічні, а саме – забезпечення розвитку громадського автотранспорту, функціонування мережі АЗС (що мають постачати якісне паливо) та станцій технічного обслуговування (зокрема у сільській місцевості), ввезення з-закордону нових автомобілів й автомобільної техніки, що була в користуванні, трудова зайнятість на підприємствах автотранспорту тощо, організація виробництва біологічних видів моторного палива, імпорт моторних палив нафтового та газового походження, отримаємо інтегровану картину еколого-енергетичної безпеки автотранспорту в Україні.
Отже, така взаємна залежність екологічної та енергетичної безпеки є потужним стимулом для реалізації політики та широких заходів з підвищення енергоефективності й енергозбереження на автомобільному транспорті. Тому закономірним стало розроблення у 2005 – 2006 роках Галузевої програми енергозбереження та впровадження альтернативних видів палива на транспорті (що, зокрема, включає проблематику автотранспорту), в якій було зроблено глибокий аналіз існуючого стану в галузі і причин виникнення проблеми, здійснено обґрунтування необхідності її розв’язання, намічені пріоритетні напрями та механізми реалізації програми. В Галузевій програмі надані оцінка та рекомендації щодо інституційних, економічних, науково-технічних та інших аспектів енергозбереження на транспорті, до яких знову доцільно звернутись в даний час. Так, особливу увагу з точки зору енергозбереження необхідно приділити вдосконаленню ринкових відносин у сфері функціонування транспорту, економічному стимулюванню щодо інвестування в основні виробничі фонди та здійснення енергозберігаючих проектів, посиленню координації між окремими підгалузями транспорту, заінтересованості у раціональному використанні паливно-енергетичних ресурсів, концентрації матеріальних і фінансових ресурсів на обмеженому колі високопріоритетних енергозберігаючих проектів, «проривних» науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах із запровадження енергоефективних технічних засобів, відновлюваних джерел енергії й альтернативних палив. Потрібно вивчити питаня про створення галузевого фонду енергозбереження, який має основуватись на так званому револьверному механізмі фінансування, та галузевої енергозберігаючої сервісної компанії. За теперішніх умов світової фінансової кризи актуальними залишаються завдання щодо широкого розповсюдження науково-технічної інформації в галузі енергоощадливого споживання, енергоефективних технологій, обладнання і приладів, а також щодо формування розуміння всіма верствами населенням необхідності ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів як у господарській транспортній діяльності, так і при користуванні транспортом в інших цілях.
В даний час, коли Міністерством транспорту та зв‘язку розробляється Галузева програма підвищення енергоефективності та зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами на 2010 – 2014 роки, ДП «ДержавтотрансНДІпроект» пропонує включити до пріоритетів із забезпечення суттєвого скорочення споживання енергетичних ресурсів на автомобільному транспорті заходи щодо оптимізації дорожньої інфраструктури, насамперед у великих містах і приміських зонах, здійснення оптимізації дорожнього руху й удосконалення структури парку колісних транспортних засобів шляхом економічного стимулювання та технічного регулювання, широке запровадження сучасних технологій перевезень і транспортної логістика, навігаційні, комунікаційні та інформаційні технології. Також потрібно значно розширювати використання альтернативних видів моторного палива, зокрема стиснутого природного газу, зрідженого нафтового газу, біоетанолу та біодизельного палива. Пріоритетним базовим заходом загальнодержавного значення зі значного підвищення енергоефективності автотранспорту має стати створення національного науково-дослідного випробувального центру колісних транспортних засобів, важливими завданнями якого є розроблення інноваційних енергозберігаючих, екологічно безпечних автомобільних технологій, що загалом спрямовані на суттєве поліпшення екологічної та енергетичної безпеки автомобільного транспорту.
