Тема № 5. Правова аксіологія. Ціннісний вимір права та система правових цінностей (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра філософії права та юридичної логіки

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

“ФІЛОСОФІЯ ПРАВА”

ТЕМА № 5. Правова аксіологія. Ціннісний вимір права та система правових цінностей

Для здобувачів вищої освіти навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС

Київ – 2015

Вид лекції: інформаційна (тематична).

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: розкрити здобувачам вищої освіти проблематику аксіології права та її практичне значення.

2. Розвиваючі: розвиток фундаментальних теоретичних уявлень здобувачів вищої освіти.

3. Виховні: розширення світогляду здобувачів вищої освіти як складової їх загальної культури.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: філософія, політологія, логіка, етика та естетика, педагогіка вищої школи, психологія вищої школи.

Забезпечувані дисципліни: конституційна реформа в Україні, адміністративна реформа в Україні, реформування кримінальної юстиції, робота з кадрами, актуальні проблеми кримінального права.

Навчально-методичне забезпечення лекції: програма навчальної дисципліни “Філософія права”, робоча програма навчальної дисципліни “Філософія права”, навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни “Філософія права”.

Наочність: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, ПК.

План ЛЕКЦІЇ:

1. Основні історичні етапи розвитку категорії цінності

2. Місце та роль загальнолюдських цінностей у системі права

3. Цінність права та його структура

4. Аксіологічний аспект правознавства

Рекомендована література:

1. Формування та розвиток ідеї гуманізму в праві: філософсько-правовий вимір [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Гелеш Андрій Ігорович ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2012. - 17 с.

2. Бандура і цінності права як система // Право України. – 2008. – № 5. – С. 14-19.

3. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві. – К.: Вид-. справ України, 2000. – 200 с.

4. Істина як загальнолюдська та правова цінність // Право України. – 2010. – № 2. – С. 88-94.

5. Бандура у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід: Монографія. – К.: Київ. нац. ун-т внутр.. справ, 2010. – 272 с.

6. Бачинин философии и социологии права. – СҐІб., Юридический центр Пресс, 2006. – 1094 с.

7. Філософсько-правові аспекти формування професійної культури майбутніх юристів [Текст] : монографія / . - Луцьк : ФОП , 2012. - 144 с.

8. Грищук гідність у праві: філософські проблеми. – К.: Атіка, 2007. – 432 с.

9. Каган  теория ценности. – СПб.: 1997.

10. Кант И. Метафизика нравов в двух частях // Соч. в 6-ти томах. – Т. 4. Ч. 2. – М.: Мысль, 1965. – С. 107-453.

11. Кант И. Основы метафизики нравственности // Соч. в 6-ти томах. – Т. 4. Ч. 1. – М.: Мысль, 1965. – С. 219–310.

12. Коржанський інальне право України: Частина Особлива. - К.: Генеза, 1998.

13. Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці. – Чернівці: Рута, 2008.

14. Кравченко ість як вибір. – К.: Молодь, 1998. – 256 с.

15. Кушаков  з історії німецької філософії Нового часу. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 572 с.

16. Маркс К. Зауваження на книгу А. Вагнера «Підручник політичної економії» (2 видання), том І (1879) // Твори, 2-е вид. – Т. 19.

17. Маркс К.. Капітал. – Т. І. // Там же. – Т. 23.

18. Право и ценности. – М.: Прогресс, 1987.

19. Нерсесянц  права. – М.: НОРМА, 2005. – 656 с.

20. Платон. Держава. – К.: Основи, 2000. – 355 с.

21. Постмодерн: переоцінка цінностей. Збірн. наук. праць. – Вінниця: 2001.

22. Философия права. - М.: Междунар. Отношения, 2004. - 240 с.

23. Рибалка і гідність особистості як предмет діяльності практичного психолога – К.: Шкільний світ, 2010. – 128 с.

24. Ролз Дж. Теорія справедливості. – К.: Основи, 2001.

25. Скловский в гражданском праве: Учеб.-практ. пособие. - М.: Дело, 2002. - 512 с.

26. Соловьев добра / Соч В 2 т Т I M, 1988.

27. І. Свобода і право: проблема взаємозв’язку // Право України. – 2009. – № 3. – С. 71-75.

28. Філософія права / , , Заінчковський М. Л. та ін.; за заг. ред. , Чміля Б. Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.

29. Філософія права: проблеми та підходи: Навч. пос. / інович, , та ін. За заг. ред. іновича. - Львів: Льв. нац. ун-т ім.. І. Франка, 2005. - 332 с.

30. Ціннісні орієнтації (аналіз соціально-філософських концепцій Заходу 80–90 років). – К., 1995.

31. Чичерин  права. – СПб.: Наука, 1998. – 656 с.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Вступ. Право належить до головних елементів системи саморегуляції суспільства. Як відомо, в цілому соціальне життя має дві основні сфери – матеріальну і духовну. Науковий опис матеріальних явищ спирається на їх закони. Тисячолітній досвід вивчення духовних явищ засвідчив, що виявити тут закони (закономірності) надзвичайно важко; власною характеристикою цих явищ виступають цінності. Тією мірою, якою соціальне життя зумовлене матеріальними чинниками, його можна і треба описувати за допомогою відповідних законів. Тією ж мірою, якою визначальними факторами виступають духовні, до суспільних процесів доцільніше застосовувати категорію цінності. За умов переходу до інформаційного суспільства, де знання є безпосередньою продуктивною силою, зростає вагомість аксіологічного підходу. Нині, на наш погляд, краще поставити метою соціальних досліджень не закони розвитку суспільства типу природних, а тенденції, зумовлені діями більших чи менших спільнот людей, об’єднаних прагненням до певних цінностей.

Осмислення права як соціального феномена також буде найглибшим при застосуванні аксіологічного підходу. Право – важливий засіб повноцінного утілення в життя таких цінностей, як свобода, справедливість тощо і саме тому вже є цінністю. Але воно – не просто інструмент. Право виступає також самостійною цінністю культури, яка посідає гідне місце серед інших її цінностей. Вивчаючи право, слід аналізувати й питання про правові цінності. Аксіологія права є однією з основних складових правової філософії.

Питання 1. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ КАТЕГОРІЇ ЦІННОСТІ

По суті проблема цінностей обов’язково виникала в епохи знецінення культурної традиції та дискредитації ідеологічних підвалин суспільства. Розглянемо основні етапи еволюції категорії цінності у філософії.

Одним з досягнень давньогрецької філософії була ідея про те, що найвищим мірилом цінності та найвищою цінністю є людина. В античній та середньовічній філософії ціннісні характеристики включалися до самого поняття реальності. Вивчення цінностей як таких стало можливим тоді, коли поняття реальності розщеплюється на реальність у власному розумінні та цінність як об'єкт людських прагнень.

Категорія цінності як така виникла наприкінці ХVІІІ ст. у зв’язку з переглядом традиційного обгрунтування етики. Одним з перших системний її аналіз дав І. Кант. Власне, лише в межах побудованої Кантом системи філософських категорій виявилося можливим розкрити зміст цінності у взаємному зв’язку з іншими, спорідненими з нею категоріями.

Близьким до категорії цінності у Канта було поняття доброї волі. Він визначав його як волю, яка є доброю не через придатність до досягнення якої-небудь поставленої мети, а тільки завдяки волінню, тобто сама по собі. Розглядувана сама по собі, вона повинна цінуватися незрівнянно вище, ніж усе, що могло б бути коли-небудь здійснене нею на користь якоїсь схильності. Якби навіть за всіх намагань вона нічого не домоглася і залишалася б тільки одна добра воля, – то все ж вона б виблискувала подібно до коштовного каменя сама по собі як щось таке, що містить у самому собі свою повну цінність [11, с. 229].

Добра воля має певну спрямованість. Її метою, за Кантом, є людина. «Тепер я тверджу: людина і взагалі всяка розумна істота існує як мета сама по собі, а не тільки як засіб для будь-якого застосування з боку тієї чи іншої волі»[11, с. 269]. Такий підхід передбачає, що все, що міститься поза людиною, всі предмети схильностей, предмети її потреб, – усе має підпорядковане значення, «...має лише зумовлену цінність, бо якби не було схильностей і потреб, які на них грунтуються, то й предмет не мав би ніякої цінності»[11, с. 269]. Тут Кант уже розкрив зміст категорії цінності, той напрямок конкретизації змісту цієї категорії, який у майбутньому виявився головним, тобто він установив зв’язок між нею та поняттями «схильність» і «потреба».

Висновок, який робить Кант з викладеного, полягає в тому, що цінність усіх предметів, які ми здобуваємо через наші вчинки, завжди зумовлена. «Предмети, існування яких хоч і залежить не від нашої волі, а від природи, мають, однак, якщо вони не наділені розумом, тільки відносну цінність як засоби та називаються через це речами, тоді як розумних істот називають особами, оскільки їхня природа вже вирізняє їх як цілі самі по собі, тобто як щось, що не слід застосовувати лише як засіб, отже, остільки обмежує всяку сваволю (і складає предмет поваги)»[11, с. 269].

Підбиваючи підсумок кантівського аналізу категорії цінності, слід відзначити, що найбільш важливим тут є те, що цю категорію у власному розумінні він співвідносив із людиною як метою, її розвитком, а такий аспект цінності, як корисність, категорію зумовленої, відносної цінності – зі світом природи, бажань. Основну увагу він звертав на суб’єктивний аспект цінності, хоча відзначав і наявність об’єктивного аспекту, що його, втім, детально не розробляв. Запропонована Кантом концепція цінності добре висвітлює суб’єктивний аспект цінності, її людську природу, і меншою мірою торкається об’єктивного аспекту, об’єктивних підвалин.