28 вересня – Всесвітній день боротьби зі сказом

28 вересня –

Всесвітній день боротьби зі сказом

Всесвітній день боротьби зі сказом є ініціативою благодійної організації «Альянс по боротьбі зі сказом» (ARC) та «Центрів боротьби з хворобами і профілактики хвороб» (CDC), Атланта, у Сполучених Штатах Америки за підтримки Всесвітньої Організації Охорони здоров’я. Цей День має щорічний характер і проводиться 28 вересня.

Дата цього всесвітнього дня була обрана невипадково: 28 вересня 1895 року помер французький мікробіолог Луї Пастер, який спільно з колегами створив вакцину проти сказу. Перше успішне щеплення проти сказу було зроблено 6 липня 1885 року дев’ятирічному хлопчикові Йозефу Майстеру, якого вкусив скажений собака. Йому протягом 10 годин вводилися сильні дози сироватки. Хлопчик вижив, ставши першою людиною, вилікуваною від сказу. У подяку за свій порятунок Й. Майстер все життя доглядав за могилою вченого і працював сторожем в Інституті Пастера.

В Україні перші щеплення проти сказу запровадив у 1886 році М. Гамалія.

Вперше Всесвітній день боротьби зі сказом відзначали в 2007 році. Вже два роки по тому заходи, присвячені цьому дню, проводились в більш ніж ста країнах світу. Спектр заходів дуже широкий: це і наукові симпозіуми, присвячені боротьбі зі сказом, громадські заходи, присвячені поширенню інформації про профілактику сказу та благодійні заходи, присвячені збору коштів на вакцинацію собак.

У цей день увага залучається до наслідків цієї хвороби у людей і тварин і до того, як запобігти і зупинити сказ, ведучи боротьбу з цією хворобою серед тварин. За даними спонсорів, Альянсу з боротьби проти сказу і Центрів Сполучених Штатів Америки щодо боротьби з хворобами і профілактиці хвороб, щорічно 55 000 осіб вмирає від сказу - в середньому, одна людина кожні 10 хвилин.

Тому дуже важливо, щоб люди усвідомлювали, що СКАЗ - це небезпечно!!!

	Сказ (гідрофобія) - гостре інфекційне захворювання з групи зоонозів, яке характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи та закінчується летально. Збудник сказу – РНК-вірус, який розмножується та накопичується в клітинах мозку, слинних та слізних залозах. До хвороби сприйнятливі всі ссавці: тварини, птахи і людина. Основним джерелом є дикі й свійські тварини, головним чином хижаки: вовки, лисиці, собаки, а також коти, єноти, куниці, їжаки, кажани, мишовидні гризуни, велика рогата худоба, які виділяють величезну кількість вірусу з слиною. Особливо небезпечним є те, що слина заражених тварин містить вірус сказу з останніх днів інкубаційного періоду та протягом усієї хвороби.
Головна ознака хворих тварин – зміна поведінки. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин. Домашні тварини не споживать звичайної їжі, стають неспокійними, через декілька днів – агресивними. Буйний період триває кілька днів, після чого розвивається параліч і смерть. Єдиний механізм передачі сказу – контактно-рановий. Він реалізовується через укус або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки. Можлива передача вірусу через предмети, забруднені слиною хворих тварин.
У слині хворої людини також міститься вірус сказу, однак епідеміологічного значення це не має, бо заражень від людини практично не буває. Захворювання розвивається не у всіх осіб, вкушених скаженою твариною. За статистикою при укусах явно скаженими тваринами захворюють від 3 до 50% людей (в середньому 15%). Інкубаційний період – від 7 діб до 1 року, частіше 3-7 тижнів, спочатку у хворого зявляються симптоми місцевого характеру: печія, свербіння, тягнучий біль, підвищена чутливість, набряк в ділянці укусу чи ослинення, хоча рана візуально зажила та безпричина тривога, страх, депресія, безсоння. Через 2-3 дні настає стадія збудження (гідрофобія, аерофобія, надмірне слиновиділення, підвищення температури тіла до 40-41о С, галюцинації). Потім настає «зловісне» заспокоєння - стадія параліча.
	Хворого госпіталізовують в ізольовану палату, де створюють умови, що дають змогу усунути будь-які зовнішні подразники. Специфічна терапія сказу відсутня. Проводять підтримуючу, симптоматичну терапію (снодійні, протисудомні, анальгетичні засоби). Прогноз абсолютно несприятливий, випадки виживання осіб, які захворіли на сказ, не відомі. Смерть настає від паралічу дихального центру та порушення серцевої діяльності, хворий помирає при повній свідомості, ясно усвідомлюючи трагізм свого становища. За життя хворого виділити вірус сказу зі слини, сльозової чи спинномозкової рідини складно, як правило діагноз підтверджується посмертно.
В зв'язку з незадовільним вирішенням проблеми регулювання чисельності диких хижих тварин, зростанням кількості безпритульних тварин в населених пунктах, недоохопленням тварин імунізацією, недостатнім забезпеченням антирабічними препаратами для проведення специфічної імунопрофілактики населення, зниженням настороженості щодо сказу, реєстрацією великої кількості звернень людей за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади області з приводу покусів, подряпин, ослинень тваринами та погіршенням епізоотичної ситуації щодо сказу в області, ризик виникнення гідрофобії серед людей залишається високим. Основні профілактичні заходи, спрямовані на попередження розвитку захворювання: ·  рану необхідно ретельно промити мильним розчином, а краї обробити 70% розчином спирту або 5% розчином йоду, накласти стерильну пов’язку; ·  своєчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою для вирішення питання щодо необхідності проведення антирабічних щеплень (щеплення актуальні, коли курс розпочато в перші 14 днів від моменту зараження); ·  під час курсу антирабічних щеплень - не пропускати процедури та не переривати курс, дотримуватись режиму, встановленого лікарем, не вживати алкоголю, уникати переохолоджень та перегрівань; ·  тварину, яка завдала ушкоджень людині, НЕ ВБИВАТИ, за нею необхідно спостерігати протягом 10 діб (при зверненні потерпілого за медичною допомогою лікувальний заклад інформує територіальні установи Держсанепідслужби про випадок покусу, а ті, відповідно, установи державної ветеринарної медицини – ветеринар оглядає тварину та встановлює за нею десятиденний нагляд (карантин)); ·  у випадку зміни поведінки «домашнього улюбленця» негайно звернутись до ветлікаря, якщо тварина загинула, то її труп направляють на обстеження у ветеринарну лабораторію; ·  при виявленні трупів диких тварин (лисиці, вовки та ін.) – не торкатися їх і не знімати з них шкіру, а терміново повідомити ветеринарну служби.
	Пам’ятайте: тільки при своєчасному застосуванні антирабічних препаратів і дотриманні режиму, призначеного лікарем на період щеплень, гарантований повний захист від захворювання на сказ!

Підготовила лікар-епідеміолог відділу епідеміології та санітарної охорони території І.