Урок № 6
Тема. Узагальнення вивченого про ССЦ.
Мета: поглибити знання учнів про складне синтаксичне ціле, його ознаки, будову, зв’язки, стилістичні можливості у текстах різних стилів і типів мовлення; удосконалювати вміння аналізувати ССЦ, виконувати актуальне членування на «відоме» та «нове», розвивати пунктуаційні навички, творчі набутки відповідно до комунікативного завдання; за допомогою дидактичного матеріалу виховувати повагу до українських звичаїв.
Соціокультурна лінія: я як особистість.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Лексикологія і фразеологія: засвоєння фразеологізмів(прислів’їв, приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика: складні випадки слововживання; синоніміка ССЦ.
Текст (риторичний аспект): оптимальне структурування ССЦ у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.
Міжпредметні зв’язки: опис у художньому творі(література).
Тип уроку: урок застосування знань, умінь і навичок.
Обладнання: підручник (Українська мова: підручник для 9 кл. загальноосвітн. навч. закл. /С. Я.Єрмоленко, . – К.: Грамота, 2009), словники, навчальний довідник для 9 класу, навчальні посібники із орфографії, пунктуації, «Члени речення», «Мовний розбір», картки.
Методи, прийоми і форми роботи: мовознавче повідомлення, пояснювальний диктант, індивідуальна робота, портфоліо до теми. колективний лінгвістичний аналіз тексту, робота в парах, творча робота, «Спільний проект», тестування, взаємоаналіз, самооцінювання.
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
1. Мовознавче повідомлення про ССЦ за питаннями вправи 349
ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок учнів
1.Тестування
1. Основним поняттям лінгвістики тексту є
а) слово;
б) речення;
в) ССЦ;
г) текст.
2. Текст - це
а) висловлювання, яке складається з кількох речень (іноді з одного) і має змістову й структурну завершеність;
б) сукупність мовних засобів, що використовується мовцем за певних умов спілкування;
в) сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці;
г) розмова двох або більше осіб.
3. Комунікативна мета тексту (те, заради чого його створено) - це
а) тема тексту;
б) головна думка тексту;
в) підтема тексту;
г) мікротема тексту.
4. Тема тексту - це
а) те, про що в ньому йдеться, його зміст;
б) комунікативна мета висловлювання (те, заради чого створено текст);
в) частина тексту, що містить його головну думку;
г) сукупність виражальних засобів мови, використаних у певному тексті.
5. Абзац – це
а) стійке сполучення слів, яке за значенням відповідає одному слову;
б) фрагмент тексту від нового до нового рядка або до кінця тексту;
в) стисло й чітко сформульована підтема тексту;
г) уривок тексту, який дає змогу точно визначити смисл окремого слова або виразу, що входять до його складу.
6. Типи мовлення є такі:
а) науковий, художній, діловий, публіцистичний;
б) оповідання, новела, повість, нарис;
в) розповідь, опис, роздум (міркування);
г) замітка, репортаж, інтерв’ю, стаття.
7. Проміжною ланкою між текстом і реченням є
а) слово;
б) словосполучення;
в) ССЦ;
г) абзац.
8. З погляду актуального членування в реченні можна виділити:
а) підмет і присудок;
б) групу підмета і групу присудка;
в) головні і другорядні члени речення;
г) “відоме” і “нове”.
9. Для зв’язку речень у тексті служить
а) “відоме”;
б) “нове”;
в) граматична основа речення;
г) другорядні члени речення.
10. Містить у собі основне повідомлення, виділяючись логічним наголосом,
а) “відоме”;
б) “нове”;
в) один з другорядних членів речення;
г) один з головних членів речення.
11. Якщо “відомим” наступного речення стає “нове” речення попереднього, йдеться про
а) паралельний зв’язок між реченнями;
б) послідовний зв’язок між реченнями;
в) перспективний зв’язок;
г) дистантний зв’язок.
12. Складне синтаксичне ціле (ССЦ) - це
а) сукупність загальноприйнятих правил, яких дотримують в процесі спілкування мовці;
б) група речень, об’єднаних тісним змістовим і граматичним зв’язком, що забезпечують більш повний у порівнянні з реченням розвиток думки;
в) мовлення, обов’язково зафіксоване на папері і розраховане на зорове сприйняття;
г) основна одиниця синтаксису, яка виражає окрему завершену думку.
ІV. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
V. Мотивація учіння школярів
1. Портфоліо до теми «ССЦ»
Основні вимоги Самооцінювання
*Знання правил
*Практичні завдання
*Активність на уроках
*Виконання домашніх завдань
*Результативність
VІ. Осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій
1. Колективний лінгвістичний аналіз тексту
2. Робота в парах із практичними завданнями
3. Самостійна творча робота
4. Індивідуальна робота з диференційованими завданнями
VІІ. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя
1. Колективний лінгвістичний аналіз тексту
Лінгвістичний аналіз тексту
1. Визначити тему і головну думку тексту.
2. Визначити підтеми тексту (у процесі складання плану тексту).
3. Визначити стиль тексту і поєднані в ньому типи мовлення (основний і допоміжні), виділити фрагменти з типовим значенням (розповідь, опис, роздум), з`ясувати структуру речень таких фрагментів – визначити в них «дане» і «нове».
4. Визначити кількістьССЦ.
5. Назвати типи міжфразного зв’язку.
6. Указати засоби(лексичні та граматичні) міжфразового зв’язку.
*Індивідуальна робота.
Завдання. Скласти словниковий диктант із орфограм, погрупувавши їх відповідно до буквених чи небуквених.
Ім’янаречення
Це давній звичай, пов'язаний із вибором імені для новонародженого. Був відомий також під назвою йти за іменем і в основному поширений на Волині, Київському Поліссі, Харківщині. Це найдавніша форма вибору імені, в якому брала участь баба-повитуха. Пізнішою формою було ім'янаречення, пов'язане з хрещенням,– йти за молитвою. Одним з її різновидів, поширеним на Чернігівському Поліссі та Східній Полтавщині, було обрання імені бабою-повитухою разом із кумами; другий варіант, характерний для Середньої Наддніпрянщини і Півдня України, передбачав ім'янаречення дитини тільки кумами.
Зазначені форми ім'янаречення, відрізняючись лише головними дійовими особами ритуалу, за змістом були майже ідентичними. Баба-повитуха або ж повитуха з кумами чи самі лише куми йшли з подарунками (хлібом, пшоном та куркою) до священика, щоб одержати ім'я. Причому воно обов'язково мало сприяти щастю та добробуту новонародженого, а таким могло бути або ім'я святого, якого мали відзначати найближчим часом, або ім'я відомої людини. Звичай надання імені відбивало і певні норми моралі та звичаєвого права, наприклад, дитині, яка народжувалася поза шлюбом, давали негарне (нелюдське) ім'я. Таке ім'я давалося і в тому разі, коли до церкви йшли без дарунків або коли родина новонародженого чимось завинила перед церквою чи громадою. А втім гарне ім'я можна було і випросити у попа за певне підношення.
Як би там не було, але, повернувшись додому, баба-повитуха поздоровляла батьків з ім'ям і оголошувала про день хрестин.
2.Робота в парах із текстом. Визначити стиль і тип мовлення тексту, кількість ССЦ, види і засоби міжфразного зв’язку. Назвати пунктограми
*Індивідуальна робота. Виписати складні речення, накреслити схеми.
Провідування
Одвідки – невід'ємна частина звичаїв, пов'язаних із народженням дитини. Провідування мало за мету підтримати породіллю та віддати їй шану. Цю місію виконували тільки жінки. Участь чоловіків була небажаною, оскільки вони могли зашкодити породіллі. З цієї ж причини не мали права провідувати породіллю хворі та вагітні жінки. Певні обмеження на провідування мали жінки різного віку та родинного стану.
Залежно від цього розрізнялися два види провідувань – одвідки та родини. На одвідки, як правило, приходили поодинці і в основному літні родичі та сусіди, а також баба-повитуха; на родини — переважно юрбою і лише молоді родички, іноді приходила й баба-повитуха.
Провідування відбувалося кожного недільного ранку протягом двох-шести тижнів. Годилося приходити до породіллі з дарунками: хлібом та полотном на пелюшки. Навіть найбідніші відвідувачі не йшли з порожніми руками – приносили бодай хліб із сіллю. Заможні дарували ще й різні страви, які символізували очищення. На Київському Поліссі це були млинці та пампушки, на Чернігівському Поліссі – яйця та кисіль, на Поділлі – мед, у степовій Україні – хліб, на Волині – варені груші.
Коли приходили на одвідки, усе принесене віддавали породіллі та бабі-повитусі; на родинах же влаштовували гостину з обов'язковою стравою – кашею. Першою їла кашу породілля, потім баба-повитуха, а далі й усі присутні, немовби демонструючи прилучення до спільних жіночих справ. Останнє особливо яскраво виявилося у звичаї першого годування новонародженого тією з присутніх жінок, котра мала своє немовля. Цей звичай сягає давніх часів матріархату, коли жінки по лінії матері становили ядро однієї общини.
*Індивідуальна робота. Виписати слова, в яких треба вставити пропущені літери. Укласти словник слів, які не перевіряються правилами, виписавши їх із тексту.
Хрестини
Це компл..кс обрядових дій, спрямованих на пр…луч..ння дитини до сім'ї, общини і хр..ст..янського світу. Розрізнялися декілька варіантів хр..стин – п..р..важно народні, суто р..лігійні та змішані.
Найбільш пошир..ний в Україні останній варіант: спочатку дитину хрестять у церкві, а потім у родині влаштовують гостину. Це знайшло відбиток, до речі, в усталених висловах: йти на хрестини, йти на хлібосілля, йти на збір.
Переважно р..лігійний обряд хрестин зб..рігався в західних районах України (там вважалося: поки дитина була н..хрещ..ною, мати не могла її годувати). Серед гуцулів, наприклад, було завед..но, йдуч.. до церкви, ст…лити на п..ріг петик (верхній одяг), на котрий клали дитину. Після того як мати тричі п..р..ступала через дитину, кума брала її на руки і в..носила у сіни. Там баба клала під поріг ніж, а кума, п..р..ступаюч.. поріг, подавала ніж через вікно.
Після цих магічних обрядів куми несли дитину до церкви на хрещ..ння. В обряді хрестин важливу роль відігравали куми, або другі батьки новонародж..ного (у церковному варіанті – хрещені батьки), яких запрошував батько н..мовляти.
На С..редній Наддніпрянщині об..рали п..р..важно одну пару кумів із бл..зьких родичів, на Волині – дві-три пари як із близьких, так і з далеких родичів, на Поділлі – до п'яти, з родичів і знайомих, на Наддністрянщ..ні – до десяти пар, так званих нанашок.
Відмова від кумівства вважалася за гріх. Але й відповідальність у кумів була в..ликою: вони справляли для похресника усі хр. стильні обряди, пострижч..ни, весілля. У свою чергу батьки похресника н..сли кумам п..роги, а підростаючі похресники щороку провідували своїх других батьків (і бабу-повитуху), несли їм "вечерю".
Після хрестин у церкві куми й сусіди зб..ралися до хати новонародженого за святковий стіл. Обов'язковою стравою на гостинах була бабина каша. Закінчувалися хрестини відвіданням кумів батьками новонародженого, які пр…носили у дарунок сім хлібів і полотно.
1. Самостійна творча робота. Побудувати текст, визначити лексичні та граматичні засоби зв’язку у ССЦ
І варіант – у художньому стилі
ІІ варіант – у публіцистичному
ІІІ варіант – у розмовному
VІІІ. Звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів
1. Представлення творчих робіт, їх взаємоаналіз
ІХ. Сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу
1. «Спільний проект»
Тема «Складне синтаксичне ціле»
І група – 1. Що таке ССЦ?
2. Як воно утворюється?
3. Які засоби зв`язку використовуються для самостійних речень у ССЦ?
4. Які є засоби міжфразного зв’язку в ССЦ?
ІІ група – 1. Схарактеризувати актуальне членування у ССЦ.
2. Дібрати приклад ССЦ.
3. Що є спільного і відмінного між ССЦ і абзацом?
4. Які характерні ознаки абзацу?
ІІІ група – 1. Як оформляється ССЦ інтонацією в усному мовленні?
2. Що називається абзацом?
3. Дібрати ССЦ тотожного абзацу.
4. Зробити узагальнення інформації про ССЦ.
2. Тестування
1. Текст - це
а) словесна конструкція, що є формою вияву думки у вигляді зв’язків між членами речення;
б) висловлювання, що складається з кількох (іноді з одного) речень, має змістову й структурну завершеність;
в) відрізок мовлення, обмежений двома тривалими паузами;
г) особлива безсполучникова структура, що складається зі слів автора і власне прямої мови.
Скласти й записати невеликий (4-5 речень) текст на тему “Різдвяні канікули”.
2. Типи мовлення є такі:
а) проза і поезія;
б) монолог і діалог;
в) розповідь, опис, роздум;
г) казка, оповідання, повість.
Скласти й записати невелике (обсяг 3-4 речення) висловлювання розповідного характеру на тему “Робочий день сучасного школяра”.
3. У реченнях опису предмета “відоме” і “нове” - це
а) назва предмета і назва його ознаки;
б) назва особи, що виконує дію, та назва дії;
в) назва місця розташування та назва предмета;
г) назва предмета і оцінка.
Скласти й записати діловий або науковий опис (обсяг – 3-4 речення) будь-якого шкільного приладдя (пенала, зошита, олівця).
4. Мета художнього опису предмета –
а) забезпечити точність інформації про розмір, форму, вагу, колір предмета тощо;
б) скласти аргументовану оцінку предмета;
в) створити образ предмета, підкресливши в ньому найхарактерніше;
г) дати уявлення про призначення предмета.
Скласти й записати художній опис того ж шкільного приладдя (обсяг – 3-4 речення).
5. По праву руч від вас збігає вниз шлях, в’ється поміж деревами. По ліву – яри, непролазні хащі, а прямо перед вашими очима розіслалася долина. Над річкою – село з білими хатками та вишневими садками. (За Панасом Мирним). Цей уривок є таким різновидом опису:
а) портрет;
б) пейзаж;
в) інтер’єр;
г) опис місцевості.
Скласти й записати 2-3 речення опису весняної природи (пейзажу).
6. Олесь не повірив своїм очам: по городі спокійнісінько походжав здоровенний вепр. Він визбирував картоплю, що залишилася після копання. Величезний, вуха – ніби лопухи, ікла, як дві шаблі, з рила стирчать, щетина – наче дріт. Вепр пирхнув, прочистив забиті землею ніздрі і рушив у напрямку лісу. (За Б. Комаром.) У поданому уривку поєднано такі типи мовлення:
а) розповідь і опис;
б) розповідь і роздум;
в) розповідь, опис і роздум;
г) розповідь, опис та оцінка предмета.
Скласти й записати висловлювання (обсяг 3-4 речення), поєднавши в ньому розповідь і опис.
Х. Підсумки уроку
1. Заповнення портфоліо
2. Самооцінювання
ХІ. Повідомлення домашнього завдання
1.§ 26 – § 28, впр. 351.
