Зміст

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………….........3

1. Сумісництво та суміщення посад…………….4-10

2. Укладення та припинення трудового договору про сумісництво та суміщення професій…………………..……………………11-15

3. Обмеження роботи за сумісництвом..…..….16-19

Висновок…………………………………………….20

Список використаної літератури…………………..21

ВСТУП

Працівник має право реалізувати свою здатність до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Законодавство про суміщення професій складалося поступово протягом багатьох років, що було пов’язано, насамперед, з тим, що така форма організації праці недостатньо була випробувана на практиці. Сумісництво та суміщення професій (посад) має велике соціальне та економічне значення. Головною метою укладення трудових договорів з умовою роботи про суміщення професій є більш ефективне використання трудових ресурсів і підвищення продуктивності праці.

Сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. З працівником, який працює за сумісництвом, укладаються окремі трудові договори: за основною роботою і за сумісництвом.

На відміну від сумісництва, додаткова робота у порядку суміщення професій (посад) провадиться працівниками за одним трудовим договором, на одному підприємстві, в установі, організації поряд з основною роботою і в межах установленої тривалості робочого дня.

Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи на одному й тому ж підприємстві.

1. Сумісництво та суміщення посад

В умовах погіршення економічної ситуації та зниження рівня життя населення в Україні значно зросла кількість трудових договорів про сумісництво.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільній від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника за основним місцем роботи не потрібно. Разом з тим керівники державних підприємств спільно з профспілковим комітетом можуть встановлювати обмеження на сумісництво для працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких, шкідливих і небезпечних роботах, додаткова робота яких може привести до несприятливих наслідків для стану здоров’я і безпеки виробництва.

Від роботи за сумісництвом слід відрізняти суміщення професій та вторинну зайнятість населення.

Суміщення професій (посад) - це виконання працівником поряд із своєю основною роботою, обумовленої трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не веде до погіршення якості продукції.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення, наприклад, належать громадяни, які навчаються у деяких навчальних закладах. Ці громадяни мають право працювати у вільний від навчання час, що розглядається як вторинна зайнятість. Ця робота не вважається сумісництвом і теж виконується за трудовим договором.

Основна відмінність між цими правовими термінами полягає в тому, що при сумісництві особа може працювати у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, а суміщення передбачає виконання у межах свого робочого часу додаткової роботи за іншою професією (посадою) або ж обов'язків тимчасово відсутнього працівника на тому самому підприємстві, яке є основним місцем роботи.

На відміну від сумісництва додаткову роботу при суміщенні професій (посад) працівник виконує за одним трудовим договором на одному підприємстві водночас з основною роботою в межах встановленої тривалості робочого дня.

Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи. За працівниками, основна робота яких пов'язана із шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і які суміщають професії (посади), зберігаються передбачені законодавством відповідні пільги (додаткова відпустка, скорочена тривалість робочого часу, безоплатне надання спецодягу, взуття, інших засобів індивідуального захисту, мила та знешкоджуючих засобів, молока, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги щодо професії (посади), яку вони суміщають. Працівники, яким пільги передбачено лише по суміщуваній професії (посаді), отримують їх тільки за ті робочі дні, коли вони виконували цю роботу не менше половини робочого дня. Доручати працівникові роботу по суміщуваній професії (посаді) можна з урахуванням частини третьої статті 22 КЗпП України. Якою передбачено, що законодавством може бути встановлено вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Враховуючи високу інтенсивність праці при суміщенні, оскільки додаткова робота виконується при незмінній тривалості робочого часу, підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів відповідно до статті 91 КЗпП України можуть встановлювати для працівників додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги. Додаткові пільги може передбачати і колективний договір.

Згідно Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43 від 28 червня 1993 року, визначено, що усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом,6а6саме:

* літературна робота, в тому числі робота по редагуванню, перекладу та рецензуванню окремих творів, яка оплачується з фонду авторського6гонорару;
* технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою7оплатою7праці;

* педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік;
* виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою7праці;

* керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових
закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік;
* проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці;
* робота за договорами провідних наукових,
науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях;
* робота без зайняття штатної посади на тому самому підприємстві, в установі, організації, виконання учителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладівобов'язків по завідуванню кабінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників учбових закладів, керівництво предметними та цикловими комісіями, керівництво виробничим навчанням та практикою учнів і студентів, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу і т. ін.

Робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівнених до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів по підготовці працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному6закладі;

* переписування нот, яке виконується за завданнями підприємств;

* організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці, а також супроводження туристських груп у системі туристично-екскурсійних установ профспілок;

* інша робота, яка виконується в тому разі, коли на
основній роботі працівник працює неповний робочий день відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку).

Працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт. При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.

Керівникам державних установ та закладів освіти, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ та закладів (відділів, лабораторій, секторів, частин тощо) та їхнім заступникам не дозволяється працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Обсяг викладацької роботи, виконуваної на умовах сумісництва, тобто за межами основного робочого часу, не може перевищувати для керівників навчальних закладів чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати також половини місячної норми робочого часу, тобто як це встановлено для всіх працівників, що працюють за сумісництвом.

Такою роботою для зазначених працівників в системі освіти може бути робота у позашкільних навчальних закладах, професійних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти тощо. Головне – щоб робота була викладацькою та виконувалась поза межами основного робочого часу.

На керівників навчальних закладів, їхніх заступників і помічників, керівників структурних підрозділів, їхніх заступників не можуть покладатися обов’язки та встановлюватися їм доплати за суміщення посад, розширення обсягів виконуваних робіт, та за виконання роботи тимчасово відсутніх працівників.

Завідувачі дошкільними навчальними закладами можуть виконувати роботу вихователів у цьому ж закладі в обсязі не більше 18 годин на тиждень.

Директори сільських загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, їх заступники можуть вести викладацьку роботу, у зв’язку з відсутністю вчителів або викладачів з відповідних предметів, в обсязі не більше 12 годин на тиждень. Дозвіл на виконання цієї роботи має надавати відповідний орган управління освітою.

Інші працівники навчальних закладів можуть вести викладацьку роботу або заняття з гуртками у тому самому навчальному закладі, але в середньому не більше 2 годин на день (12 годин на тиждень, 480 годин на рік), якщо вони за основною роботою отримують повний посадовий оклад (ставку).

За працівниками, які зайняті на основній роботі зі шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і які суміщують професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безплатна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, знешкоджувальних засобів, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги для суміщуваної професії (посади).

Суміщення відрізняється від сумісництва за наступними ознаками.

1) при суміщенні робота виконується в межах одного трудового договору, а при сумісництві укладається кілька трудових договорів;

2) суміщення можливе лише за місцем основної роботи, тоді як працювати за сумісництвом можна на тому ж або на іншому підприємстві;

3) суміщувана робота виконується в межах робочого часу, а сумісництво відбувається у вільний від основної роботи час.

2. Укладення та припинення трудового договору про сумісництво та суміщення професій

При суміщенні професії (посади) на працівника оформляється наказ, який є підставою для доплати за виконання додаткової роботи.

Суміщати професії (посади) дозволяється у випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і додаткової роботи на одному й тому ж підприємстві.

При оформленні співробітника на роботу за сумісництвом з ним укладають трудовий договір. Навіть якщо працівник влаштований на роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де його основне місце роботи.

Трудовий договір щодо сумісництва згідно зі ст. 23 КЗпП може бути укладений:

- на невизначений термін (безстроковий);

- на певний строк, встановлений за угодою сторін;

- на час виконання певної роботи.

Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43 від 28 червня 1993 року встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Працівники-сумісники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату праці відповідно до чинного законодавства, а також право на відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки».

в трудовій книжці працівника дані про роботу за сумісництвом містяться в окремому рядку. Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вносять до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом

Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією чи посадою, провадиться доплата за суміщення професій (посад).

У разі доцільності суміщення професій працівнику встановлюється винагорода за працю, що визначається за погодженням між сторонами. Конкретний розмір винагороди залежить від складності і обсягу виконуваних трудових функцій і обов'язків по суміщуваній роботі, характеру і обсягу додаткових функцій.

Тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою працівника, який тимчасово відсутній. Воно повинно бути оформлено наказом або розпорядженням. Працівнику, який замішує посаду тимчасово відсутнього, виплачується різниця між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, який тимчасово відсутній. Така виплата провадиться за умови, що працівник, який замішує відсутнього, не є штатним заступником або помічником відсутнього.

При тимчасовому заступництві працівника з меншим окладом за заміщуваним працівником зберігається його попередній середній заробіток.

Правила про оплату тимчасового заступництва не поширюються на працівників, які виконують обов'язки по вакантній посаді, навіть за умови, що вони є штатними заступниками чи помічниками керівника, посада якого ніким не зайнята.

Як правило, в переважній більшості випадків сумісника оформлюють на 0,5 ставки, хоча не виключено, що такого працівника можна оформити й на повну ставку.

Коли працівник працює за сумісництвом на 0,5 ставки, доплата йому проводиться пропорційно відпрацьованій нормі праці.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи,

надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Працівники-сумісники мають право на відпустку на рівні з іншими працівниками.

Щодо розміру відпусток сумісникам, які відпрацювали менше 6 місяців, і порядку розрахунків за ними, слід мати на увазі: якщо працівник набув право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, то за місцем сумісництва відпустку він отримає незалежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні. Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, суміснику, за його бажанням, надають додаткові дні відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ст. 25 Закону «Про відпустки»).

Оплату відпусток і компенсацію за невикористану відпустку здійснюють сумісникам згідно з чинним законодавством нарівні з іншими працівниками, за винятком деяких особливостей.

Додаткова відпустка сумісникам за ненормований робочий день не надається, оскільки вважається, що вони працюють на умовах нормованого робочого дня. На відміну від відпусток у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, для яких зберігається середній місячний заробіток, у разі надання такої відпустки працівникові-суміснику його середня місячна зарплата не зберігається.

Сумісник може бути звільнений на тих самих підставах, що й працівник за основним місцем роботи.

Власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір із сумісником без попередньої згоди профспілкового органу у випадках:

звільнення із суміщеної роботи через працевлаштування іншого робітника, який не є сумісником; через обмеження роботи за сумісництвом, передбаченими законодавством.

У разі звільнення сумісника за вказаними спеціальними підставами вихідна допомога йому не виплачується.

3. Обмеження роботи за сумісництвом

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Особам, які є суб’єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності) керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів указаних підприємств та їх. Працівники державних підприємств можуть працювати за сумісництвом: у робочі дні – не більше 4 годин на; у вихідні – повний робочий день. Загальна тривалість їх роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Можуть бути передбачені обмеження:

- колективним договором – для окремих професій і посад. Особливо це стосується працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, працівників віком до 18 років, вагітних жінок, оскільки їх додаткова робота може призвести до наслідків, які негативно позначаться на стані їх здоров’я і на безпеці виробництва.

- трудовим договором – з будь-яким працівником.

Для суміщення заборон і обмежень у законодавстві не передбачено.

Щодо особливостей роботи за сумісництвом працівників державних підприємств слід зазначити:

- працівники державних підприємств (для яких це місце роботи — основне) можуть працювати на умовах сумісництва на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина у вільний від основної роботи час. Іншими підприємствами можуть бути підприємства різних форм власності. Для роботи за сумісництвом не потрібно згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи;

- тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу;

- керівники державних підприємств разом із профспілковими комітетами можуть застосовувати обмеження на сумісництво лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, оскільки додаткове навантаження на них може негативно позначитись на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження поширюються також на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають на це права також керівники державних підприємств, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

На госпрозрахункових підприємствах, відповідно до чинної Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями, розміри доплати за суміщення професій (посад) одному працівникові не обмежуються максимальними розмірами і визначаються наявністю економії за тарифними ставками й окладами суміщуваних посад працівників.

Робота за сумісництвом — це виконання роботи в додатковий час, а суміщення професій (посад) — інтенсивна праця в робочий час.

Порушення особою встановлених законом обмежені, щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією триманою доходу віз підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

Порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу віз такої діяльності.

ВИСНОВОК

Сумісництво - виконання працівником, крім своєї основної, передбаченої при укладенні трудового договору, іншої роботи на умовах трудового договору на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації, або у фізичної особи, у вільний від основної роботи час.

Суміщення професій - виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією у межах того самого робочого часу з доплатою в розмірах, передбачених у колективному договорі.

Суміщення професій (посад) означає інтенсифікацію праці (виконання додаткових трудових обов’язків) при незмінній тривалості робочого часу. Сумісництво означає незмінну інтенсивність праці при збільшенні тривалості робочого часу.

Отже, робота за сумісництвом — це виконання роботи в додатковий час, а суміщення професій (посад) — інтенсивна праця в робочий час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28.06.1996 № 000к/96-ВР (електронний ресурс) – Режим доступу//www. zakon. rada. .

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року (із змінами) (електронний ресурс) – Режим доступу//www. zakon. rada. .

3. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 000/96-ВР (із змінами) (електронний ресурс) – Режим доступу//www. zakon. rada. .

4. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 000/95-ВР (із змінами) (електронний ресурс) – Режим доступу //www. zakon. rada. .

5. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 І (із змінами) (електронний ресурс) – Режим доступу //www. zakon. rada. .

6. Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 (із змінами) (електронний ресурс) – Режим доступу //www. zakon. rada. .

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993 № 000 (електронний ресурс) - Режим доступу //www. zakon. rada. .

8. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України №43 від 28.06.1993 (електронний ресурс) - Режим доступу //www. zakon. rada. .