МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра криміналістики та судової медицини
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри
криміналістики та судової медицини
полковник міліції
____.______________ 2015 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА: Криміналістичне дослідження документів (документознавство)
З навчальної дисципліни: Криміналістика
Категорія слухачів: курсанти, слухачі, студенти
Навчальна мета: надати матеріал щодо основних теоретичних та практичних питань теми, що передбачаються програмою навчальної дисципліни. Зорієнтувати курсантів відносно проблемних питань. Окреслити завдання для самостійної роботи над матеріалом теми
Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу
Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності, мислення, пам’ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, слухачів і студентів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності та ін.
Навчальний час: 2 год. знань щодо поняття, сутності, завдання, значення, в
Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний комплекс
Наочні засоби: мультимедійні схеми
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: філософія, логіка, кримінологія, кримінальне право, кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність
План лекції (навчальні питання):
Вступ
1. Поняття, зміст, завдання криміналістичного документознавства. Документи як джерела криміналістично значимої інформації.
2. Слідчий огляд документів.
3. Криміналістичне дослідження письма.
4. Техніко-криміналістичне дослідження документів.
Висновок
Література:
1. Алєксєєв О. О., Весельський В. К., Пясковський ідування окремих видів злочинів : Навч. посіб. для студ ВНЗ // МВС України. НАВС. – Київ : ЦУЛ, 2013. – 277 с.
2. Криміналістика : підручник / В. В. Пясковський, Ю. М. Чорноус, А. В. Іщенко, О. О. Алєксєєв та ін. – К. : «Центр учбової літератури», 2015. –544 с.
3. Криміналістика : Навч. посіб. // Авт. кол. : Р. І. Благута, Р. І. Сибірина, та ін.; за заг. ред. Є. В. Пряхіна. – Львів : ЛьвівДУВС, 2010. – 539 с.
4. Криміналістика : навч. посіб. // Мін. освіти і науки, молоді та спорту України, рекоменд. Мін. освіти і науки, молоді та спорту України. – Київ : Атіка, 2012. – 495 с.
5. Криміналістика : Підручник // МОН України. Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого; За ред. ітька. – Харків : Право, 2008. – 462 с.
6. Криміналістика : Підручник для студ. юрид. спец. ВЗО. Доп. М-вом освіти і науки України // Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого; Ред.: ітько. – Київ: Ін-Юре, 2004. – 725 с.
7. Криміналістика. Академічний курс : Підручник // Мін-во освіти і науки України. Акад. адвокатури України; єв, , В. І. Бояров, , . – Київ : ЮрІнком Інтер, 2011. – 495 с.
8. Криміналістика: питання і відповіді : навч. посіб. для студ. ВНЗ. // , , ічов, , С. В. Хільченко; МОН України, НАВС. – Київ : ЦУЛ, 2011 р. – 276 с.
9. Скригонюк М. І. Криміналістика : Підручник // МОН України. – К. : Атіка, 2009. – 496 с.
10. Шеремет іналістика. 2-ге вид. : Навч. посіб. для студ. ВНЗ // МОН України. – Київ : "Центр учбової літератури", 2009. – 471 с.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
Вступ
Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується напруженою криміногенною ситуацією в державі, де не останнє місце займають злочини, пов’язані з підробкою документів. Існують випадки, коли підробку документа не можна виявити простим оглядовим способом. Тоді на допомогу приходить криміналістика, яка вивчає закономірності природи писемності, способи підробки документів, а також розробляє засоби і методи пізнання цих закономірностей. У даній лекції висвітлені основні положення криміналістичного дослідження документів, а саме судового почеркознавства, судового авторознавства та техніко-криміналістичного дослідження документів.
1. Поняття, зміст, завдання криміналістичного документознавства. Документи як джерела криміналістично значимої інформації
Криміналістичне документознавство являє собою галузь криміналістичної техніки, в якій досліджується природа письма, способи виготовлення документів, встановлення способів підробки документів, розробляються наукові основи використання інформації, що міститься в документах, з метою розслідування кримінальних правопорушень.
Завдання, що вирішуються криміналістичним документознавством, можна розділити на три групи.
Перша група – встановлення ознак і властивостей виконавця (автора) документа: статі, віку, психічного і фізичного станів, професійних і інших навичок.
Друга – визначення природи, якісного складу, групової приналежності, а іноді місця, часу виготовлення матеріалів документа (папір, барвники, сургуч, клей тощо), встановлення засобів, умов і способів виготовлення (підробки) документа чи його окремих реквізитів (підписів, відбитків, печаток, штампів), виявлення невидимих і слабовидимих записів, текстів спалених документів і т. п.
Третя – вирішення ідентифікаційних завдань: ототожнення виконавця документа – за письмовою мовою і почерком, друкарської машинки – за машинописним текстом; розмножувальної техніки – за виготовленими на ній текстами і т. п.
Ці завдання конкретизуються і вирішуються при проведенні двох видів досліджень документів – криміналістичного дослідження письма і техніко-криміналістичного дослідження документів.
Документ (від лат. dokumentum - все, що може служити свідченням, уроком, прикладом) – матеріальний об'єкт, на якому за допомогою знаків, символів і т. п. елементів природної або штучної мови зафіксовані відомості про факти, які відбулися або передбачувані.
Юридичне тлумачення поняття «документ» вужче. Тут на перший план виступають ознаки, що характеризують цільове призначення. Під документом розуміють матеріально фіксоване повідомлення людини про юридично значимі факти.
З процесуальної точки зору всі документи можуть бути розділені на три групи: документи – речові докази, документи – письмові докази і документи – зразки для порівняльного дослідження. Криміналістичному дослідженню в рамках кримінального процесу піддаються в основному документи – речові докази. Ця група на відміну від двох інших містить у собі матеріальні ознаки злочину і тому дуже важливі.
Документи як речові докази при усьому своєму різноманітті можуть бути зведені до наступних видів:
1. Документи як засоби вчинення злочину: підроблені рахунки, накладні, відомості, лікарняні аркуші і т. п.
2. Документи як засоби, приховання злочинів. Наприклад, лист про самогубство, нібито від імені потерпілого і т. п.
3. Документи як засоби, що сприяють розслідуванню злочину і встановленню суттєвих обставин кримінального провадження.
Найчастіше нам приходиться мати справу з письмовими документами.
Письмові документи підрозділяються на офіційні і приватні. Перші виходять від юридичних осіб, другі – від громадян. Приватні документи, що знаходяться в справах державних і громадських установ або засвідчені державними органами, набувають значення офіційних.
Можна сформулювати деякі загальні вимоги, яким повинні відповідати будь-які письмові документи:
а) містити інформацію про певні обставини і факти. При цьому джерело цієї інформації повинно бути таким, що його можна встановити і при необхідності перевірити;
б) дані про факти і обставини, відображені в документі, повинні мати відношення до сутності справи;
в) дані про обставини і факти, що відображені в документі, повинні бути викладені і засвідчені установою або посадовою особою в межах їх компетенції, а якщо документ виходить від громадянина – у межах його прав і фактичної поінформованості.
Якщо документ не задовольняє хоча б одному з перерахованих вимог, він не може бути прийнятий як достовірний.
Офіційні документи, крім того, повинні бути виконані за визначеною формою і мати реквізити. Реквізитами називають обов'язкові дані, що відповідно до встановлених вимог повинні бути в документі: відбитки штампів, печаток; підпису правомочних осіб; дані про порядок складання і виготовлення документа (номер типографського замовлення, обсяг тиражу і т. п.); форма, обов'язкова для деяких документів (доручення, накладна і т. п.).
Приватні документи не мають суворо встановленої форми, але й у них обов'язково вказуються: прізвище, ім'я і по батькові заявника, його адреса, найменування установи й особи, якому спрямований документ. Документ скріплюється підписом укладача (автора).
Справжній документ, виконаний у встановленій або прийнятій формі, може бути дійсним і недійсним. Дійсний – це документ, що має в даний момент юридичну чинність (наприклад, доручення, термін дії якої не минув), недійсний – документ, що втратив юридичну чинність (наприклад, та ж доручення, термін якого минув).
На відміну від цього підробленим називають документ, що ніколи не мав юридичної чинності, оскільки його зміст і/або реквізити не відповідають дійсності. Розрізняють два види підробки документів: інтелектуальну і матеріальну.
Інтелектуальна підробка виражається в складанні і видачі документа, правильного з формальної сторони (наявність і правильність усіх реквізитів), але дані, вказані в ньому свідомо помилкові (наприклад, підроблена накладна, складена за усією формою, на належному бланку повноважними особами на перевезення фактично не оприбуткованого або незаконно виготовленого товару).
При матеріальній підробці змінюють зміст справжнього документа. Матеріальна підробка поділяється на дві групи: 1) повна, і 2) часткова.
Повна – підробка документа повністю.
Часткова – підробка одного або декількох реквізитів.
Інтелектуальна підробка встановлюється слідчим шляхом різних слідчих (розшукових) дій: допиту, огляду документів і ін. Матеріальна, як правило, шляхом криміналістичного дослідження, хоча деякі її ознаки можуть бути виявлені самим слідчим або оперативним працівником.
Залежно від характеру документів і розв'язуваних задач криміналістичні дослідження документів підрозділяються на три категорії. У задачі першої входить встановлення виконавця документів (почеркознавство), другий – встановлення автора тексту (авторознавство), до третього – техніко-криміналістичне дослідження документів: визначення способу виготовлення документа й ідентифікація матеріалу і знарядь письма; відновлення ушкоджених документів і записів у них; встановлення наявності і способу підробки, визначення віку документа і записів у ньому; установлення послідовності пересічних штрихів; прочитання тайнопису і розшифровка записів, виконаних умовними знаками або шрифтами; ідентифікація або діагностика способів і засобів виконання документів, печаток, штампів і ін.
2. Слідчий огляд документів
Робота з документами в процесі розслідування злочинів починається з їх огляду, успіх якого забезпечується дотриманням ряду правил.
Правила поводження з документами - речовими доказами:
- документи не можна підшивати, вони повинні бути поміщені до окремого конверту, що приєднується до матеріалів провадження і нумерується поаркушно;
- старі документи поміщаються між двома прошарками прозорого матеріалу (наприклад, скла) й окантовуються по краям;
- документи надаються експерту в тому вигляді і стані, в якому вони були виявлені;
- на документах не можна робити ніяких позначок;
- варто охороняти документ від дії світла, сирості, хімічних і механічних впливів;
- працювати з документами при їх виявленні рекомендується в рукавичках чи з використанням пінцета, оскільки невідомо, які на них є сліди і де вони розташовані. Недотримання цього правила може спричинити ушкодження наявних чи появу нових, що не відносяться до злочину слідів;
- не можна брати документ мокрими руками, класти його на вологі чи забруднені предмети;
- не слід перегинати аркуші в місцях, що не збігаються з уже наявними перегинами, тому що число і розташування ліній перегину має значення для з'ясування характеру й умов виконання записів, є одним з відмінних ознак документа;
- вологі документи просушують при кімнатній температурі в розправленому вигляді.
3. Криміналістичне дослідження письма
Судове почеркознавство – галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності почерку і процесу його дослідження, засоби і методи вирішення завдань почеркознавчої експертизи.
Письмо – спосіб фіксації думки людини за допомогою мови і спеціально створеної системи умовних позначень (письмових знаків, писемності).
Складові письма:
- письмова мова;
- почерк.
Письмова мова – це діяльність людини, опосередкована системою графічних і мовних знаків.
Почерк – індивідуальна і динамічно стійка програма графічної техніки письма, в основі якої лежить зорово-руховий образ виконання рукопису, реалізована за допомогою системи рухів (динамічного стереотипу).
Властивості почерку:
- індивідуальність;
- відносна стійкість, тобто відтворюваність (повторюваність) ознак почерку і їх зберігаємість в межах ідентифікаційного періоду при письмі в різноманітних умовах.
Ознака письма – особливості письмово-рухових навичок особи, які відобразилися у рукописі.
Ознаки письма поділяються на дві групи:
- ознаки письмової мови (характеризують смислову сторону письма як різновид мови);
- ознаки почерку (характеризують рухову сторону письмової мови).
Ознаки письмової мови:
а) граматичні (відображають володіння виконавцем граматичними правилами письма);
б) лексичні (характеризують загальний словниковий запас, вживання термінів, властивих особам певних професій або проживаючим в певній місцевості тощо):
- професіоналізми – слова і вирази, властиві мові якійсь професійній групі;
- архаїзми;
- діалектизми;
- варваризми;
- жаргонізми;
в) стиль викладення (характеризує манеру викладення думок, мови, архітектоніку (загальна побудова письмової мови) тексту):
- офіційно-діловий;
- науковий;
- виробничо-технічний;
- публіцистичний;
- розмовний і ін.
Ступінь розвитку граматичних, лексичних і стилістичних навичок дозволяє визначити, в якому ступені людина володіє письмовою мовою.
Рівні володіння письмовою мовою:
- високий, характеризується логічною послідовністю викладення думок, аргументованістю висунутих положень, глибиною думки, використанням різноманітних засобів мови, ерудицією, великим словниковим запасом;
- середній, характеризується недостатньо високим ступенем розвитку стилістичних і лексичних навиків, відсутністю суворої послідовності і стрункості викладення основної думки, переважанням розмовно-побутового стилю;
- низький, характеризується низькою грамотністю, неповнотою розкриття головної думки, відсутністю доказів висунутих положень і послідовності у викладі. Словниковий запас вкрай бідний, спостерігаються часті повтори.
Ознаки почерку – конкретний прояв певних властивостей (характеристик) рухів, які фіксуються в рукописі.
4. Техніко-криміналістичне дослідження документів
Техніко-криміналістичне дослідження документів (ТКДД) – галузь криміналістичної техніки, яка склалася на основі розробки теоретичних і спеціальних методів, запозичених з природничих і технічних наук з метою вирішення завдань, які виникають при дослідженні документів – речових доказів в кримінальних провадженнях і цивільних справах.
Способи підробки документів:
1. Дописка – спосіб зміни першопочаткового змісту документа шляхом внесення від руки нових записів або окремих штрихів на вільні місця документа.
2. Домальовування – зміна початкового змісту документа шляхом додавання окремих елементів до знаків (літерам, цифрам).
3. Допечатка – спосіб зміни машинописного документа, що полягає у внесенні нових знаків на вільні місця – між рядками, словами, окремими знаками.
4. Підчистка – спосіб зміни початкового змісту документа, при якому штрихи, знаки або слова видаляться механічним впливом (вишкрібанням лезом бритви, тертям резинки і т. п.).
5. Травлення – спосіб зміни змісту документа, при якому штрихи тексту знебарвлюються хімічними реактивами, в результаті чого речовина штрихів не видаляється з документа, а стає невидимою.
Види травлення:
- повне (знебарвлення всього рукописного тексту і відтисків печаток);
- часткове або локальне (знебарвлення окремих фрагментів документа – записів, відтисків).
Способи нанесення травлячого реактиву:
- занурення документа у ванну з розчином;
- нанесення реактиву тампоном;
- поштрихове травлення – нанесення травлячої речовини на окремі штрихи тексту.
6. Змивання – спосіб зміни змісту документа, при якому на штрихи тексту впливають органічними розчинниками, в результаті чого речовина штрихів видаляється з документа.
7. Переклеювання фотографії – заміна фотографії на особистому документі.
Види переклеювання фотографій:
- повна (фотографія власника документа заміняється фотографією іншої особи);
- часткова (заміняється частина фотографії, що не має відтиску печатки);
- підклеювання частини емульсійного прошарку фотопаперу, відділеного від початкового фотознімка.
8. Способи заміни аркушів у документах:
- вклеювання аркушів або фрагментів документів;
- заміна здвоєних аркушів (зняттям скріпляючих скобок, видаленням наявних і поміщенням до блок-книжки нових аркушів).
9. Способи підробки відтисків печаток і штампів:
- малювання відтиску безпосередньо на документі;
- копіювання відтиску з одного документа на інший;
- нанесення відтисків печаток за допомогою предметів, які мають інше значення;
- нанесення відтисків за допомогою плоских друкарських форм;
- нанесення відтисків за допомогою саморобних рельєфних друкарських форм;
- інші способи.
Способи копіювання відтисків печаток і штампів:
- з використанням копіювального паперу;
- перемалювання на просвіт;
- відтворення рельєфних (вдавлених) штрихів підпису з наступним їх обведенням;
- копіювання штрихів справжнього підпису на проміжному кліше і відтворення їх на справжньому документі.
Способи виготовлення саморобних рельєфних кліше:
- вирізання;
- гравіювання;
- виготовлення способом ручного набору з типографських матеріалів;
- фотоцинкографський спосіб;
- інші способи.
Висновки
На переломних етапах розвитку суспільства особливого значення набуває осмислення того великого здобутку вчених, педагогів і практичних співробітників правоохоронних органів у процесі дослідження закономірностей виникнення, зберігання і зникнення слідів злочинів, як спрямоване на оволодіння новітніми методиками, технологіями і розробками, позитивним досвідом, накопиченнями протягом попереднього історичного відтінку і визначення на цій основі подальшого наукового, освітнього і практичного поступу.
За допомогою цих наукових і історичних надбань криміналісти-практики здійснюють дослідження, об’єкти яких в подальшому стають доказами у кримінальних провадженнях. Дослідження документів сьогодні має чи не найголовніше значення при розслідуванні злочинів у сфері економіки та оподаткування. Як бачимо, злочинний світ знаходить все ширше застосування підробленим документам та винаходить все витончені способи підробки, а одним із завдань науки криміналістики є знаходження засобів протидії цим злочинам.
Укладач:
Заступник начальника кафедри
криміналістики та судової медицини
кандидат юридичних наук, доцент
