Бібліотекар - це звучить гордо!
Надія Яременко, директор Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки
Бібліотекар… В сучасному інформаційному світовому просторі слова «бібліотека», «бібліотекар» схожі на анахронізм. Сучасна молодь спілкується в соціальних мережах таких як « контакт», «однокласники», «в фесбук» та ін.
І я пригадала випадок в моєму житті. Одного разу, в розмові з поважним чоловіком, який, знаючи, що я працюю в бібліотеці, запитав: «Ви, мабуть, за фахом філолог?». «Ні. Бібліотекар», - відповіла я. «А що? – здивовано спитав він - на бібліотекаря треба учитися?». «Так. Київський інститут культури, бібліотечне відділення» - відповіла я. Він почервонів, йому стало ніяково, швидко почав вибачатися. Щоб якось виправити незручну ситуацію, я сказала, що якщо розглядати фах бібліотекаря в цілому, то він об’єднує в собі багато гуманітарних напрямків: педагогіку, філософію, психологію, філологію та багато інших. В усі часи, ще коли зароджувалась релігія, при храмах організовувались перші бібліотеки. Тут працювали великі мислителі, філософи, поети, письменники, гетьмани, міністри і це вважалось за честь.
Поет й учений Каллімах (310—240 рр. до н. е.) був учителем. Він привернув до себе увагу царя Птоломея ІІ, був призначений на одну з головних посад Олександрійської бібліотеки (Єгипет), де пропрацював 20 років. Тут же працював великий грецький учений Клавдій Птоломей, що розробив систему світу, яка проіснувала 13 століть.
Ярослав Мудрий, великий Київський князь ще в дитинстві захопився науками та читанням. Його знаменита бібліотека була заснована в якості книгосховища у Софійському соборі, але в подальшому стала центром духовного та культурного життя Київської Русі.
Ричард де Бері охоронець книжкового фонду Оксфорду був державним та церковним діячем, вихованцем майбутнього англійського короля Едуарда ІІІ.
Румянцев Микола Петрович – граф, видатний державний та громадський діяч, міністр іноземних мов, державний канцлер Росії, засновник Румянцівського музею, нині Російська державна бібліотека.
І таких прикладів багато…
Але я хочу розповісти за сучасних бібліотекарів, з якими мені пощастило працювати і яких я вважаю своїми учителями на все життя.
Матвій Матвійович Дуля, колишній директор Чернігівської обласної наукової медичної бібліотеки, який очолював її 39 років, а взагалі його стаж кермача обласними медичними бібліотеками нараховує 50 років. Прийнявши бібліотеку у далекому 1957 році минулого століття в дуже жахливому стані (обшарпане приміщення з пічним опаленням, неупорядкований книжковий фонд) він організував роботу так, що за відносно невеликий час, бібліотека стала сучасним обласним методичним, інформаційним центром у медичному просторі регіону.
Олена Іванівна Ященко, провідний бібліотекар відділу обслуговування. Вона сподвижниця Матвія Матвійовича, її стаж прирівнюється півстоліттю.
Жінка - унікум, жінка-енциклопедія. Вона пам’ятає читачів трьох поколінь. А книги… Серед 150-тисячного книжкового фонду миттєво знайде книгу будь-якої галузі, теми за тільки їй відомими прикметами: кольору, запаху, фразі, сторінці… Завжди досвідченому фахівцеві порекомендує, що саме зараз треба йому почитати, а студенту, яку книгу завжди мати у себе під рукою. Лагідність, турбота, добросердечність - все це в цій синьоокій жінці-бібліотекарці.
Воронцовська Ірина Іванівна, головний бібліограф. Вона прийшла у бібліотеку вже досвідченим фахівцем. Але справжній талант поета, прозаїка розкрився саме у стінах нашої бібліотеки. Її наукові публікації побачили не тільки всі регіональні газети: «Деснянська правда», «Гарт», «Чернігівські відомості», а й республіканські: «Урядовий кур’єр», «Голос України», «Ваше здоров’я», «Новости фармации и медицины». З вірою в Бога, вона з великою повагою ставиться до всіх відвідувачів, прискіпливо і ретельно виконуючи їх заявки. Особливо під час атестації, коли запитання бувають надто складними. Але завжди всі висловлюють щирі слова подяки. Одна з подяк мені закарбувалася на все життя: « Якби у світі, всі люди ставилися один до одного як у вас в бібліотеці, то світ став би набагато кращим».
Не можна не згадати Ніну Василівну Шакун, провідного бібліотекаря. Вона була індексатором статей з періодичних медичних видань. Ця робота вимагала глибоких медичних знань. Але, коли вона прочитала свій вірш «Україна», у всіх на очах були сльози.
Я - Україна-
Земля із печалю та болю…
Птаха у небі,
Що довго чекала на волю.
Я зранений край,
Що сонця збирає краплини,-
Цілюща криниця-
Спів у саду солов’їний.
Я –Україна,
Я – Україна,-
Я –єдності вічная мрія,
Мова співуча,
Я - віра, любов і надія….
І ці строки писалися, коли на нашій землі ще був мир, підтверджуючи, що бібліотекарі в усі часи були і є справжніми патріотами своєї країни.
І хай світ мчить зі стрімкою швидкістю назустріч новим технологіям, відкриттям, а книга як була так і залишиться книгою і будуть люди, які готові бути рядом з нею все життя. І все ж таки - бібліотекар - звучить гордо!
Надія Яременко
