Інтеграція предметних і мистецьких знань в естетично-ціннісному орієнтуванні підлітків

УДК 37.036

ївна, к. пед. н., доцент Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ІНТЕГРАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ І МИСТЕЦЬКИХ ЗНАНЬ

В ЕСТЕТИЧНО-ЦІННІСНОМУ ОРІЄНТУВАННІ ПІДЛІТКІВ

У матеріалах статті з позиції психолого-педагогічної науки розглядається проблема формування в підлітків естетичних ціннісних орієнтацій засобами інтеграції навчальних предметів і мистецтва. Автор обґрунтовує ефективність цього підходу в навчально-виховному процесі з урахуванням соціокультурної ситуації та естетичних переваг сучасних підлітків.

Ключові слова: цінності, естетичні ціннісні орієнтації, підлітки, інтеграція, мистецтво.

В материалах статьи с позиции психолого-педагогической науки рассматривается проблема формирования у подростков эстетических ценностных ориентаций посредством интеграции учебных предметов и искусства. Автор обосновывает эффективность данного похода в учебно-воспитательном процессе с учетом социокультурной ситуации и эстетических предпочтений современных подростков.

Ключевые слова: ценности, эстетические ценностные ориентации, подростки, интеграция, искусство.

Article in the materials from the standpoint of psycho-pedagogical science the problem of formation of adolescent’s aesthetic value orientates through the integration of academic subjects and the arts. The author substantiates the effectiveness of the campaign in the educational process sociocultural situation and aesthetic preferences of today's teenagers.

Key words: values, aesthetic values, teens, integration, art.

У сучасному українському суспільстві, можливо, як ніколи, актуалізувалась потреба духовно-естетичного відродження, очищення культурного середовища від негативної енергетики продуктів «масового споживання», які блокують вхід у внутрішній світ особистості справжніх естетичних і художніх цінностей. Засоби масової інформації, отримуючи гроші за рекламу та пропаганду агресії, насильства, бездуховності, не переймаються майбутнім нашої держави. Не вдаючись детально в політичні засади цієї ситуації, можна з упевненістю спрогнозувати, на яку особистість у такий стан справ ми можемо очікувати в майбутньому. Зрозуміло, що це буде зовсім не та людина, на яку орієнтують Національна доктрина розвитку освіти, Концепція національного виховання, Концепція громадянського виховання чи Концепція художньо-естетичного виховання учнів, де наголошується, що виховання має здійснюватись у напрямі ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями та самореалізації його сутнісних сил, досягнення ним високого рівня культури та особистого самовираження в соціально значущій діяльності.

На жаль, усунути існуюче протиріччя між потребами суспільства в особистості, чиї життєві стратегії та ціннісні орієнтири протистоять хаосу та саморуйнуванню і спрямовані на реалізацію принципів толерантності та гуманізму, і соціокультурним макросередовищем із його орієнтацією на знищення духовних цінностей у свідомості українців, що призводить до радикальних змін у вчинках людей, особливо дітей підліткового віку, непросто.

Як зазначає М. Киященко, сьогодні «у художньому світі встановлюються нові ступені порядку, в яких художній та естетичний смак знизилися майже до рівня тваринних взаємодій зі світом, коли про досконалість та гармонію вже стало незручно говорити – апокаліпсис уже стукає в двері залів, із яких високі духовні потреби та ідеали вивітрились не тільки сексуальною, але й аморальною революціями» [4, с. 372].

У зв’язку з цим зміна ситуації на краще покладається на інститути соціалізації, зокрема освіту, яка, незалежно від політичних та економічних перетворень, має виконувати свою культурно-історичну місію – виховувати особистість, яка буде спрямовувати свою діяльність на прогресивний розвиток суспільства, його духовно-естетичне вдосконалення. Тож, освітній галузі сьогодні належить важлива роль в організації цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління щодо формування в нього ціннісно-естетичного ставлення до дійсності, системи орієнтацій у світі естетичної і художньої культури в умовах сучасних соціокультурних процесів.

Реалізація цієї мети обумовила в освітньому просторі актуалізацію естетичних цінностей (краса, гармонія, пропорційність, досконалість тощо) і способів взаємодії з ними. В основу цього процесу, на наш погляд, має бути покладено мистецтво, оскільки саме воно є тим засобом, яке здатне найсильніше впливати на внутрішній світ людини і, гармонізуючи його, пробуджувати в особистості найкращі почуття, формувати її свідомість. Залучення школярів до кращих взірців художньої культури сприяє формуванню в них здатності до естетичного сприйняття й переживання, розвитку творчої активності в мистецькій та трудовій діяльності.

Сучасний культурний простір відзначається барвистою палітрою художньої естетосфери, яка характеризується розмаїттям музичних і літературних жанрів та напрямів, що безпосередньо впливають на естетичну свідомість підлітків.

І в цих умовах освіті як інституту соціалізації належить сприяти формуванню в учнів свідомого ставлення до цих процесів, навчити толерантного відношення до інших культурних систем і прагнення до збереження власної самобутності. Цей процес відбувається паралельно з формуванням ціннісної свідомості людини, яка виконує функції орієнтування в явищах культури завдяки їх аналізу на основі певних критеріїв, і відбору тих із них, які є для неї прийнятними відповідно до власної системи цінностей.

Становлення й розвиток ціннісної свідомості особистості, її ціннісних орієнтацій соціологи досліджують у взаємозв’язку з соціокультурними особливостями середовища (В. Горозія, В. Казмирук, В. Кудрявцев, І. Кон, М. Покровський, В. Ядов, Д. Ярцев та ін.), психологи (Л. Виготський, Д. Ельконін, П. Давидов, О. Леонтьєв, Р. Нємов, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та ін.) прагнуть визначити їх місце в структурі особистості та виявити механізм формування, педагоги (В. Біруля, Г. Єскіна, Н. Липкань, І. Регейло, О. Софіщенко, Т. Фурсенко та ін.) спрямовують свій пошук на розробку найбільш ефективних технологій вирішення завдань ціннісного орієнтування дітей та молоді в навчально-виховному процесі загальноосвітніх та позашкільних закладів з урахуванням їхнього віку.

Найбільш сприйнятливою до творів мистецтва, зокрема масової культури, є психіка підлітка, чиї ціннісні орієнтації знаходяться в процесі становлення. У численних працях психологів наголошується на необхідності врахування в навчанні й вихованні вікових та індивідуальних особливостей дітей різного віку (Л. Божович, В. Ільченко, І. Кон, Г. Костюк, Л. Славіна та ін.), а також вплив соціальних чинників: суспільства як певної соціально-політичної, економічної та ідеологічної системи, національно-культурних особливостей регіону, сім’ї, групи однолітків, культурного середовища навчально-виховного закладу тощо (І. Бех, О. Бовть, А. Кравченко, Л. Куликова, М. Лукашевич, М. Туленков, І. Широкова та ін.). Усі вони знаходяться у взаємодії і, не маючи єдиного вектору спрямованості, гальмують формування в свідомості підлітка несуперечливої системи ціннісних орієнтацій.

Становлення ціннісних основ у підлітків у процесі суспільно-корисної діяльності досліджувалося О. Лапіною, у контексті загальнолюдських цінностей – І. Федосовою; естетичні орієнтації школярів у руслі концепції діяльності були предметом вивчення К. Левіна, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Д. Фельдштейна та ін., культури – І. Зязюна, В. Розумного, В. Дряпіки, О. Олексюка, О. Рудницької, Г. Шевченко та ін.

Серед дієвих ціннісно-орієнтуючих чинників, що впливають на формування в підлітків естетичних ціннісних орієнтацій, детермінуючим, як доводять дослідники, є мистецтво, яке слід розглядати не тільки на макрорівні його функціонування, але й на мікрорівні певної субкультури, до якої належить особистість.

Школа ХХІ століття у зв’язку з підвищенням ролі загальнолюдських, естетичних, етичних, художніх цінностей має стати своєрідним культурно-освітнім центром, в якому буде посилена роль мистецтвознавчої і культурологічної освіти для орієнтації молоді на справжні цінності життя й мистецтва.

Серед традиційно дієвих ціннісно-орієнтуючих чинників, як доводять Н. Антонюк, В. Біруля, В. Болотіна, Т. Брайченко, С. Волкова, Л. Драчук, І. Зязюн, А. Зись, Г. Єскіна, М. Каган, Е. Квятковський, В. Кузь, Н. Левківський, Л. Левчук, Н. Липкань, Л. Масол, Н. Миропольська, Л. Печко, Ю. Фохт-Бабушкін, Т. Фурсенко, В. Шахрай, Р. Шульга та ін., особлива роль навчально-виховній системі школи належить мистецтву.

Завдяки зусиллям зацікавлених науковців, педагогів у Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти включено галузь «Естетична культура», що охоплює всі види мистецтв, включає доробки зарубіжної та вітчизняної художньої культури, знайомить учнів з основами естетичних знань.

При цьому, як доводить практика, інтегровані курси «Мистецтво» та «Художня культура» у межах означеної галузі не здатні в сучасному соціокультурному просторі забезпечити високий рівень сформованості в школярів естетичних ціннісних орієнтацій, оскільки вплив масового мистецтва переважує зусилля вчителів, які викладають предмети художньо-естетичного циклу.

Крім цього, на наш погляд, існують і інші проблеми, що потребують вирішення:

1)  відсутність у педагогів чіткого уявлення щодо цілей естетичного виховання школярів;

2)  недостатність педагогічних технологій формування в школярів естетичної свідомості, зокрема її складових, з урахуванням типу освітнього закладу, профілю навчання, вікових та індивідуальних особливостей дітей, що призводить до уніфікації викладання предметів художньо-естетичного циклу, а звідси до прогалин у вихованні естетичної культури;

3)  невміння педагогів користуватися вже розробленими методиками оцінки естетичних знань і вмінь учнів;

4)  невисокий рівень мистецьких і культурологічних знань у педагогів природничо-наукових дисциплін;

5)  недостатність методичного та матеріально-технічного забезпечення для організації та проведення уроків художньо-естетичного циклу тощо.

Виходячи з цього, метою статті є: розкрити виховні можливості інтегративного підходу в естетично-ціннісному орієнтуванні підлітків у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів.

Для її досягнення вирішуватимуться наступні завдання: 1) розкрити існуючі підходи до естетично-ціннісного орієнтування підлітків у навчально-виховному процесі; 2) визначити сутність і види інтеграції предметного і мистецтвознавчого матеріалу в навчально-виховному процесі ЗНЗ; 3) обґрунтувати виховні можливості предметно-мистецької інтеграції щодо формування в підлітків естетичних ціннісних орієнтацій.

Сучасна педагогічна наука знаходиться в пошуку нових технологій навчання й виховання підростаючого покоління, пропонує зміни в змісті предметів і в структурі навчальних планів, доводить необхідність гуманізації і гуманітаризації освітньої галузі як однієї з пріоритетних у формуванні нової людини, яка, на думку, О. Білоруса, має відчувати відповідальність не лише за своє життя, а й за те, що відбувається на планеті [1, с. 34].

З-поміж філософсько-педагогічних концепцій перевага віддається тим, котрі побудовані на гуманітарному типі мислення, що містять культурологічні моделі освіти, які спрямовуються на усунення протиріччя між об’єктивним знанням та їх суб’єктивними уявленнями, між загальнолюдськими та особистісними цінностями, між раціональним та емоційно-чуттєвим сприйняттям предметного матеріалу.

Серед інших засобів виховання й розвитку в людині кращих почуттів, моральних якостей і естетичної свідомості Микола Реріх відводив чільне місце культурі й мистецтву. Прилучення до ціннісного світу митця забезпечує індивіду набуття власного соціокультурного досвіду, сприяє прагненню до пізнання ціннісних смислів життя й самопізнання, а через це до духовного очищення й удосконалення для покращення себе й енергетики навколишнього світу.

Мистецтво як засіб формування ціннісних орієнтацій має багато властивостей та якостей, які визначаються природою естетичного, що «надає процесу орієнтування неповторний специфічний характер» [12, с.18]. Впливаючи на свідомість людини, мистецтво виконує функцію формування ціннісного ставлення до моральних, естетичних, соціальних явищ як довготривалої установки, що входить до ціннісно-орієнтаційної системи як складової світогляду особистості.

Науковці (В. Василенко, А. Здравомислов, М. Каган, В. Ольшанський, Л. Столович, В. Тугаринов, Ю. Шаров та ін.) визначають цінності як значущі явища, предмети реальної дійсності й культури з погляду їх відповідності /невідповідності потребам суспільства, соціальних спільнот, груп, особи, а естетичні цінності розглядають як відношення естетичних властивостей явищ або предметів до потреб, інтересів, ідеалів і смаків окремої особи та певних соціальних утворень. Естетичні орієнтації – це спосіб диференціації особою об’єктів матеріальної й духовної культури за їхньою естетичної значущістю, вони є об’єднуючою ланкою культури людини і суспільства й обумовлюють розвиток особистості. Отже, орієнтація на цінності мистецтва в існуючому розмаїтті творів зарубіжної й вітчизняної художньої культури полягає в цілеспрямованому педагогічному керівництві щодо заохочення учнів до засвоєння в першу чергу духовно збагачених мистецьких взірців, що сприятиме подальшому саморозвитку особистості й формуванню її естетичної свідомості.

Кожний із видів мистецтва, впливаючи на душу людини в цілому, торкає різні її струни, і в цьому розумінні вони незамінні. Взаємодія почуттєвої та інтелектуальної сфер під час сприймання художнього твору надає враженню особливої сили. Недарма російський психолог Л. Виготський, визнаючи мистецтво як «сукупність естетичних знаків, що спрямовані на збудження в людині емоцій», називав ці емоції «розумними». Вони не сумісні з сухим раціоналізмом, насичені вищими духовними прагненнями, і перш за все прагненням до прекрасного.

Сьогодні можна сказати, що в змісті виховної і освітньої діяльності більшості загальноосвітніх закладів естетичне представлене в достатній мірі. Уроки літератури, мистецтва, художньої культури спрямовані на те, щоб розкрити учням красу мистецтва, яке є ядром естетичної культури, навчити сприймати високохудожні твори, формувати в них естетичні смаки та потреби, розвивати творче уявлення та мислення. Організація виховних заходів обов’язково включатиме естетичні аспекти, які впливатимуть на емоційний стан дітей, адже відомо, що естетичне не існує без чуттєвого, безвідносно до нього. Сучасні інтегровані курси «Мистецтво», «Художня культура» спрямовані на те, щоб розкрити підліткам естетичні цінності світової художньої культури, вплинути на їхній ціннісний вибір. Однак здійснити це тільки традиційними підходами неможливо, тому педагоги застосовують інноваційні педагогічні технології, що включають інтерактивні, проблемно-пошукові, діалогічні форми й методи, спрямовані на розвиток інтересу до пізнання й сприйняття світових художніх цінностей.

Творчі педагоги розробляють факультативні курси з музики, хореографії, образотворчого мистецтва, курси, що знайомлять з історією архітектури, скульптури, театру, кіномистецтва, викладання яких будуються на застосуванні сучасних технічних засобів, проектних технологій, методик активного слухання й візуального сприйняття [7; 8].

І в той же час цього недостатньо, щоб радикально змінити ситуацію стосовно художньо-естетичних впливів масового мистецтва на свідомість дітей і підлітків, оскільки для серйозного протистояння ним необхідно створити в навчальному закладі якісне естетично-ціннісне середовище, в якому відбуватиметься життя дитини як у навчальний, так і позанавчальний час. У попередніх наших роботах ми вже розкривали наші уявлення про сутність і принципи функціонування такого середовища в загальноосвітніх закладах [9; 10], тому, не зупиняючись на цьому питанні, звернемось до важливого засобу й одночасно умови, що забезпечує ціннісне орієнтування школярів: інтеграції предметних знань і мистецтва на уроках і в позакласній діяльності, виходячи з того, що в змісті будь-якого шкільного предмета обов'язково присутній естетичний компонент.

Ми не ієрархізуємо ані види мистецтва, ані мистецькі жанри в аспекті їх впливовості на формування в школярів естетичних ціннісних орієнтацій, оскільки вважаємо, що всі вони, кожний зі свого боку, допомагають, по-перше, виявити здібності, якими наділена особистість, по-друге, розвинути ці здібності, по-третє, опанувати світ через специфічні особливості, що притаманні тому чи іншому виду мистецтва, по-четверте, сприяють формуванню ціннісного світогляду, в якому естетичне з його основними категоріями краси та гармонії, посідає одне з провідних місць. І зовсім неважливо, що учня зацікавить найбільше – декоративно-вжиткова діяльність чи спів і хореографія, головне – це потяг до творення краси, її збереження та примноження. Ми абсолютно згодні з Л. Масол, яка стверджує, що реалізація інтегративного підходу в теорії і шкільній практиці має вирішуватися в єдності змістового і процесуально-технологічного рівнів і з урахуванням існуючого типу художньо-культурного середовища [6, с. 310].

Естетичні цінності, які ми беремо за основу інтеграції, - це твори мистецтва, які пройшли перевірку часом і стали надбанням світової, національної культур й культури рідного краю. До того, важливим засобом формування в учнів естетичних ціннісних орієнтацій нами визначено такі естетичні категорії, як краса й гармонія і їх складові – ритм, пропорція, міра, симетрія/асиметрія, дисгармонія, прояв яких ми знаходимо в творах мистецтва, природі, соціальних і культурних явищах, людині, розглядаючи їх як суттєві зв’язки між ними.

Віднайти ці зв’язки є надто складним завданням для вчителя, однак, працюючи в цьому напрямі, його самоосвіта триватиме майже все його професійне життя, він навчається мислити по-новому, руйнуються його усталені стереотипи й штампи, які є серйозною перешкодою на шляху реалізації сучасних методологічних засад.

Залучення до спілкування з цінностями художньої культури в інтегрованому естетично-ціннісному просторі є умовою інтелектуального й емоційного розвитку особистості як учня, так і вчителя. Емоційний вплив, який мистецтво справляє на людину, запрограмований його естетичною природою. Психологи (Л. Виготський, І. Дубровіна, П. Круглов, Р. Нємов, С. Рубінштейн та ін.) зазначають, що емоційне насичення є необхідною потребою для нормальної життєдіяльності людини, а багатство видового й жанрового розмаїття мистецтва здатне забезпечити це задоволення.

Коли передаються наукові знання, домінує логічне мислення, а коли відбувається знайомство з мистецьким твором – емоційне. Коли ж ми намагаємось знайти спільне між ними, інтегруючи науковий і мистецтвознавчий матеріал, отримуємо найкращий результат, завдяки гармонійній роботі мислення й почуттів. «Навчання не мистецтву, а мистецтвом» стає головним принципом у роботі кожного вчителя. Спілкування з мистецтвом – це не розвага, а напружена й важка праця думки й душі, які разом формують прагнення творити красу й добро.

Л. Толстой вважав, що наука й мистецтво так само тісно пов’язані між собою, як легені й серце людини. Наука й мистецтво збагачують одне одного, маючи одне підґрунтя – красу. Краса стимулює наукову діяльність, сприяє виникненню несподіваних, неочікуваних ідей, надає досконалості науковим відкриттям. Краса тісно пов’язана з творчістю, є її ознакою, адже в процесі наукової й художньої творчості виникає гармонія форм, витонченість, що народжені грою фантазії та уяви. Саме завдяки їм виникають моменти осяяння, які руйнують стереотипи мислення, сприяють новизні.

За умови правильної організації навчально-виховного процесу інтегроване викладання стає фактором динамічного розвитку й мобілізації зусиль усього педагогічного колективу й спрямовується на розвиток власної естетичної компетентності вчителя, що ґрунтується на мистецтвознавчих, культурологічних та естетичних знаннях, його самореалізації в художньо-творчій діяльності.

Ще один позитивний момент проведення уроків з інтегруванням предметного та мистецтвознавчого матеріалу – урок стає цікавим для всіх, знімається «протистояння» фізиків і ліриків, вони починають усвідомлювати значення інших предметів у процесі формування цілісної особистості, її ціннісних орієнтацій.

Інтеграція предметного, мистецького й культурологічного матеріалу дозволяє створювати у свідомості дитини яскраві образи, які, залишаючись у її пам’яті, стають основою, точкою відліку або для творчого фантазування, або для наукового пошуку.

Розглядаючи інтеграцію як принцип об’єднання різних знань, ми визначаємо наступні її види: міжгалузева (на занятті встановлюються зв’язки між знаннями, що відносяться до різних галузей, наприклад, розглядається фізична природа звуків і особливості створення мелодії із прослуховуванням різних творів музичного мистецтва) і внутрішньогалузева (звернення, наприклад, на уроці літератури до музичних творів і образотворчого мистецтва для досягнення дидактичних і виховних завдань). Крім цього, інтеграція може бути повною або частковою, що залежатиме від теми уроку, матеріально-технічних можливостей, усвідомлення вчителем естетично-предметних зв’язків. Повна інтеграція частіше реалізується у внутрішньогалузевих зв’язках предметів художньо-естетичного циклу, а також у позашкільних і позакласних заходах, де, наприклад, історичний, культурологічний або етнографічний матеріал завжди супроводжується музикою, співом, хореографією, читанням віршів.

Повна інтеграція можлива на уроках-узагальненнях, які передбачають більший простір для творчості, розкриття власного бачення естетичних і природничо-наукових зв’язків. Вважаємо, що формування в підлітків естетичних ціннісних орієнтацій має відбуватись ненав’язливо, без зайвої напруги, щоб учні поступово, зацікавившись незвичними для них сторонами шкільних предметів, відчули себе відкривачами істини й самостійно, без тиску прийняли її, адже саме власний вибір забезпечує усталеність поглядів і переконань. Тому інтегрування наукового знання й мистецтва може здійснюватись у межах проектних, пошуково-дослідницьких, інформаційних технологій, зміст яких ґрунтується навколо визначеного ціннісного ядра.

Прикладом до цього можуть бути проекти, що створювали учні експериментальних шкіл Луганщини, зокрема Краснолуцької загальноосвітньої школи №20 із поглибленим вивченням окремих предметів: «Золотий перетин», «Чудеса архітектури», «Дизайн штучних полімерів», «Пасхальні сувеніри», «З фізкультурою по життю», «Регіони України. Львів», «Свята України», «Різноманітність культур: толерантність», «Визначні пам’ятки Луганщини» та багато інших.

Дослідницька діяльність, що базується за принципом інтеграції наукового та мистецтвознавчого матеріалу, приводить учнів до висування гіпотез, їх перевірки в ході дослідницької діяльності, осмислення і майже до власних відкриттів, іноді абсолютно несподіваних, що слугує підґрунтям для подальшого їх обговорення, дискусій, появи нових ідей. Емоційний підйом, який охоплює і учнів, і вчителів, і батьків, які активно долучаються до цього процесу, з одного боку, формує енергійне поле, мотивуюче до подальших пошуків, з іншого, - виконує важливу виховну функцію об’єднання дітей і дорослих у процесі спільної діяльності.

Отже, інтеграція предметних і мистецьких знань дозволяє вирішувати завдання естетично-ціннісного орієнтування школярів, у межах якого відбувається: 1) формування естетично-ціннісного ставлення до всіх явищ навколишнього світу, вміння осягати красу і гармонію фізичних, хімічних, біологічних, соціальних і культурних процесів, 2) формування уявлення про взаємозв’язок усіх явищ, що відбуваються в світі; 3) розвиток в учнів пізнавального інтересу, внутрішньої мотивації до самоосвіти й саморозвитку; 4) розвиток критичного мислення, вміння оцінювати продукти сучасної художньої творчості на основі мистецтвознавчих критеріїв; 5) формування прагнення до діяльності, яка приносить естетичне задоволення.

Напрямки подальших досліджень полягають у розробці технології формування в підлітків естетичних ціннісних орієнтацій на основі інтегрування наукових, мистецтвознавчих і культурологічних знань.

Список використаних джерел та літератури

1.  Білорус О. Г. Загрози, виклики та імперативи глобалізації світового розвитку / О. Г. Білорус // Наука та наукознавство. – 2001. – №3. – С. 24-36.

2.   С. Психология искусства / Л. С. Выготский. – СПб: Азбука, 2000. – 416 с.

3.  Гаміна і цінності творів мистецтва / Т. С. Гаміна, Н. С. Савченко // Наукові записки. – Вип.17. – Серія. Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – С. 60-70.

4.   И. Эстетика – философская наука / Н. И. Киященко. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – 592 с. – С.372-373.

5.  Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах / Л. М. Масол // Інф. зб МОНУ. – 2004. – №10.

6.   М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика: монографія / Л. М. Масол. – К.: Промінь, 2006. – 432 с.

7.  Формування естетичного смаку засобами телебачення і радіо / Л. Масол, Н. Миропольська, О. Онищенко, Ю. Юцевич // Шкільний світ. – 2003. – №38-39. – С. 34-42.

8.   Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика / Н. Є. Миропольська / АПН Укр. Ін-т проблем виховання. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 204 с.

9.   М. Естетично-ціннісне навчально-виховне середовище загальноосвітнього закладу: методологічні засади / Л. М. Михайлова // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції «Нові наукові досягнення-2013» // Педагогічні науки. - Софія: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2013. – 78 с. – С. 3-6.

10.   М. Принципи організації та функціонування естетично-ціннісного навчально-виховного середовища ЗНЗ / Л. М. Михайлова // «Освіта і наука в Україні». Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 21-22 червня 2013 р., м. Дніпропетровськ. Ч. І / Наук. ред. О. Ю. Висоцький. – Дніпропетровськ: Роял Принт, 2013. – 256 с. – С. 82-84.

11.  Духовний потенціал мистецтва / О. Олексюк // Мистецтво та освіта. – 1996. – №2. – С. 2-6.

12.  Искусство и ценностные ориентации личности / Р. Шульга / АН УССР. Ин-т ф-фии; Отв. ред. В. П. Михалев. – К.: Наук. думка. – 1989. – 120 с.