РОКИТНЯНСЬКА ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ №2
Будь славен й пам’ятний в серцях нащадків
Перемоги світлий день!
Підготувала:
педагог-організатор
смт Рокитне
1-й ведучий.
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
2-га ведуча.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
1-й ведучий.
Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
2-га ведуча.
Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.
1-ий ведучий.
Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.
2-га ведуча.
Все далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Великої Перемоги своє життя, хто поліг у боях заради щастя інших.
1-ий учень.
Ми свято шануємо пам'ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!
Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими.
(Пісня «…………………………………………..»)
1-ий ведучий.
Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
2-й учень.
Спинись, проклятий супостате,
На світ ввостаннє подивись:
За тіло матері розп’яте
Сини на пару піднялись!
У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
3-й учень.
Сонце палило нестерпно,
Гнулось садове гілля:
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди,
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди.
Їх не щадила війна.
4-й учень.
Бій розгортався лютий,
Кулі, наче град.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядать.
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди.
Син її – той солдат.
Нам тих розлук не забути,
Мир нам повік врятувать.
Тихо, вітри і люди
Тихо, вітри і люди.
Спить під зорею солдат.
Поки сонце ясне угріє,
Й коли життя дає нам воно,
Біль нам вічний, він не постаріє.
Не кажіть: була війна давно!
2-га ведуча. Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.
(художній номер)
1-й ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.
5-й учень.
До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу „спасибі” тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!
2-га ведуча. У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
1-й учень.
Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.
1-й ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.
2-га ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
2-й учень.
До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
3-й учень.
У тиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
1-й ведучий. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.
1-й ведучий.
За ниви хлібні й ранки солов’їні,
За вітру шум і лагідні світання,
Усіх загиблих пошануймо нині
Скорботною хвилиною мовчання.
2-га ведуча.
Хвилина мовчання – затихли всі кроки,
Скорботи хвилина, громада мовчить.
Ніколи хай не вертаються роки,
Димами не вкриється неба блакить.
Вшануймо пам'ять загиблих в роки Великої Вітчизняної війни хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання)
(Пісня «………………………………………………………»)
(Вірш «Упав солдат»)
Упав солдат в бою нерівнім
На трав настелені мости…
Та поклялися друзі вірні
До Перемоги з ним прийти.
Й таки прийшли. О тій годині,
Коли настав кінець війни,
Він розписався у Берліні
Своїм багнетом на стіні.
Коли ж додому повертали,
Звільнивши од напруги світ,
До праці вірні друзі стали,
А він підвівся на граніт.
Підвівсь і став як образ слави
О тих, що ніч перемогли,
Щоб діти вільної держави
Рівнятися на них могли.
1-й ведучий.
Багато на нашій землі обелісків,
Вкарбовані в них золоті імена
Вклонися, людино, їм низько-низько, -
Це пам'ять, яку залишила війна.
2-га ведуча.
Ми пам'ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили,
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили.
(Пісня «…………………………………………………………»)
1-й ведучий.
Кривавим сном закінчилась війна.
Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
2-га ведуча.
В атаки йшли вони не ради нагород,
Поранені страждали в медсанбатах,
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
1-й ведучий.
В чужих краях, в запеченій крові
Вони, ще юні, падали в катрани…
Пригадують дороги фронтові
І вбитих побратимів ветерани.
2-га ведуча.
Вернулися живі з полків і рот
І мир подарували рідним хатам…
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
1-й ведучий.
З медалями вони й без нагород,
Стрічають один одного, як брата…
За світло дня, і за прозорість вод
Спасибі вам, посивілі солдати.
2-га ведуча.
З роками все їх меншає в строю.
Змітають злі хвороби і бурани
Завжди у перших лавах, як в бою,
Ви з нами, дорогії ветерани!
(художній номер)
1-й ведучий.
Вогонь розплати вглиб фашистських ліній
Робив просіки і свободу ніс
Від стін Москви до самого Берліна
За ріки крові і за море сліз.
2-га ведуча.
Ми йшли у бій за те, щоб до останку
Перемогти ненависних катів,
Щоб світ увесь у мирному світанку
Під променями сонця золотів.
1-й ведучий. 9 травня 1945 року закінчилася Велика Вітчизняна війна. Цей день було оголошено святом – Днем Перемоги.
2-га ведуча. Через окопи і партизанські ліси, через підпілля і затінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя вона все ж таки до нас прийшла – Перемога!
1-й ведучий.
Довіку не забути нам атаку,
Смертельний бій і крик до хрипоти.
Червоний стяг до купола Рейхстагу
Бійці крізь дим зуміли пронести.
2-га ведуча.
Благословенна радісна година,
Безсмертна буде в пам’яті віків,
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі зашумів.
(Пісня «……………………………………..»)
1-й учень.
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
2-й учень.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
3-й учень.
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
4-й учень.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»
5 учень.
Вічний вогонь клекоче.
«Люди! Не треба війни,
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати і сини».
1-й ведучий.
Вічний вогонь палає,
Тужать берізки над ним,
2-га ведуча.
Вічний вогонь вимагає:
Разом :
«Миру і щастя живим!»
(Пісня «………………………………………….»)
