СЦЕНАРІЙ РОДИННОГО СВЯТА
«З РОДИНИ ЙДЕ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ»
Мета:
- виховувати в учнів шанобливе ставлення до батьків, бабусь, дідусів, членів родини, до вчителів, побуту українського народу;
- виховувати почуття патріотизму;
- формувати в учнів поняття ідеалу в житті, який відповідав би кращим зразкам української народної;
- виховувати в учнів повагу до національних символів, історії та спадщини народу України.
(Звучить пісня)
Ведуча 1.
Доброго дня!
Ведуча 2.
Доброго здоров’я, щедрої долі усім!
Ведуча 1.
Сьогодні у цій залі свято,
Ми дуже раді всіх вітати!
І, сподіваємось, що кожен
Для себе щось взяти зможе.
Ведуча 2.
Хтось настрій добрий запозичить,
Бо усмішка усім нам личить.
Ведуча 1.
Хтось — слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.
Ведуча 2.
Та починати вже нам час,
Сюди ми запросили вас,
Аби всім разом у дружнім колі,
В домівці нашій — Млинківській школі,
Сердечно й щиро привітати
З сьогоднішнім родинним святом!
Ведуча 1.
Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі,
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі!
ВЧИТЕЛЬ:
Доброго дня дорогі наші тата, мами, бабусі, дідусі, братики і сестрички та всі наші гості.
Хай тут вам буде затишно, тепло, мов у хаті своїй.
Хай щира розмова і бесіда мудра розквітають у наших душах.
Родина — це не тільки рідні, родичі.
Адже родина до родини — народ. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих.
Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується малесенькими родинами, сім’ями.
Шануймо свій народ, мову, землю свою, свій рідний край, бо ми — його частинка.
І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.
Учень 1.
Ой ти, ненька - Україна,
Я тебе кохаю,
В світі кращої країни
Я не знаю.
Ой ти, сонечко ласкаве,
Світи Україні,
Більше щастя, більше слави
Для дочок i синів.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полі
Через працю, через горе
Добивались волі.
Учень 2.
Земля моя, найкраща і єдина!
Я спів твій серденьком своїм ловлю.
Моя найкраща в світі Україна,
Я щиро й віддано тебе люблю!
Земля співає пісню колискову,
Коли лягаю спати й міцно сплю.
І кожен раз співає іншу знову,
Як я встаю і добре щось роблю.
Учень 3.
Я так люблю усе навколо мене,
Чудові квіти, річку і гаї.
Ліси й степи, і полечко зелене,
І пісню, що співають солов’ї.
Я знаю, що земля моя співає,
Про те, що все приходить для життя.
Усіх вона, як мати, пригортає,
Для всіх нас відкриває майбуття.
(Звучить пісня «Нехай квітує Україна»)
Ведуча 2.
Сім’я — святиня людського духу. Шляхетних почуттів: кохання, любові, вірності.
Сьогодні на нашому святі зібрались талановиті родини, представники всіх поколінь — від дітей до бабусь.
Ведучий 1.
Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я. Як гріє душу! Воно нагадує ласкавий голос мами,
дбайливу суворість батька. В сім’ї ти бажана дитина. Тут тобі подарували ім’я. А скільки в слові «сім’я» загадок та повчаючих відкриттів! Наприклад, слово «сім’я» можна поділити на два слова – «сім» і «Я». І тоді воно, як буд то каже нам: «Сім’я – це семеро таких же, як я». І справді, в сім’ї всі чимось походять друг на друга: обличчям, голосом, поглядом, характером. Можуть бути однакові захоплення та заняття.
Ведучий 2.
А коли ж народилась сім’я?
Про це говорить легенда одна:
(звучить мелодія, під неї зачитується легенда)
В тихім шелесті трав
Адам у Єви запитав:
- Кохана, люба, мила, чарівна,
Скажи мені, єдина,
Хто буде дарувати життя,
А потім доглядати дитя?
- Я.
- Варити, прати, прибирати,
Сімейне вогнище оберігати?
-Я.
- Постійно радість дарувати,
Усіх теплом оберігати?
- Я.
А ти, мій милий, неповторний,
Скажи мені, єдиний,
Хто буде рід наш берегти,
І множити покоління?
- Я.
- Хто дбатиме усе життя
Про щасливе майбуття?
- Я.
- Дітей навчати лиш добра,
І боронити від лиха й зла?
- Я.
- Кохати буде до забуття
І поруч буде все життя?
- Я.
І так сім раз
Звучало я, я, я.
Ось так і створилась сім’я.
Ведучий 1. Найдорожчі в світі люди – рідні батьки. Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки – ми всі щасливі, поки живі батьки, кожен з нас залишається дитиною і в 10, і в 20, і в 40 років.
«Шануймо наших батьків», - так вчить Книга Книг – Біблія.
Майже 3,5 тисячі років тому на кам’яних плитах, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були вирізані слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довго літ був ти на землі».
ВЧИТЕЛЬ.
Сім’я, родина – найцінніше, що є в людини. Послухайте, що ваші діти пишуть про свою родину.
Лєра: «У моїй родині є бабуся, дідусь, мама, тато, братик та сестричка. Моя родина найкраща. Такої родини немає у всьому світі. У моїй родині ніхто нікого не ображає. Моя мама дуже добра, і в сім’ї всі гарні, розумні, добрі, лагідні. Якщо хтось захворіє, то всі про нього піклуються. Якщо хтось людей потребуватиме допомоги, моя родина допоможе. За це я люблю свою сім’ю. І вважаю, що кожен повинен любити свою родину».
Саша: «У моїй родині є мама, тато, дідусь, бабуся, два братики, сестра і я. Я люблю свою маму за те, що вона мене голубить, з нею цікаво. Я люблю свою бабусю за теплі слова, за доброту. Я люблю свого дідуся, він розповідає мені казки і допомагає вчити вірші. Люблю татка за його доброту».
Руся: «Як приємно бачити зранку щасливу й усміхнену мою родину. В мене мама як сонячний промінчик – чуйна, добра, ніжна, лагідна, щаслива, мила, до серця пригорне, мою душу заспокоє. А мій тато веселий, радісний, працьовитий, хазяйновитий. Може він не часто усміхається, та в душі радіє кожному дню. Зранку я маму зустрічаю на кухні, заклопотану в справах. Здавалося, в неї немає часу на усмішку. Але вона її дарує всім кожен день, освітлюючи нам похмурі дні. Але татка не знайдеш на кухні чи у вітальні. Він не має часу на балачки і розваги, він тяжко працює. Я дуже люблю, коли ми збираємося за вечерею і розповідаємо, що цікового відбулося сьогодні. Для мене моя родина мов сонечко, що гріє душу, як дощ для молоденької топольки, як пісня для соловейка».
Максим: «Моя сім’я дуже хороша. У ній є мама, тато, дідусь, бабуся, два брати, сестра і я. Я їх всіх дуже люблю. З братиками і сестричкою можна погратися. З мамою мені цікаво, вона мене голубить. Дідусь розказує мені казки, і ще з ним я вчу вірші. Бабуся пригощає мене цукерками. Ось така в мене сім’я».
Яна: «Моя родина невеличка. Але ми допомагаємо одне одному і дбаємо один про одного. Я допомагаю мамі на кухні, виконую хатні обов’язки. Татові допомагаю по господарству. Ми любимо разом проводити час: прибираємо в будинку, увечері дивимося телевізор. Я люблю свою родину за те, що я є на світі, за те, що вони мене радують подарунками, сюрпризами. Коли мені сумно, родина мене звеселяє. У скрутну хвилину, коли мені тяжко мене підтримують, допоможуть, дадуть корисну пораду. Я люблю своїх батьків за те, що вони в мене є!».
Оля: «Мама, тато,
Бабуся, дідусь,
Даринка і я –
От така у нас сім’я!
Я дуже люблю свою сім’ю. За те, що сім’я про мене піклується, І взагалі – за все! Я люблю гратися із сестричкою, допомагати своїм батькам. Люблю, коли ми разом проводимо вільний час. Люблю, коли взимку тато нас із Даринкою катає на санчатах. А влітку всі разом їздимо купатися на ставок. Кожного дня я відвідую бабусю і дідуся. Мені з ними дуже цікаво. Мої рідні завжди радіють моїм успіхам, особливо бабуся і дідусь. І коли мені щось вдається, тоді в родині ніби настає свято.
Учень 1:
Де знайти співанку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби змалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
Та не виспіваю, як люблю я татка.
Хоч би як веселка, я всі фарби мала,
Та любов до мами я б не змалювала.
Учень 2.
Ми часто у житті звертаємось до мами,
Любові і тепла не висловить словами.
Бо кожна мама — роду Берегиня,
А тато — це опора й приклад для родини.
Учень 3.
Ісусе любий, Ісусе милий.
Ми всі стоїмо у поклоні.
До тебе підносим маленькі долоні.
І молимось щиро за маму, за тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата.
За всіх кого любим,
За всіх, хто нас любить,
Хто нам помагає і ніжно голубить.
Учень 4.
Тато, мама, братик милий –
Це і є моя родина.
Вранці, ввечері, щодня
Благаю Бога я:
Щоб в щасті жила
Родина моя!
Учень 5.
Не спиняйте, бо зіб’юся:
Мама, тато, дід, бабуся…
Два брати, сестра і я –
Отака у нас сім’я.
Учень 6.
Які в нас розумні діти,
Певно не всі знають
Та почуєте самі,
Коли заспівають.
(Діти виконують пісню англійською мовою).
Ведуча 2
З першої миті життя над нами схиляються рідні мами, в тривозі й надії вдивляються в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Все зносять, аби їхнім дітям жилося краще. І скільки б нам не було років, нам завжди потрібна ласка саме її, матері. Бо знаємо, що мама не злукавить, не скривдить, вона захистить. Зігріє душу теплом і ласкою.
Ведуча 1.
Хоча яку б ми вибрали з доріг,
Хоча якими б ми пішли шляхами,
Та через терни горя й бід
Ми повертаємось до мами.
Матерів мільйони, і кожна з них несе любов у серці до дитини.
Діти сплять… Мати молиться, тихенько змахує рукою непрохану сльозу, просить у Всевишнього щасливої долі для них, і все це може тільки вона, наша Берегиня, наша Мама.
Учень 1.
Є в мене найкраща в світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе щирими словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги, матусеньку милу.
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу;
Щоб вивела діток у світ та у люди,
Щоб нами раділа, пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице на сонячнім троні.
Учень 2.
Найсвятіша, наймиліша,
Зіронька ясна!
Найрідніша, найгарніша,
Мов сама весна!
Справедлива, добра, щира,
Матінко моя!
Щастя зичу тобі, миру,
Злагоди щодня!
Учень 3.
Мамо, єдина й кохана,
Ти найдорожча в житті.
Поглядом ніжним, ласкавим
Серце зігрієш мені.
Біди, незгоди й тривоги
Не похитнули тебе,
І не зійшла ти з дороги,
Що уперед нас веде.
Ти ніби зіронька сяєш
На небосхилі яснім.
Шлях лиш добром озаряєш
І допоможеш ти всім.
Хай береже тебе доля,
Сонце хай світить завжди,
Поруч щаслива з тобою,
Хочу я бути, як ти.
Учень 4.
Люба наша мамо, калиновий цвіте,
В тобі, рідна нене, весь наш білий світ.
Ти наш скарб найбільший, ти наш цвіт живий,
Ти наша перлина, образ дорогий.
Учень 5.
Не за синіми морями,
Не в далекій далині –
Тут у дома, біля мами
Світить сонечко мені.
До грудей мене пригорне,
Поцілує у чоло,
Щось тихенько прошепоче,
І біди як не було.
Ведуча 2. Для вас, дорогі мами цей танець
Танець для мам
Ведуча 1.
В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом. Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.
Ведуча 2.
Діти кажуть: батько, тато, татко, татусь. А звідки пішла ця назва? Чому татусь?
(музика)
Ведуча 1.
Легенда розповідає так: «Колись давним-давно у однієї жінки народилось немовля – хлопчик. До молодої матері стала навідуватись лісова царівна Леля, полюбився їй синочок на ім’я Тато. Маленький гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової царівни, і та подарувала йому пісеньку «Татонько, татонько». Виріс хлопчина у статного парубка, одружився, з’явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: «тато, татусь, таточко».
Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.
Учень 1.
Батьку любий, тату милий
Нинішньої днини,
Ти прийшов до нас на свято,
Нашої родини.
Ми тобі складаєм нині
Щире побажання,
Щоб прожив багато років,
Не зазнав страждання,
Щоб ти вивів нас у люди
Та пишався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.
Учень 2.
А тато у нас такий роботящий!
Його я не скривджу ніколи, нізащо.
Татусине прізвище гордо ношу.
На інше ніколи його не зміню.
Він учить мене бути дужим і спритним.
Та хоче, щоб син його був працьовитим.
Ще вчить мене слабших усіх захищати,
Погано прикладу не подавати.
Якщо мені важко – до тата я йду.
Розв’яже він швидко проблему мою.
А ще - допоможе писати уроки.
Не буде у нього зі мною мороки!
Учень 3.
Молодий, веселий любий мій татусь,
Ми з ним добрі друзі і я цим горджусь.
Він такий розумний, все на світі знає,
Бо книжок багато він завжди читає.
Мій татусю рідний завжди будь таким:
Спритним і веселим, вічно молодим!
Учень 4.
Дуже поважає мій татусь футбол,
Разом із гравцями забиває гол.
То підскоче в кріслі, то «ура!» кричить,
Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.
Ведуча 2.
Шановні татусі! Ця пісня – для Вас!
(Діти співають пісню про тата)
ВЧИТЕЛЬ.
Дорогі батьки. Хочу звернутися до всіх вас. «Перші дванадцять місяців ми вчимо наших дітей ходити й говорити, а наступні дванадцять років — сидіти та мовчати», – говорила Філліс Діллер, — американська комедійна актриса. Дійсно, часто у повсякденних клопотах ми забуваємо, що діти щоденно, щохвилинно потребують нашої любові та підтримки. Як діти говорили вам про свою любов, так і ви не забувайте говорити їм про це. Ш. Амонашвілі – один із педагогів-новаторів, подвижник гуманної педагогіки, говорив: «У вихованні дітей потрібно дотримувати думки: «Спасибі, Господи, за те, що довірив мені виховання твого чада. Я чудовий батько, у мене чудова дитина, яку подарував Бог. Це не моя власність — мені
довірено вселенську сутність. І вона прийшла в цей світ для того, щоб здійснити те, що їй наказано, а не для того, щоб якось прикрасити мою старість».
Вірте у свою дитину. Якщо у вас немає сумнівів, що в неї все вийде, ця впевненість обов’язково передасться й маляті. З історії видно, що чимало видатних особистостей досягли висот завдяки підтримці близьких. Бережіть своїх дітей.
Перегляд відео «Бережіть своїх дітей»
ВЧИТЕЛЬ. Любі діти, погляньте, в залі сидять ще дуже дорогі вашому серцю люди – це ваші рідненькі бабусі і дідусі. Заради своїх онуків, вони готові на все.
Учень 1.
Мій рідний, рідненький, ріднесенький,
З тобою радію, сміюсь.
Мій сивий, сивенький, сивесенький,
Найкращий у світі дідусь.
Дідусю, дідусю, тобою горджуся,
За тебе я Бога молю.
Дідусю, дідусю, тобі признаюся,
Як сонце тебе я люблю.
Учень 2. Любий, добрий наш дідусю,
Ми – твої внучата,
Прибігаємо до тебе,
Щастя побажати.
Хоч твоє волосся сивиною
Густо посріблилось,
Ти для нас, дітей маленьких,
Другом залишився.
Учень 3.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити,
Бути чесним, добрим,
Та по правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
Учень 4.
Ой бабусенько рідненька,
Чарівнице дорогенька,
Твої руки золоті
В невсипущому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую.
І тебе, - я побажаю, -
Хай сонечко завжди вітає!
Учень 5.
Любі бабусі, хороші, ласкаві –
Ці слова мовим ми залюбки.
Вірші читають онуки не для слави
Ми для вас почнемо ці рядки.
Учень 6.
Люба, добра бабцю, ми твої внучата,
Звертаємось до вас, щоб щастя побажати.
Учень 1.
Ой нема миліше, нема веселіше,
Як в бабці в гостині
Медом нагодує, ще й поцілує
Личенько дитині.
Яблучок наріже, казочку розкаже,
Ще й лялечку справить.
Бабуся радіє, сама молодіє,
Коли внуків бавить.
Учень 2.
Дорогі бабусі й дідусі! За щоденними турботами ми інколи не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили і робите для нас. Вибачте нас за це! І прийміть низький уклін.
( привітання для бабусь і дідусів)
Ведуча 1.
А зараз для рідних ми проведемо конкурс «Чи знаєте ви прислів’я?». Ми будемо зачитувати початок прислів’я, а хто знає – його продовжує.
Чоловік у домі голова, а жінка …. (душа)
Який кущ, така й хворостина, який … (батько, така й дитина)
Жінка без чоловіка – хата … (без даху)
Батьки – найкращі … ( вчителі)
Хто має пасіку, той має мед; хто має діти, … (той має рід)
Сини й дочки … ( одного дерева листочки)
Добре в тій родині, де … (усі єдині)
Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, такі... (їхні діточки.)
Який корінь, такий одросток, які самі, такі й... (Сини.)
Який кущ, така й калина, яка мати, така й... (Дитина.)
Який дуб, такий тин, який батько, такий ... (Син.)
Як під сонцем квітам, так з матір'ю... (Дітям.)
Як мати рідненька, то й сорочка... (Біленька.)
Нема того краму, щоб... (Купити маму.)
Мати однією рукою б'є, а другою... (Гладить.)
Мене мати цілий рік дурила, казала, що буде бити, та й... (Не била.)
Вчитель.
Чотири з половиною роки тому, а саме 1 вересня 2010 року ці хлопчики й дівчатка, які сидять перед вами, шановні батьки, вперше переступили поріг школи. І у кожного з них з’явилась ще одна родина – шкільна. Багато в школі було вперше у цих дітей, тепер учнів 5 класу: перша написана буква, перше прочитане слово, перший приклад і перший віршик, перша «11» і перша «1», ну і звісно ж перша улюблена вчителька. То ж і тепер не можна уявити шкільну родину без учителя. Недарма кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах учнів. Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків – учителів. Адже в кожному прожитому дні було щось неповторне, незабутнє, що лишає у кожній душі свій відбиток.
Ведучий 1.
Якось Цицерон розмірковував: маючи поганих кравців, не матимемо гарного одягу, якщо погані пекарі – їстимемо такий – сякий хліб, а якщо матимемо поганих вчителів, то не буде у нас майбутнього.
Ведучий 2.
У нас буде майбутнє, бо у нас багато хороших вчителів.
Хай творчий вогонь в вашім серці не згасне,
Хай сили невичерпні ваші цвітуть
Гордіться по праву за світлий, прекрасний,
Великий, почесний учительський труд.
Учень 5.
Вітаємо вас, хто засіва насіння
Добра і знань, щедроти і надій,
Хто нові небосхили відкриває,
Всім, хто шкільний переступив поріг,
Хто йтиме у незмірну доль доріг,
Завади й перешкоди всі здолає.
Учень 6.
Рідні наші вчителі!
Ми любимо вас!
Хай завжди вам буде світлою доля!
Щоб радісно з усміхом йшли в клас,
Щоб горя і кривди не знали ніколи,
Щоб вам вистачало терпіння і сил
Всім премудростям науки навчати нас.
Учень 1.
Для вас ми підготували гумореску.
Заморські гості
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера: —
Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро:
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
— Здивуванням засвітились
Очі у туриста:
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову. —
Козирнув сержант і вдруге:
— Не дивуйтесь, — каже. —
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Ведуча 1.
Для всіх присутніх гостей ми підготували конверти із запитаннями.
Конверти
1. Хто вибирав імена Вашим доньці чи синові? Чому саме на цих іменах ви зупинилися?
2. Які подарунки найбільше люблять Ваші діти?
3. Як ви виховуєте сина(дочку) справжнім мужчиною(леді)?
4. Ким має стати Ваша донечка – господинькою чи князівною? Чому?
5. Як ви заохочуєте ваших дітей?
6. Які сімейні традиції Ви перенесли із свого дитинства в дитинство своїх дітей?
7. Кому Ви більше приділяли уваги у вихованні: дітям чи онукам?
8. У чому онуки повторюють Ваших дітей?
Ведуча 1.
Для всіх присутніх гостей ми підготували конверти із запитаннями.
Відповіді на питання
Вчитель. На жаль наше свято підходить до кінця. Але я вважаю, що це не останнє наше зібрання, і ми будемо продовжувати знайомитися з нашими родинами.
Ведучий 1. Ось і закінчилося наше родинне свято. Ми від душі повеселились всі! Тож дай Вам Бог добра і сил багато! І щоб сонце підіймалося в росі!
Ведучий 2. Щоб зігрівало Вас тепло і ласка. А доброта – пригортала. Життя хай буде ніби добра казка. Живіть і йдіть щасливо добрий час.
Ведучий 1. Дякуємо вам, добрі люди,
І щире слово на прощання
Хочемо сказати.
Ведуча 2.Щоб як здавна на Вкраїні
у нас повелося —
Добра доля не цуралась,
ще краще жилося.
Вчитель: Нехай у ваших родинах все ладиться, прибавляється, множиться і додається, усміхається і радіє. Хай чарує всіх ніжність і п’янить любов.
Нехай на ваших життєвих дорогах — рушниках будуть тільки світлі, радісні кольори і не буде чорних — журби і печалі.
Божого вам благословення! Дякуємо всім за увагу, до нових зустрічей!
