ЦІЛУЄ СОНЦЕ РУШНИКИ….
Мета
Ø Розширити і поглибити знання учнів про рушник, про його використання в народних обрядах та звичаях, про символіку візерунків, що вишиваються на рушниках.
Ø Зацікавити дівчат до вишивання.
Ø Сприяти вихованню поваги до народних святинь, символів, любові до національного, до рідного краю, бажання відродити забуті звичаї.
Рушникове обличчя веселе
Обпліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушник на столі – дивний звичай,
Ним шлюбують дітей матері.
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло,
Хай цей символ сусідиться вічно,
Хай несе вам у душу добро.
Господиня світлиці. Зібралися ми сьогодні, щоб поспівати, повишивати і поговорити про рушники. Прийшли, бачу, не з пустими руками: принесли рушники, вишивки. А хочу я дізнатися, що вам відомо про український вишитий рушник.
§ Що значить: рушник – оберіг? Від чого і від кого міг оберегти вишитий жіночими руками рушник?
§ Чи в наш час використовують під час обрядів рушник? Коли? Як?
§ А чи вишиті це рушники? Чи можуть фальшиві, не вишиті добрими дівочими руками рушники зберегти щастя у молодій, тільки що створеній сім’ї?
§ Хто з вас уміє вишивати? Хто має вже вишиті своїми руками рушники? А хто хотів би навчитися вишивати і вишити собі рушники?
Рушник… Один із символів України. Рушник на стіні. Хліб – сіль на рушнику. Весільний рушник…
Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку б не прикрашали рушники. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх – давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Ознакою охайності, працьовитості кожної жінки є прибрана хата, а в ній чистий рушник на похваті. Не випадково в народній пісні мати навчає дочку:
Тримай хаточку, як у віночку,
І рушник на кілочку.
Без рушника, як без пісні, не обходиться ні народження, ні одруження, ні смерть людини. Рушник супроводжував українця від народження до смерті.
Дівчина 1. На похоронах і в наш час без рушників не обходяться, а чому «від народження»?
Дівчина 2. А я це знаю: мені бабуся розповідала.
Хресна мати заздалегідь вишивала рушник світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка. Обов’язково вишивалась дубова гілка, що тяглася вгору, обвита винаградом, уквітчана мальвами або калиною.
Дитинку загортали в рушник, щоб нести в церкву. Хрещена, загортаючи дитя, промовляла «красну дорогу» новонародженому, щоб життя було таким же світлим як той рушник. Після купелі дитину знову загортали в рушник, а поверх нього хрещені клали крижмо – срібну або золоту монету. Рушник і крижмо берегли, нікому не передаючи, бо вважали, що тоді зломиться дорога життя.
Сто років тому рушник і крижмо стали заміняти білим полотном, з якого потім шили дитині сорочечки або платтячка.
§ А які чудові пісні про рушник. Заспіваймо.
§ Найбільше рушників треба було підготувати на весілля. Старостів перев’язати, судженого, потім сватів. А світлицю прибрати в хаті свекрухи. Та боронь-Боже брати материні чи купувати – все своїми руками треба було вишити. Та ще й такі, щоб ні в кого подібних не було.
Дівчина 3. Це ж скільки рушників треба? Штук 40, не менше. Коли ж ви вишивали? Адже і пряли, і ткали, і хліб пекли, ще й на вечорниці ходили.
Господиня. 40 не 40, а рушників 12 треба було вишити. Тому й починала дівчина вишивати, як тільки голку навчиться тримати. Бо, крім рушників треба було вишити планочки собі на сорочки, майбутньому чоловікові комірці та планочки на рукава та перед сорочки, майбутнім дітям – теж, бо тоді ніколи буде цим перейматися. Готові пришивали до одягу.
А вишивали по п’ятницях. У п’ятницю чорної роботи (прясти, ткати) не можна було робити, бо гріх, то ми ждали її з нетерпінням, щоб вишивати. Шиємо та співаємо. Вечори восени та взимку довгі, то ми збиралися по черзі у кожної з дівчат, щоб гуртом діло робити. Так веселіше. Мати не пустить без пряжі чи конопель або льону. Зробиш загадане, а тоді можна й вишивати. Хлопці, попоравши худобу, теж прийдуть. От уже й сміх, жарти, пісні.
А давайте, й ми заспіваємо. Якої? (пісня)
Шкода, що тепер мало вишивають. Але ось дівчатка прийшли з рушниками. Покажіть нам та розкажіть, хто, коли вишивав, для чого?
(розповідь учениць)
1. У нашій сім’ї вишивають майже всі. Ось цей рушник – справа рук мами. Мені він дуже подобається. За тематикою це весільний рушник. Тут і квіти, пелюстки яких розмещені у вигляді хреста, покликаного захищати молоду сім’ю, і традиційний віночок у вигляді вази, яку створили гілочки шипшини з плодами – символом багатства, і голуби, що означають подружню вірність і любов з обручками, над ними – вінець, яким вінчають у церкві.
Хочеться розповісти про рушники, які вишив мій старший брат Вадим. Ще в 5 класі він почав відвідувати гурток, який вела Антоніна Леонідівна і так захопився, що вишив 5 рушників. Я принесла два з них. Це традиційно весільний з квітами, пуп’янками, полуницею та жар – птицями.
І, звичайно, чисто парубочий рушник, бо виноград, що в’ється – це молодість, буяння, чоловіча енергія.
А це вже мій доробок. Чорно – білий із гронами калини та квітами мальви. І кольоровий, де поєднується геометричний візерунок з полуничками – сонечками. Це мій перший рушник, а тому – особливо дорогий мені.
2. Це все вишивки моєї мами. Вона хорошо вишиває і хрестиком, і гладдю. Мені дуже подобається ось цей рушник. Тут традиційний віночок з квітів: посередині яскрава троянда, поряд пуп’яночок – все це безперервність життя на землі; вічне оновлення та гармонію. Тут і волошка, чарівна, синя, як символ неба, що несе довіру, веселощі, вірність і красу. Волошка – вірна супутниця житнього поля, колосків пшениці, як символу заможності і багатства. Цей рушник обрамлює фото дідуся і бабусі у весільному вбранні.
А це весільний рушник, бо голуби – символ подружньої ніжності, вірності. І напис: «На щастя», «На долю».
Рушник з геометричним візерунком – вишитий за традицією західноукраїнських майстринь, хоч і в нашому традиційному чорно – червоному кольорі.
Я сама лише вчуся вишивати і ще тільки мрію цього літа узятися за рушники. Та візерунки уже підібрала.
Дівчина. Ось у пісні співається, що не лише вишивала дівчина рушники, а перед цим повинна була ще й тканину сама приготувати:
Та спасибі тобі, моя ненько,
Що будила мене раненько.
А я слухала, вставала
Та рушники напряла,
По тихому Дунаю сушила,
Своїх старостів дарила.
Чи правда це?
Господиня. Так, і напрясти нитки, виткати рушник, вибілити, а тоді вже й вишивати.
Дівчина. А я чула й таку пісню:
Вишивала дівчина вишиванку,
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червону ниточку клала,
А та чорна ниточка – розтавання,
А червона ниточка – то кохання.
А то чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко клалась.
Чому вишивали червоними і чорними нитками?
Господиня. Та тому, що іншої заполочі не було. Чорну нитку – пряли з чорної овечої шерсті, а червону – фарбували з білої шерсті.
А узори ж які придумували.
Ось подивіться, правда, гарні?
Коли батько, було, їде на ярмарок, то впросиш, щоб купив крамних ниток. Як привезе було, то ото нам радість – вишиваємо святкові сорочки, весільні рушники, на які ставали, коли вінчалися.
Дівчина. А як ви узори вибирали для вишивки? Що подобалось, те й шили?
Господиня. Звичайно, що подобалось, але обов’язково враховували символіку рослин.
Дівчина. А я про це доповідь готувала на урок. Можу розповісти про символи, що використовувалися у вишивці.
У нашій місцевості рушники та сорочки оздоблювали вишивкою пишних рослинних форм. Майстрині прагнули передати фарби природи, буйне цвітіння рослин.
Найчастіше зустрічалися дуб і калина – споконвічні дерева українців. Калина є символом крові, невмирущості роду, дівочої краси. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки насичені гронами. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку життя. Поєднання дуба і калини – поєднання сили й краси, невмирущості.
А ще виноград, що символізує радість і красу створення сім’ї. Він в’ється на сімейних рушниках поряд з хмелем, що несе в собі значення молодого буяння та любові. Це весільна символіка. Казали: «Хлопець «в’ється» як хміль чи виноград – готовий до одруження».
Раніше у кожному селі біля оселі обов’язково ціле літо красувалися мальви, що були невід’ємною частиною родини. Узори з мальв укладалися в безперервний орнамент, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Отже, мальва – уособлення сонця, сонячної енергії.
Коли вишивали сорочечку сину чи доні – теж згадували про сонце, але цього разу його втіленням була наївна полуниця. Не дивуйтесь, бо її назва походить від давньої назви сонця – Полель.
Господиня Так, діточкам мами вишивали дуже багато. Навіть назви до дитячих вишитих речей придумували такі ніжні. Зовсім маленьким шили росяночки, а трохи більшим – грай лики.
На росяночках у дівчат красувалися цвіт яблуні, груші, ромашки, незабудки, вишеньки, барвінок.
У хлопчиків – барвінок, волошки, листячко дуба.
Все це було оберегом, що охороняв дитинку від усього лихого.
Шкода, що тепер мало вишивають. Правда, останнім часом вишивка відроджується. Ось і дівчатка принесли свої вишиванки. Розкажіть нам про них.
(Розповіді учнів)
Господиня У вишивці немає жодної зайвої лінії, кожна рисочка має своє певне значення. Ось погляньте на цей рушник. Виконаний у червоно – чорному кольорі, але скільки в ньому символіки. Це й віночок з троянд, що символізують красу, молодість.
Лілея –символ дівочих чарів, чистоти. Обов’язково лілею доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, благословляє пару на утворення сім’ї.
Невід’ємною частиною орнаменту є листокі пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності: народження, розвиток та безперервність життя.
А це квітка у вигляді чаші, наповнена квітами – трояндами, волошками та китицями калини, щоб у долі була повна чаша щастя, діток та добра.
А тут птахи – символи людських душ. Про голубів уже говорили. Та часто на весільних рушниках з’явилися пави – дуже поважні, мають над собою обов’язково вінець – Боже благословення на шлюб. А хто не знає легенди про лебедину вірність. Тому пари лебедів – символ вірності, сімейного щастя – часті гості весільних рушників.
Дівчина. Як усе цікаво. Не хочеться й додому йти. Давайте ще поспіваємо.
(пісня)
Господиня. Останнім часом на весілля беруть фарбовані рушники. А чи будуть вони оберегами? Що ж треба зробити вам уже сьогодні, щоб на весіллі були не просто красиві цяцьки, а обереги?
Я закликаю вас братися за голку, поки є час вишити собі оберег на все життя.
Відділ освіти Межівської райдержадміністрації
РКЗО «Новопавлівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1»
ЦІЛУЄ СОНЦЕ РУШНИКИ
(Українська світлиця)
Вч. української мови та літератури
2013
