Справжня і несправжня сім’я

Справжня і несправжня сім’я

(Відкритий лист керівництву ООН)

ЮНЕСКО в грудні 2009 року (у співпраці з ЮНІСЕФ, ВООЗ, ЮНЕЙДС, ЮНФПА /Фонд Народонаселення ООН) видала документ під назвою «Міжнародний технічний посібник з питань сексуальної освіти» і в ньому встановлює тему і мету навчання.

Реальність життя і цілеспрямоване ігнорування її з боку ООН

Цитата з Міжнародного технічного посібника з питань сексуальної освіти: „На світі є багато різноманітних сімей (напр.: з двома батьками, з одним батьком, очолювана дитиною, очолювана опікуном, розширена сім’я, „нуклеарні” і нетрадиційні сім’ї і т. д.).”

Відповідь: ООН, як міжнародна організація, в документі з сексуальної освіти має на меті навіть в найменших дітей докорінно змінити мислення стосовно сім’ї і здорових міжлюдських стосунків і моральних цінностей, які пов’язані з людською гідністю і створенням сімейного затишку.

ООН руйнує стосунки між дітьми і батьками. Вигадує т. зв. різноманітні види сімей і таку демагогію вже від п’яти років нав’язує дітям, як нове мислення і новий погляд на життя. Йдеться про цілеспрямоване ігнорування реальності.

Це можна прирівняти до вислову: На світі є багато різних людей: наприклад з двома очима. Всі знають, що кожна нормальна людина має двоє очей. Той, хто має одне око або є цілковито незрячий, не є іншим різновидом людського роду, але є інвалідом.

Це злочин, що ООН вже змалку дітям сугестивно нав’язує збочене неприродне мислення, щоб діти вважали нормою те, що є нездорове.

ООН просовує політику, яка ігнорує основні педагогічні принципи і основні міжлюдські стосунки, які є між мамою і дитиною, між дітьми і батьками. Ігнорує людську природу, як таку, ігнорує основну клітину людського суспільства, якою є сім’я, і запроваджує антигуманізм. Вигадує штучні сім’ї, які сім’ями не є, але тільки антиприродним збоченим зв’язком, утвореним гомосексуалістами, лесбіянками і транссексуалістами.

Здорова сім’я формує здорову генерацію, а антисім’я виховує злочинців і психічно хворих людей, які будуть мститися суспільству і цинічно просовувати культуру смерті (поширюватимуть СНІД та інші смертельні захворювання, пропагуватимуть евтаназію, просовуватимуть збочені гомо-закони і масову ліквідацію людства – т. зв. редукцію).

Цитата: „Сімейні ролі можуть змінитися, коли молодий член родини... виявить свою сексуальну орієнтацію” (навчальна тема для дітей від 15-ти років).

Відповідь: ООН своїм антивихованням нормалізує гомосексуалізм і транссексуалізм, як природний спосіб життя, а це – обман і злочин по відношенню до молодої генерації! Нормалізуванням зла вчить дітей зло акцептувати як добро і не захищатися від його негативних впливів.

Цитата: „Стосунки включають різні види любові, а любов може проявлятися різними способами” (навчальна тема для дітей від 5-ти до 8-ми років).

Відповідь: По суті йдеться про прийняття педофілії, як прояву т. зв. любові. Це є цілеспрямоване обманювання дітей, щоб злочинно зловжити їх.

ООН в термін „любов” включає збочену або недозволену сексуальність. Вже стародавні греки відрізняли сексуальність від любові. Термін „eros” відносився до сексуальних стосунків, термін „filia” – любов батьків до дітей, дітей до батьків, до народу. Термін „agàpе” виявляв любов до Бога.

Цитата: „Дорослі виявляють любов і опіку до інших людей різним способом, а інколи і через сексуальну поведінку” (навчальна тема для дітей від 5-ти до 8-ми років).

Відповідь: Антивиховання дає вказівки, як діти мають сприймати збоченість. Мають її сприймати як прояв любові і опіки.

Це є вбивання совісті в душах безборонних дітей.

Цитата: „ ВІЛ-позитивні люди спроможні виявляти свою любов і почуття, одружуватися або вступати в довготривалий зв’язок і створювати сім’ю, якщо захочуть” (навчальна тема для дітей від 12-ти до 15-ти років).

Відповідь: Цим ООН вчить дітей, щоб втратили природній страх з хвороби і усунули бар’єри, якими захищаються від захворювань, а також, щоб без будь-яких бар’єрів і без викидів сумління смертельним захворюванням заразили інших.

Сугестивно і впевнено їм стверджує, що смертельно заражені люди можуть мати дітей, але вже не скаже, що потім вони будуть дивитися, як в страшних болях в них на очах помирають їхні діти.

Йдеться про систематичне обманювання дітей і про цинічне маніпулювання їх мисленням.

Цитата: „Інтерес до сексуальності може з віком змінюватись, а протягом життя може викристалізуватися” (навчальна тема для дітей від 12-ти до 15-ти років).

Відповідь: Йдеться про явний обман та інструкції, щоб молода людина під впливом пропаганди відкрилася гомосексуалізму.

Документ ООН для шкільних програм є атакою на нормальне мислення з метою розбити сім’ю, а цим і цілі народи.

Якщо сім’я розпадається, то це є пов’язане з терпінням подругів, але найбільше терпіння, стигматизацію, дискримінацію, психічні травми переживають діти. Сім’я створює умови для здорового розвитку і для дозрівання особистості. Якщо забрати умови сімейного середовища, то дитина втрачає свідомість батьківської любові, того, що кудись належить, втрачає психічну стабільність і здатність створювати здорові взаємні стосунки. Життєвий досвід підтверджує, що такі діти в дорослому віці, стають злочинцями. Вони не є спроможні створити власну сім’ю і відповідально поставитися до життєвих проблем. Наприклад, діти з інтернатів переважно піддаються злочинності і закінчують у в’язниці. Хоч в інтернатах мають забезпечене житло, чистий одяг, здорове харчування, освіту, медичне обслуговування, та це все не замінить їм батьківської любові і щирої сімейної атмосфери.

Від початку людського роду основою суспільства є сім’я. Не існує людини, яка б не мала батька і матері. В серця батьків вкладена природна любов до дітей, а діти також мають сильну прив’язаність до своїх батьків. Йдеться про прив’язаність чуттєву, душевну і фізичну. Якщо малу дитину ізолювати, то вона помре.

Метою сім’ї є не тільки народжувати дітей, але також створювати умови для їх душевної і духовної зрілості. Через виховування діти приймають правильне мислення та здорові людські принципи і в них формуються здорові людські відношення до людей і до речей. Потрібно собі усвідомити, що людина не живе як індивідуум, але є включена до спільноти. Основою суспільства є сім’я. Основу здорової сім’ї створює батько і мати, які виконуючи свої завдання взаємно доповнюють один одного. Їх призначення є незамінним. Визначні особистості людства виростали в здорових сім’ях. Обманщики людства прийняли нездорове мислення через різні ідеології та філософії і стали медіумами зла.

Необхідно дивитися на сім’ю і з погляду вічності. Згідно християнського погляду основна мета подружжя полягає в тому, щоб взаємно підтримувати один одного на дорозі будування моральних і духовних цінностей та боротися проти зла, яке є в нас і в світі, з метою отримати переможний вінок вічної слави. Людина не є якоюсь твариною, вона від інших створінь відрізняється тим, що має в собі духовну сторону і її життя не закінчується смертю. Кожна людина буде давати звіт за своє життя перед Тим, Хто її сотворив і вклав у її нутро совість. Сенсом людського життя не є робити злочини та егоїстично використовувати інших людей і речі для своїх егоїстичних інтересів. Основним завданням людського життя є наповнити його чистою любов’ю, поєднаною з жертовністю. В першу чергу людина повинна любити Того, Який її створив і Який сам став людиною, щоб нас вирвати з жорстокого рабства диявола. Святий Августин каже: ”Бог став людиною, щоб людина стала Богом”. Бог в особі Ісуса Христа взяв на себе всі наші гріхи і справедливо за них заплатив. Його кров’ю наша душа очищена і позбавлена вини, однак за умови, щоб людина через віру прийняла прощення гріхів і своє спасіння. „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але жив життям вічним” (Ів.3,16). Людина повинна в першу чергу любити Бога, Який нас сотворив і Який нас також відкупив. Любов до Бога проявляється двома способами: коли людина зберігає Божі Заповіді і любить свого ближнього, як себе самого. Справжня любов до себе – прагнути правдивого та вічного щастя, а це значить життя вічного, яке починається тут в часі і смертю не закінчується. Це вічне життя нам дане вже тут, воно – в Ісусі Христі. Тому сюди повністю відноситься: ”Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має.” (І Ів. 5,12) З цього погляду трансцендентності треба дивитися на духовні цінності, на людину, на сенс її життя і сенс терпіння, з якими щодня кожний з нас зустрічається.

На найосновніші питання Бог нам відповідає в своєму слові. Більше 2000 років Біблія дана людству як джерело правдивого світла і правдивої відповіді на глибоку духовну спрагу справжнього щастя, яка є вкладена в серце кожної людини. Святий Августин цю правду виражає словами: „Сотворив Ти нас для себе, о Боже, і неспокійне людське серце, поки не спочине в Тобі”. Знищенням Божих законів і легалізацією зла і брехні, людина не знайде справжнього спокою і справжнього щастя. Найбільша кар’єра, багатство, життєві розкоші не зроблять людину щасливою. Це все в людському серці залишить тільки велику порожнечу і викиди сумління.

Людська душа прагне по Богу, який є Правда, але водночас і Любов. Тому християнська сім’я, основу якої творить чоловік і жінка, піднесена до Св. Тайни. Це означає, що сам Бог особливим способом перебуває в кожній сім’ї, яка перед Його обличчям заключила обітницю взаємної ціложиттєвої вірності і жертовної любові. Бог дає цим християнським подругам силу, щоб боролися проти системи брехні і зла та проти сили егоїзму, яка є протилежністю до безкорисливої і жертовної любові. Егоїзм є поєднаний з брехнею і з коренем зла, який є наслідком першого непослуху і бунту проти Бога. Він є проявом невіри в Бога і відкриванням себе ворогові людського покоління, духу брехні і смерті. Головна ціль християнської сім’ї перевищує усі другорядні цілі, які сім’я має. Вона полягає в тому, щоб чоловік і жінка підтримували один одного в духовній боротьбі за спасіння своє, своїх дітей та інших безсмертних душ.

Існують тисячі зворушливих випадків, коли чоловік потрапив на погану дорогу, а жінка-християнка все ж таки залишалась йому вірною протягом цілого життя і жертвувалася цілковито для дітей. Багато жінок до останньої хвилини боролися за спасіння своїх чоловіків. Коли ці чоловіки в останню хвилину каялися, то їхні вірні жінки вважали це найбільшим щастям свого життя. Вони повністю усвідомлювали свій обов’язок любові, поєднаної з прагненням спасіння і вічного життя. Такі жінки черпали силу з молитви, з Божого слова, Євхаристії, щоб нести цей життєвий хрест. Це терпіння жертвенної і люблячої матері було для дітей прикладом безкорисливої любові. Коли діти, ставши дорослими, переживали тяжкі хвилини самотності, депресії і розпачу, то в тяжкі хвилини їх життя їм пригадувався приклад втіленої любові. Матері своєю чистою любов’ю, поєднаною з терпінням зберігали сім’ї. Сюди відноситься правило: «Слова вчать, але приклади ваблять». Здорова християнська сім’я веде молодого чоловіка і молоду жінку до того, щоб позбутися свого природного егоїзму та егоцентризму і взаємно жертвуватися один для одного та для своїх дітей. Здорова християнська сім’я здатна виховати здорову молоду генерацію, яка є найбільшим скарбом для кожного народу.

Людина, яка вийде зі здорової сім’ї і має здорові принципи та добрий приклад своїх батьків, також виставлена підступній силі брехні і зла, яка діє в ній, а також і в системі світу. Отож, все життя людини є боротьбою проти зла і антицінностей, які є причиною болю і терпінь для неї та інших. Зберігання Божих законів і моральних та духовних цінностей робить з сім’ї справжній рай. Якщо ці Божі принципи проквасять весь народ, то принесуть мир і благословення.

Програма обнови сім’ї:

Християнська сім’я базується на обітниці чоловіка і жінки, якою Богові і один одному присягають вірність. Йдеться про обітницю взаємної пошани, любові і спільного несення доброго і недоброго аж до смерті.

Для того, щоб християнська сім’я особливо в теперішній кризовій добі вистояла, вона повинна мати необхідні умови. Потребує живу християнську спільноту, побудовану на основних біблійних принципах. Перші християни:

а) були на спільних молитвах,

б) мали апостольське вчення,

в) мали братню спільноту (koinonia),

г) служили Літургії (Євхаристія). (Ді.2, 42)

Ці чотири елементи є частиною правдивого святкування сьомого дня, яким є неділя. В цей день Христос воскрес з мертвих. Також в неділю, перший день після суботи, апостолам і Церкві був даний Святий Дух, щоб вірні стали Христовими свідками.

Апостольське вчення є тлумаченням Божих правд так, як їх навчали і жили апостоли. Там нема місця для єресей, які нищать християнство безпосередньо в корені.

Братню спільноту творять люди, які прийняли вчення і Духа Христового і щиро шукають, як в теперішній добі жити так, як Христові учні. Тут спеціальне завдання мають чоловіки. Чоловік має в сім’ї незамінну роль батька, який перед Богом відповідає за жінку і за дітей. Його завданням є не лише матеріальне забезпечення сім’ї, але він також повинен шукати і створювати умови для того, щоб сім’я нормально функціонувала, щоб респектувався Божий порядок і закони і, таким чином, щоб на сім’ї спочивало Боже благословення. Чоловік має бути головою в християнській сім’ї. Якщо нею не є, то в спільноті віруючих чоловіків він може до цього дозріти. Потім він здатний прийняти цю функцію і, як належиться голові, вирішувати проблеми і шукати з них вихід, а не втікати від них чи топити їх в алкоголі. Нормальна, здорово мисляча дівчина і жінка прагне мати доброго чоловіка, який буде батьком їх дітей і який захищатиме її і сім’ю. Таке прагнення є в серці кожної нормальної дівчини. Проблемою є виховання і формування нової генерації чоловіків до відповідального батьківства, а також виховання жінок до відповідального материнства. Дитина чуттєво найбільш прив’язана до матері. Також мати має дуже сильне відношення до своєї дитини. Багато матерів були готові і життя віддати за своїх дітей. Дитина також любить свого батька. Бачить в ньому ідеал, має почуття безпеки і охорони. Добрий батько для дитини є міцним сімейним фундаментом і гарантією життєвої стабільності. Дитина, яка через розвал сім’ї втратить батька, страждає психічно і це залишає в її нутрі глибоку рану на все життя. Це проявляється в її відношеннях до інших людей та в нездатності приймати правильні рішення життєвих проблем. Незаспокоєне прагнення мати батька, намагається компенсувати різними замінниками, які її однак ніяк не заспокоюють (шукає собі різних провідників, ідеологів, гуру, попадає в пастку сект і банд).

Завданням Церкви і суспільства є виховання молодої генерації до відповідального батьківства. Пригадуємо, що для того, щоб така реформа сім’ї могла настати, мусить бути здорова спільнота, яка має Божого Духа, а не світського духа, і яка має зрілих членів, які можуть передавати свій досвід молодій генерації. Також молоді жінки повинні формуватись в здоровій спільноті жінок, де перш за все мають вчитися від старших жінок, як коритися своєму чоловікові, як вчитися скромності та інших необхідних чеснот. Передусім як мають правильно виховувати своїх дітей, щоб бути добрими матерями і добрими дружинами. Це є найбільше завдання кожної християнської жінки (Тит. 2,4). На жаль, феміністський рух замість цих здорових принципів просовує фальшиву рівноправність, а сьогодні вже й і гомосексуалізм, лесбіянство, транссексуалізм, ювенальну юстицію, виривання дітей з нормальних сімей, аборти, евтаназії і різні збочення. Феміністки є найбільшими неприятелями здорової сім’ї, порядних жінок, матерів і дружин, а таким чином є найбільшими неприятелями людського суспільства. З демонічною пихою вони прагнуть влади і маніпулювання іншими, а це веде до самознищення цілих народів. Цілеспрямовано гуртуються і оживляють того духа брехні і смерті. Тому тим більше потрібно, щоб християнські жінки і християнські матері об’єдналися для збереження сім’ї і суспільства від їх самознищення.

Знову наголошуємо, що жінка, хоча деколи і є інтелігентнішою, повинна бути серцем сім’ї, а чоловік – її головою. (Еф. 5,21-25). До цих незамінних, але взаємодоповнюючих, завдань обоє повинні дозріти через здорове християнське формування і добрий приклад святих чоловіків і жінок, які були справжніми героями людства.

Якщо така обновлена модель сім’ї буде дана молодій генерації як зразок та ідеал, якого усі молоді прагнуть, тоді різні фальшиві моделі сім’ї, які нав’язує ООН уже 5-літнім дітям, сприйматимуться як відлякуючий приклад тих, які відкинули Божий порядок для сім’ї.

Після ІІ Світової війни через зміну соціальних та економічних структур порушився певний ритм, що проявилося загальносуспільною хворобою, яка називається розклад сім’ї. Цей процес розкладу сім’ї і деморалізація суспільства поєднаний з т. зв. сексуальною революцією Кінзі, яка базується на обманних і збочених принципах. Ці принципи ігнорують людську гідність та особистість людини і через збочену сексуальність деградують її нижче рівня тварини. Цей процес розкладу підтримується рок-музикою, яка поєднана з культом насилля, нечистоти і наркотиків. Фальшиві ідеології, пов’язані з гуруізмом, інвазією сект, сильним пропагуванням окультизму (магії, віщування, спіритизму) і з фальшивою духовністю дестабілізували цілу сучасну генерацію. Вона відкрилася демонським силам через різні орієнтальні медитації і практики, пов’язані з сучасними психологіями, а також вправи йоги і бойове мистецтво, пов’язані з цими духовними орієнтальними практиками, що заперечують основні принципи християнства і здорові моральні цінності.

На жаль, збайдужіле християнство не змогло захоронити мільйони християнських душ, які стали жертвами різних ідеологій. ІІ Ватиканський Собор замість того, щоб народ навернути до Бога, повернув до людей вівтарі. Криза християнства полягає в тому, що воно відкинуло здорові корені і вигнало Божого Духа. Через практичну невіру заперечило свою суть, якою є інспірація Божого слова, Христове Божество, Його відкупительна смерть на хресті і Його воскресіння історичне та реальне. Правдиву віру і здорові моральні принципи замінили різними філософіями і психологіями. На жаль, таке фальшиве християнство не здатне забезпечити відпалій християнській Європі та іншим колишнім християнським народам силу, щоб вони боролися проти системи брехні та витонченого зла.

Цим наш єпископський Синод УПГКЦ закликає католицьких єпископів, які несуть відповідальність за цей стан у цілому світі, щоби відійшли з своїх урядів і дали можливість новій генерації єпископів провести правдиву реформу Церкви. Таким чином, потім відновлена Церква може бути насправді світлом, сіллю і квасом цьому світу.

Таким є короткий діагноз. Запитуємо: Яке рішення існує для оздоровлення людства? Тільки єдине – повернення до здорових коренів. На жаль, ООН, ЄС та ПАРЄ замість цього стали на зворотну дорогу. Гріх, збочення вони легалізували і втілюють не тільки до законів, але й до всесвітньої системи освіти. Тут йдеться про заперечення не лише Божих законів, але і природних законів і про насильне впровадження антизаконів та антицінностей. Це вже явний злочин проти людськості, пов’язаний з сатанізмом і пошаною до цього антибога. Ця дорога ООН, ЄС та ПАРЄ веде до втрати розуму, цинізму, ігнорування реальності, до розкладу будь-яких людських стосунків, а на кінець і до геноциду цілої планети. Отож, необхідно цілісно бачити і оцінювати діяльність цих всесвітніх і міжнародних організацій. Тому закликаємо їхніх представників і усіх членів, щоб чинили покаяння і усвідомили собі, куди прямує злочинна ідеологія, якій відкрилися і які плоди смерті дочасні і вічні вона приносить.

Наш Синод єпископів УПГКЦ цим закликає вищезгадані організації, щоб так само старанно, як пропагують зло і збочення в освіті молодої генерації, почали пропагувати правдиві цінності і змагатися за оздоровлення людського суспільства, а не за його демонізацію. Пригадуємо цим відповідальним особам, що вони скоро будуть стояти перед Божим судом і, якщо не навернуться і залишаться затверділими, загинуть навіки і терпітимуть пекельні муки усю вічність. Жодні фальшиві теорії про реінкарнацію не змінять цієї твердої реальності.

Також цим закликаємо усі держави світу, щоб не акцептували збочену політику ООН, але дивилися на неї критичним і тверезим поглядом і не дали себе обкрадати в моральних цінностях і здорових життєвих принципах.

В Христі

Єпископи УПГКЦ

+ Ілля, ЧСВВр

+ Самуїл, ЧСВВр

+ Маркіян, ЧСВВр

+ Методій, ЧСВВр

Львів, 3.12.2010

Копії:

-  Папі Бенедикту XVI

-  Президентам держав-членів ООН