ЗВ’ЯЗОК ХВОРОБ ПОРОЖНИНИ РОТА З ЗАГАЛЬНИМ СТАНОМ ОРГАНІЗМУ
(ХРОНІОСЕПСІС)
Вчення про хронічну стоматогенну вогнищеву інфекцію в розвитку стоматології мало велике і важливе значення, тому що внесло визначний внесок в історію розвитку сучасної клінічної медицини.
Перші здогади про можливий зв’язок хвороби зубів із захворюваннями інших органів лікарі висловили ще в VIII ст. до н. е. У єгипетських клинописах того часу зафіксовано, як після тривалого безрезультативного лікування "лікар запропонував царю дати собі вирвати зуби і коли це було зроблено, у царя припини в ся б і ль в голові, у боках і ногах".
Надалі неодноразово багато авторів вказувало на вплив вогнищ хронічної інфекції в порожнині рота на загальний стан організму. Але лише в першій чверті нашого століття роботами Біллінгса і Розенау було покладено початок сучасному навчанню про ротовий сепсис або хронічну стоматологенну інфекцію та інтоксикацію. Приблизно в цей же час значення одонтогенних вогнищ у клініці було уперше відзначено в роботах і іопуло.
Вплив захворювань зубощелепної системи на організм здійснюється трьома шляхами. Перший шлях – це коли хворі зуби порушують основну функцію жувального апарату, унаслідок чого виникають хвороби шлунка, кишечника, печінки. Другий шлях – вплив одонтогенних вогнищ як інфекційних, який призводить до виникнення інфекційних уражень внутрішніх органів. І третій шлях – вплив захворювань зубів на функції внутрішніх органів і систем організму в результаті постійної сенсибілізації останнього. Виходячи з цього, можна спрощено уявити, що, коли починають руйнуватися зуби (карієс і його ускладнення), то створюється визначена негативна ситуація, а в ряді випадків виникають і морфологічні зміни. Надалі біль і інші негативні чинники, пов’язані із захворюванням зубів, викликають спазматичні явища в шлунку і кишечнику. Порушується нормальна функція травлення, при цьому патологічний процес поступово захоплює і відділи кишечника, що лежать нижче, печінку й інші органи.
Добре відомо, що будь-які вогнища запалення, а при хворобах зубів ними можуть бути біляверхівковий періо-донт, патологічні зубоясенні кишені й ін., як і сама каріозна порожнина, є місцями скупчення різноманітних мікроорганізмів. У свою чергу, інфекція, що локалізується в цих вогнищах, може стати причиною алергічних процесів в організмі. Необхідно підкреслити, що подібні "місцеві" вогнища інфекції можуть бути причиною нервовазомоторних впливів на ті або інші органи і системи організму.
Це чітко підтверджено при проведенні експериментальних досліджень на тваринах. Так, показав шкідливість впливу на периферичні гілки трійчастого нерва хімічних агентів і культури стафілокока.
із співавтором також продемонстрували, що при експериментальному хронічному періодонтиті постійно діюче у періапікальних тканинах патологічне інфекційне вогнище викликає інтоксикацію, алергізацію організму, дратує нервові центри трійчастого і блукаючих нервів, що в кінцевому результаті при несприятливих умовах (переохолодження, перевтома, інфекційні захворювання й ін.) сприяє розвитку інфекційно-алергічних захворювань типу ревматизму, ревматоїдного артриту, поліартриту, ендоміокардиту і т. д.
При механічних впливах на зуби тварин отримані виражені трофічні порушення у вигляді гінгівітів, виразок слизової оболонки, кератитів. Крім того, відзначені порушення функцій слинних залоз.
Як показує клінічний досвід, перебіги хронічної стоматологічної інфекції або інтоксикації настільки ж різноманітні, як і її прояви.
Від того, як інтенсивно розмножуються бактерії і надходять їхні токсини з осередку інфекції, інтоксикація може перебігати у вигляді періодичних, довгострокових або млявих спалахів. Залежно від імунобіологічного стану організму, його реактивності, характеру інфекції і ступеня інтоксикації може бути яскраво виражена клінічна картина захворювання того або іншого органа або усього організму, можливий, однак, і незрозумілий симптомокомплекс. Нарешті, протягом тривалого часу цей стан може залишатися безсимптомним.
Нерідко суб’єктивні скарги дуже невизначені. Хворі скаржаться на швидку стомлюваність, відсутність апетиту, поганий сон, біль в ділянці серця, головний біль і т. п. Часто відчуття слабкості і млявості виявляється після пробудження вранці, незважаючи на нормальну тривалість сну. Поступово це відчуття до середини дня зменшується або зникає. Такі відчуття можуть виникати не щодня і виявлятися по-різному. У деяких випадках переважають скарги на підвищену дратівливість, занепокоєння. До відчуттів загального характеру можуть приєднуватися головний біль, дзенькіт або шум у вухах. Вони можуть бути найрізноманітнішого характеру і локалізації, часто виникають зранку або людина прокидається вже з головним болем. Деякі хворі відмічають запаморочення.
Нерідко надалі приєднується біль в ділянці серця, у м’язовій системі й ін. Іноді виникає почуття оніміння або стягування на визначених ділянках шкіри, особливо обличчя. Періодично можуть відмічатися відчуття оніміння кінчиків пальців рук або ніг. Можливі дистрофічні процеси різної інтенсивності і поширення у вигляді кропивниці, набряків, екзем, ділянок крововиливів, втрата або притуплення смакових відчуттів. Можуть мати місце і деякі інші прояви.
Необхідно відзначити, що причину виникнення не всіх захворювань треба шукати в порожнині рота. Вогнища хронічної інфекції й інтоксикації можуть локалізуватися й в інших органах і тканинах організму: червоподібному відростку, верхньощелепній пазусі, ниркових цеберах і т. п. Варто пам’ятати, що наявність первинних вогнищ у порожнині рота може стати причиною як виникнення тих або інших захворювань із незрозумілою етіологією, так і відсутності ефекту повного лікування, незважаючи на уже вжиті заходи. Відповісти на запитання, чи є в даному конкретному випадку зв’язок між вогнищами в порожнині рота і загальним станом організму, вкрай складно. Якщо оздоровлення порожнини рота призвело до лікувального ефекту, виходить, такий зв’язок існував. У протилежному випадку відповідь буде негативною, тому що виявлення осередку в порожнині рота не є ще проявом хронічної стоматологічної інфекції. Про це повинен пам’ятати кожен медичний працівник.
У всіх випадках головне завдання – попередження розвитку патологічних вогнищ у порожнині рота – можливих причин загальних захворювань. Тому основою профілактики осередкової інфекції порожнини рота є, у першу чергу, заходи, що попереджують виникнення карієсу й особливо розвиток його ускладнень, а також хвороб пародонта і слизової оболонки рота
