Приходькіна Н. О.
(Національний Університет
«Києво-Могилянська академія»)
Перспективи інтеграції гендерних досліджень в систему вищої освіти України в контекті Бололнського процесу
Безумовним імперативом сучасності є дотримання прав людини, зокрема подолання прихованої дискримінації за статевою (гендерною) ознакою. Суспільство висуває принципово нові вимоги до системи освіти, оскільки саме освітні заклади є місцем, де формується менталітет і цінності особистості. Добре сформована гендерна освіта в навчальних закладах забезпечує впровадження гендерної рівності в реальне життя, впливає на особистісний розвиток студентів (учнів) з точки зору їх пізнавальної, емоційної і поведінкової характеристик.
Наразі ми переживаємо сприятливий момент для впровадження ґендерної проблематики в систему освіти, оскільки відбувається переосмислення концепції вищої освіти. Насамперед, Україна має намір приєднатися до Болонського процесу. А це означає не тільки дотримання прийнятих в Європі принципів (бакалаврат, магістратура, PhD і т. ін.), але й відкритість новому змісту самої освіти, у тому числі і інтеграцію в неї ґендерної теорії.
Освітні програми з включенням ґендерної компоненти необхідні нашим студентам і викладачам тому, що в них обговорюються і аналізуються реальні людські гуманітарні проблеми, які стосуються кожного і кожної з нас: особистість і її відносини зі світом – права, свободи, межі свободи, шлюб, сім’я, стосунки подружжя і дітей. Заняття з гендерної проблематики мають за мету допомогти студентам “відкривати” свої особистісні якості, свої здібності до міжособистісних контактів, отримати соціальний досвід інших, розвивати гендерну індивідуальність. На відміну від інших підходів до освіти, ґендерний базується на тому, що до навчальних закладів приходять не просто студенти, а хлопці та дівчата.
Впровадження гендерної освіти у вищій школі є нелегким процесом, в процесі якого виникає багато проблем і труднощів. Перш за все, неприйняття чоловіками наявності ґендерних проблем, адже, саме чоловіки знаходяться при владі і приймають рішення; по-друге, слов’янський менталітет, який традиційно ставить жінок на другий план; по-третє, відсутність кваліфікованих спеціалістів, викладачів. Достатньо стійким продовжує залишатися в суспільстві стереотипне упередження до ґендерної проблематики як до надуманої, малозначимої та потенційно непотрібної. І хоча таке ставлення заперечується дослідженнями і опитуваннями, що проводяться серед молоді, перебороти консерватизм і адміністрування у вузах ще досить складно.
Для визначення уявлень про ґендер, стать, гендерні стереотипи, про роль і місце жінки в суспільстві нами було проведене пілотажне дослідження, в якому брали участь студенти 5-го курсу Слов’янського Університету та магістри Національного Університету «Києво-Могилянська академія». За результатами анкетного опитування виявлено, що 43% студентів не мають навіть загального уявлення про поняття «ґендер», 47% опитаних можуть приблизно дати визначення цьому поняттю. 28% студентів вважають, що в їх навчальному закладі є проблеми гендерної нерівності (соціальної нерівності статей). На їх думку, це проявляється в упередженні з боку викладачів по відношенню до студентів(ок) (наприклад, «хлопці розумніші, здібніші», «дівчата відповідальніші» і т. д.). 11% опитаних вважають, що існує дискримінація за статевими ознаками з боку викладачів, а 27% іноді помічали такі факти (напр. «в різних критеріях при виставленні балів і оцінок», «в зниженні нормативів по фізкультурі для дівчат», «викладачі чоловіки краще ставляться до дівчат», «дівчині не потрібно навчатися, оскільки її функція: піклуватися про дітей та чоловіка», чоловіки викладачі стараються робити студенткам зауваження, що принижують жінок, зокрема, що стосується їх інтелектуальних здабностей» і т. д). Також дослідження показало, що при викладанні навчальних курсів, особливо тих, що стосуюються суспільних і гуманітарних наук, з точки зору студентів, недостатньо розкривається гендерний аспект наукових проблем. Тому на питання; чи хотіли б Ви прослухати курс з гендерної проблематики? – 94% відповіли ствердно («дуже хотіла б, оскільки такий курс допоможе дізнатися про різницю статей та їх взаємовідносини», «скоріш хотів би, бо не розумію, в чому жінки вбачають дискримінацію з боку чоловіків» і т. д.). Більшість студентів не змогли пригадати назви підручників, посібників або ж монографій, де зустрічаються поняття «ґендер», «гендерні дослідження», «гендерний стереотип», «гендерний конфлікт». У декількох анкетах названі такі праці, як: «Соціальна психологія» Майерса, «Соціологія» Ґіденса, «Ґендерна психологія» Берна, «Ґендерна педагогіка» Кравця.
Однією з вимог вимог Болонської декларації є зміна філософії навчання та викладання, впровадження орієнтованих на студента підходів до викладання, тобто перехід від стратегії викладання до стратегії навчання, до використання педагогічних технологій, спрямованих на заохочення, до набуття самостійних знань та наукових досліджень студентів. Принциповим стає питання: якими повинні бути людина і фахівець, що відповідатимуть новій моделі українського суспільства.
Педагог є своєрідним транслятором ідеалів, цінностей, культури мислення. Проводячи гендерну просвітницьку роботу серед студентів, треба сприяти тому, щоб вони отримували інформацію, необхідну їм для саморозвитку і самовизначення. Для розуміння і професійної участі в процесі ґендерної соціалізації студентів викладачеві необхідний метологічний і методичний апарат, що містить систему наукових знань про ґендер, педагогічні аспекти виховання і освіти. Важливо розуміти, що незбалансовані в гендерному відношенні навчальні плани і матеріали обмежують соціальний і культурний розвиток як студентів, так і студенток.
Тому на сучасному етапі інтеґрація ґендерного підходу в національну систему вищої освіти є вкрай необхідною, оскільки ґендерна збалансованість в українському суспільстві є одним із індикаторів його визнання як розвиненої держави, що стоїть перед європейським вибором і є активним учасником Болонського процесу. Підготовка спеціалістів з ґендерології має змінити сам тип науки й науковця.
