Тема лекції 14: Особистість і надзвичайні ситуації. Медико-психологічні аспекти.
План ЛЕКЦІЇ
1. Психологічні і психічні розлади у осіб, що знаходяться у надзвичайних ситуаціях: природних (екологічних), техногенних (антропогенних) і комбінованих.
2. Гостра реакція на стрес.
3. Колективна реакція страху (паніка).
4. Психологія осіб, що зазнали насильства.
5. Психологія посттравматичного стресу.
6. Організація і надання медико-психологічної допомоги особам, що знаходились в умовах екстремальних ситуацій.
Вступ. Психогенні розлади при стихійних лихах і катастрофах займають особливе місце в зв’язку з тим, що вони можуть одночасно виникати у великої кількості людей, та вносити дезорганізацію в загальний хід рятувальних робіт. Цим визначається необхідність оперативної оцінки стану постраждалих, прогнозу розладів, що виявляються а також застосування необхідних і можливих (в конкретних екстремальних умовах) лікувальних заходів.
Екстремальними називаються ситуації, які небезпечні для життя, здоров’я і благополуччя значних груп населення, обумовлені стихійними лихами, катастрофами, аваріями, застосуванням противником у випадку війни різних видів зброї, і викликають реакції організму і особистості, які знаходяться на межі патологічних порушень. При екстремальних ситуаціях психічна травма ("подія, що виходить за рамки звичайного досвіду і є важким стресом для будь-якої людини") може бути особистою і загальною (війна, катастрофа); бути викликаною природними силами або нещасним випадком. Будь який екстремальний вплив стає катастрофічним тоді, коли він призводить до великих руйнувань, викликає смерть, поранення і страждання значної кількості людей. ВОЗ визначає стихійні лиха (катастрофи) як ситуації, які характеризуються непередбачувальними, серйозними і безпосередніми загрозами суспільному здоров’ю.
Психологічні і психічні розлади у осіб, що знаходяться у надзвичайних ситуаціях: природних (екологічних), техногенних (антропогенних) і комбінованих.
Особливості психопатологічних розладів в екстремальних ситуаціях:
1. Внаслідок множинності раптово діючих психотравмуючих факторів в екстремальних ситуаціях виникає одночасне виникнення психічних розладів у великої кількості людей.
2. Клінічна картина в таких випадках не носить суворо індивідуальний, як при звичайних психотравмуючих обставинах, характер і зводиться до невеликої кількості достатньо типових проявів.
3. Не дивлячись на розвиток психогенних розладів і життєво небезпечну ситуацію, яка продовжується, постраждалий вимушений продовжувати активну боротьбу з наслідками стихійного лиха (катастрофи) заради виживання і збереження життя близьких і всіх оточуючих.
3 періоди розвитку ситуації, в яких спостерігаються різні психогенні порушення:
І – гострий – період характеризується раптово виникаючою загрозою власному життю та загибле близьких. Він продовжується від початку впливу до організації рятувальних робіт (хв., год.). Великий екстремальний вплив торкається в цей період в основному життєвих інстинктів (самозбереження) і приводить до розвитку неспецифічних, позаособистісних психогенних реакцій, основу яких складає страх різної інтенсивності.
ІІ період починається із початком рятувальних робіт, образно називають починається «нормальне життя в надзвичайних умовах». В цей час у формуванні станів дезадаптації і психічних розладів значно більше значення мають особливості особистості постраждалих, а також усвідомлення ними не тільки життєво небезпечної ситуації, яка в ряді випадків продовжується, але й нових стресових впливів, таких як втрата рідних, розірваність сімей, втрата дома, майна. Важливим елементом пролонгованого стресу в цей період є очікування повторних впливів, неспівпадання очікувань з результатами рятувальних робіт, необхідність ідентифікації загиблих родичів. Психоемоційна напруга, яка характерна для початку ІІ періоду, змінюється до його закінчення, як правило, підвищеною втомлюваністю і «демобілізацією» з астенодепресивними проявами.
В ІІІ періоді, який починається для постраждалих після їх евакуації в безпечні райони, у багатьох виникає складна емоційна і когнітивна переробка ситуації, оцінка власних переживаній і відчуттів, своєрідна «калькуляція» втрат. При цьому набувають актуальність також психогенно-травмуючі фактори, які пов’язані із зміною життєвого стереотипу, проживанням в зруйнованому районі або в місті евакуації. Соматогенні психічні порушення можуть носити «підгострий» характер. В таких випадках спостерігається як «соматизація» багатьох невротичних розладів, так і протилежні цьому процесу «невротизація» та «психопатизація», пов’язані із усвідомленням травматичних уражень і соматичних захворювань, які є, а також реальними труднощами життя постраждалих.
В усі періоди розвитку ситуації необхідна медико-психологічна допомога постраждалим не тільки для безпосереднього лікування психічних розладів, але й для оцінки психологічних і клініко-психопатологічних особливостей осіб, які знаходяться у вогнищі лиха.
В залежності від клінічної картини психогенні розлади можуть бути поділені на дві групи – з непсихотичною симптоматикою (психогенні реакції і стани) і з психотичними розладами (реактивні психози).
Основний прояв PTSD (F43.1 по МКБ-10):
1) Постійне повернення людини до переживань, пов'язаних з травмуючою подією:
- нав'язливі, постійно повторюються, викликають неприємні емоційні переживання спогади про пережите;
- сни і нічні кошмари, пов'язані з психотравмуючою подією, що постійно повторюються;
- так званий "флэшбэк"-эффект;
- спалахи негативних емоційних станів, спровокованих якими-небудь подіями, що асоціюються з обставинами "події".
2) Стійке прагнення людини уникати всього, що хоча б опосередковано може нагадувати йому про травму:
- прагнення уникати будь-яких думок або ситуацій, які пробуджують спогади про травму;
- нездатність відтворити в пам'яті основні, важливі елементи травмуючої ситуації;
- помітна втрата колишніх інтересів і захоплень;
- відчуття відчуженості, усуненої від оточуючих з формуванням своєрідного відсторонення від навколишнього реального світу;
- помітне зниження позитивних емоційних переживань;
- невпевненість в майбутньому;
3) Прояви підвищеної збудливості, відсутні до травми:
- труднощі із засипанням або сном;
- підвищена дратівливість або спалахи гніву;
- утруднення при необхідності сконцентрувати увагу;
- гіпертрофована пильність і різкі реакції на раптові подразники;
- сомато-вегетативні розлади в ситуаціях, що нагадують психотравмуючу.
