МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра економіко-правових дисциплін
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
ПЛАН-КОНСПЕКТ
ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ з теми № 1
Моделі ринку й економічної політики
(дисципліна “Ринкова економіка”)
Категорія слухачів: | Слухачі ННІЗН НАВС. |
Кількість годин: | 2 години |
НАВЧАЛЬНА МЕТА: | набути та розширити теоретичні знання по темі: “Моделі ринку й економічної політики”. |
ВИХОВНА МЕТА: | залучити, заохотити, зміцнити інтерес до інформації з даної теми; спонукати слухачів до постійного вдосконалення знань та професійного зростання, сприяти встановленню довірливих відносин між викладачем та слухачами. |
РОЗВИВАЛЬНА МЕТА: | розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам᾿ять, сприяти ініціативності, активності, самостійності в роботі, привчати до систематичного, планомірного засвоєння навчального матеріалу; розширити кругозір слухачів, навчити мислити масштабно в інтересах держави, навчити правильно та чітко висловлювати свою думку. |
НАВЧАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ, ТЗН: | ноутбук, мультимедіатека, мульмедійний проектор. |
НАОЧНІ ЗАСОБИ: | лекція, підручник, навчально-методичний комплекс, електронні документи з наочними засобами навчання, схеми у рекомендованих підручниках та посібниках. |
МІЖПРЕДМЕТНІ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ:
ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ДИСЦИПЛІНИ: | основи економічної теорії, філософія, теорія держави та права, цивільне право. |
ЗАБЕЗПЕЧУВАНІ ДИСЦИПЛІНИ: | трудове право, господарське право, земельне право, фінансове право, судова бухгалтерія. |
План ЛЕКЦІЇ:
1. Ринок та умови його функціонування. Суть і структура національного ринку.
2. Національні моделі економічного розвитку.
3. Необхідність та основні форми державного регулювання ринкової економіки.
Література:
Нормативні акти:
1. Цивільний кодекс України. Книга третя «Право власності та інші речові права». – Цивільний кодекс України // ВВРУ. – 2003. – (зі змінами і доповненнями станом на 01.06.2010)
2. Господарський кодекс України. Розділ ІІІ «Майнова основа господарювання» - К.:ПАЛИВОДА А. В., 2012. – 212 с.
3. Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 4 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України – 1992 - № 24. – ст.348.
Додаткова література
Література
1. Радзієвський О. Про ефективність приватизації в Україні //Економіка України – 2008 - №9 – с.86.
2. Экономикс. Экспресс-курс / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2012.- 720 с.: ил.
3. Беляєв О. О. Інституціональні складові формування ринкової економіки // Проблеми формування ринкової економіки. – К., 2002.
4. Головніна соціальної економіки: підручник/ іна. – 2-е вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури. 2013. – 648 с.
5. Горчакова комплексной конструкции социально-экономических систем // Актуальні Проблеми Економіки – 2012 - № 3– с.13-16.
6. Функціонування соціально-економічного ладу України // Економіка України – 2009 - № 10 – с.54.
7. Структура економічної влади і поведінка власника підприємства // Економічна теорія – 2008 - № 2 – с.22.
8. Єременко В. Соціальна економіка в концепції соціально-економічних систем // Економіка України – 2008 - № 12 – с.19.
9. , Є.Інтеграція як імператив розвитку сучасної економіки //Актуальні проблеми економіки - 2014, № 3 (153). – с. 322 -330
10. Сутність і основні форми процесу роздержавлення в Україні // Економіка України – 2001 - № 9 – с.17.
11. Приватизація землі та її соціально-економічні наслідки // Економіка України – 2008 - № 12 – с.29.
12. Корнілова Г. Управління інституційними чинниками економічного розвитку//Актуальні проблеми економіки. - 2014, № 3 (153).- с. 38-46.
13. І. Дуалізм сучасної економічної системи // Актуальні Проблеми Економіки – 2012 - № 6 – с.9-15.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
1. Ринок та умови його функціонування. Суть і структура національного ринку.
Ринок | як специфічне економічне явище: | виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин і водночас як важливий елемент господарського механізму |
визначається як місце, де здійснюється купівля та продаж товарів, де взаємодіють продавці та покупці | ||
як економічна категорія | виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв'язку з продажем-купівлею товарів |
При цьому ми виходимо з того, що під законами руху товарно-грошових відносин розуміються наступні:
Закон вартості | обмін товарів і послуг між виробниками та їх купівля на ринку здійснюються відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення |
сума цін товарів дорівнює сумі вартості всіх товарів | |
в товарному виробництві основу пропорцій товарів, що обмінюються, визначає ринкова вартість, величину якої в свою чергу визначають суспільно необхідні витрати праці | |
Закон грошового обігу | кількість грошей, необхідних для нормального обігу, повинна дорівнювати відношенню суми всіх товарів до швидкості обігу однойменних грошових одиниць. |
Закон попиту | підвищення ринкової ціни при інших рівних умовах зменшує обсяг попиту, навпаки, зниження ринкової ціни збільшує величину попиту |
Закон пропозиції | обсяг пропозиції товару збільшується при підвищенні ціни і зменшується при її зниженні |
Закон конкуренції | Суттєві, повторювальні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки між учасниками ринку в процесі їх суперництва і боротьби за виживання та економічне розцвітання |
Більш повно суть ринку розкривають його функції.
До функцій ринку прийнято відносити наступні:
1. Відтворююча - ринок виступає важливою фазою суспільного відтворення, що забезпечує його безперервність та опосередковує зв'язок між виробництвом та споживанням.
2. Інтеграційна - ринкові відносини разом з іншими економічними відносинами пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле, у тому числі на світовому рівні.
3. Контролююча - за допомогою ринку здійснюється контроль споживачів над виробництвом.
4. Стимулююча - ринок справляє стимулюючий вплив на економіку.
5. Ціноутворююча – на ринку формуються ціни під впливом попиту та пропозиції.
6. Сануюча – ринок звільняється від неякісних товарів та товаровиробників.
Ринок відіграє важливу роль у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної системи, виступає важливим елементом організації її господарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень, дає оцінку результатів господарювання.
Реальний стан ринку визначається умовами його функціонування
Умови функціонування ринку:
1. Рівноправність усіх форм власності та господарювання, економічна незалежність господарюючих суб'єктів, їх економічна свобода та рівність з усіх питань господарювання;
2. Наявність і доступність ймовірної інформації про ринок;
3. Здатність контрагентів ринкових відносин впливати на рівень цін;
4. Наявність достатньої кількості продавців на ринку товарів, можливість вибору для контрагентів і конкуренції між ними;
5. Існуванні розвинутої системи підприємництва.
Ринковий механізм має ряд переваг у порівнянні з механізмом централізованого виробництва і розподілу в командно-адміністративній системі:
- в децентралізованій економіці завдяки гнучкості цін і конкуренції пропозиція підбудовується під перемінний попит, роблячи неможливим довготривалий хронічний дефіцит, низьку якість та вузький асортимент продукції – атрибути централізованої економіки з адміністративно фіксованими цінами.
В ринковій економіці ефективність розподілу, виробництва і рівень суспільного добробуту об'єктивно вище, ніж в альтернативних економічних системах.
Однак ринковий механізм максимально розкриває свої переваги тільки в чисто конкурентному середовищі виробництва приватних товарів і послуг та при відсутності трансакційних витрат. (Трансакційні витрати — усі витрати, пов'язані з обміном та захистом правочинностей.)
Невиконання цих умов може суттєво погіршити роботу ринку. Тоді з'являються проблеми, які ринок не може вирішити ефективно. Зростаюча складність економічних систем робить надзвичайно актуальною проблему ринкової рівноваги.
Ринкова рівновага – це збалансованість ринку, тобто рівність між попитом і пропозицією.
Слід зважити на те, що дотримуватися усіх умов збалансованості ринку
Відсутність збалансованості та посилення нерівноваги зумовлюють виникнення економічних криз, галопуючої інфляції, диспропорційності економіки, розрив господарських зв'язків тощо.
Вивчення структури ринку дає комплексне уявлення про ринкову економіку як єдність взаємопов´язаних і взаємодіючих ринків.
До основних елементів сучасного регульованого ринку належать: ринок предметів споживання;
ринок засобів виробництва;
ринок платних послуг;
ринок робочої сили;
ринок капіталів;
ринок валюти,
грошей і цінних паперів;
ринок науково-технічних розробок та інформації;
ринок нерухомості.
Ці ринки є окремими частинами сукупного внутрішнього ( або національного) ринку, його своєрідними сегментними ринками.
Отже, національний ринок це сукупність окремих сегментних ринків у їх взаємодії та залежності.
Сукупність окремих сегментних ринків у процесі їх взаємодії формує у межах національного ринку ряд народногосподарських пропорцій, в основі яких лежать співвідношення і взаємозалежності агрегатних показників економічного розвитку.
Для кращого розуміння спочатку нагадаємо, що саме економічна теорія розуміє під найважливішими народногосподарськими пропорціями, Це :
1. Співвідношення між платоспроможним попитом і пропозиціє на створюваний валовий національний продукт і національний доход;
2. Співвідношення між доходами та витратами у бюджеті окремих областей, регіонів тощо і на муніципальному рівні;
3. Наявність кредитно-грошової збалансованості;
4. Відносна рівність попиту та пропозиції на ринку робочої сили;
5. Між імпортом та експортом продукції.
Для розуміння поняття співвідношення і взаємозалежності агрегатних показників економічного розвитку слід зазначити, що до останніх відносяться співвідношення:
- між сферою матеріального та нематеріального виробництва;
- між промисловістю та сільським господарством;
- між цивільною та військовою сферами економіки;
- між виробництвом і споживанням;
- між споживанням і нагромадженням;
- між окремими елементами продуктивних сил;
- між основними формами власності тощо.
За умов глибокої інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин поряд з національними ринками існує світовий ринок.
Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.
Економіка тієї чи іншої країни неоднаково інтегрована у світовий ринок.
Отже, ринкові регулятори повинні використовуватись в органічній єдності з державним та наддержавним регулюванням, але пріоритет у забезпеченні збалансованості національного та світового ринку у встановленні народногосподарських пропорцій, співвідношень агрегатних показників економічного розвитку і розв'язанні багатьох проблем розвитку сучасної економічної системи належить державі.
2. Національні моделі економічного розвитку.
Національна модель економічного розвитку – це сукупність елементів, які формують цілісність національного господарства, механізм, що забезпечує тісний зв'язок і взаємодію цих елементів.
Економічна модель кожної країни – це результат довготривалого історичного процесу, на протязі якого вибудовуються співвідношення елементів моделі і формується механізм їх взаємодії.
Саме тому кожна національна економічна система унікальна, і механічне запозичення її досягнень неможливий.
Найбільш повно ефективність моделі оцінюється в показниках зростання економічного потенціалу та добробуту населення.
Модельними критеріями можуть бути і макроекономічні показники:
1. Обсяг, структура і динаміка ВВП;
2. Величина ВВП душу населення;
3. Індекс зростання споживчих цін;
4. Рівень продуктивності праці та ін.
Сучасні економічні моделі являються варіантами змішаної економіки.
В масиві розвинених країн виділяють три групи країнових моделей ринкової економіки:
1. Ліберальну;
Лібералізація – зняття обмежень, відміна чи послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності для економічних суб'єктів, зняття кількісних та якісних обмежень.
Ліберальній економіці притаманні такі риси: зняття обмежень, відміна чи послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності для економічних суб'єктів, зняття кількісних та якісних обмежень.
Лібералізація ринків:
- Звільнення ринкової економіки від заважаючи її нормальному функціонуванню державних обмежень;
- Відміна державного контролю за цінами і заробітною платою;
- Ліквідація заборон на експорт;
- Відмова від використання імпортних квот;
- Зниження податків і мита та ін.
2. Соціально-орієнтовану;
Соціально-орієнтована економіка – це особлива форма господарювання, яка таким чином направляється і регулюється державою, всім суспільством, що кінцеві її цілі підпорядковуються не інтересам одних тільки власників засобів виробництва, власників підприємств, а і також інших учасників процесу, в тому числі виробників матеріальних благ.
3. Соціал-демократичну.
Соціал-демократичній економіці притаманні значна роль державного сектору, в структурі якого переважно об'єкти соціального призначення, мінімізація рівня безробіття та диференціації населення за рівнем доходів, розвинена система виробничої демократії.
Виробнича демократія – принцип участі працівників всіх рівнів в управлінні виробництва
В Україні нині розбудовується соціально орієнтована ринкова економіка, де головним завданням є утвердження демократичного, соціально відповідального, солідарного суспільства, що грунтуватиметься на історичних традиціях та менталітеті українського народу, органічно поєднуватиме в собі працю, талант та капітал суспільства, яке забезпечуватиме права і свободи кожної особи.
Формування та розвиток сучасних цивілізованих ринкових відносин відбувається за активної участі держави в регулюванні розвитку економічної системи.
В Україні, як і в колишніх республіках колишнього Радянського союзу, тривалий час перевага надавалась суспільній власності в двої формах – державній та колгоспно-кооперативній. За умов демократизації економіки та формування ринку відбуваються істотні зміни у відносинах власності. Ці зміни грунтуються на прийнятих Верховною Радою України законах: “Про власність” (1991), “ Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (1992), “Про приватизаційні папери”
Зазначені закони передбачають конкретні заходи для здійснення переходу від монополії держави на привласнення засобів і результатів виробництва і на управління ним до різноманітних форм власності, передусім йде мова про широке роздержавлення власності та приватизацію підприємств.
Роздержавлення – процес ліквідації монополії держави на власність, збереження державного сектора економіки та збільшення недержавних форм власності та господарювання.
Форми і методи роздержавлення
РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ | |
В межах державної власності | Поза межами державної власності |
Демонополізація та комерціалізація | Децентралізація |
Мета | Мета |
Підвищення конкурентоспроможності, мобільності, гнучкості, ефективності та самостійності підприємств | Розвиток конкурентного середовища, поява недержавних форм власності та суб»єктів господарювання, підвищення ефективності всієї економічної системи |
· Оренда з правом наступного викупу | · Створення спільних та змішаних підприємств |
· Дерегуляція державних підприємств ( розукрупнення, менш жорсткий контроль з боку держави) | · Розвиток кооперативної та колективної власності на основі державної власності |
· Концесія | · Трастові компанії, довірча власність |
· Корпоратизація державних підприємств |
Приватизація – це процес зміни типу, виду, форми власності – перехід приналежності, володіння, розпорядження та користування майном від держави до індивідуальної фізичної особи ( в формі одноосібного підприємства) чи груп фізичних та юридичних осіб в різних формах підприємств.
Основна особливість приватизації в Україні – поєднання платних та безплатних форм приватизації.
Безплатні способи - на основі приватизаційних паперів. ЗУ « Про приватизаційні папери» (1992) – 2 види таких паперів: приватизаційно-майнові сертифікати ( використовувались при приватизації майна державних підприємств) та житлові чеки, за допомогою яких здійснювалась безоплатна приватизація державного житлового фонду. Право на отримання приватизаційних паперів отримував кожний громадянин України., їх номінальна вартість була однаковою для всіх. Таким чином, в Україні було обрано сертифікатну модель приватизації.
3.Політика державного регулювання як складова господарської системи
Високорозвинена ринкова економіка - це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне регулювання доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного регулювання народного господарства.
Основні напрями економічної діяльності держави
Перш ніж здійснювати свої найважливіші функції - регулювання соціально-економічних процесів, виправлення недоліків ринкового господарювання, здійснення перерозподілу доходів - держава формує свою економічну політику.
Економічна політика держави - це формування системи соціально-економічних цілей розвитку країни, основних завдань, напрямів та засобів їх досягнення.
Економічна політика завжди повинна бути гнучкою, твердою і стабільною, створювати сприятливі умови для розвитку всіх господарських одиниць. Економічна політика не визначає цифрові величини розвитку, а лише формує фундаментальні напрями розвитку економіки, яких слід неухильно дотримуватися.
Стабільність економічної політики необхідна для орієнтації споживачів і виробників у складних ринкових умовах, узгодження глобальних пріоритетів розвитку суспільства.
Для успішної реалізації економічної політики важливе значення має роз´яснювальна робота щодо цілей, пріоритетів, очікуваних наслідків. Важливо створити політичну атмосферу в суспільстві, яка сприяла б реалізації проголошеної економічної політики.
Економічна політика держави реалізується у формі антициклічної (антикризової), структурної, інвестиційної, амортизаційної, науково-технічної, цінової, фіскальної, зовнішньоекономічної, соціальної, екологічної, регіональної політики.
Антициклічна політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон´юнктури).
Структурна політика передбачає формування сучасної структури національної економіки.
Амортизаційна політика покликана заохочувати нагромадження капіталу, який стане основою розширення й оновлення виробництва.
Державна інвестиційна політика регулює капіталовкладення для структурної перебудови економіки, його технічного та технологічного оновлення і модернізації.
Науково-технічна та інноваційна політика спрямована на розвиток науки, техніки, забезпечення стратегічних науково-технічних розробок.
Цінова політика забезпечує механізми впливу держави на ціни і ціноутворення, формує цінову стратегію і тактику.
Фіскальна політика визначає механізми часткового вилучення доходів суб´єктів господарювання для формування державного бюджету.
Зовнішньоекономічна політика охоплює регулювання різних аспектів зовнішньої торгівлі, контроль за пересуванням капіталів, робочої сили, підтримку вітчизняного виробника за кордоном.
Соціальна політика зосереджується на формуванні ефективних умов життя всіх членів суспільства, відносин між соціальними групами, забезпеченні ефективної зайнятості, створенні соціальних гарантій і умов для поліпшення добробуту населення.
Екологічна політика спрямована на забезпечення екологічної рівноваги, охорону довкілля, створення безпечних умов життя.
Регіональна політика забезпечує збалансований і комплексний розвиток окремих територій країни, виходячи із загальнодержавних та регіональних інтересів.
Основні функції державного регулювання
Ефективність і раціональність функціонування національних економічних систем визначальною мірою залежать від поділу функцій між суб'єктами господарської системи. Головна функція централізованого регулювання полягає в управлінні економічним розвитком країни в цілому, розвитком її продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Вона реалізується через ряд конкретних функцій, частина з яких може бути визначена як мікроекономічні, а саме: раціоналізація економічної структури суспільства і управління нею; фінансування і організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; стимулювання розвитку нових галузей та тих, що вимагають особливо великих первинних вкладень і не гарантують отримання найближчим часом значних прибутків; допомога проектам високого ризику.
Не менш важливим є функції перерозподілу національного доходу між сферами суспільного життя і галузями економіки, а також створення та розвитку соціально-економічної інфраструктури.
Функція перерозподілу національного доходу через одержавлення фінансів забезпечує процес відтворення в сучасних умовах. Він здійснюється завдяки цілеспрямованій податково-бюджетній політиці держави, за допомогою якої держава акумулює величезні кошти, що створюють можливість державного впливу на економіку.
Функція створення та розвитку соціально-економічної інфраструктури полягає у забезпеченні життєдіяльності галузей, які створюють загальні умови для функціонування економіки (енергетика, транспорт, зв'язок), сприяють відтворенню робочої сили (охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво). В них централізоване регулювання практично не конкурує з ринковим, а навпаки, підвищує ефективність останнього на макрорівні.
Важливу роль у процесі наближення до економічної рівноваги в системі ринкового господарства відіграє державний сектор. Завдяки йому держава бере безпосередню участь в економічних процесах як прямий суб'єкт виробничих відносин. Вона виконує також функцію регулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх об'єктів господарювання та охорони навколишнього середовища.
