Опис власного педагогічного досвіду роботи вчителя правознавства Качанівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Гадяцької районної ради Полтавської області Пустовгара Віталія Миколайовича
з розв’язання проблеми «Поєднання групової, індивідуальної, фронтальної форм роботи на уроках історії та правознавства»
І. Поєднання групової, індивідуальної, фронтальної форм роботи на уроках правознавства
Не можна не погодитися з думкою В. Сухомлинського: «Важливо дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні… Де безрадісні почуття – там і пригнічений розум, скута душа». Тому з перших днів навчання намагаюся створити для учнів відчуття психологічного комфорту, впевненості та захисту, орієнтацію на позитив, безумовну життєву перемогу. Насамперед, ціную в кожній дитині особистість, поважаю її думки, почуття. Виховую в неї в процесі навчання любов до праці, краси, природи, всього найкращого, що нас оточує, намагаюсь залучити дітей до процесу творення самих себе. Виходячи з вищесказаного, завжди виявляю живий інтерес до життя учня, радію його успіхам, засмучуюсь невдачами. В основу власної педагогічної діяльності вкладаю кредо: «Любити свого учня всяким: талановитим чи не дуже, веселим чи сумним, спокійним чи непосидючим… Спілкуватися з ним, навчати й радіти, бо учень – це свято, яке триває доти, поки ти є разом із ним».
Любити дитину, як ближнього свого! Це не віджила педагогічна ідея, це – педагогічний закон. Жодна виховна технологія, якою б новітньою вона не була, не дасть бажаного результату, якщо педагог не усвідомить, що любов, добре ставлення до дитини – найефективніший засіб виховання. Добре усвідомлюю те, що кожна дитина – особистість. А кожна особистість потребує творчого підходу, великого терпіння і любові від учителя. Вважаю, що лише з таким підходом до справи є шанс розкрити і розвинути кращі сторони чутливої дитячої душі. На мою думку, розуміння того, що кожна дитина – це особистість, і знайти до неї ключик – то мудрість вчителя.
Тема, над якою працюю: «Поєднання групової, індивідуальної, фронтальної форм роботи на уроці».
1.Форми організації навчання
Зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і режимі, втілюється у формах організації навчання. До конкретних форм організації навчання, кожна з яких має свою структуру, належать: урок, практикум, семінарське і факультативне заняття, навчальна екскурсія, співбесіда, консультація, домашня робота учнів. Класифікація форм організації навчання здійснюється за різними ознаками: дидактичними цілями, кількістю учнів, місцем проведення навчання, тривалістю навчальних занять. Основною формою є урок, структура якого охоплює послідовність етапів. Системний підхід до планування уроку вимагає від учителя дотримуватися певного алгоритму дій.
2.Сутність організаційних форм навчання
Способом існування і виявлення змісту, його організації е форма. Форми навчання належать до діяльнісного компонента процесу навчання і тому тісно пов’язані з методами.
Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя й учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
До загальних форм організації навчання належать урочна і позаурочна, у кожній з яких використовують фронтальну, групову та індивідуальну форми організації навчальної роботи. Критерієм такого поділу є не кількість учнів, а характер зв’язків між ними в процесі пізнавальної діяльності.
Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів передбачає спільну діяльність класу для реалізації навчальних завдань. Учні під керівництвом учителя одночасно виконують спільну для всіх роботу, обговорюють, порівнюють та оцінюють її результати. Це сприяє формуванню довірливих стосунків між педагогом та школярами, стійких пізнавальних інтересів. Фронтальна форма може бути реалізована в процесі проблемного чи пояснювально-ілюстративного викладу матеріалу, виконання репродуктивних чи творчих завдань. При цьому необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини, а не націлюватись на абстрактного ідеального учня, запобігати нівелюванню пізнавальних можливостей і рівня сформованості знань, умінь та навичок школярів.
Групова форма організації навчальної діяльності учнів передбачає поділ їх на групи для розв’язання однакових чи різних завдань. Під час поділу на групи слід брати до уваги індивідуальні особливості кожного школяра, його навчальні можливості для виконання завдання. Кількість учнів у групах має становити 3-6 осіб. Результати спільної роботи в групах за вмілого керівництва вчителя, стимулювання пізнавальної діяльності дітей завжди значно вищі порівняно з виконанням цього завдання кожним учнем самостійно. Робота в групі формує колективну відповідальність та індивідуальну допомогу кожному як з боку вчителя, так і з боку однокласників. Групова форма роботи найбільш доцільна під час проведення практичних робіт. Проте під час організовування групової роботи можуть виникнути певні труднощі: сильні учні іноді гальмують ініціативу і самостійність слабших; окремі групи не можуть ефективно працювати без ретельної і постійної допомоги з боку вчителя; робота в групах під час уроку іноді порушує ритм та чітку організацію заняття.
Індивідуальна форма організації навчальної роботи передбачає постановку перед кожним учнем спеціально дібраного відповідно до рівня його підготовки і навчальних можливостей завдання для самостійного розв’язання. Такі завдання спрямовані на роботу з підручником, навчальною і методичною літературою, джерелами інформації (довідники, словники, енциклопедії, хрестоматії, карти), на розв’язування задач, прикладів, організацію спостережень та експериментів, написання есе, творів, рефератів, доповідей. Індивідуальну роботу часто використовують у процесі програмованого навчання. У дидактичній літературі розрізняють індивідуальну й індивідуалізовану форми організації навчання. Індивідуальна характеризується тим, що учень виконує спільне для всього класу завдання, не контактуючи з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі. Індивідуалізована форма спрямована на самостійне виконання специфічних завдань з урахуванням індивідуального темпу навчально-пізнавальної діяльності кожного школяра. Важливими функціями вчителя є стимулювання пізнавальної діяльності, постійний контроль за виконанням завдань, своєчасна допомога у подоланні навчальних утруднень. Індивідуальну роботу можна організовувати на всіх етапах уроку: під час засвоєння нових знань, їх закріплення, формування вмінь і навичок, узагальнення і повторення навчального матеріалу, контролю знань. Та попри значні переваги індивідуальних форм роботи їхнім недоліком є обмеження спілкування між учнями, взаємодопомоги у навчанні.
Конкретними (специфічними) формами організації навчання є: урок, практикум, семінарське і факультативне заняття, навчальна екскурсія, співбесіда, індивідуальна та групова консультація, гурткова робота, домашня робота учнів.
Кожна із форм навчання має свою структуру, яка відображає впорядкованість усіх її елементів, ознак. Доцільність застосування певної форми визначається конкретною дидактичною метою, змістом і методами навчальної роботи.
Класифікують форми організації навчання за різними критеріями:
– за кількістю учнів, що беруть участь у діяльності: колективні, групові, парні, індивідуальні;
– за місцем проведення навчання: шкільні (уроки, робота в майстернях, лабораторіях, на пришкільній ділянці) і позашкільні (домашня робота, екскурсії);
– за тривалістю навчання: класичний урок (45 хв.), урок-пара (90 хв.);
– за дидактичними цілями: форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), форми комбінованого навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), форми практичного навчання (практикуми, праця в майстернях, на пришкільних ділянках).
Усі організаційні форми навчання тісно взаємопов’язані: одні спрямовані на успішне засвоєння учнями знань (урок, екскурсія), інші забезпечують творче застосування цих знань на практиці (практикуми, виробнича практика).
Вибір форм організації навчання залежить від основних завдань освіти і виховання, особливостей змісту предмета, конкретних цілей заняття, навчальних можливостей учнів, способів керівництва вчителем пізнавальною діяльністю учнів.
Для створення ситуації успіху дотримуюсь правил, які, на мою думку, забезпечують результативність у роботі:
1. Не боюся ставити хороші оцінки, якщо спостерігаю хоча б мінімальний успіх учня. Адже не відчувши, що таке «відмінно», учень не буде до нього прагнути.
2. На уроках надаю дитині можливість почувати себе особистістю, піднімаю самовпевненість у хорошому розумінні цього поняття. Називаю дитину на ім’я, створюю ситуації успіху і довіри.
3. Створюю якомога більше епізодів, випадків, ситуацій, в яких учень може взяти участь – у нього буде більше можливостей знайти себе.
4. Ставлюся до дитини, як до рівного, що виключає право педагога на грубість, різкість, зневажливий тон.
На мій погляд, знання відкриваються перед дитиною тоді, коли вчитель уміє щодня додати маленьку краплинку до розвитку її особистості. Компетентний і вимогливий педагог, який насправді любить дітей, досягає найкращих результатів, і його найбільше поважають учні. Тому постійно вдосконалюю фаховий рівень, беру участь в методичній роботі школи та району.
Поєдную сучасні методики і традиційні форми роботи, доцільно використовую наочний, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання, останнім часом широко використовую в навчально-виховному процесі інформаційно-комунікаційні технології: презентації до уроків, створені колегами або власні, учнівські презентації; виконання колективних завдань на комп’ютері, складання тестових завдань, проектів, що сприяє вихованню в учнів потреби у вивченні історії та правознавства. Велику увагу приділяю формуванню духовного світу учнів шляхом прилучення через історію до культурних надбань рідного народу й людства.
З метою підвищення рівня знань учнів використовую різні види роботи: історичні і правові диктанти, складання творчих ланцюжків і історичних переплетінь, складання висловлювань на різноманітну тематику, пов’язану з загальною темою уроку чи на морально – етичні теми, різнорівневі тестові завдання, опорні таблиці та схеми під час вивчення нового матеріалу, що дає змогу розвивати творчі здібності дітей, логічне, аналітичне мислення, покращує розумову активність, розвиває індивідуальність, формує особистість.
На уроках встановлюю контакт із класом,, забезпечую комплексне повторення матеріалу відповідно до мети уроку.
Добре знаючи дитячу психологію, індивідуальні здібності учнів, реалізовую принцип диференціації навчання, що сприяє свідомому опануванню учнями знань. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, забезпечую єдність освітніх, розвиваючих, виховних функцій навчання, велику увагу приділяю розвитку в дітей інтересу до вивчення предмету, використовуючи на уроках ігри, ребуси, кросворди, головоломки, мандрівки, ігри – перевтілення. Широко впроваджую інтерактивні форми роботи: робота в парах та в групах, мозкова атака, проблемні питання та проблемні завдання. Такі види діяльності в комплексі підносять урок на високий рівень і сприяють ефективній творчій співпраці учителя і учнів.
Урізноманітнюю і типи уроків, розвиваючи в дітей інтерес до вивчення предметів, реалізуючи при цьому принцип науковості. Уроки – подорожі, уроки – спостереження, уроки – дослідження, уроки – презентації сприяють високому рівню активності та заохочують учнів до творчої наукової аналітичної діяльності.
