Його Святість
Бенедикт XVI
Ватикан
Реформа монашого життя
Святіший Отче,
найбільшою потребою сьогоднішньої доби є реформа Церкви.
В силі авторитету видимого намісника Ісуса Христа на землі, під послухом, поєднаним зі санкціями, проголосіть реформу монастирів.
В листах від 1.2. 2008, 3.2. 2008 і 3.6. 2008 ми зверталися з ініціативою до префекта Конгрегації для богопосвячених осіб, щоб підтримав реформаційні зусилля для відродження монастирів. Монахів силою авторитету владно ведуть не до реформи, а до деформи. Йдеться про впровадження модерних психологій і орієнтальних медитацій, які вбивають совість, усувають свідомість гріха, і так обкрадають нас з того найціннішого – зі спасіння, яке є тільки в Ісусі Христі.
Святий Василій Великий у вступі до своїх Правил вказує на мету: „Всі ми маємо одну мету – святість життя…”
В шостому правилі св. Василій Великий пише про необхідність відокремлення від людей, які не бояться Бога: “Шкідливо є жити разом з людьми, які не бояться Бога та легковажать стисле заховування Божих заповідей…. “Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться (від них), – каже Господь” (2 Кор. 6,17).”
В сьомому правилі св. Василій вказує на те, що для тих, хто розійшовся з духом світу, спільнотне життя є безпечнішим, ніж пустельницьке. Він подає життя перших християн в Єрусалимі як ідеал монашого життя: “Всі, що увірували, були однією душею й одним серцем” (Ді. 4,32).
Монаших осіб сьогодні все ж можемо поділити на чотири групи:
1) Активні носії духа світу і духа Нью Ейдж. Вони використовують всі психологічні методи, щоб поєднати християнство з духом світу, і до того ж виховують кадри, яких потім пропихають на головні місця в Церкві. Їм йдеться про те, щоб презентувати єресі і дух світу як офіційну позицію Церкви. Вони є дуже прогресивні, підступні як змії і цілеспрямовано добиваються влади.
2) Другу групу становить те монашество, яке вже прийняло і втілило духа світу і таким чином їхні монастирі є просто світськими. І цей свій стиль життя вони поставили за норму. Ця група складає більшість. Вони не спроможні когось привести до навернення, ні до живої віри і навіть не вважають це за потрібне. Вони працюють на основі психологій і різної зовнішньої діяльності.
3) Третю групу становлять щиро навернені одиниці, які змушені скриватися. Вони є переслідувані і вимушені жити як партизани в своєму власному Чині, що став цілком світським. Коли випадково інколи і займають в Чині головне місце, то й тоді не можуть жити відкрито Духом Христовим.
4) Четверту групу становлять ті, які вказують на потребу реформи і в Церкві є голосом сумління. Вони є переслідувані першою і другою групами, різними інтригами ліквідовані, їх називають бунтівниками і непослушними. Їх виключають з Чинів.
Цей поділ на групи відноситься і до єпископів, священиків та мирян.
Монаше життя в історії Церкви завжди проходило стадіями глибокої кризи, а тоді наступали болючі реформи, а після них – розвиток, який давав Церкві нових святих. Сьогодні мусимо зі смутком констатувати, що монаше життя знаходиться в глибокій кризі. Монастирі, окрім деяких винятків, вже не виховують святих, але призводять до виховання сучасних фарисеїв і садукеїв. З дня на день монастирі стають бездухими організаціями для утримання монаших маєтків, або центрами реалізації особистих амбіцій.
Відлякуючими прикладами є монастирі, які стали центрами Нью Ейдж, як напр. бенедиктинські ашрами або єзуїтський центр дзен-медитації в Сардинії.
Якщо не дійде до реформи, то зі слуг Христових стануть слуги антихриста. Ті, які мали неподільним серцем служити Христові і боротися за спасіння душ, замість цього будуть неподільним серцем служити антихристу і стануть найнадійнішим засобом для втілення духа Нью Ейдж до Церкви і народу.
Духовне життя в монастирях є внутрішньо розкладене лібералізмом, духом світу і втратою особистого відношення до Христа. До керівництва Чинів дісталися інтелектуально здібні люди, які однак не дозволяють Божого життя. Наслідком є те, що і тим кільком щирим монахам, які прагнуть святого життя, цього не дозволяють, і якщо вони хочуть залишитися в Чині, мусять триматися лінії разом з іншими. Христа убивають в душах цих кількох здорових одиниць, здібних повірити в Боже Слово і Божі обітниці.
Тому пропонуємо модель реформи, яка вже є перевірена в історії Церкви: Всередині кожного Чину створиться паралельна структура, т. зв. реформована. Вона матиме власний монастир(-і), новіціят і власного генерального вікарія. Кожен Чин, що не підтримав би реформи, мусить бути скасований!
Яка мета і суть цієї реформи? Відродження монашого життя, що полягає в оновленні особистого відношення до Христа і здорових євангельських засад. Тут немає місця для ліберальної теології і її єресей, модернізму, ІКТ, морального і релігійного релятивізму, ані для духа світу.
Прикладом правдивого монашого життя є 5 монастирів контемплятивних сестер св. пророка Іллі в Україні.
Які умови реформи?
1) Генеральний вікарій і настоятелі монастирів мусять бути наверненими людьми, що особисто пізнали Христа і прийняли Його Духа.
2) В монастирі мав би бути новіціят, підпорядкований реформаційному центру, щоб таким чином виховувати здорових монахів, які будуть вірно наслідувати Христа і зсередини обновлять монашу спільноту.
3) Після закінчення новіціяту монахи будуть продовжувати монаше життя в оновлених реформованих монастирях. Нереформована структура не матиме жодного права використовувати оновлених монахів для утримання своїх монастирів. Порожні монастирі старої структури будуть підпорядковані реформаційному центру монастиря.
4) Суттєвим елементом є дбати про чистоту віри, відрікатись модерних єресей, що випливають з ІКТ, релігійного релятивізму, фальшивого тлумачення Nostra aetate, модернізму, закостенілого фарисейства, будь-яких форм окультизму; а також приймати здорову християнську науку, що базується на доброму знанні Святого Письма.
5) Важливою частиною монашого життя є внутрішнє оздоровлення і звільнення з будь-яких духовних пут, які перешкоджають щиро наслідувати Ісуса. Основною умовою є навернення – тобто прийняття Господа Ісуса за свого особистого Спасителя і Господа. Це є першочерговим, а наступний крок – це прийняти вповні Святого Духа і розійтися з духом цього світу!
Висновок
Святіший Отче, сьогодні найбільшою потребою є реформа Церкви.
В силі авторитету видимого намісника Ісуса Христа на землі, проголосіть, як зобов’язуючу, реформу монастирів.
Постійний Синод УГКЦ
+ Ілля, ЧСВВ
+ Методій, ЧСВВ
+ Маркіян, ЧСВВ
+ Самуїл
Підгірці, 2.2.2009
Копії:
- Кардиналам і єпископам Католицької Церкви
- Патріархам і єпископам Православних Церков
Адреса: Синод єпископів УГКЦ, Підгірці, 19, Бродівський р-н, Львівська обл., 80660, Україна
munity. , pidhirci.community@gmail.com
