іст,
Наук. кер. – Економіст О. О.,
1 курс, с-ть «Економіка»,
Київський Національний Університет,
м. Київ
Моделі відтворення робочої сили в різних типах економічних систем
Відтворення робочої сили залежить від типу економічної системи. Закриті системи є консервативними стосовно відтворення робочої сили як індивіда, так і організації в цілому, а відкриті системи є ліберальними.
Постановка проблеми. Відтворення робочої сили конкретного індивіда визначає його задоволеність роботою та впливає на результати його роботи, а тому моральні та матеріальні стимули створюють взаємозв’язок між індивідуальним відтворенням та сукупним (на рівні організації). Недостатнє вивчення регулювання ринку праці, його моделей та відтворення робочої сили зокрема, створює неоднозначність тлумачення в літературі даних понять, а відтак потребує більш детального вивчення.
Аналіз досліджень та публікацій. Дослідження ринку праці, як складової економічної системи, є не лише актуальним питанням сьогодення, початок вивчення даної теми поклали праці Дж. Кейнса, Фішера, М. Фрідмана. Серед вітчизняних науковців – Завіновська Г. Т., , Ліанова Е. М., І. та ін.
Мета статті. Метою статті є аналіз існуючих поглядів щодо відтворення робочої сили залежно від типу економічної системи.
Виклад основного матеріалу. Необхідність даного дослідження зумовлена тим, що категорії відтворення робочої сили та типи економічних систем в економічній літературі трактують по-різному. І якщо з типами економічних моделей все більш-менш зрозуміло, то стосовно моделей відтворення існують певні труднощі. Дані труднощі випливають із спірних точок зор
у щодо моделей ринку робочої сили, а відповідно (як похідна) і більшості його складових, в тому числі і відтворення.
На нашу думку, робоча сила це єдиний фактор виробництва, який має здатність до відтворення, якщо інші (земля, капітал, ресурси) є вичерпними, з точки зору можливості їх використання у виробництві, то робоча сила, практично, невичерпна за правильних умов її відновлення.
Які ж умови є правильними, а які ні? На це питання дає відповідь аналіз умов – соціальних, економічних, політичних, за яких праця експлуатується та відтворюється, тобто типу економічної системи, якщо говорити узагальнюючи.
В більшості літературних джерел виокремлюють ринкову економічну систему, командно-адміністративну та перехідну, але на думку різних авторів, це не повний перелік. Так, Завіновська Г. Т., в своїй книзі „Економіка праці”, виділяє чотири абстрактні моделі економічного розвитку:
- ринкова економіка вільної конкуренції, або саморегульований ринок;
- адміністративно-командна економіка;
- змішана економіка;
- традиційна економіка. [1, с. 48]
На нашу думку, відмінності в моделях ринку праці та відтворення робочої сили найбільш наглядно випливають при аналізі ринкової та змішаної економічних систем. Оскільки, командо-адміністративна система, прикладом якої були економіки СРСР, Китаю наприкінці ХХ ст. стали пережитком історії, а традиційні моделі видозмінюють під впливом економік інших країн (контрагентів) в економіку більш-менш ліберального типу.
Тому слід детальніше розглянути економіку вільної конкуренції і змішану економіку.
Ринкова економіка вільної конкуренції є ідеальною, теоретичною, яка на практиці існує дуже рідко і передбачає: існування вільних незалежних працівників найманої праці; вільний вибір ділових партнерів; відсутність контролю за діяльністю виробників і споживачів; наявність значної кількості виробників і споживачів на кожному ринку; вільне ціноутворення; перевагу конкуренції; дисципліну ринку. Ринкова економіка передбачає розв’язання всіх проблем на основі вільної взаємодії виробників і споживачів. У ринковій системі господарювання всі ресурси добровільно спрямовуються туди, де вони потрібні. Ці процеси забезпечуються пріоритетом економічних методів управління, рівноправним існуванням різних форм власності, домінуванням споживача над виробником, децентралізацією управління, конкуренцією.
Проте ринкова система вільної конкуренції не завжди відповідає потребам суспільства загалом. При всіх своїх перевагах вона не розв’язує багатьох проблем: не забезпечує всебічного розвитку людини, проведення фундаментальних досліджень, розвитку громадського транспорту, свободи виходу на ринок виробників, вільного ціноутворення тощо. Чистий ринок не завжди ефективний, коли справа стосується колективних товарів і зовнішніх ефектів; він не забезпечує також повної соціальної справедливості, й суто ринкове регулювання супроводжується суттєвою і нічим не виправданою диференціацією доходів.
Проблеми ринкової економіки, зокрема чистого ринку, досліджував на початку ХХ ст. англійський економіст Джон Мейнард Кейнс, який довів, що обґрунтований вплив держави на економічні процеси в ринковій економіці є доцільними та необхідними.
Державне регулювання ринкової економіки являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюються правомочними державними органами з метою стабілізації та пристосування існуючої соціально-економічної системи до мінливих умов. Необхідність втручання держави в економіку пояснюється нездатністю суто ринкової економіки розв’язати ряд економічних і соціальних проблем. Об’єктивна можливість такого втручання з’явилася з досягненням певного рівня економічного розвитку, концентрації виробництва та капіталу.
Аналіз світової економіки свідчить про те, що найбільшого розвитку досягли країни, які в сучасних умовах поєднують елементи ринкового господарства вільної конкуренції та державного регулювання економіки. Такий симбіоз дістав назву змішаної економіки.
Моделі відтворення робочої сили на ринку праці базуються на даних міркуваннях, а також на тому, що для ринку праці традиційно характерною ознакою є низький ступінь ринковості угод, завдяки активності профспілок, а також дії законодавства, тобто державному регулюванню.
Відтворення робочої сили залежить від типу економічної системи.
У вітчизняній економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення моделей ринку праці, а відтак – і до визначення моделей відтворення робочої сили. Відсутні також єдині критерії для визначення типу моделі. Так, А. А. Никифорова, беручи за основу такий критерій як зайнятість, виокремлює зовнішній та внутрішній ринки праці, а відтак і особливості відтворення залежать від специфіки даних ринків праці. А. А. Никифорова вказує, що моделі зовнішнього ринку праці певною мірою відповідає ринок праці США, Великобританії, Німеччини, Швеції тощо, а моделі внутрішнього ринку праці — Японії та Франції [3, с. 10-27]. Тобто, зовнішня (американська) модель передбачає відтворення робочої сили організації (потенціал робочої сили) за її межами (не з числа робітників), а внутрішня (японська) – з працівників самої організації.
Внутрішню модель ще називають патерналістською (від слова „pattern” – англ. шаблон), а зовнішню – ліберальною. Так, наприклад Е. М. Ліанова зазначає, що можна виокремити три найпоширеніші моделі: патерналістську (Японія), ліберальну (США, Канада, Австралія) та соціал-демократичну (Швеція) [2, с. 322-325].
Колектив авторів під керівництвом А. І. Рофе зовнішній та внутрішній ринки праці називають не моделями, а типами. За їхнім трактуванням, виділення моделей виникає, по-перше, в процесі аналізу попиту та пропозиції на ринку праці (моделі чисто конкурентного, монопсонічного ринків праці та ринків праці за участі на них профспілок і двосторонньої монополії); по-друге, під час розгляду особливостей політики зайнятості, яка проводиться в різних країнах (японська, шведська моделі та модель США) [4, с. 56 - 62]. До речі, цікаво, що саме ці автори є прибічниками звуженої точки зору щодо ринку праці, заявляючи, що ринок праці, як і всякий ринок, належить до сфери обігу, а отже, на їхню думку, на ринку праці залишаються лише ті групи працездатних людей, які не мають роботи і шукають її, та які мають роботу, але через незадоволеність нею або через ризик втратити її підшукують іншу [4, с. 55].
Узагальнюючи погляди різних авторів, слід зауважити, що більшість з них називають дві моделі — американську та японську, а решту розглядають як різновиди цих двох. Тому розглянемо детальніше характеристики зазначених двох моделей стосовно відтворення робочої сили.
І американська і японська моделі розрізняють відтворення робочої сили на рівні конкретної особи – працівника та організації. Для працівника відтворення – це можливість поновити свої ділові, моральні та фізичні якості і здібності в обмін на певні матеріальні блага, а для організації відтворення робочої сили означає рух робочої сили - підбір працездатних робітників, що задовольняють вимогам кваліфікації, на місце тих, що звільнилися.
Стосовно організації виділяють просте та розширене відтворення. Просте – рух робочої сили, в результаті якого кількість працівників організації не збільшується, розширене – збільшується, порівняно з попереднім рівнем.
Американська модель, відтворення робочої сили, передбачає певний лібералізм, а японська - є більш консервативною.
Якщо розглядати відтворення з точки зору конкретного індивіда, то чинники, що „провокують” відтворення можуть матеріальними (заробітна плата, премії, винагороди та інші стимули) та моральними (посадове підвищення). Стосовно даних стимулів японська та американська системи мають ряд особливостей.
Система трудових відносин і функціонування механізмів інфраструктури ринку праці в Японії в основному зосереджена на рівні підприємств. Підприємства в межах «пожиттєвого найму» забезпечують постійним працівникам гарантії зайнятості, повністю формують кваліфікацію працівників, оперативно приводять у відповідність професійно-кваліфікаційний склад кадрів зі структурою робочих місць, розвитком техніки і технології, модифікацією виготовленої продукції, забезпечують переміщення працівників у плановому порядку на нові робочі місця з метою розширення професійного профілю й готовності до внутрішньофірмової мобільності; підвищують розміри заробітної плати, преміальних, соціальних виплат залежно від віку, освіти, стажу роботи тощо. При цьому відсутні чіткі межі змісту тієї чи іншої роботи, а виробничий процес розрахований на працю працівників широкого професійного рівня. На ринку праці Японії профспілки створюються на рівні підприємств.
Для американської моделі ринку праці характерним є те, що регулювання виробничих відносин базується на жорсткій класифікації робіт, чітких межах змісту кожної роботи, для того щоб зберегти професійну мобільність кадрів. При цьому сама класифікація робіт будується на основі наскрізних професій і категоріювання робіт, яким відповідають ці професії. Особливою є також політика зайнятості на підприємствах. Так, у разі скорочення обсягів виробництва фірми віддають перевагу звільненню працівників, а не скороченню кількості відпрацьованих людино-годин або переміщенню працівників у межах підприємства, як це практикується в моделі внутрішнього ринку праці. Заробітна плата визначається класифікацією робіт за їх складністю, а просування працівника, як правило, пов’язане з переходом на іншу роботу, а не з розширенням професійно-кваліфікаційного профілю. Меншу увагу приділяють профпідготовці працівників у межах підприємств. Організація профспілок будується за галузевою та професійною ознаками.
Американський ринок праці передбачає наявність у працівників професій, які можуть використовуватись різними фірмами та підприємствами. Цей ринок праці зорієнтований на закінчену професійну підготовку кадрів поза межами фірми. При цьому підприємці не прагнуть вкладати кошти в підготовку кадрів, а регулювання виробничих відносин базується на жорсткій класифікації робіт та чітких межах змісту кожної роботи з тим, аби зберегти професійну мобільність кадрів.
Японський ринок праці меншою мірою сприяє безробіттю, ніж американський, тому що в разі скорочення виробництва на японському ринку праці працівників або переміщують на інші робочі місця, або скорочують тривалість робочого часу, зберігаючи кадри на підприємстві. Якщо виникає потреба, адміністрація фірм забезпечує таким працівникам необхідну профперепідготовку і виплачує їм повну заробітну плату, вважаючи, що звільнення працівників у разі скорочення виробництва і набір нових у період економічної активності обійдеться значно дорожче.
На нашу думку, відтворення робочої сили на рівні індивіда та організації взаємопов’язані з точки зору того, що нормальне відтворення робочої сили окремого працівника сприяє зменшенню кадрових ротацій в організації в цілому. Оскільки, є природний рух робочої сили, і він є вимушений, то індивідуальна зацікавленість знижує вимушений рух робочої сили. А основу індивідуальної зацікавленості формує система оплати праці на підприємстві.
Заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:
– відтворювальну — як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;
– стимулюючу — встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
– регулюючу — як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;
– соціальну — забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
На скільки ж є ефективною система відтворення робочої сили в Україні? Відповідь на дане питання, дає порівняння декларованих державою соціальних стандартів та фактичних заробітних плат.(Таблиця 1)
Таблиця 1
Відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму
01.11.2009 | 01.01.2010 | 01.04.2010 | 01.07.2010 | 01.10.2010 | 01.12.2010 | |
Прожитковий мінімум | 701 грн | 825 грн | 839 грн | 843 грн | 861 грн | 875 грн |
Мінімальна заробітна плата | 744 грн | 869 грн | 884 грн | 888 грн | 907 грн | 922 грн |
%-ве відношення МЗП до ПМ, % | 106,13 | 105,33 | 105,36 | 105,34 | 105,34 | 105,37 |
Таким чином, держава виконує декларовані стандарти, розміри яких підвищується з кожним роком. Але чи цього достатньо? Це звичайно питання суб’єктивне. Але судячи з того, що рівень безробіття зростає, то темп росту мінімальної заробітної плати не відповідає необхідному рівню життя для відтворення робочої сили. [5]
Результатом проведених досліджень може стати наступний висновок – модель відтворення є більш ліберальною та відкритою в так званому американському типі економічної системи та консервативною або закритою при японському типі. Ці дві моделі є полярними, інші є їхніми похідними або містять елементи обох моделей в різній пропорції. На нашу думку, послідовне використання переваг кожної з розглянутих моделей можливе не тільки в рамках організації, а й держави в цілому, в залежності від цілей, які ставляться керівництвом, специфіки діяльності, менталітету працівників та рівня розвитку організації чи держави в цілому.
Список літератури.
1. Завіновська іка праці – К.: Знання, 2006, с. 47
2. Ліанова ія та практика зайнятості – К.: Дніпро, 2007, с. 322-325
3. Никифорова і відтворення праці в зарубіжних країнах // Економна думка, 2006, - №17, с.10-27
4. І. Організація оплати праці// Україна: аспекти праці. – 2007. – № 10, с. 56 - 62
5. http://www.
