УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики оформлення спадкових прав
державними та приватними нотаріусами Донецької області
за період з 01.01.2010 по 30.06.2012
На виконання доручення Міністерства юстиції України від 30.01.2012 №13.1-32/48 Головним управлінням юстиції у Донецькій області проведено узагальнення з питань вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а також порядку оформлення спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину за період з 01.01.2010 по 30.06.2012.
1 жовтня 2008 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», який був спрямований, передусім, на покращення доступу громадян до нотаріальних послуг. Зазначеним законом ліквідовано поділ нотаріальних дій, які вчиняються окремо державними та приватними нотаріусами. Завдяки зазначеним змінам з 01.06.2009 приватні нотаріуси зрівнялися в своїх повноваженнях з державними нотаріусами та одержали право на оформлення спадкових прав, а саме, вжиття заходів до охорони спадкового майна, видачу свідоцтв про право на спадщину, видачу свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
При оформленні спадкових прав, видачі свідоцтв про право на спадщину та вжитті заходів щодо охорони спадкового майна нотаріуси в своїй діяльності керуються:
- Цивільним кодексом України 1963 року;
- Цивільним кодексом України 2003 року (з 01.01.2004);
- Сімейним кодексом України 2002 року (з 01.01.2004);
- Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 000/5 (з 07.03.2012);
- Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5 (до 07.03.2012);
- Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 000/5;
- постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування»;
- іншими нормативно-правовими актами.
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України).
В 2010 році нотаріусами Донецької області заведено 42998 спадкових справ (державними - 37674, приватними нотаріусами - 5324), в 2011 році – 43210 (державними нотаріусами – 36387, приватними нотаріусами – 6823), в 1 півріччі 2012 року – 20993 (державними – 17343, приватними – 3650).
Слід зазначити, що приватними нотаріусами спадкові справи заведені після осіб, померлих після 01.06.2009.
Спадкові справи заведені за місцем відкриття спадщини, яке визначено згідно положень ст.1221 ЦК України.
В переважній більшості випадків спадкові справи заведені на підставі заяв про прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину (в разі фактичного прийняття спадщини), як було передбачено п.231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а на теперішній час передбачає п. п.2.1 п.2 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Також мали місце випадки заведення спадкових справ на підставі заяв про відмову від спадщини та претензій кредиторів. Вищезазначені заяви та претензії кредиторів зареєстровані в книзі обліку та реєстрації спадкових справ.
Також в 2010 році встановлено факти реєстрації заяв про прийняття спадщини та заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину поряд з книгою обліку та реєстрації спадкових справ ще і в журналі реєстрації вхідних документів, чим порушувався п.6.3 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 000/5 (із змінами та доповненнями), яким передбачалося, що такі заяви реєструються в зазначеному журналі в разі, якщо вони надійшли поштою.
При реєстрації в 2010 році заяв в книзі обліку та реєстрації спадкових справ в графі 6 кожен з нотаріусів вказував зміст заяви на свій розсуд, що в деяких випадках унеможливлювало визначення їх змісту. Це порушувало п.6.1 Правил ведення нотаріального діловодства 2008 року (із змінами та доповненнями), яким передбачено внесення до відповідних книг необхідних відомостей про документ. Графа 6 книги обліку та реєстрації спадкових справ (додаток №18 до Правил ведення нотаріального діловодства 2008 року (із змінами та доповненнями) передбачала внесення відомостей про зміст заяви, тому нотаріусам робилися відповідні зауваження щодо обов'язкового зазначення цих даних. Рекомендувалося вказувати «заява про прийняття спадщини за законом (за заповітом, на обов'язкову частку у спадщині тощо)», «заява про відмову від спадщини (якщо на користь іншого спадкоємця, то зазначати його П. І.Б.)», «заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (за заповітом, за заповідальним розпорядженням)» тощо.
В 2010-2011 роках чимало як державних, так і приватних нотаріусів при оформленні спадкових прав в одній заяві зазначали волевиявлення спадкоємця на прийняття спадщини та прохання про видачу свідоцтва про право на спадщину, чим порушували вимоги п. п.207, 210 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У зв’язку із цим відділом нотаріату в березні 2011 року були підготовлені Методичні рекомендації щодо складання заяв при оформленні спадкових прав, розроблено зразки різних видів заяв, які направлені нотаріусам області для використання в роботі.
Також мали місце випадки, коли у заявах про прийняття спадщини або про відмову від спадщини спадкоємцю не роз’яснювались положення ст.1269 або 1273 Цивільного кодексу України відповідно щодо права особи, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
В ряді випадків нотаріуси в заявах про прийняття спадщини або видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом не зазначали про наявність/відсутність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. В інших випадках не з'ясовується бажання другого з подружжя, який є живим, одержати свідоцтво про право власності на ½ частку майна, придбаного в період шлюбу (ст.60 Сімейного кодексу України).
Також мали місце випадки оформлення однієї заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини та про відмову від спадщини одночасно. Це є невірним, оскільки кожне право має здійснюватися окремо у порядку, встановленому законодавством (ст.1269 ч.5, ст.1273 ч.6 ЦК України). Тобто спочатку необхідно подати заяву про відкликання заяви про прийняття спадщини, а потім подати окрему заяву про відмову від спадщини.
Деякі нотаріуси заяви спадкоємців, які подані після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини, про те, що вони спадщину не прийняли, до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини звертатися не будуть, зареєстрували в книзі обліку та реєстрації спадкових справ замість журналу реєстрації вхідних документів, що не відповідало вимогам п.231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п. п.8.1-8.3 Правил 2010 року.
Мав місце випадок, коли в заявах спадкоємців, які містяться в матеріалах спадкової справи, зазначено, що спадщину вони приймають, але зазначені заяви подані після спливу шестимісячного строку, а спадщина прийнята шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем.
Траплялися випадки, коли одна заява про прийняття спадщини або про відмову від спадщини подається від імені кількох осіб, але це є неприпустимим, оскільки кожен зі спадкоємців протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини має право відкликати свою заяву, а в данному випадку це неможливо, оскільки така заява може бути відкликана тільки всіма спадкоємцями одразу. В такій ситуації кожен зі спадкоємців не може реалізувати надане йому законом право на відмову, оскільку дію заяви неможливо скасувати частково.
Встановлено випадок, коли приватним нотаріусом в січні 2012 році заведено спадкову справу на підставі заяви спадкоємця про видачу свідоцтва про право на спадщину на грошові внески, але запит до банківської установи про наявність внесків на ім’я спадкодавця зроблено нотаріусом в грудні 2011 року, тобто до заведення спадкової справи, що не відповідало вимогам п.222 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій не містила однозначної норми щодо оформлення заяви про прийняття спадщини та відмови від спадщини в частині необхідності засвідчення справжності підпису на таких заявах, якщо вони подані нотаріусу спадкоємцями особисто. Тому практика в області була різною: дехто з нотаріусів засвідчував справжність підпису на вищезазначених заявах, інші робили службову відмітку про встановлення особи заявника. На теперішній час це питання вирішено однозначно, оскільки п. п.3.4 п.3 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачає, якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
При заведенні спадкових справ нотаріусами за даними Спадкового реєстру перевіряється наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. В той же час встановлено випадок, коли приватним нотаріусом при заведенні спадкової справи в квітні 2010 року не перевірено наявність/відсутність заведеної спадкової справи, чим порушено п.209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Витяг зі Спадкового реєстру «Спадкові справи» одержано тільки при видачі свідоцтва про право на спадщину в листопаді 2010 року. Також в порушення вищезазначеної норми при заведенні в січні 2010 спадкової справи приватним нотаріусом не перевірено наявність/відсутність заповіту/спадкового договору. Витяг зі Спадкового реєстру «Заповіти /спадкові договори» сформовано при видачі свідоцтва про право на спадщину в травні 2010 року.
Спадковим справам присвоєно номери, які складаються з порядкового номера, за якими вони зареєстровані в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, та зазначено через дріб (дефіс) рік, у якому вони заведені. Спадкові справи зареєстровані в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, алфавітній книзі обліку спадкових справ та у Спадковому реєстрі. Але слід зазначити, що деякі нотаріуси при реєстрації спадкових справ у Спадковому реєстрі вказують їх порядковий номер без зазначення через дріб (дефіс) року, у якому вони заведені, що не відповідає вимогам п. п.2.5 п.2 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.8.6.2 Правил 2008 року (із змінами та доповненнями) та п.11.3 Правил 2010 року, п.2.3.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №51/5 від 17.10.2000 та п.2.2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 000/5 від 07.07.2011.
При оформленні спадкових прав нотаріуси направляють запити до різних установ та організацій для витребування відомостей про наявність майна у спадкодавця та документів, необхідних для видачі свідоцтв про право на спадщину. Такі запити адресуються до органів БТІ для видачі спадкоємцям витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, до банківських установ для з’ясування наявності вкладів на ім’я спадкодавців та суми коштів на них, до відділень Пенсійного фонду України для отримання відомостей про суми недоотриманої спадкодавцем за життя пенсії тощо.
Слід зазначити, що дехто з нотаріусів на запитах про витребування необхідних документів не проставляв печатку, що суперечить вимогам п.6.8 Правил 2010 року. Деякі нотаріуси у журналах реєстрації вхідних документів не реєстрували повідомлення банківських установ про наявність вкладів на ім’я спадкодавця, що є порушенням п. п.6.1, 6.1.1, 6.1.2 Правил 2008 року (із змінами та доповненнями) та п.8.2 Правил 2010 року.
При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині (п. п.4.1, 4.6, 4.7 п.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
В 2010 році нотаріусами Донецької області посвідчено 2 договора про зміну черговості одержання права на спадкування (державними – 2, приватними - 0), в 2011 році - 3 (державними - 2, приватними - 1), в 1 півріччі 2012 року – 1 (державним нотаріусом).
Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Так, в 2010 році нотаріусами області посвідчено 107 договорів про зміну розміру часток у спадщині (державними - 93, приватними - 14), в 2011 році - 9 (державними - 3, приватними - 6), в 1 півріччі 2012 року – 4 (державними – 1, приватними - 3).
Слід відмітити, що в грудні 2011 року відділом нотаріату підготовлено узагальнення практики посвідчення договорів у спадковому праві (договори про зміну розміру часток у спадщині, про зміну черговості спадкування, про поділ спадкового майна, між спадкоємцями та виконавцем заповіту, на управління спадщиною), яке спрямовано нотаріусам області для врахування в роботі та створення єдиної нотаріальної практики.
Згідно п. п.4.9 п.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. В ході перевірок організації нотаріальної діяльності та виконання правил ведення нотаріального діловодства встановлено, що свідоцтва про право на спадщину видаються після закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (п. п.4.14 п.4 глави 10 розділу 2 Порядка вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
В грудні приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на жилий будинок після спадкодавця, але в правовстановлювальному документі вона значиться під іншим прізвищем, тобто відсутній документ про зміну прізвища спадкодавця, чим порушено п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності (п. п.4.15, 4.18 п.4 глави 10 розділу 2 Порядка вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Деякі нотаріуси при видачі свідоцтв про право на спадщину на об’єкти нерухомого майна та земельні ділянки відсутності заборони на відчуження та арешту перевіряли без зазначення номеру РПВН або кадастрового номеру земельної ділянки, які є пошуковими параметрами, що не відповідає вимогам п. п.4.3.3, 4.3.4 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 №18/5.
Свідоцтва про право на спадщину за законом видаються за формами №№1-9, 11, 13, 15, 16 додатку №25 до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 000/5.
Мало місце порушення форми №7 свідоцтва про право на спадщину додатка №7 до Правил ведення нотаріального діловодства 2008 року (із змінами та доповненнями), оскільки не зазначено, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини на користь даного спадкоємця відмовився інший спадкоємець.
В 2010 році нотаріусами області видано 55372 свідоцтва про право на спадщину за законом (державними - 50348, приватними - 5024), в 2011 році – 56065 (державними – 48569, приватними – 7496), в 1 півріччі 2012 року – 22986 (державними – 19766, приватними – 3220).
Пункт 241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачав, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. В той же час одним з державних нотаріусів пережившій дружині спадкодавця видано свідоцтво про право власності, але інших спадкоємців – дочку та сина спадкодавця про цей факт не повідомлено, чим порушено вищезазначену норму.
За статистичними даними в 2010 році в Донецькій області видано 298 свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (державними - 254, приватними - 44), в 2011 році – 401 (державними – 319, приватними – 82), за 1 півріччя 2012 року – 182 (державними – 132, приватними – 50).
Окрім спадкування за законом існує спадкування за заповітом.
При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов’язково з’ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.
При визначенні розміру обов’язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов’язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов’язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.
Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом (п. п.5.5, 5.9, 5.10, 5.16 п.5 глави 10 розділу 2 Порядка вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
В 2010 році нотаріусами області видано 15036 свідоцтв про право на спадщину за заповітом (державними - 13521, приватними - 1515), в 2011 році –14241 (державними – 12219, приватними – 2022), в 1 півріччі 2012 року – 5891 (державними – 4953, приватними – 938).
При оформленні спадкових прав в деяких випадках в порушення вимог п.3.1 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2009 № 000/5, п.22-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.5 Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх витрачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 000, не перевірено справжність спеціальних бланків, на яких викладено заяви або правовстановлювальні документи, які подано для вчинення нотаріальних дій.
Видані свідоцтва про право на спадщину підлягають реєстрації у Спадковому реєстрі за правилами, встановленими Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2001 № 000/5. Окремі нотаріуси при внесенні інформації до Спадкового реєстру витяги про реєстрацію заповітів, спадкових справ, свідоцтв про право на спадщину друкують в одному примірнику, що суперечило вимогам п.2.9 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 №51/5, та на теперішній час не відповідає вимогам п.2.10 Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2001 № 000/5.
Також було встановлено випадок, коли приватний нотаріус реєстрував видані свідоцтва про право на спадщину в Державному реєстрі правочинів, що не відповідає вимогам п. 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 000.
Необхідно декілька слів сказати про порядок формування документів в самій спадковій справі. Особливості формування спадкових справ визначені в розділі ХІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 000/5.
Кожна спадкова справа являє собою окремий наряд (справу), має внутрішній опис, нумерується, оформлюється титульним аркушем та прошивається. Обкладинка спадкової справи повинна відповідати додатку 33 до Правил 2010 року, внутрішній опис спадкової справи – додатку 34.
Закінчені спадкові справи за один діловодний місяць вміщуються у картонаж, архівні папки і формуються в справи (наряди). Як державні, так і приватні нотаріуси, дотримуються зазначених вимог.
Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна - не розповсюджена нотаріальна дія. В 2010 році вжито 6 заходів щодо охорони спадкового майна (державними – 4, приватними – 2), в 2011 році – 3 (державними 2, приватними – 1), в 1 півріччі 2012 року – 0.
В цілому видача свідоцтв про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, здійснюється з дотриманням вимог чинного законодавства, але як показує практика все ж таки мають місце певні порушення та зауваження при оформленні спадкових прав.
Для недопущення нотаріусами помилок та порушень при вчиненні нотаріальних дій, створення єдиної нотаріальної практики відділом нотаріату щоквартально готуються узагальнення практики вчинення окремих видів нотаріальних дій, в тому числі і щодо оформлення спадкових прав (в червні 2010 року підготовлено узагальнення практики видачі свідоцтв про право на спадщину приватними нотаріусами області за період з 01.06.2009 по 01.06.2010, в березні 2011 року підготовлені Методичні рекомендації щодо порядку складання заяв при оформленні спадщини, в грудні 2011 року підготовлено узагальнення практики посвідчення договорів у спадковому праві). Також раз на півріччя готуються узагальнення результатів перевірок організації нотаріальної діяльності та виконання правил ведення нотаріального діловодства. Всі узагальнення та методичні рекомендації спрямовуються нотаріусам для використання в роботі.
Щоквартально для нотаріусів області проводяться семінари, на яких висвітлюються найбільш актуальні питання вчинення нотаріальних дій, в тому числі і оформлення спадщини.
Окремо необхідно зупинитися на проблемних питаннях, які виникають при оформленні спадкових прав.
Так, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус згідно свідоцтва про смерть не може встановити померла людина через фізіологічну смерть чи визнана померлою за рішенням суду для того, щоб, в останньому випадку, при видачі свідоцтва про право на спадщину накласти заборону відчуження майна. Така ситуація зобов’язує нотаріуса витребувати від спадкоємців довідку про причину смерті, що не передбачено жодним нормативно - правовим актом. Доцільно було б внести зміни до форми свідоцтва про смерть і зазначати про те, що особа визнана померлою за рішенням суду, наприклад, в примітці.
Певні проблеми існують при заведенні спадкових справ за заявами та претензіями кредиторів, які надійшли поштою, оскільки при надходженні цих документів та заведенні спадкової справи нотаріус повинен перевірити наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту за даними Спадкового реєстру. Такі перевірки є платними. Хто і коли їх оплатить? Як бути нотаріусу, якщо спадкоємець протягом декількох років не звернеться за видачею свідоцтва про право на спадщину? Вирішенням цієї проблеми є внесення змін в Положення про Спадковий реєстр щодо безкоштовної перевірки наявності спадкової справи, спадкового договору, заповіту при заведенні спадкової справи.
Проблемним є питання оформлення права на спадщину на земельну ділянку, яка належала кільком співвласникам на праві спільної сумісної власності, якщо помер один із співвласників, який вказаний в додатку до державного акту на право власності на земельну ділянку. В такому випадку на ім’я спадкодавця відсутній правовстановлювальний документ на земельну ділянку і спадкоємець позбавлений можливості оформити свої спадкові права. Цю проблему можна вирішити шляхом внесення змін до законодавства та передбачити видачу кожному із співвласників державного акту з обов'язковим зазначенням його частки у спільній власності.
В п. п.4.21 п.4 глави 10 розділу 2 Порядка вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вказано, що при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності. З цієї норми вбачається, що нотаріус за вищезазначених умов повинен видати свідоцтво про право власності. Згідно п. п.2.1 п.2 глави 11 розділу 2 зазначеного Порядку свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається на підставі письмової заяви другого з подружжя. Але як повинен діяти нотаріус, якщо другий з подружжя відмовляється одержати свідоцтво про право власності?
Згідно абзацу 2 п.11.5 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 000/5, спадкова справа вважається закінченою за датою видачі першого свідоцтва про право на спадщину, якщо на підставі поданих заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину було видано відповідні свідоцтва всім спадкоємцям, які закликалися до спадкування, та на все майно, заявлене такими спадкоємцями. На практиці чимало спадкових справ залишаються незакінченими з тієї причини, що не всі спадкоємці одержали свідоцтва про право на спадщину або одержали їх тільки на частину майна. На нашу думку, більш доцільним було б визначити закінчення спадкової справи за датою видачі першого свідоцтва, що надало б змогу нотаріусу «списати» спадкову справу в архів.
Заступник начальника
відділу нотаріату
