Категоріальні параметри дослідження самовизначення особистості

В. І. Сметаняк

Категоріальні параметри дослідження самовизначення особистості.

Дослідження проблеми самовизначення особистості стає особливо актуальним в наш час, з настанням смуги гуманітаризації освіти і розширенням демократичних реформ у суспільстві. Свого часу вона стала предметом уваги багатьох дослідників, зокрема -Славська, іна, М. Р.Гінзбург, , І. С.Кон, І. С.Мар’єнко, , ічняк, , ін, Д. І.Фельдштейн, І. Г.Шендрік та ін. Було створено ряд концепцій самовизначення, досліджувались різні аспекти даного феномена, виділялись кілька видів самовизначення, насамперед ціннісне, професійне, моральне, життєве тощо. З числа зарубіжних учених ціннісне самовизначення у контексті становлення ідентичності вивчали Е. Еріксон, Дж. Марша, Дж. Марсіа.

Ціллю даного дослідження є аналіз споріднених з поняттям «самовизначення» понять, серед яких варто виділити наступні: насамперед «свобода», «життєвий вибір», «суб`єктність». Доцільно також з`ясувати, які поняття є антонімами до самовизначення, які особистісні якості є несумісними з самовизначенням.

Насамперед розглянемо в загальних рисах сутність поняття «особистісне самовизначення». У вітчизняній психології самовизначення розглядається як «готовність людини свідомо і самостійно планувати і реалізовувати перспективи свого розвитку» [3, 28], як "свідомий акт виявлення і утвердження власної позиції в проблемних ситуаціях» [9, 264].

Протягом свого життя людина постійно повинна визначати свою позицію відносно предметів, явищ оточуючого світу, відносно інших людей, суспільства в цілому. Ставлення особистості до навколишнього світу залежить від цінностей, яких дотримується індивід. Таким чином, особистісне самовизначення має ціннісно-смислову природу. Саме ціннісне самовизна­чення лежить в основі всіх інших видів самовизначення, а ієрархізована система цінностей визначає різні рівні самовизна­чення особистості - від самовизначення в конкретній ситуації до екзистенціальних виборів, пов'язаних з пошуком сенсу життя. Тут відзначаємо стик поняття самовизначення з понят­тям свободи, яку часто розглядають як усвідомлення внутрішньої необхідності (веління совісті). Совість також має ціннісно-смислові корені. Саме дії за велінням совісті, а не заради чогось зовнішнього є особистісними вчинками. За самови­значення потребує постійного діалогу з чимось більшим і повнішим, ніж повсякденні причинно-наслідкові зв'язки, емпі­рично наявне. Цим "повнішим" і є "смислова сфера суб'єкта, яка починає звучати для нього як голос внутрішньої необхідності і... спрямована на корінні смисли екзистенції" [3, 34]. також трактує свободу як феномен повного внутрішнього самовизначення, розуміючи під першою саме внутрішню необхідність. Таким чином, сфера цінностей і смислів чинить величезний вплив як на самовизначення особи­стості, так і на її свободу (якщо розглядати останню в описано­му ракурсі).

Особистісне самовизначення завжди пов'язане з вибором. За 3.С. Карпенко, вибір, в якому надається перевага цінності більш високого порядку, є критерієм самовизначення особи­стості. Слід зауважити, що якщо людина, як стрілка вагів, про­сто схиляється у бік більшої зовнішньої стимуляції, про вибір говорити не можна. виокремлює ряд характери­стик вибору. Про останній мова йде тоді, коли альтернативи, між якими робиться вибір, — не операції, не способи дії, що ве­дуть до однієї мети, а різні життєві відношення. Вибір не є па­сивною реакцією на зовнішні стимули, а активною, усвідомле­ною, вольовою дією суб'єкта. Основою вибору є не сила под­разника, а внутрішня робота, це "завдання на смисл" (єв). У процесі самовизначення особистість також робить вибір - вона визначає своє ставлення та діяльність по відношен­ню до об'єктів навколишнього світу.

Роблячи вибір, особистість не тільки здійснює самовизна­чення, але й утверджує свою свободу, заявляє про своє право мати власні цінності й утверджувати їх, виступає джерелом самодетермінації. Адже "свобода - це інтенція людини приймати розумне рішення, робити доцільний вибір, це можливість бути і стати" [2, 23]. Таким чином, здатність робити усвідомлений вибір - необхідний атрибут як свободи, так і самовизначення особистості.

Самовизначення завжди спрямоване в майбутнє, пов'язане з життєвою перспективою, з життєвими планами, намірами, тобто з цілепокладанням. Людина повинна навчитись бачити за своїми повсякденними справами щось більше, щось таке, що надає сенсу її життю та діяльності, тобто вийти за межі емпірич­но наявного ряду і піднятись у сферу смислів, цінностей життєвих цілей. Таким чином, особистісне самовизначення і свобода, в силу своєї ціннісної природи спрямовані в майбутнє, заперечують детермінацію життя минулим, потребують вияву суб'єктних якостей особистості.

У чому схожість і в чому відмінність між адаптацією і самовизначенням? Схожість полягає в тому, що і перше, і друге означає реакцію на оточення. Відмінність бачиться| в тому, що самовизначення передбачає активнішу відповідь середовищу|середі|. Інакше кажучи, адаптація переважає, коли індивід вимушений|змушені| або вважає за краще підкорятися обставинам, приймати їх, навіть якщо вони несприятливі. Коли ж індивід володіє обставинами, протистоять їм або, більше того|більше того|, змінює їх в своїх інтересах, переважає самовизначення [7; 15]. Можна також стверджувати, що різниця в тому, наскільки поведінка людини визначається зовнішнім середовищем|середою| і в якій мірі|мірі| — індивідом, його суб`єктним началом. Можна уявити собі якийсь|деякий| континуум, на одному полюсі якого — яскраво виражена|виказана, висловлена| адаптивна поведінка, а на іншому - самовизначення.

Про особистість, яка здійснює самовизначення, можна говорити як про людину, яка знаходить опору в собі, розкриває свій творчий потенціал. відзначає, що шлях самовизначення багато в чому протилежний неврозу. Невротик не здатний усвідомити свої потенції, здібності, не довіряє собі, не може здійснити самостійний вибір, а межа, яка розділяє його "Я" з навколишнім світом, нечітка, він прив'язаний до минулого. Отже, невроз заперечує здатність до самодетермінації, заперечує свободу.

Самовизначення тісно пов'язане із суб'єктністю, із здат­ністю починати ряд подій з себе, з іманентною детермінацією особистості. Один із перших дослідників самовизначення інштейн розглядав його саме як самодетермінацію, на відміну від зовнішньої детермінації. Він відзначав, що життя людини не повністю залежить від зовнішніх умов, спадковості, його значною мірою визначає сама особистість. Вплив на лю­дину зовнішніх обставин опосередковується позицією особис­тості. Саме співвідношення зовнішньої і внутрішньої детермі­нації визначає зрілість особистості. Позицію інштейна розділяють -Славська, В. Франкл та багато інших. Шлях самовизначення є, таким чином, шляхом заперечення емпіричної залежності особистості і утвердження її свободи. Отже, самодетермінація, суб'єктність виступає ще однією точкою співпадіння понять самовизначення та свободи.

З наведених аргументів випливає, що здатність до самовизначення властива не кожній людині. Потреба в самовизначенні та здатність здійснити його виникають при досягненні особистістю певного рівня розвитку. Дійсно, здатність робити розумний вибір, ставити мету та досягати її, розвинена ціннісно-смислова сфера, сильне суб'єктне начало та здатність до самодетермінації притаманні не кожній людині.

Буває, що людина постає перед необхідністю самовизначення тоді, коли вона внутрішньо не готова до нього. Так, випускники школи повинні визначити свій подальший життєвий шлях, проте далеко не всі вони досягають рівня особистісної зрілості на цей час. Тому таке вимушене самовизначення часто буває поверхневим, неостаточним і потребує подальшої корекції.

Якщо свободу трактувати за , як особистісну якість, то помічаємо, що здатність до самовизначення та свобода є атрибутами зрілої особистості.

Отже, проблеми самовизначення, свободи особистості, життєвого вибору, суб`єктності відносяться до проблем, які мають екзистенціальний характер. Їх вивчення має важливе значення для оптимізації процесу формування особистості.

Розглянувши різні тлумачення свободи, особистісного самовизначення, життєвого вибору можна зробити висновок про взаємозумовленість і глибинну психологічну спорідненість даних феноменів їх есенціальний зміст щодо конкретних емпіричних визначень людини як суб'єкта життєдіяльності.

1.  Балл содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. - 1997.-Т.18.-№5.-С.7-18.

2.  Бех І. Д. Від волі до особистості. - К.: Україна — Віта, 1995. - 202 с.

3.  Буякас и психотехника самоопределения личности // Вопросы психологии. - 2002. - № 2. - С. 28-39.

4.  Гинзбург самоопределение как психологическая проблема // Вопросы психологии. - 1988. - № 2. - С. 19-26.

5.  Дорфман и свобода человека // Хрестоматия по гуманистической психологии. - М.,-1995. - С. 145-155.

6.  Карпенко 3. С. Герменевтика психологічної практики. - К.: РУТА, 2001.-160 с.

7.  Константиновский 90-х: Самоопределение в новой реальности. М.: ЦСО РАО, 2000. – 156 с.

8.  Рубинштейн общей психологии. - М: Педаюгика, 1973. -416 с.

9.  Словарь практического психолога / Сост. СЮ. Головин. - Мн.: Харвест, М.: "Издательство АСТ", 2001. - 800 с.

В статті аналізуються взаємозв`язок, спорідненість та відмінності понять «самовизначення», «життєвий вибір», «психологічна свобода», «адаптація», «суб`єктність». Вказується на значення та місце даних феноменів в особистісному розвитку.

Intercommunication|relationship|, cognation|affinity, relationship| and differences of concepts|notions| of «self-determination», «vital choice», «psychological freedom|liberty|», «adaptation», «subject|» is analysed in the article. It is specified|indicated| on the value|importance, meaning| and place|seat| of these phenomena in personality|individual| development.