Позакласний захід
Форма проведення:
Літературна світлиця
Тема:
«У слові Харків – шелестіння трав»
Тема: У слові Харків – шелестіння трав
Мета: – активізувати інтерес учнів до історії міста Харкова через використання літературних творів відомих та починаючих поетів;
– розвивати пізнавальну активність та творчу діяльність учнів;
– виховувати почуття патріотизму, поваги до минулого свого краю, свого народу.
Обладнання: сюжетні стіннівки «Види Харкова з найдавніших часів і до сьогодення», виставка літератури, присвячена історії Харкова,
експонати шкільного етнографічного музею, записи пісень про Харків в різні періоди історичного розвитку, запис пісні Олени Фомічової «До тебе знову, Харків, повертаюсь», записи пісень Іллі Синенко «1943», «1945».
Захід проводиться в класній кімнаті. Гості та учасники розмістились за столами, накритими скатертинами, що створює теплу дружню обстановку.
Вчитель: Харків…
Може для когось ця назва нічого не значить, але не для нас, харків’ян. Всім, хто вважає себе часткою нашого міста, навіть далеко за його межами, хто душею вболіває за його долю, завжди поспішає на допомогу, ми присвячуємо сьогоднішню зустріч.
(Тихо лунає музика )
Сьогодні до нашої літературної світлиці завітали гості: (представлення гостей)
Учень: О викингах с детским восторгом
Мы говорим мечтательно.
А рядом своя история,
Ждущая открывателей.
Учень: Города, города…
Не похожи ни ликом, ни сутью.
Каждый – неповторим,
Как узор на морозном стекле…
Города, города;
Вы прекрасны, но не обессудьте:
Я спою не о вас,
А о городе том,
Что из многих один на Земле.
Харьков, плещет улиц твоих Вавилон;
Харьков, да хранит тебя ветер времён.
Учень: Скільки міст в Україні, в світі. Всі вони неоднакові: як і людські житла, вони мають свій запах.
А відчуваєте ви, що повітря над Харковом своє? А курява знаєте яка? Слобожанська – свіжа, повітря з Дінця, з Донбасу долітає на береги трьох річок: Лопані, Харкова й Нетечі, а разом – харківське повітря. Особливість харківського повітря бути теплим і легким. Це відзначають всі, хто приїздить до Харкова.
Так писав Микола Хвильовий. Його слова пронизані справжньою повагою, любов’ю до нашого міста.
Вчитель: Давайте сьогодні ми з вами спробуємо пригадати певні історичні періоди нашого міста, а саме: – період утворення міста Харкова;
– період Великої Вітчизняної війни;
– Харків сьогодні.
Чому саме ці періоди ми з вами обираємо? Мабуть тому, що вони одні із найскладніших в житті міста.
Але для того, щоб цікавою була наша зустріч, щоб запам’яталась і нам і нашим гостям, давайте проведемо її в формі літературної світлиці, пригадаємо вірші відомих і ще невідомих поетів Харківщини, які всім серцем віддані своєму краю. І будемо намагатися виховувати в собі високе почуття – почуття патріотизму, без якого сьогодні жити просто неможливо, високе почуття любові до свого міста, до його людей.
Учень: Харків і Харківщина в усі часи були багаті на талановитих людей, в тому числі, і на літературні таланти. Тут народжувалися і утверджувалися у своїй творчості багато наших всесвітньовідомих земляків, які прославили Слобожанщину, Україну на весь світ.
(Григорій Сковорода, Яків Щоголів, Христина Алчевська, Борис Грінченко, Григорій Квітка-Основ’яненко, Римма Катаєва, Борис Чичибабін, Микола Хвильовий, Олександр Потебня, Микола Сумцов)
Відомі на весь світ філософи і вчені, художники і поети, лікарі і селекціонери, архітектори і скульптори. Що поєднує всіх цих відомих, таких різнобічно талановитих людей? Те, що вони наші земляки – всі вони –Харків’яни!
Всі ці наші талановиті земляки стали гордістю Слобожанської землі, це передова частина мистецької інтелігенції Харківщини, її еліта, що визначає творче і мистецьке обличчя краю, його духовності і моральні засади.
(Слайди, фільм)
Вчитель: У Лопані, баяли люди,
Ловились великі лини
А тихою річкою Уди
Ходили козацькі човни.
Нам доля легенду дарує
Про Харків і назву його.
По дикому Полю гарцює
Козацький отаман Харко.
Слайд «У слові Харків – шелестіння трав»
Учень: У слові Харків – шелестіння трав,
І грім громів, і трепетні пісні,
І Дике Поле у стрімких вітрах,
І сьогодення, і майбутні дні.
Легенда в минуле заводить,
Прадавнє минуле святе.
А сонце над Харковом сходить
По Харкову свято іде.
Слайд фото ХІХ століття
Зростав наш Харків, мужнів, перетворюючись з фортеці, яка захищала південні рубежі Російської імперії на велике місто з розвинутою промисловістю, стає культурним, науковим центром Слобожанщини – першою столицею України.
Я Харків слухаю. Я чую, як він диха…
На камінь падає і відпливає стиха
Зелена хвилька сивого прибою,
Відкотиться – і стане голубою.
Й від щастя можна прямо оп’яніти,
Здається: камінь – харківські граніти.
Я Харків слухаю. Я чую, як він диха.
Учень: Йшли роки, зростав наш Харків,
Розвивався, могутнів.
Від фортеці до столиці,
Як в легенді, він прожив.
Слайд Харків ХХ ст.
Учень: Початок – середина ХХ століття вихором пронеслися над нашим краєм. Харків та Харківщинанадовго стали ареною революційних битв та громадянської війни, встановлення Радянської влади. Це період насильницької колективізації та перших п’ятирічок…
Учень:
Терена харківські, як материнські руки
Міцні обійми, що виховують народ.
Неначе пісні доленосні звуки,
Що створюють життя швидкий коловорот.
Наш Харків – наша впевненість і доля,
Ми – харків’яни, нездоланий люд.
Нестримна сила, загартованість і воля
Нам змогу існувати в світі цім дають.
Учень: Саме завдяки творчості Харківських письменників і поетів про нього заговорили як про значний культурний і науковий центр.
Але внаслідок репресій тоталітарного режиму в 40-х літературне життя Харкова призупинилось, як і по всій Україні: не видавалось жодного літературного журналу, закрились театри, закрились людські серця для радості, для щастя, але не для віри в краще майбуття – мирне життя Харківщини, як і всієї України перервала страшна війна.
Учень: Що стало з музами? Чи музи не мовчали, а чи розстріляною їх була душа?
Не повернути і не наздогнати
У часу правила своєї гри.
На вікнах – древні металеві грати,
За ними сплять натомлені вітри…
Але не сплять серця поетів та письменників, не можуть вільно дихати вони.
Песня «Священная война» слайд Война
Учень: Харьков, 22 июня
Наш старый дом по улице Свердлова –
Высокий дом, изогнутый дугой…
Он только что, как все, услышав слово,
Произнесённое
по радио
Москвой.
А мне годов – еще беспечно мало,
По лестницам пружиню без конца,
Но почему так плачет, плачет мама,
Захлебываясь именем отца?
Я знаю: папа где-то на границе
И повидаться нам никак нельзя…
А в скверике у всех такие лица!
Такие
Непонятные глаза…
Уже на окнах странные полоски,
Как крестики в ребяческой игре,
И мальчик, что всегда ходил в матроске,
Прощается с друзьями во дворе.
В квартире лампы светят в полнакала,
Уходит мама в ночь, как ночь – черна…
… А я тогда всерьёз не понимала,
Что это…Начинается … Война.
Учень: Війна почалась 22 червня 1941 року. Дуже важливими військовими об’єктами стали Харків, Чугуїв, Зміїв. Війна пожирала все нові та нові території на схід від нашого міста.
Чотири рази вихори війни проносились по нашій Харківщині…
1942. «Зажигалка» летит на чердак!
Клещи в руки и бомбу долой!
Вот фугаски опять положил,
Слава богу, что стороной.
Учень: Колонны пехоты и танков вступали в тот яростный бой…
Мы шли в наступление на Харьков,
Мы бились за город родной…
На улицах и переулках в атаки бросались с тобой,
Мы шли в наступление на Харьков,
Мы бились за город родной…
Учень: Нас Лопань поила своею прохладной и чистой водой,
Мы шли в наступление на Харьков,
Мы бились за город родной..
В огне этой яростной схватки, мы жили мечтою одной,
Мы шли в наступление на Харьков,
Мы бились за город родной…
Душою с тобою навеки, едины с тобою судьбой,
Живи, процветай, город Харьков, и радуйся жизни, родной!
Учень: Сучасні поети Харкова не були свідками війни, але також мають право писати про неї, про біль загиблих рідних та близьких людей, про страшну трагедію людства.
Учень: Ще канонада стогне за горбками,
Ще стелеться над містом чорний дим.
Ще пахнуть смертю обгорілі ями
І, скрипнувши, обвалюється дім.
Ідуть полки, і світлий марш гримить
І зве бійців для дальшого походу,
І з ним навік, для людства, для століть,
У Харків входить слава і свобода.
(Лунає пісня у виконанні Іллі Синенко «Ти вижив, Харків»)
1943 Харьков
Сошлись в бою громады танков
Земля горела и металл
Средь искореженных останков
Закат печально догорал
И летняя жара казалась
Прохладою осенних дней
Когда под Курском шли в атаку
Средь полыхающих полей…
УРА! Катилось грозным валом
Тридцатьчетверки шли вперед
И полегло врага немало
В то лето, в сорок третий год!
Был август месяц, двадцать третье,
Отбили Харьков у врага
И отпылав огнем баталий
Погасла Курская дуга
Нас встретил Харьков, город славный
Мы проходили по Сумской
И улыбался с пьедестала
Тарас Шевченко дорогой…
Нас снова ждали километры
Другие ждали города
Но эти дни боев за Харьков
Мы не забудем никогда.
Учень: Павло Тичина писав про визволення Харкова, про подвиг та мужність його визволителів:
Ще кулемет за містом десь татакав –
Як нас вже Харків радо зустрічав.
Погнутий він, покручений стирчав…
Такими взяв би я слізьми заплакав!
Таким би криком закричав!
Але не час оплакувать руїни:
Пора відплати, помсти настає.
Мій дух на доброту не розтає.
Запеклось кров’ю серце України –
Запеклось і моє.
Рукою ворога – напругам грізним
Було віддано місто. Час минав.
В неволі брат мій падав і стогнав.
Я в Харкові ще більше став залізним,
І в бій вступила Армія Червона –
За руку Харків вивела на світ.
І всі ідуть: скінчивсь німецький гніт.
І, тулячись до матернього лона,
Дитина ручкою дає привіт.
І хочеться сміятися і плакать,
Бо радощів у серці через край.
Учень: За селом, где смолистый лесок,
На отгремевшей войны территории
Мы, мальчишки, копали песок
Вперемешку с военной историей…
Я нашёл автоматный патрон
И наган, кем-то в битве потерянный…
Кем уронен когда-то он был?
Кто упал шальной пулей простреленный
На роскошную хвою лесов
В небо синее глядя с надеждою,
Средь бегущих в атаку полков
Вспоминая всю жизнь свою прежнюю.
Мать, жену, и детей вспоминал
Боль огнём пропитала дыхание
Он страну от врага защищал
И, теряя от боли сознание,
Сжав гранату до хруста в зубах
Он рванулся в неравную схватку,
Где скользили на поле кресты,
Разрушая последнюю хатку…
«Тигр» вспыхнул, крутнулся и стал…
Напоследок прицелившись в тучи
Над солдатом, который лежал
Не сраженный, бессмертный, могучий!
Так я думал, и молча стоял
Со своею бесценной находкой,
И не слышал, как к нам подошёл
Старичок очень тихой походкой.
На пенёк рядом снами присел,
Закурив, рассказал нам, мальчишкам
О войне отгремевшей давно,
О которой лишь знаем по книжкам.
Как пришла похоронка домой
В сорок первом, отца отобравшем,
И как плакала мать за столом
Об отце, так безвременно павшем.
Как сбежал, чтобы мстить за отца
Как на фронт он с трудом добирался
И как он воевал до конца…
И о том, как домой добирался…
(Привітання ветеранів)
Учень: Дійсно, раділи всі визволенню нашого міста, перемозі, яка наближалась швидким кроком. Нарешті прийшло звільнення від страждань, від фашистської неволі, знову подує вітер свободи, наш вітер – чистий, слобожанський, який знає все про Харків і харків’ян.
Вітри б могли розповісти багато
Про наше місто в глибині віків:
І про трагедії його й про свята,
Про щастя й болі, радощі і гнів…
Учениця 9-Б класу Слєпухіна Олена на закінчення зустрічі прочитала свій вірш
Харків
Терена харківські, як материнські руки
Міцні обійми, що виховують народ.
Неначе пісні доленосні звуки,
Що створюють життя швидкий коловорот.
Наш Харків – наша впевненість і доля,
Ми – харків’яни, нездоланий люд.
Нестримна сила, загартованість і воля
Нам змогу існувати в світі цім дають.
Забракне слів, щоб описати Харків,
І жоден розум не знайде вродливіших вимов.
Наш Харків із колін підвівся гордовито
Якщо потрібно буде, підведеться й знов.
Учень: За такий короткий час ми спробували поєднати різні факти нашої історії, нашого унікального та багатого краю.
Учень: Харків’янам немає потреби приписувати собі чужі заслуги. Історія нашого міста, області та її мешканців так грандіозна, що варто написати велику книгу про місто та його знаменитих самовідданих мешканців з моменту його становлення до наших днів. Вивести цілу портретну галерею вчених, будівельників, аграріїв та багатьох інших людей, хто створював міць і славу нашого краю.
Учень: Пройдут года… Жизнь коротка
Для человека.
Но если Я, и ТЫ, и ОН
За всё в ответе на планете –
Тогда МЫ ВЕЧНЫ!
Есть такой закон.
Харків – перлина свободи,
Частина буття усіх нас.
Це символ незламності й вроди,
Що доля дарує лиш раз.
Ми будемо гідно нести горде звання – ХАРКІВЯНИ!
Пісня «С юбилеем, Харьков»
