Національна академія державного управління
при президентові україни
Інформаційні матеріали
до лекції для студентів та слухачів магістратури Національної академії, які навчаються за спеціальністю „Державне управління”,
на тему:
«Шляхи забезпечення професійної та політичної прозорості державної служби»
Президента
Комісії державного управління Канади
пані Марії Баррадос
11:00 – 12:30
21 січня 2009 року
вул. Ежена Потьє, 20
Центр дистанційного навчання
Київ - 2009
Марія Баррадос
Президент Комісії державної служби Канади
Пані Марія Баррадос була призначена на посаду президента Комісії з питань державної служби Канади 21 травня 2004 року. З листопада 2003 року вона працювала на посаді тимчасово виконуючого обов’язки президента Комісії. З 1993 по 2003 рік, вона була помічником Генерального аудитора, проводила аудит при Генеральному аудиторі Канади.
Пані Баррадос здобула освіту соціолога, знається на аудиті, оцінюванні і статистичному аналізі. У 1975 році, вона розпочала свою кар’єру як викладач, пізніше працювала контролером науково-дослідного проекту в Університеті Карлтону. У березні 1985 року, вона розпочала роботу у відділі Генерального Аудитора, на посаді відповідального за аудиторські операції. Вона очолювала робочу групу з ефективного використання грошей і професійної практики, як представник Генерального Аудитора на парламентських слуханнях і зустрічах з міністрами і високопосадовими особами. Вона була відповідальною особою за фінансовий і грошовий аудит, включаючи аудиторську перевірку, пов’язану з результатами контролю, обліку, управління кадрами і поновлення на державній службі.
Пані Баррадос – голова Канадської Ради з Акредитування Служби Охорони Здоров’я. У недавньому минулому вона була членом Опікунської Ради Дому Милосердя і Лікарні у м. Оттава. Також вона перебуває в комітеті призначення Фундації громади Оттави.
У 1966 році Пані Баррадос закінчила з відзнакою Університет провінції Саскачеван та здобула ступінь B. A. (Bachelor of Arts – бакалавр з гуманітарних наук) по соціології. Також вона здобула ступінь M. A. (Master of Arts – магістр з гуманітарних наук) по cоціології в Університеті Мак Гілл (1970) та ступінь Доктора соціології в Університеті Карлтона (1978).
У 1992році пані Баррадос було нагороджено медаллю Конфедерації.
Пані Баррадос заміжня і має дочку. Пані Марія Баррадос народилась в Нідерландах, є громадянкою Канади і мешкає в місті Оттава.
Система державного управління в Канади та міри по її удосконаленню
Особливості державного устрою Канади з точки зору системи управління
Канадська система державного управління є достатньо складною, перш за все через федеративний устрій країни, яка складається з 10 провінцій та трьох північних територій.[1]
В той час коли провінції, кожна з яких входила до складу федерації добровільно на основі спеціальної угоди, мають досить високий рівень самостійності (власний уряд, законодавчий орган, власна система оподаткування тощо), північні території Канади, з точки зору розподілу повноважень в федеративній державі, не є повноцінними суб’єктами федерації. По своїм прерогативам та структурі органів влади вони знаходяться на перехідному етапі від адміністративно-територіальних одиниць, які керуються з федерального центру, до самостійності на рівні провінцій. В результаті децентралізації від Оттави до територій перейшли наступні прерогативи, які зазвичай знаходять в розпорядженні провінцій: охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення, житлобудівництво та комунальне господарство, управління місцево транспортною інфраструктурою, охорона праці у видобувній промисловості, контроль за використанням ресурсів фауни, управління службами лісового господарства, управління рибним господарством внутрішніх вод. Разом з тим федеральний центр в повному обсязі зберігає повноваження щодо управління сукупністю природних ресурсів всіх північних територій, а також щодо охорони навколишнього середовища Півночі та Арктики.
Не можна сказати, що відношення між провінціями, територіями та федеральним центром складаються безпроблемно – достатньо відмітити високий рівень сепаратиських настроїв у франкомовній провінції Квебек, а також неоднаковий рівень економічного розвитку, який є природною підставою для протиріч – наприклад, тільки дві провінції є фінансовими донорами федерації (Альберта та Онтаріо), в «нульових» фінансових відносинах з федерацією на сьогодні знаходиться Британська Колумбія, всі інші провінції є «дотаційними». Не випадково в кожному уряді Канади є дуже важлива посада міністра по федерально-провінційним відносинам (Minister of Intergovernmental Affairs) в обов’язки якого входить зміцнення єдності федерації.
Особливості федеральної системи управління та правове регулювання діяльності державної служби
Канада має репутацію країни, яка має одну з найбільш ефективних моделей державного управління. До її незаперечних переваг належать такі якості як досить високий ступінь прозорості, який досягається через значний рівень відкритості інформації та її загальнодоступності завдяки постійно обновлюваним ресурсам мережі Інтернет; щорічна звітність всіх підрозділів державної служби про свою діяльність та фінансові витрати; постійне удосконалення системи державного управління, яке однак не супроводжується різкими ламаннями звичних схем та привносячи дезорганізацію в функціональні системи в цілому; ефективна (та обов’язкова!) система постійного підвищення кваліфікації державних службовців всіх рівнів та високий рівень соціальних гарантій, який підтримує високий престиж державної служби як місця роботи.
Діяльність державної служби Канади регулюється за допомогою загалом близько 20 законів[2], серед яких ключовими є наступні:
o Закон про доступ до інформації (Access to Information Act) – надає всім фізичним та юридичним особам, які знаходяться на території Канади, право формального доступу до офіційних документів федерального уряду;
o Закон про фінансове адміністрування (Financial Administration Act) – регулює питання фінансування державної служби, а також різноманітні аспекти кадрового та адміністративного управління;
o Закон про найом на державну службу (Public Service Employment Act) – відображає розподіл повноважень та обов’язків різних відомств щодо питань кадрової політики;
o Закон про відносини державних службовців з роботодавцем (Public Service Staff Relations Act) – кодифікує основні права та обов’язки державних службовців, порядок ведення переговорів про укладання колективних трудових угод та врегулювання трудових суперечок;
o Закон про пенсійне забезпечення державних службовців (Public Service Superannuation Act) – центральний, базовий закон, який регулює дану сферу; окрім нього діє ще ряд пенсійних законів, які носять більш приватний характер.
Станом на 31 березня 2004 року в Канаді нараховувалось 171,5 тис. федеральних державних службовців, не враховуючи тих, які заняті в державних компаніях (так званих «королівських корпораціях» - crown corporations). Загалом в країні на сьогодні діють 20 федеральних міністерств та понад 70 федеральних відомств (агентства, комітети, служби, секретаріати тощо).
Ключові відомства в федеральній системі управління
Особливе місце в канадській федеральній системі управління займають такі відомства як Королівська Таємна Рада (Queens Privy Council), Рада Казначейства (Treasury Board of Canada), Комісія державної служби Канади (Public Service Commission of Canada) та Агентство управління кадрами державної служби Канади (Public Service Human Resources Management Agency of Canada). Ці відомства відіграють ключову роль в розробці стратегії державного управління, заходів щодо її удосконалення, систем взаємодії всіх гілок державної влади.
Комісія державної служби Канади
Місією Комісії є попередження політичної корупції.
Комісія державної служби Канади була створена в 1908 році, вона є незалежним державним агентством, яке щорічно звітує про свою діяльність тільки перед Парламентом та відповідає за призначення та переміщення кваліфікованих співробітників в рамках федеральної державної служби.
Самостійність Комісії підкреслюється також тим, що призначений максимум на 7 років президент Комісії (повсякденний керівник агентства) та два або більше членів Комісії (commissioners) можуть бути достроково усунені зі своїх посад тільки шляхом прийняття спільної резолюції Палати громад та Сенату. При цьому члени Комісії не є її штатними співробітниками, їх запрошують „зі сторони” на основі часткової трудової зайнятості в якості членів правління, якщо проводити аналогію з приватною компанією.[3] Найважливіші рішення приймаються колегіально, тобто президентом та членами Комісії за принципом більшості. Президент Комісії призначається Генерал-губернатором за поданням Прем’єр-міністра, а члени Комісії – Кабінетом. Президентом Комісії з травня 2004 року є Марія Барбадос, яка раніше працювала на керівних посадах в Апараті генерального аудитора Канади.
Діючи на підставі Закону про найом на державну службу та повноважень, які делегує їй Рада казначейства, Комісія покликана забезпечувати призначення державних службовців, виходячи з їх заслуг, запобігати впливу політичної кон’єктури на їх працю, гарантувати, щоб в державній службі були представлені різні групи населення і щоб всі канадці мали рівні можливості працевлаштування, забезпечувати двомовність державної служби.
Комісія безпосередньо відповідає за реалізацію положень Закону, які гарантують політичні права державних службовців, і охороняє систему, яка забезпечує їх право говорити правду тим, хто знаходиться при владі, без остраху бути підданими політичним переслідуванням.
Делегуючи багато зі своїх функцій з повсякденного управління кадрами міністерствам та відомствам, Комісія в той же час розробляє стратегію розвитку державної служби. Кадрові підрозділи всіх державних органів Канади підзвітні Комісії. Важливою функцією Комісії є також розгляд та розслідування скарг з кадрових питань.
Комісія під час виконання своїх функцій має право допускати виключення з діяльності Закону про найом на державну службу, а також доповідати Кабінету міністрів про питання застосування цього Закону.
Стратегічний продукт Комісії
Комісія з питань державної служби має на меті такий продукт:
Висока компетентна, безпристрасна і репрезентативна державна служба, яка спроможна надавати послуги двома державними мовами, в якій призначення на посаду базується на принципах чесності, доступності, репрезентативності і прозорості.
Комісія з питань державної служби сприяє досягненню стратегічного продукту через:
· впевненість, що державна служба безпристрасна, що призначення на державну службу базується на заслугах, і що вона вільна від політичного і бюрократичного впливу;
· співпрацю з департаментами і управліннями з метою впровадження стратегій по найому і практик кадрового забезпечення, яка керується принципами чесності, доступності, репрезентативності і прозорості та узгоджується з новим Законом про найом на державну службу;
· посилення відповідальності Комісії перед Парламентом стосовно охорони здоров’я державних службовців.
Структура Комісії державної служби Канади
Станом на кінець 2005 року штат Комісії нараховував 942 співробітника.
Структурно робочий апарат Комісії складається з наступних підрозділів, які очолюють віце-президенти:
Управління політики (Policy Branch) займається розробкою стратегії діяльності Комісії, моніторингом виконання рішень в сфері кадрової політики;
Управління аудиту (Audit Branch) розробляє та слідкує за виконанням функцій внутрішніх перевірок діяльності кадрових служб в рамках всього державного апарату, вносить корективи в їх діяльність;
Управління розслідувань (Investigations Branch) здійснює розгляд різних скарг державних службовців та виносить вердикти або рекомендації;
Управління систем і програм (Services Branch) розробляє системні підходи та програми по набору кадрів та методам оцінювання ефективності їх діяльності для всіх структур державної служби;
Управління корпоративного менеджменту (Corporate Management Branch) займається питаннями забезпечення діяльності Комісії як відомства: інформаційна служба, внутрішня бухгалтерія, кадровий підрозділ, інформаційно-технологічне забезпечення, господарські служби тощо.
Крім того Комісія має власний юридичний відділ, який займається правовими питаннями її діяльності.
Цінності, якими керується Комісія державної служби Канади при здійсненні своєї діяльності
Комісія з питань Державної Служби захищає основні цінності заслуг і безпристрасності, а також сповідує чесність, прозорість, вільний доступ і репрезентативність.
Основні цінності Закону про найом на державну службу
заслуги
· Кожна призначена особа здобуває основні кваліфікаційні навики, включаючи кваліфіковане володіння державною мовою, яке визначається заступником начальника для запланованої роботи.
· Керівник може брати до уваги будь-яку з теперішніх чи майбутню кваліфікаційну вимогу, технічні вимоги, і організаційні потреби, які також визначаються заступником начальника.
безпристрасність
· Призначення на посаду і просування на державній службі проводиться без політичного впливу.
· Працівники мають право займатися політичною діяльністю, підтримуючи принцип політичної безпристрасності на державній службі.
· Політична діяльність працівників не повинна погіршувати їх моральні принципи політичної безпристрасності або сприйматися небезпристрасною.
· Політична діяльність означає будь-яку діяльність в підтримку або проти політичної партії; будь-яка діяльність на підтримку чи проти кандидата; або намагання стати кандидатом на виборах.
Провідні цінності
Чесність
· Рішення приймаються об’єктивно, без політичного впливу або особистого фаворитизму; політика і практика відображають безпристрасність поведінки людей.
· Громадяни мають право бути оціненими на державній мові(ах) за власним вибором під час процесу призначення.
Прозорість
· Інформація про стратегії, рішення, політику і практику розповсюджується відкрито і своєчасно.
Доступ
· Громадяни з усієї країни мають можливість подавати заяви і робити це на державній мові(ах) за власним вибором, що підлягають уточненню щодо працевлаштування на державну службу.
Репрезентативність
· Процес призначення проводиться без упереджень і не створює перешкод на шляху до державної служби, яка є обличчям своїх державних службовців.
Офіс Комісіонера з питань Конфлікту Інтересів та Етики
Місією Офісу Комісіонера є попередження економічної корупції.
Офіс Комісіонера з питань Конфлікту Інтересів та Етики (The Office of the Conflict of Interest and Ethics Commissioner) був створений на підставі Закону про Федеральну підзвітність (Federal Accountability Act). Комісіонер є посадовою особою Парламенту з мандатом, який визначений в Законі про Парламент Канади (Parliament of Canada Act):
· Підтримувати Палату Общин, контролюючи поведінку її членів. Під керівництвом Постійного комітету з процедур та справ Палати, Комісіонер несе відповідальність за адміністрування Кодексу конфлікту інтересів для членів Палати Общин. Цей Кодекс набрав чинності у 2004 році, а у 2007 році до нього були внесені деякі поправки.
· Адмініструвати Закон про конфлікт інтересів для державних високопосадових осіб. Цей закон набрав чинності 9 липня 2007 року і замінив попередній Кодекс конфлікту інтересів і посадових інструкцій для державних високопосадових осіб. Примітка: державні високопосадові особи – це Міністри, Секретарі Парламенту, міністерський штат і радники, Голова в Раді і призначені в міністерствах (заступники міністрів, голови управлінь і державних корпорацій, члени федеральних комітетів і трибуналів).
Конфіденційна порада
Комісіонер надає конфіденційні поради державним високопосадовим особам і Членам Парламенту про те, як виконувати Закон і Кодекс Членів Парламенту у встановленому порядку. Комісіонер також уповноважений радити Прем’єр-міністру щодо конфлікту інтересів і питань етики.
Розслідування/Оцінка
Комісіонер може здійснювати розслідування щодо будь-якого з Членів Палати Общин стосовно порушення ним Кодексу Членів Парламенту на запит іншого Члена або зі своєї власної ініціативи, якщо є підстави вважати, що порушення мали місце. Він може проводити дослідження за резолюцією Палати.
Комісар може дослідити ситуацію стосовно порушення Закону про конфлікт інтересів будь-яким теперішнім чи минулим чиновником державної служби на запит Сенатора чи Члена палати Общин або за власною ініціативою, якщо є підстави вважати, що порушення мали місце.
Щорічні звіти і організовані відрядження
Комісар зобов’язаний надавати три щорічні звіти Парламенту:
· перший звіт про адміністрування Кодексу Членів Парламенту, другий – про управління Законом Конфлікту Інтересів, які подаються до 30 червня кожного року; і
· список організованих відряджень Членів Палати Общин, який подається до 31 січня кожного року.
Відкритий реєстр
Комісіонера відповідає за Відкритий реєстр (Public Registry) відповідної документації, яка вимагається від Членів Палати Общин і державних високопосадових осіб. Кожен звіт Членів Палати Общин повинен реєструватися в Офісі Комісіонера і бути доступним для відкритої інспекції впродовж робочих годин. Звіт також доступний для загального огляду за запитом через факс чи електронну пошту.
Організаційна схема Офісу Комісіонера з конфлікту інтересів та етики
Корисні інтернет-джерела
Офіційний інтернет-сайт Комісії державної служби Канади:
http://www. psc-cfp. gc. ca
Офіційний інтернет-сайт Офісу Комісіонера з питань Конфлікту інтересів та етики:
http://ciec-ccie. gc. ca
Інформаційні матеріали Канадської програми з консультування Уряду та обмінів:
www. roskazna. ru
Інформація підготовлена Управлінням міжнародними проектами Національної академії державного управління при Президентові України.
[1] Провінції: Ньюфаундленд та Лабрадор, Нова Шотландія, Острів Принца Едуарда, Нью-Брансуік, Квебек, Онтаріо, Манітоба, Саскачеван, Альберта, Британська Колумбія. Території: Юкон, Північно-західні території, Нунавут.
[2] Повні тексти законів, які регулюють державну службу Канади, розміщені на веб-сайті Міністерства юстиції Канади: http://laws. justice. gc. ca/en/subject250.html
[3] На сьогодні заступником президента Комісії є Манон Венна – глава консультаційної юридичної фірми та Девід Зассман – професор Оттавського університету, один з найвідоміших спеціалістів в Канаді з питань державного управління, який в минулому обіймав посаду заступника секретаря Апарату Таємної ради Канади.
