Робоча навчальна програма з філософії (стр. 4 )

Рубіжний контроль проводиться після кожного розділу курсу із залученням тестів, ситуаційних задач, контрольних запитань з теми. Як правило, це — контрольна робота чи фронтальне — здебільшого “малими групами” та “експрес-відповідями”- опитування студентів на предмет вияву рівня й характеру знань, вміння оперувати ними в нестандартній ситуації. В такий спосіб, незважаючи на порівняно велику кількість студентів, ніхто не залишається поза увагою, всім виставляються оцінки. Підсумкові заняття проводить завідуючий кафедрою та досвідчені викладачі в закріплених групах.

Після закінчення вивчення курсу “Філософія” проводиться іспит в формі усного опитування за білетною програмою (підсумковий контроль).

Перелік практичних навичок,

які повинен опанувати студент і які підлягають контролю для студентів 2-го курсу медичного факультету №3

(спеціальність – “Медична психологія”)

Об’єктивно, на наукових засадах, аналізувати нестандартні ситуації, причинно-наслідкові зв’язки дійсності.

Розбиратися в суті нозологізму, гіпократизму та неогіпократизму як крайнощів, які здатні викликати неадекватні практичні дії медика.

Вміти доводити неправомірність монокаузалізму, кондиціонадізму та аутогенної патології для чіткого розуміння етіології та патогенезу.

Логічно й послідовно доводити суть власної точки зору, переконань.

Визначити місце та роль певного факту у формування статусу людини, сенсі діяльності медика, медицини майбутнього.

Відрізняти негативні стереотипи діяльності від творчих, неупереджених дій, орієнтуватися на передове у загальнолюдському.

Орієнтуватися у системі зв’язків медицини і філософії, їх значення для формування ососбистості.

Розбиратися у релігійно-філософських основах східних систем самооздоровлення.

Вміти диференціювати несвідоме та інстинктивне та підсвідоме для того, щоб визначитися в ролі соціальних дитермінацій щодо психічного здоров’я та психічних зривів.

Розбиратися в сенсі соціальних цінностей, в системі медичної діяльності, як цінності.

Вміти диференціювати простір і час як форми існування світу, біологічний та людський простір і час, розбиратися в явищах акселерації.

Вміти використовувати слово як лікувальний фактор.

Вміти аргументувати неспроможність дуалізму, психофізіологічного паралелізму, біхевіоризму, вульгарного матеріалізму та інших неадекватних поглядів на фізіологічне та психічне.

Навчитися використовувати знання діалектики сутності та явища в діагностичному процесі (анамнез-симтоп-синдром-діагноз) з розумінням змісту кожного “кроку” та його мети.

Вміти знаходити місце продовольчих, енергетичних, економічних, екологічних, демографічних та інших глобальних проблем сучасності у формуванні здоров’я людини.

Вміти використовувати знання законів і категорій діалектики для аналізу валелогічних і патологічних, санологічних проблем.

БІЛЕТНА ПРОГРАМА ІСПИТУ З ФІЛОСОФІЇ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ №3 (СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – „ МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ”)

1.  Філософія та наукове знання.

2.  Філософія і світогляд.

3.  Філософія і розвиток духовності людини.

4.  Предмет і основні питання філософії.

5.  Філософія і медицина.

6.  Функції філософії.

7.  Соціально-економічні та духовні передумови виникнення філософії в країнах Сходу.

8.  Давньокитайська і давньоіндійська філософія в рабовласницькому суспільстві.

9.  Антична філософія.

10.  Філософія Середньовіччя та епохи Відродження.

11.  Філософія Нового часу.

12.  Класична німецька філософія.

13.  Формування та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.

14.  Історико-культурні витоки вітчизняної філософії.

15.  Вітчизняна філософія ХІХ, ХХ століть.

16.  Філософський сенс проблеми бутття. Специфіка людського буття.

17.  Філософська категорія “матерія”, визначення поняття “матерія”, його світоглядне й методологічне значення для теорії і практики медицини.

18.  Сучасні уявлення про системно-структурну організацію матеріального світу.

19.  Матерія, рух, простір, час.

20.  Проблема свідомості у філософії. Ознаки та структура свідомості. Свідомість та самосвідомість.

21.  Розвиток форм відображення, роль праці та мови у становлені свідомості.

22.  Фізіологічні основи свідомості, свідомість і мозок. Психічне і фізіологічне.

23.  Взаємозв’язок свідомого і несвідомого у психіці людини.

24.  Діалектика як вчення про зв’язки та розвиток.

25.  Аналіз фрейдизму та неофрейдизму.

26.  Об’єктивна та суб’єктивна діалектика, їх єдність та відмінність.

27.  Принципи, їх місце в системі діалектики і значення для медицини.

28.  Закон як вираз необхідного, суттєвого, стійкого взаємозв’язку предметів та явищ.

29.  Закон єдності та боротьби протилежностей.

30.  Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін.

31.  Закон заперечення заперечення та його значення для медицини.

32.  Категорії діалектики, їх роль у медицині.

33.  Діалектика одиничного і загального. Нозологізм і антинозологізм.

34.  Суть і явище, їх значення для медицини.

35.  Частина і ціле, зміст і форма, структура і функція та їх значення для медицини.

36.  Типи цілісності в біології та медицині.

37.  Суть причинно-наслідкових зв’язків та їх значення для медицини.

38.  Причинність як основа генетичної, системної та структурної детермінації.

39.  Причинність та доцільність. Аналіз індетермінізму та телеології.

40.  Причинність в медицині. Аналіз кондиціоналізму, монокаузалізму та аутогенної патології.

41.  Необхідність та випадковість, їх значення для медицини.

42.  Причинна обумовленість випадкового в медицині.

43.  Необхідність і випадковість в біологічній еволюції.

44.  Діалектика внутрішнього та зовнішнього у виникненні та перебігу хвороби.

45.  Проблема необхідності та свободи за умов формування української державності.

46.  Проблема пізнаванності світу в історії філософії та на сучасному етапі розвитку пізнання.

47.  Пізнання як відображення світу людини. Діалектичний взаємозв’язок суб’єкта і об’єкта в процесі відображення.

48.  Пізнання і практика, їх діалектична єдність.

49.  Діалектика процесу пізнання та його основні ступені.

50.  Проблема істини в філософії та науці. Об’єктивність та конкретність істини.

51.  Особливості наукового пізнання, його структура і форми.

52.  Понятття методу і методології.

53.  Методи наукового пізнання (спостереження, експеримент, моделювання).

54.  Методи наукового пізнання /абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція/.

55.  Сходження від абстрактного до конкретного як метод теоретичного пізнання та його роль в медицині.

56.  Методологія науки. Суть інтеграції науки та виробництва.

57.  Філософська герменевтика. Основні представники та ідеї.

58.  Знання та віра.

59.  Можливості та межі наукового пізнання.

60.  Поняття теорії, теоретичне та емпіричне пізнання.

61.  Аналіз неопозитивізму.

62.  Аналіз екзистенціалізму.

63.  Аналіз неотомізму.

64.  Аналіз “філософії життя”.

65.  Людина як предмет наукового та філософського пізнання.

66.  Аналіз біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.

67.  Сучасна наука та філософія про природу і сутність людини.

68.  Діалектика природного, біологічного і соціального в людині та її методологічне значення для медицини.

69.  Практичний характер людської діяльності, її рівні та види. Людина та суспільство.

70.  Матеріально-виробнича та суспільно-економічна діяльність людини: соціальні наслідки та охорона здоров’я.

71.  Лікувально-профілактична діяльність: соціальне призначення, зміст.

72.  Духовно-пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби та проблеми.

73.  Соціальні функції науки. Місце медичної науки у пізнавальній діяльності суспільства.

74.  Характер творчої діяльності людини. Місце творчості у лікарській діяльності.

75.  Проблема індивідуального життя і здоров’я людини. Проблема сенсу життя.

76.  Гуманізм людської діяльності.

77.  Суспільство як підсистемна ланка об’єктивної реальності.

78.  Структура суспільства елементи відношення. Єдність об’єктивного та суб’єктивного в історії суспільства.

79.  Людина - центральна і вихідна ланка аналізу соціальної системи.

80.  Діалектика особи та суспільства. Життя людини - найвища цінність. Свобода людини та історична необхідність.

81.  Основні сфери суспільного життя та його детермінації. Суб’єкти соціальної активності, діяльності.

82.  Матеріальне виробництво, його структура. Людина - головний елемент продуктивних сил суспільства.

83.  Соціально-політична та духовна форми детермінації суспільного життя.

84.  Діалектика матеріального і духовного виробництва як основа функціонування і розвитку суспільства.

85.  Проблеми розвитку суспільства.

86.  Суспільна свідомість: її структура і суть.

87.  Форми і рівні суспільної свідомості. Індивідуальна та масова свідомість.

88.  Політична свідомість в системі духовної культури.

89.  Правова свідомість та її особливості.

90.  Естетична свідомість та її роль у вихованні людини.

91.  Моральна свідомість. Поняття лікарської деонтології.

92.  Релігія як соціокультурний феномен.

93.  Взаємозв’язок науки, філософії та культури. Філософська культура лікаря.

94.  Філософське поняття культури. Соціальні функції культури.

95.  Розвиток культури як процес становлення і розвитку людини. Людина - суб’єкт, об’єкт, міра і критерій культури.

96.  Групове та загальнолюдське в культурі.

97.  Духовна культура і суспільна свідомість.

98.  Соціальна філософія як наука про загальні закони та рушійні сили суспільного розвитку.

99.  Філософія як постійна і необхідна умова існування і розвитку суспільства.