ПРОБЛЕМА ОХОРОНИ РАРИТЕТНИХ ВИДІВ КОМАХ І КОНЦЕПЦІЯ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ
Інститут екології Карпат НАН України
в, Львів 79026
e-mail: *****@***com
Kanarsky, Y. V. The problem of conservation of the rare insect species and the Red Data Book’s conception.
Some methodological aspects of the problem of legislative protection for the rare and threatened insect species are considered on example of the last issue of Red Data Book of Ukraine (2009).
Проблема збереження різноманіття безхребетних тварин і, зокрема, охорони раритетних видів комах є актуальною, зважаючи як на їх величезну таксономічну різноманітність, так і на важливу функціональну роль, яку вони виконують у природних екосистемах. Проте, розробка охоронних заходів щодо раритетних видів комах пов’язана з істотними методологічними й практичними труднощами. Це стосується як мети і завдань охорони, так і критеріїв відбору видів, які потребують охорони, а проблема ускладнюється через переважно дрібні розміри й прихований спосіб життя більшості видів комах, а відтак – брак даних щодо багатьох таксономічних груп.
Україна була одним із світових піонерів щодо законодавчої охорони рідкісних і зникаючих видів комах. Вже в першому виданні Червоної книги УРСР (1980) фігурувало 18 видів комах, у другому (1994) їх кількість зросла до 173, а в третє видання Червоної книги України (2009) занесено 226 видів комах. Проте, як і попередні, так й теперішній список «червонокнижних» видів далекий від досконалості. Навіть при поверхневому розгляді у вічі впадає його аморфність та еклектичність, лобіювання окремих систематичних груп. При цьому часто відсутні сучасні дані щодо поширення окремих видів як загалом в Україні, так й в окремих її регіонах (наприклад, відсутня або застаріла інформація про поширення більшості видів Odonata, Coleoptera, Hymenoptera у західних регіонах України). В Червоній книзі продовжують фігурувати види, які перейшли до неї «у спадок» із «Червоної книги УРСР» (1980) і «Красной книги СССР» (1984) і які на сьогодні перебувають поза будь-якою загрозою зникнення (наприклад, Calopteryx virgo, Aglia tau, Eudia pavonia, Acherontia atropos, Callimorpha dominula, Catocala sponsa, Chariclea delphinii, Papilio machaon, Iphiclides podalirius, Apatura iris, Libythea celtis, Bombus muscorum, Bombus pomorum, Xylocopa valga тощо). Натомість бракує видів, які насправді потребують охорони, причому деякі з них раніше були рекомендовані до внесення у Червону книгу (Carabus fabricii, Carabus irregularis, Eurythyrea austriaca, Tragosoma depsarium, Zygaena dorycnii, Diachrysia zosimi, Colias chrysotheme, Boloria aquilonaris, Lycaena helle, Maculinea alcon, Polyommatus damon, Polyommatus damone, Polyommatus dorylas, Polyommatus damocles тощо). Багато видів (особливо це стосується представників Ephemeroptera, Hemiptera, Hymenoptera, Diptera) практично недоступні для визначення їх неспеціалістом.
Наведене вище спонукає до певних роздумів щодо концепції і методологічної бази Червоної книги України. Викладені далі міркування базуються на багаторічному досвіді польових досліджень ентомокомплексів, якими були охоплені всі природні зони й гірські регіони України, а також на критичному аналізі матеріалів Червоної книги України (1994, 2009) і деяких фундаментальних робіт з вивчення ентомофауни (Ключко, 1963; Ключко, Плющ, Шешурак, 2001; Різун, 2003, та ін.).
Одним з істотних методологічних недоліків Червоної книги України є те, що охоронні категорії стосовно безхребетних позбавлені чіткого логічного змісту. Згідно із Статтею 13 Закону «Про Червону книгу України» (2002), залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тварин і рослин, що заносяться до Червоної книги України, вони поділені на такі категорії:
зниклі – види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих і можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;
зниклі в природі – види, які зникли в природі, але збереглися в спеціально створених умовах;
зникаючі – види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їхніх популяцій;
вразливі – види, які в найближчому майбутньому можуть бути зараховані до категорії тих, що зникають, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їхніх популяцій;
рідкісні – види, популяції яких невеликі і тепер не належать до категорій тих, що зникають або вразливих, хоча їм загрожує небезпека;
неоцінені – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорій тих, що зникають, вразливих чи рідкісних, але ще не зараховані до однієї з них;
недостатньо відомі – види, які не можна зарахувати до жодної із зазначених категорій через відсутність повної та достовірної інформації.
Отже, якщо із зниклими видами все зрозуміло, то визначення категорії «зникаючі види» сформульоване некоректно, оскільки в його основу покладено не факт зменшення ареалу й кількості популяцій виду, а дія якихось гіпотетичних факторів, що негативно впливають на стан популяцій. З погляду здорового глузду, власне ретроспективно зафіксоване загрозливе зменшення чисельності виду мало б бути підставою до занесення його в Червону книгу і, відповідно, для докладного вивчення екологічних факторів, що негативно впливають на стан популяцій цього виду й вироблення практичних рекомендацій щодо його збереження.
Визначення наступних категорій базуються на зіставленні із попередньою. Так, у визначенні категорії «вразливий вид» фігурують та сама невідома «дія факторів» і нечітке формулювання «в найближчому майбутньому». Насправді, поняття вразливості виду має два аспекти – ситуативний і конститутивний. Ситуативна вразливість популяцій виду в межах певної території визначається насамперед їх розташуванням відносно основної частини ареалу (і відповідно умов екологічного оптимуму існування виду), характером поширення у межах потенційного ареалу на досліджуваній території й тенденціями змін чисельності, зокрема кількості локальних популяцій. Конститутивна вразливість визначається особливостями біології та життєвого циклу виду, зокрема рівнем його трофічної спеціалізації і доступністю трофічної бази, тривалістю онтогенезу, здатністю до міграцій, а також характером поширення і ступенем вразливості (актуальної і потенційної трансформованості) природних екосистем, які є біотопами цього виду. Ступінь екологічної вразливості виду в обох цих аспектах можна відносно легко оцінити за допомогою формалізованих бальних показників (Канарський, 2009).
Згідно з визначенням категорії, рідкісні – це види, популяції яких невеликі. Зовсім незрозуміло, відносно якої величини невеликі ці популяції і за якими критеріями визначається прийнятний розмір популяції? Насправді, як видно зі сторінок Червоної книги, до рідкісних зараховані види, які мають обмежене поширення на території України (в т. ч. ендеміки окремих регіонів), а також ті, які просто рідко трапляються в природі. І якщо щодо першої категорії (вузько-ареальні, ендемічні та види, що перебувають на межі ареалу) характеристика «рідкісний» більш-менш правомірна (якщо не брати до уваги факт, що у своїх оселищах такі види можуть бути й багаточисельними), то загальна частота трапляння виду не може бути критерієм його рідкісності. Для цього є як об’єктивні, так й суб’єктивні причини. До перших слід зарахувати характер поширення, в силу якого популяції можуть бути локалізованими в певних оселищах і на обмеженій території, або ж навпаки, складатися з мігруючих особин. Саме тому формулювання «вид трапляється поодинокими особинами», яке часто фігурує в статтях Червоної книги, позбавлене сенсу. Суб’єктивних причин низької частоти трапляння видів може бути декілька:
1) низька візуальна помітність у природі (малі розміри, неяскраве забарвлення), а також відсутність чітких ідентифікаційних ознак, що є суттєвою перешкодою для виявлення й визначення виду для неспеціаліста;
2) криптичний спосіб життя, зокрема виключно нічна активність багатьох видів, утримання особин виду у важкодоступних місцях (крони дерев, грунт, деревина, дно водойм тощо), дуже короткий період сезонної активності імагінальної фази, в тому числі й такий, що припадає на «камеральний» сезон (рання весна, осінь);
3) недостатня ефективність стандартних методик виявлення і збору: наприклад, багато видів турунів (Coleoptera, Carabidae) не потрапляють у грунтові пастки Барбера; так само є багато видів лускокрилих (Lepidoptera) з нічною активністю, які не потрапляють у світлопастки, оскільки їх не приваблює світло. Тим часом обидві методики є загальноприйнятими й базовими під час досліджень зазначених груп комах;
4) незначна кількість фахівців-ентомологів, унаслідок чого відсутні, неповні або територіально обмежені фахові дослідження багатьох таксономічних груп комах, у той час як деякі «комерційні» групи, які мають велику привабливість як об’єкт колекціонування (зокрема низка великих таксонів Coleoptera, Lepidoptera), досліджені набагато краще. Це створює суб’єктивну диспропорцію в представленості окремих таксонів (насамперед рядів) комах на сторінках Червоної книги, і яку автори цього документа намагаються подолати штучно, щоправда, з сумнівним результатом.
Загалом можна зробити висновок, що об’єктивно рідкісних (тобто абсолютно малочисельних) видів комах у природі не існує, і поняття рідкісності виду може бути використане лише стосовно певної території, де він має обмежене або локальне поширення, або де спорадично трапляються мігруючі особини. Будь-яка життєздатна популяція безхребетних повинна апріорно мати мінімальну чисельність, вищу від критичної, яка оцінюється в 104 – 105 особин (Яблоков, Остроумов, 1983, та ін.), тому загальними критеріями рідкісності виду можуть бути площа ареалу і кількість локальних популяцій у його межах, але аж ніяк не абсолютна чисельність популяції. З цих самих міркувань твердження про те, що аматорське колекціонування може становити більш-менш істотну загрозу для популяції якогось виду комах (принаймні в умовах України) є абсурдом, особливо зважаючи на те, що рівень смертності популяції від опосередкованих природних і антропогенних впливів (зокрема трансформації біотопів, пожеж, випадкового знищення біля джерел світла тощо) є незрівнянно вищим.
Категорії «неоцінений» і «недостатньо відомий вид» є взагалі зайвими, оскільки, з одного боку, до них можна зарахувати абсолютну більшість видів комах (Вервес та ін.., 1999), а з іншого – якщо немає даних про стан популяцій і відсутня достовірна інформація, то на якій підставі заносити вид до Червоної книги? Насправді, як видно з відповідних статей ЧКУ, це здебільшого власне й робилося на підставі поодиноких знахідок, тобто низької частоти трапляння (див. вище).
Таким чином, для раритетних видів комах, які є претендентами до занесення в ЧКУ, прийнятними можуть бути лише 3 категорії:
зникаючий – вид, який протягом певного тривалого періоду (від 20 до 100 років) зник з усіх або більшості попередньо відомих оселищ, і має подальший тренд до зменшення ареалу й кількості локальних популяцій. До цієї категорії слід зарахувати й «зниклі» види, оскільки поки-що не маємо прецедентів достовірно доведеного зникнення якого-небудь виду комах з території України;
вразливий – вид, який в силу екологічних та біогеографічних особливостей характеризується високим ступенем ситуативної та конститутивної вразливості на території України і для якого існує загроза зникнення у разі змін екологічної ситуації в його ареалі. Загалом, рівень екологічної вразливості виду тісно корелює із рівнем його еколого-біогеографічної спеціалізації (Канарський, 2005);
рідкісний – вид, який має дуже обмежений ареал на території України або дуже локально поширений на відносно великій площі. До категорії рідкісних видів у цьому трактуванні насамперед потрапляють ендеміки і види, чиє поширення в Україні обмежене окремими гірськими районами Карпат і Криму, а в ширшому сенсі й ті, ареали яких співрозмірні з геоботанічним округом.
Оскільки наведені категорії є різноплановими за суттю і критеріями, один і той самий вид може бути віднесений до більш ніж однієї категорії. Водночас, кожна категорія передбачає певну типову стратегію збереження видів, на підставі якої повинні розроблятися конкретні практичні заходи з охорони.
Наведене вище стосується категорій охоронного статусу, тобто класифікації й впорядкування вже наявного списку раритетних видів комах, які потребують охорони. Проте, не менша, а може й більша проблема полягає у адекватному первинному відборі видів – кандидатів до внесення в Червону книгу. Немає жодного сумніву, що реальна кількість зникаючих, вразливих і рідкісних видів комах у нашій фауні на порядки перевищує обсяг будь-якої Червоної книги. Виходячи з цього, ми поділяємо думку окремих авторів, котрі розглядали вказану проблему (Котенко, 2005; Кулак, 2002), щодо загальних критеріїв відбору видів безхребетних тварин до Червоної книги. Це насамперед повинні бути:
А. Зникаючі й рідкісні види з високим ступенем екологічної вразливості;
Б. Види, які можуть бути індикаторами унікальних та еталонних природних екосистем і свідчити про ступінь збереженості чи деградації відповідних угруповань;
В. Досить великі види, які мають чітко виражені ознаки, що дозволяє достовірно визначити їх фахівцям та натуралістам-аматорам, котрі не мають спеціальної підготовки (це, зокрема, важливо для експрес-оцінки територій).
На жаль, у новому виданні Червоної книги України, як і в попередньому, види, що відповідають цим критеріям, перебувають у меншості.
Важливою умовою забезпечення адекватної охорони різноманіття ентомофауни є моніторинг стану популяцій раритетних видів, що неможливе за відсутності регулярного надходження достовірної інформації. Отримання такої інформації можна забезпечити за рахунок легалізації та популяризації аматорського колекціонування (наприклад, серед школярів і студентів). На сьогодні ж маємо заборону на утримання приватних колекцій і штрафи за відловлення поодиноких особин «червонокнижних» видів комах, які взагалі- то мали б бути встановлені за знищення біотопів таких видів і з перерахунком на їх площу.
У підсумку зазначимо, що стратегічною метою правової охорони раритетних видів ентомофауни повинна бути не індивідуальна охорона на рівні особин і окремих популяцій поза екосистемним контекстом (що нереально), а обґрунтування і забезпечення охоронного статусу для територій із високим ступенем біорізноманітності, забезпечення комплексної охорони цінних у цьому плані природних екосистем (зокрема, умовно-корінних лісів, цілинних степів, лук, боліт тощо) на підставі наявності індикаторних, екологічно вразливих видів комах, а в перспективі – розширення юридичних можливостей для надання охоронного статусу таким територіям і екосистемам.
, , До принципів добору безхребетних тварин у Червону книгу України // Заповідна справа в Україні. – Т.5, Вип.2. – 1999. – С.48-58.
Хороекологічний індекс угруповання денних лускокрилих (Lepidoptera: Diurna) і його біоіндикаційне значення // Известия Харьковского энтомологического общества. Т.12. – Вып.1-2. – Харьков, 2005. – С.208-214.
Критерії оцінки охоронного статусу рідкісних і зникаючих видів комах // Биоразнообразие и роль животных в экосистемах: Материалы V Международной научной конференции. – Днепропетровск: Лира, 2009. – С. 203-205.
Екосистемологічні аспекти проблеми охорони рідкісних і зникаючих видів комах // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. Матеріали 9-ї наукової конференції молодих учених (Львів, 1-2 жовтня 2009 р.). – Львів, 2009. – С.37-45.
Совки западнях областей Украины. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1963. – 175 с.
, , Аннотированный каталог совок (Lepidoptera, Noctuidae) фауны Украины. – К.: ИЗ НАН Украины, 2001. – 884 с.
Насекомые (Insecta) в Красной книге Украины // Рідкісні та зникаючі види комах і концепції Червоної книги України: Зб. наук. праць. – Київ, 2005. – С. 63-68.
Красная книга СССР. Редкие и находящиеся под угрозой исчезновения виды животных и растений. – Т. 1. – М.: Лесная промышленность, 1984. – 460 с.
Красная книга УССР. – К.: Наук. думка, 1980. – 497 с.
Стратегия сохранения видового разнообразия насекомых. Часть 1: Оценка необходимости охраны редких видов насекомых. Часть 2: Методика выделения видов для Красной книги / Красная книга Республики Беларусь: состояние, проблемы, перспективы. Матер. республ. науч. конфер. 12-13 дек. 2002 г. – Витебск: Изд-во УО «ВГУ им. », 2002. – С.137-140.
Різун В. Б. Туруни Українських Карпат. – Львів, 2003. – 210 с.
Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. – Київ: Глобалконсалтинг, 2009. – 600 с.
Червона книга України. Тваринний світ. – Київ: Українська енциклопедія, 1994. – 464 с.
, Охрана живой природы: проблемы и перспективы. – М.: Лесная промышленность, 1983. – 269 с.
