Лекція 4 (5-6) (стр. 5 )

До основних організаційних причин електротравм належать:

- відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;

- недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;

- відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;

- недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;

- недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;

- неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.

До основних організаційно-соціальних причин електротравм належать:

-  змушене виконання не за спеціальністю електронебезпеч-них робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками;

-  залучення працівників до понадурочних робіт;

-  порушення виробничої дисципліни;

-  залучення до роботи осіб віком до 18 років.

Ці причини можна згрупувати за наступними чинниками:

- дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою, або до ізольованих за фактично пошкодженої ізоляції — 55%;

- дотик до неструмовідних частин електроустановок або до електрично зв'язаних з ними металоконструкцій, які опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції — 23%;

- поява напруги на відключених струмоведучих частинах, на яких працюють люди, внаслі­док помилково ввімкнених електричних установок;

- відсутність надійних захисних пристроїв.

- дія напруги кроку — 2,5%;

- ураження за виникнення електричної дуги — 1,2%;

- інші причини — менше 20%.

Заходи першої допомоги під час ураження електричним струмом

Заходи першої допомоги поділяють умовно на два етапи:

1 етап. Звільняють потерпілих від дії електричного струму будь-яким способом: вимикають електричну установку, перерубують проводи, відтягують за сухий одяг, підставляють дошку, >1000 В – використовують боти, рукавиці, ізольовані штанги, кліщі, закорочують лінії електричних передач. Визначають, в якому стані знаходиться людина.

2 етап. Потерпілим надають долікарську допомогу, роблять штучне дихання.

Згідно ПБЕ і ПТЕ – три методи надання штучного дихання:

- Метод Шеффера – допомогу надає одна людина. Потерпілого кладуть на живіт – натискають на спину в місці знаходження легенів – при цьому 900-1100 мл повітря надходить в легені потерпілого (голова повернута набік).

- Метод Сильвестра – допомогу надають дві людини. Потерпілого кладуть на спину, під шию підкладають валик і слідкують, щоб не провалювався язик. Перший робить махи руками, а другий натискає на грудну клітку. Цей метод малоефективний. Потерпілому надходить 500-600 мл повітря.

- Метод „рот в рот” або „рот в ніс” найкраще проводити через марлю, бинт. Під час проведення штучного дихання потерпілий знаходиться на спині. Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність проводять закритий масаж серця – після кожного вдування роблять п’ять поштовхів на грудну клітку.

Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи (ізоляція, огородження, мала напруга, сигналізація)

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується конструкцією електроустановок; технічними способами та засобами захисту; організаційними та технічними заходами

Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:

- система технічних засобів і заходів;

- система електрозахисних засобів;

- система організаційно-технічних заходів і засобів.

Система технічних засобів /'заходів електробезпеки

Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки поділяються на дві групи:

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок.

Основні технічні засоби і заходи забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок включають:

- ізоляцію струмовідних частин;

- недоступність струмовідних частин;

- блоківки безпеки;

- засоби орієнтації в електроустановках;

- виконання електроустановок, ізольованих від землі;

- захисне розділення електричних мереж;

- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;

- вирівнювання потенціалів.

- використання малих напруг

Використання малих напруг. Під час роботи з переносними електроінструментами, а також з ручною переносною лампою при пошкодженні ізоляції та появі напруги на корпусі підвищується небезпека ураження струмом. У таких випадках застосовуються малі напруги не вище 42 В. При таких напругах, струм котрий протікає через тіло людини є безпечним. Під час роботи в особливо небезпечних приміщеннях для живлення переносних електричних світильників необхідно використовувати напруги не вище 12 В.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою для переносних електричних приймачів рекомендують номінальну напругу U = 36 В. Електричний опір людини при цій напрузі можна прийняти 2 кОм і струм, який протікає через тіло людини (у разі дотику до двох виводів або фаз), може бути Iл = 36/2 = 18 мА. Такий струм є невідпускаючим. Отже, двохфазний дотик при U = 36 є небезпечним.

Джерелами малих напруг можуть бути: батарея гальванічних елементів; акумулятори, випрямляюча установка; перетворювач частоти, трансформатор (знижувальний).

Ізоляція струмопровідних частин. Ізоляція струмопровідних частин буває одинарна або подвійна.

Забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від ураження електричним струмом. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

При розробці електроустановок опір ізоляції приймається в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів. З метою забезпечення працездатності електроустановок і безпечної їх експлуатації проводиться контроль стану ізоляції, який характеризується електричною міцністю ізоляції, її електричним опором і діелектричними втратами. В установках, напругою більше 1000 В, проводять всі види випробування ізоляції, а при напрузі до 1000 В — контролюється тільки електричний опір і електрична міцність.

З часом ізоляція втрачає свої захисні діелектричні властивості, тому необхідно проводити її періодичний контроль один раз у два роки. Виділяють приймально-здавальні випробування, післяремонтні (реконструкція і капітальний ремонт) і міжремонтні в терміни, встановлені чинними нормативами залежно від типу електроустановки і умов її експлуатації. Так, опір переносних світильників, що живляться від електромережі, електрифікованого ручного інструменту, контролюється кожні 6 місяців, зварювального обладнання - кожні 12 місяців. При цьому опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм, а для електрофікованого інструменту - 1 МОм.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмоведучих частин. Розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті або в недоступному місці забезпечує безпеку без огороджень та блокувань.

Висота підвішування проводів повітряних ліній електричної передачі залежить від напруги та місця проходження лінії.

При напрузі Uф < 1000 В висота підвішування проводів повітряних ліній електропередач повинна бути не менше 6 м.

Огородження струмопровідних частин. Огородження струмопровідних частин бувають суцільні та сітчасті:

- постійні або стаціонарні, які передбачають конструктивні особливості електричного обладнання;

- тимчасові, переносні.

Для напруг U < 1000 В – огороджують тільки оголені струмопровідні частини.

Для напруг U > 1000 В – огороджують оголені і ізольовані струмоведучі частини.

Основними заходами забезпечення недоступності струмовідних частин є застосування захисних огороджень, закритих комутаційних апаратів (пакетних вимикачів, комплектних пускових пристроїв, дистанційних електромагнітних приладів управління споживачами електроенергії тощо), розміщення неізольованих струмовідних частин на недосяжній для ненавмисного доторкання до них інструментом висоті, різного роду пристосуваннями тощо, обмеження доступу сторонніх осіб в електротехнічні приміщення.

Сітчасті огорожі мають двері, які закриваються на замок.

Огородження обладнують кришками або дверима, що закриваються на замок або блокуються.

Блокування – це комплекс автоматичних пристроїв, за допомогою яких запобігають неправильним або небезпечним діям людини. Призначення блоківок безпеки: унеможливити доступ до неізольованих струмовідних частин без попереднього зняття з них напруги, попередити помилкові оперативні та керуючі дії персоналу при експлуатації електроустановок, не допустити порушення рівня електробезпеки та вибухозахисту електрообладнання без попереднього відключення його від джерела живлення

Основними видами блоківок безпеки є механічні, електричні і електромагнітні.

Механічні блоківки безпеки виконуються, переважно, у вигляді механічних конструкцій (стопори, замки, пружинно-стержневі і гвинтові конструкції тощо), які не дозволяють знімати захисні огородження електроустановок, відкривати комутаційні апарати без попереднього зняття з них напруги.