МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
навчально-науковий інститут права та психології
кафедра психології та педагогіки
ОСНОВИ ПСИХОТЕРАПІЇ
Програма
навчальної дисципліни
для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр»
за напрямом підготовки 6.030102 «Психологія»
галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»
(шифр за ОПП ПП 1.3.9.)
Київ
2014 рік
РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Національною академією внутрішніх справ
РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: Романенко Оксана Вікторівна, професор кафедри психології та педагогіки Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ, доктор психологічних наук, старший науковий співробітник
Обговорено та схвалено Вченою радою НАВС
___.___.2014 року, протокол № ___
Вступ
Програму вивчення навчальної дисципліни «Основи психотерапії» розроблено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки «Бакалавр» напряму підготовки 6.030102 «Психологія».
Предметом вивчення навчальної дисципліни є основні підходи світової психотерапії.
Міждисциплінарні зв’язки: спецпрактикум з психотерапії, соціально-психологічний тренінг, основи психологічного консультування
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Основні поняття психотерапії – 36 годин;
2. Класичний психоаналіз – 36 годин;
3. Психодинамічний підхід – 36 годин;
4. Когнітивно-поведінкова психотерапія – 36 годин;
5. Гуманістичний підхід у психотерапії – 36 годин;
6. Інтегративний підхід у психотерапії – 36 годин.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Основи психотерапії» ознайомлення студентів з основними підходами світової психотерапії, стратегіями та тактиками психотерапевтичного впливу.
1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни є такі:
- ознайомити студентів з основними поняттями психотерапії;
- сформувати уявлення про специфіку різних психотерапевтичних підходів;
- сформувати у студентів навички надання психотерапевтичної допомоги.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати:
– передумови виникнення психотерапії;
– змістові характеристики основних підходів у психотерапії;
– загальні фактори психотерапевтичної дії;
– основні психотерапевтичні методи;
– стан розвитку центральних проблем сучасної психотерапії;
– шляхи створення інтегративних напрямків у психотерапії;
– мету та основні завдання психотерапевта, шляхи його професійного зростання.
вміти:
– застосовувати набуті знання на практиці;
– самостійно аналізувати літературу з психотерапії та консультування;
– визначати сутність психологічних явищ, які потребують психологічної допомоги, в процесі діяльності;
– зіставляти різноманітні психотерапевтичні підходи до досліджуваних проблем;
–застосовувати основні психотерапевтичні методи;
– управляти професійним саморозвитком.
На вивчення навчальної дисципліни «Основи психотерапії» заплановано 6 кредитів ECTS / 4 змістових модулі / 216 годин.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Основні поняття психотерапії.
Тема 1. Загальні питання психотерапії, її цілі та методи
Основні підходи у світовій психотерапії. Загальні методи психотерапевтичного впливу. Психотерапевт як професія. Фактори психотерапевтичної дії: універсальність; акцептація; альтруїзм; катарсис; самоексплорація; зворотний зв'язок; інсайт; корективний емоційний досвід; перевірка нової поведінки та навчання новим способам поведінки; надання інформації.
Тема 2. Основи групової психотерапії
Поняття групової динаміки. Цілі психотерапевтичної групи. Норми групи. Ролі в групи. Групова згуртованість. Групова напруга. Актуалізація попереднього досвіду (проекція). Створення підгруп. Стадії розвитку групи (орієнтація та залежність; конфлікти і протест; розвиток згуртованості). Ролі групового психотерапевта: лідера; аналітика; коментатора; експерта; аутентичної особистості. Орієнтація групового сеансу: біографічна орієнтація; тематична орієнтація; інтеракційна орієнтація.
Змістовий модуль 2. Класичний психоаналіз
Тема 3. Концепція психоаналізу З. Фрейда
Передумови виникнення психоаналізу. Теорія особистості. Уявлення про психічну енергію та її розподіл. Катексис. Стадії психосексуального розвитку. Захисні психологічні механізми: витіснення; регресія; заперечення; реактивне утворення; проекція; заміщення; ізоляція; раціоналізація; інтелектуалізація.
Тема 4. Основні технічні процедури психоаналізу
Технічні процедури. Продукування матеріалу (вільна асоціація; перенос; опір). Аналіз матеріалу клієнта (аналіз опору, аналіз переносу; аналіз сновидінь). Робочий альянс.
Змістовий модуль 3. Психодинамічний підхід.
Тема 5. Постфрейдисти та подальший розвиток психотерапії
Аналітична психологія К. Юнга. Структура психіки: свідомість, особисте несвідоме, колективне несвідоме. Архетипи як складові елементи колективного несвідомого. Структура особистості. Основні положення аналітичної психотерапії. Концепція індивідуальної психології А. Адлера. Комплекс неповносправності. Когнітивна організація та індивідуальний стиль життя. Основні цілі психотерапевтичного процесу: відношення, аналіз, інтерпретація, переорієнтація. Техніки індивідуальної психотерапії. Трансактний аналіз Е. Берна. Головні цілі психотерапії. Модель его-станів. Види та правила комунікацій. Ігри та життєві сценарії. Цілі змін в трансактному аналізі. Основні психотерапевтичні техніки.
Тема 6. Патогенетична психотерапія
Психологія відношень. Основні компоненти структури особистості. Концепція неврозу. Типи невротичних конфліктів (неврастенічний; істеричний; обсессивно-психастенічний; мішаний). Критерії відмежування неврозу. Концепція психотерапії. Завдання та методи індивідуальної психотерапії. Групова форма патогенетичної психотерапії: теоретичні основи; цілі та завдання; механізми психотерапевтичного впливу; методика.
Змістовий модуль 4. Когнітивно-поведінкова психотерапія.
Тема 7. Поведінкова психотерапія
Передумови виникнення поведінкової психотерапії. Види научіння: класичне обумовлення; інструментальне (оперантне) обумовлення; соціальне научіння. Основні положення поведінкової психотерапії. Ідентифікація та оцінка проблеми. Технічні процедури: систематична десенситизація; методи, основані на затуханні; моделювання; тренінг самовпевненої поведінки та соціальних умінь; позитивне підкріплення; покарання; процедури самоконтролю; когнітивне реструктурування. Застосування поведінкової терапії. Тактика поведінкової терапії.
Тема 8. Когнітивна психотерапія
Основні положення когнітивної психотерапії. Когнітивні моделі розладів: депресії; манії; фобії; параноїдних станів; обсессій та компульсій. Види когнітивних викривлень: персоналізація; дихотомічне мислення; вибіркова абстракція; довільні умовиводи; надузагальнення; перебільшення. Цілі та основні стратегії когнітивної психотерапії (емпіризм співробітництва; сократівський діалог; спрямоване відкриття). Когнітивні техніки (ідентифікація автоматичних думок; корекція автоматичних думок; декатастрофізація; реатрибуція; переформулювання; децентралізація; ідентифікація та корекція дисфункціональних переконань). Поведінкові техніки (домашнє завдання; перевірка гіпотези;репетиція поведінки та рольова гра; техніка відволікання; завдання з поступовим ускладненням; експозиційна психотерапія; планування діяльності). Застосування когнітивної психотерапії.
Тема 9. Раціонально-емотивна психотерапія
Філософські витоки раціонально-емотивної психотерапії. Основні поняття раціонально-емотивної психотерапії. Види когніцій. Види ірраціональних установок. Цілі РЕТ (виявлення ірраціональних установок; вплив на когнітивному рівні; вплив на поведінковому рівні). Основні якості самоактуалізованої особистості: особистий інтерес, соціальний інтерес, самоуправління, толерантність, гнучкість, прийняття невпевненості, творчий потенціал, само прийняття, відсутність утопізму, відповідальність. Форми застосування РЕТ: індивідуальна психотерапія; групова психотерапія; подружня та сімейна психотерапія.
Змістовий модуль 5. Гуманістичний підхід у психотерапії.
Тема 10. Клієнт-центрована терапія К. Роджерса
Передумови виникнення гуманістичного напрямку у психотерапії. „Тріада Роджерса”: безумовне позитивне ставлення, емпатія, конгруентність. Відображення як психотерапевтична техніка. Вітчизняна діалогова психотерапія.
Тема 11. Гештальт-терапія
Передумови виникнення гештальт-терапії. Основні теоретичні положення. Концепція порушень. Концепція терапії. Технічні процедури гештальт-терапії. Принципи та ігри гештальт-терапії. Форми застосування гештальт-терапії (центрований на клієнті варіант; центрований на групі варіант; „майстерня”).
Змістовий модуль 6. Інтегративний підхід у психотерапії.
Тема 12. Інтегративна модель психотерапії
Передумови виникнення інтегративних моделей психотерапії: взаємозалежність аспектів особистісного функціонування (когнітивний, емоціональний, поведінковий); впровадження в практику групової психотерапії; наявність загальних факторів психотерапії. Проблеми розвитку західної та вітчизняної психотерапії. Інтеграція клієнт-центрованої терапії. Інтеграція гештальт-терапії. Інтеграція когнітивно-поведінкової психотерапії. Можливості оцінки ефективності психотерапії. Аналіз спеціальних досліджень ефективності психотерапії.
Тема 13. Методи аутогенної релаксації
Клінічне застосування релаксаційних методів. Методи нервово-м’язової релаксації Е. Джекобсона. Техніка проведення прогресивної м’язової релаксації. Ступені аутогенного тренування за І. Шульцем. Аутогенна регуляція емоційних станів за Г. С. Бєляєвим, іним, І. А.Копиловою. Метод біологічного зворотного зв’язку та його типи: електроміографічний, температурний, шкірно-гальванічний, електроенцефалографічний. Інші методи релаксації та саморегуляції (йога; шавасана; трансцендентальна медитація; дзен-буддизм).
3. Рекомендована література
Основна (базова) література
Підручники, посібники:
1. Александров : учебное пособие. – СПб.: Питер, 2004.
2. Бондаренко помощь: теория и практика. – К., 2007.
3.Макаров нового века. – М., 2012.
4. Малкина-Пых практического психолога. – М., 2005.
5. Методы современной психотерапии: Учебное пособие / Составители , . — М.: Независимая фирма “Класс”, 2012.
6. Носачев в психотерапию. – Самара, 1997.
7. Психотерапия: учебник (2-е изд.) / Под ред. . – СПб.: Питер, 2002.
8. Соколов в психоанализ. – СПб., 1999.
Монографії, збірники, статті:
9. Практика и теория индивидуальной психологии. – М., 1995.
10. , , Копылова саморегуляция. – Л., 1997.
11. Игры, в которые играют люди. – Л., 1992.
12. Гештальт-терапия контакта. – СПб., 2001.
13. Исурина методы психотерапии и психокоррекции // Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л., 1983.
14. , Мурзенко психотерапия при неврозах // Актуальные вопросы медицинской психологии. – Л., 1994.
15. Левчук із: Історія, теорія, мистецтво практики. – К., 2002. – шифр Ю9П863.
16. О психологии человека в переходный период. – Киев: Науковий світ, 2007.
17. І. Проблема використання вітчизняних психотехнік у консультативній та психотерапевтичній роботі // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2013. – № 2. – С. 57-63.
18. Мясищев личности в психологии и медицине // Актуальные вопросы медицинской психологии. – Л., 1974.
19. , Грановская защита у детей. – СПб., 2000.
20. Основи практичної психології / Під ред. – К., 2007.
21. Опыты психологии самопознания. – М., 1993.
22. Підлипна Л. З. Інноваційні технології в роботі практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2013. – № 5. – С. 56-60.
23. О групповой психотерапии. – М., 1993.
24. Групповая психотерапия. – М., 1990.
25. Федоров -поведенческая психотерапия. – СПб.: Питер, 2002.
26. Фейдимен Дж., Личность и личностный рост. – М., 2012.
27. Психология бессознательного (сборник произведений). – М., 1989.
28. Хайгл- Базисное руководство по психотерапии. – СПб.: „Восточно-Европейский Институт Психоанализа” совместно с издательством „Речь”, 2012.
Додаткова (допоміжна) література
29. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. – М., 1993.
30. Эверли Дж., Стресс: природа и лечение. – М., 2007.
31. Энрайт Дж. Гештальт, ведущий к просветлению. – СПб., 1994.
32. Юнг и символ.– М.: Ренессанс, 1991.
33. Теория и практика групповой психотерапии. – СПб., 2000.
Інформаційні ресурси
1. http: //psyfactor. org/lybr10htm
2. http: ///index. html
4. Форма підсумкового контролю успішності навчання – екзамен.
5. Засоби діагностики успішності навчання
Перевірка глибини засвоєння знань, рівня сформованості навичок та умінь студентів відбувається у формі поточного, проміжного та підсумкового видів контролю.
Поточний контроль здійснюється на кожному занятті в межах змістового модулю, має навчальний характер, може проводиться в формі опитування, виконання практичних та тестових завдань.
Проміжний контроль здійснюється з метою перевірки рівня засвоєння теоретичного і практичного матеріалу змістових модулів та передбачає виконання студентами завдань для модульного контролю.
Підсумковий контроль проводиться у формі екзамену після закінчення вивчення навчальної дисципліни.
