Концепція
запровадження суду присяжних-арбітрів
для вирішення комерційних спорів
1. Проблема, на вирішення якої спрямована Концепція
1.1. За даними соціологічних досліджень, українські суди мають найнижчий рівень довіри порівняно з іншими державними інституціями. Майже 80 % представників бізнесу висловлюють невдоволення ситуацією у судовій системі. Серед усіх державних органів найменш ефективними інвестори назвали судові органи. Поступ у сфері реформування правосуддя для бізнесу поки що непомітний.
1.2. Господарські суди внаслідок невеликої завантаженості демонструють досить швидке, порівняно з іншими судами, вирішення спорів. Однак бізнес-середовище, особливо, у спорах на великі суми, не довіряє чесності ухвалених рішень. На відміну від багатьох європейських країн вирішення комерційних спорів в Україні здійснюють судді, до яких ставляться такі ж вимоги, як і до суддів інших судів.
1.3. Поширеними є уявлення про корумпованість суддів господарських судів внаслідок особливої категорії спорів – на великі суми грошей, історичних традицій, низького рівня заробітної плати, можливостей впливу на суддів з боку політичних органів, тісно зрощених з великими бізнесовими утвореннями.
1.4. Недовіра до судів, поширеність корупції, відсутність послідовної практики перешкоджає покращенню інвестиційного клімату. Судова реформа загалом не може дати швидких результатів, оскільки процедури оцінювання суддів і залучення нових суддів займуть не менше 3-5 років. Тому щоб посилити привабливість України для ведення бізнесу, потрібні рішення, які з урахуванням досвіду розвинутих європейських країн можуть дати ефективний і швидкий результат.
1.5. Слабка розвиненість недержавного арбітражу (третейських судів) в Україні, який є поширеним механізмом вирішення комерційних спорів у світі, не дозволяє відмовитись від державного судочинства. Міжнародний арбітраж, який є чи не єдиним юрисдикційним механізмом, рівень довіри до якого високий, охоплює лише незначну частину комерційних спорів – з «іноземним елементом».
2. Варіант вирішення проблеми
2.1. Можливим варіантом швидкого вирішення зазначеної проблеми є перебудова господарського судочинства відповідно до європейських моделей із застосуванням принципово іншого підходу до формування складу суду та осіб, залучених до здійснення правосуддя.
Для розгляду комерційних спорів в Україні в системі господарських судів доцільно передбачити можливість створення за ініціативою сторони спору суду присяжних, до якого залучати як присяжних-арбітрів - висококваліфікованих і авторитетних правників, у тому числі іноземних.
Конституція України передбачає таку організаційну форму здійснення правосуддя як суд присяжних і дає можливість врегулювати її використання на рівні закону.
2.2. Cклад суду для вирішення комерційних спорів, що повністю чи частково складається з осіб, делегованих бізнесом, є поширеним у країнах Європи. Так, у Франції всі судді першої інстанції є делегованими бізнесом, в Німеччині склади судів складаються з державного судді та двох комерційних суддів, обраних бізнес-спільнотою.
Останні десятиріччя в Європі спостерігається посилення юрисдикції державних судів в комерційній сфері внаслідок зростанням довіри до цих судів з боку бізнесу, обумовленого відсутністю корупції, високим професійним рівнем, та низькою вартістю державного правосуддя порівняно з недержавним арбітражем.
3. Опис механізму
3.1. Суди і категорії справ
3.1.1. Суд присяжних-арбітрів, який сформований сторонами з осіб, список яких затверджений представниками бізнесу, доцільно застосовувати в значних комерційних спорах, де зростання вартості розгляду справи адекватне суті спору (наприклад, якщо сума спору становить понад 1 тис. мінімальних заробітних плат). Категорії таких спорів мають бути чітко визначені процесуальним законом.
3.1.2. Розгляд судом присяжних-арбітрів має відбуватися лише за клопотанням сторони такого спору. У разі, якщо жодна із сторін не проявить таку ініціативу, справа розглядається судом за звичайною процедурою.
3.1.3. Запроваджувати розгляд комерційних справ судом присяжних-арбітрів слід після розгляду справи в суді першої інстанції. Розгляд справ судом присяжних-арбітрів найкраще здійснювати в суді найвищого рівня (Вищому господарському суді або Верховному Суді).
Також можна передбачити можливість перегляду судом присяжних-арбітрів рішень апеляційних судів, ухвалених в апеляційній інстанції, якщо сторони раніше не скористалися правом на апеляційний перегляд судом присяжних-арбітрів.
3.1.4. Оскільки суд присяжних-арбітрів буде переглядати лише справи на великі суми, яких у загальному масиві судових справ не так багато, то доцільно здійснювати такий перегляд лише один раз. Немає сенсу розглядати справу присяжними-арбітрами у декількох інстанціях – це ускладнить процес вирішення спору та розтягне строки.
За наявності можливості наступного неупередженого перегляду рішення судом присяжних-арбітрів нівелюються корупційні ризики під час вирішення справ у суді попередньої інстанції.
3.1.5. Практика свідчить, що всі значні комерційні спори зазвичай доходять до рівня Вищого господарського суду або навіть Верховного Суду. Отже, можливість потрапляння справи на вирішення суду найвищого рівня, минаючи середню ланку (апеляційні суди), зменшить тривалість розгляду справи.
3.2. Статус присяжних-арбітрів
3.2.1. Вимоги до присяжних для розгляду комерційних справ (присяжних-арбітрів), порядок формування їх списків та призначення для розгляду конкретних справ мають відрізнятися від тих, що встановлені для розгляду кримінальних справ.
3.2.2. Списки присяжних-арбітрів мають формувати організації, покликані виражати інтереси бізнесу. У європейських країнах зазвичай це роблять торгові палати. В України такі списки можуть ефективно формувати Торгово-промислова палата та бізнес-омбудсмен. Ці організації здатні забезпечити якісний відбір та нести репутаційну відповідальність за якість роботи присяжних-арбітрів.
3.2.3. До таких списків доцільно включати авторитетних правників з бездоганною репутацією. Також доцільно надати можливість бути присяжними-арбітрами іноземним правникам, що дасть можливість залучити іноземних арбітрів, які ефективно працюють в міжнародних арбітражних інституціях та користуються довірою іноземних інвесторів.
3.2.4. Гонорар кожному присяжному-арбітру може становити 1% від суми спору. У значних комерційних спорах, які зможуть розглядатися судом присяжних-арбітрів, це має стати достатньою мотивацією до участі у розгляді таких справ авторитетних доброчесних правників, і водночас не переобтяжувати судовими витратами сторони. Також потрібно передбачити, що у разі залучення як присяжного іноземця, який не володіє державною мовою, витрати на переклад та відрядження забезпечує сторона, яка обрала такого присяжного. Витрати на гонорар присяжним та інші витрати розподіляються між сторонами у складі інших судових витрат (пропорційно задоволеним позовним вимогам).
3.3. Особливості провадження
3.3.1. Формувати склад суду присяжних-арбітрів для перегляду конкретної справи доцільно за принципом формування складу арбітражу, що забезпечить високий рівень довіри сторін до суду та неупередженість суду. Відповідно сторони мають призначати по одному присяжному-арбітру, а третій має призначатися цими двома.
У разі непризначення третього присяжного-арбітра він має бути обраний президією присяжних-арбітрів. При цьому президія має формуватися на рік, функціонувати постійно та до її складу мають входити присяжні, які розглянули найбільше справ за минулий рік. Президія першого скликання має формуватися шляхом виборів всім складом присяжних-арбітрів, які включені до відповідного списку.
3.3.2. Професійний суддя відповідного суду (Вищого господарського суду чи Верховного Суду) повинен мати в суді присяжних арбітрів лише такі процесуальні функції як ухвалення проміжних процесуальних рішень та ведення засідання, проте він має бути усунений від ухвалення рішення у справі, яке виносять лише присяжні-арбітри. У разі незгоди з рішенням професійний суддя, як і будь-який присяжний-арбітр зі складу суду мають право викласти окрему думку.
4. Необхідні зміни до законодавства
4.1. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно встановити:
- особливі вимоги до присяжних, яких залучають як арбітрів до вирішення значних господарських спорів;
- порядок затвердження списків присяжних-арбітрів;
- порядок функціонування президії присяжних;
- механізм оплати праці присяжних-арбітрів.
4.2. У Господарському процесуальному кодексі України, а в разі майбутньої відмови від нього – в Цивільному процесуальному кодексі України потрібно визначити:
- категорії справ, підсудних суду присяжних-арбітрів;
- порядок їх призначення для розгляду конкретної справи;
- особливості ведення процесу і ухвалення судових рішень судом присяжних-арбітрів;
- склад і порядок розподілу судових витрат.
5. Порядок і строки реалізації
На впровадження змін після їх законодавчого оформлення може знадобитися 2-4 місяці.
Перший етап передбачає підготовку і затвердження списків присяжних-арбітрів з числа вітчизняних та іноземних фахівців (1-2 міс.).
Другий етап передбачає проведення обрання президії присяжних і затвердження правил обліку справ і присяжних (1-2 міс.).
Протягом цих двох етапів мають бути внесені необхідні зміни у правила діловодства і ведення статистики.
6. Ресурси
6.1. Введення в дію цих змін не потребує витрат бюджетних коштів, вартісних структурних та інших змін у судовій системі.
Перевести суди на роботу за новими правилами розгляду можливо протягом короткого часу – по мірі формування списку присяжних, в чому будуть максимально зацікавлені підприємницькі кола та іноземних бізнес.
6.2. Витрати на розгляд справи у разі залучення суду присяжних-арбітрів для конкретної сторони буде збільшена на 3% від суми спору (гонорар присяжним). Таким чином, загальна вартість витрат (судовий збір і гонорар присяжним) на вирішення комерційного спору в судах двох інстанцій буде становити 6% (для порівняння: вартість вирішення спорів у недержавних арбітражах зазвичай становить 5-15% від суми спору, що є прийнятним для бізнесу, та широко вживається у світі).
7. Очікуваний результат
7.1. У разі впровадження суду присяжних-арбітрів у короткостроковій перспективі можна досягнути зменшення корупції при вирішенні комерційних спорів, підвищення якості і швидкості вирішення цих спорів, зміцнення довіри бізнесу до суду за відсутності додаткових видатків з боку держави.
7.2. Залучення присяжних-арбітрів дасть можливість зменшити навантаження на апеляційні суди, а також суддів відповідного суду вищого рівня.
7.3. У середньостроковій перспективі це сприятиме притоку інвестицій в українську економіку.
