НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
кафедра теорії держави і права
“ЗАТВЕРДЖУЮ”
Начальник кафедри теорії держави і права
підполковник міліції
“___”____________ 20__року
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
Тема 3. Порівняльно-правові дослідження сучасних правових учень.
З дисципліни: Юридична компаративістика
Категорія слухачів: слухачі магістратури
Навчальна мета: відповідно до робочої навчальної програми дисципліни сформувати поняттєво-категоріальний апарат з відповідної теми лекції, а також надати систематизовані стійкі знання щодо особливостей уявлень про сучасні правові вчення, теорії, доктрини, концепції тощо.
Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду щодо уявлень порівняльно-правового аналізу сучасних правових вчень та інших систем теоретичних правових знань. Підвищення рівня правової свідомості, правової культури, моральних, естетичних та інших якостей дослідника.
Розвивальна мета: сприяти розвитку наступних навиків:
· характеризувати першоджерела з відповідної теми;
· формулювати основні ідеї, принципи, уявлення, що стосуються держави, права, політики і законодавства у їх теоретичному осмисленні;
· робити порівняльний аналіз політико-правових поглядів видатних діячів, учених на питання (проблеми), які стосуються відповідної теми лекції;
· критично оцінювати теоретико-правові погляди видатних діячів, політиків, учених на політико-правові категорії та поняття сучасної епохи;
· робити власні висновки (узагальнення) щодо питань (проблем) теми навчальної дисципліни.
Крім перерахованого, засвоєння зазначеної теми дасть змогу підвищити культуру мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, прищепить особам, які навчаються, раціональні способи пізнавальної діяльності.
Навчальний час: 2 академічні години
Навчальне обладнання, ТЗН: навчальна програма з дисципліни «Юридична компаративістика», навчально-методичний комплекс (за вимогами кредитно-модульної системи навчання), матеріали мультимедійного супроводження з окремих питань теми
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Забезпечуючі дисципліни:
історія держави і права; історія вчень про державу і право; теорія держави і права, філософія права. Забезпечувані дисципліни: кримінологія; правова статистика; кримінальне право; адміністративне право; цивільне право.
План лекції (навчальні питання):
1. Вступ.
2. Основна частина.
2.1. Правові учення як об’єкт порівняльно-правового дослідження.
2.2. Аналіз рівня розвинутості правового наукового знання.
2.3. Структура та основні компоненти правової теорії.
2.4. Загальна характеристики об’єднань правових учень.
Етапи проведення заняття:
а) Організаційна частина – до 5 хвилин
Перевіряється наявність слухачів на занятті. Оголошується тема, мета, навчальні питання для опрацювання. Підкреслюється актуальність та практична значимість питань, що розглядаються.
б) Основна частина – до 70 хвилин
На розгляд одного питання відводиться приблизно 10-15 хвилин.
в) Заключна частина – до 5 хвилин
Підводяться підсумки заняття, надаються рекомендації для подальшого вивчення найбільш складних питань теми. Даються відповіді на запитання.
Рекомендована література:
Хрестоматійна література:
1. Аквінський Тома. Коментарі до Арістотелевої "Політики" / Аквінський Тома; [пер. з латини О. Кислюк]. — К. : Основи, 2003. — 796 с.
Підручники та навчальні посібники
2. Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу: Відкрита лекція / Пер. з англ. . За ред. іна. – Київ: Інститут держави і права ім. НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавництво «Логос», 2009. – 20 с.
3. Сравнительное правоведение: учебник. – Изд-е 2-е стер. – О.: Феникс; М.: ТрансЛит, 2011. – 504 с.
4. Бойко І. С., Бабін івняльне правознавство: навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. – 2-ге вид. випр. та допов. – О.: Фенікс, 2011. – 151 с.
5. Правові традиції? У пошуках правових сімей і культур: Відкрита лекція / Переклад ; за наук. ред. іна. – Київ-Львів: ЗУКЦ, 2012. – 24 с.
6. Дамирли правоведение в поисках собственной идентичности: Открытая лекция. – Киев-Львов: ЗУКЦ, 2012. – 24 с.
7. Закіров М. Б., Закірова компаративістика : навч.-методич. посіб. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – 208 с.
8. Порівняльне правознавство : підручник / та ін. ; за заг. ред. ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х. : Право, 2012. – 271 с.
9. Правові системи сучасності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / та ін. ; за ред. ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. . – К. : Юридична думка, 2012. – 490 с.
10. «Загальне порівняльне правознавство» як навчальна дисципліна: досвід і перспективи в Україні: Відкрита лекція. – Київ: Інститут держави і права ім. НАН України, Прикарпатский юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, Видавництво «Логос», 2010. – 20 с.
11. Тихомиров івняльно-правові дослідження: проблеми визначення компаративної природи, наукознавчого осмислення та систематизації: Відкрита лекція. – Київ-Львів: ЗУКЦ, 2012. – 52 с.
12. Порівняльне правознавство: досвід і проблеми викладання: Збірник наукових праць і навчально-методичних матеріалів / За ред. , І. С. Гриценка; упор. ін. – К.: ВДК Університету «Україна», 2011. – 288 с.
13. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. , , І. С. Гриценка; упор. ін, І. М. Ситар. – 2-е вид., випр. і доп. – Львів, Київ: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 652 с.
14. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. , І. С. Гриценка, іна; упор. ін, І. М. Ситар. – К.: Логос, 2011. – 520 с.
15. Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти : матеріали ІІ Всеукраїнського круглого столу / відп. ред. ів, І. М. Ситар. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 464 с.
16. Проблеми порівняльного правознавства: Збірник тез наукових доповідей ІІІ Міжнародної наукової конференції «Компаративістські читання» / За ред. , іна, І. С. Гриценка; упор. ін, І. М. Ситар. – К.; Львів: ЛьвДУВС, 2011. – 300 с.
17. Домінуюче праворозуміння у функціонуванні правових систем: автореф. дис. …канд. юрид. наук / . – Одеса, 2010.
18. Національне право в умовах глобалізації (загальнотеоретичний аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / ; Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ, 2011. – 20 с.
19. Функціоналістська парадигма порівняльно-правових досліджень: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / ; Нац. акад. внутр. справ. - К., 2011. - 20 с.
Конспект лекції.
Питання 1. Правові учення як об’єкт порівняльно-правового дослідження.
Вимоги до визначення об’єкту дослідження - правового учення:
- завдання - виявлення сутнісних, закономірних зв’язків та відносин у правових ученнях як уявленнях вчених певної історичної епохи щодо сутності, основних характеристик, особливостей виникнення та розвитку правової системи (правової дійсності) або права як наднаціонального, конкретно-історичного явища;
- види об’єктів - теорії, концепції, вчення, доктрини, ідеї, погляди, уявлення та напрямки, школи, течії - те що є подібним до правової сім’ї;
- основною формою розуміння правових вчень є їх тлумачення як ідей, що відбивають відношення вчених, мислителей до об’єкта теоретичного пізнання - правової дійсності; від основної форми походить розуміння правових учень як форм: світогляду, суспільної свідомості, правової свідомості, пізнавально-ідеологічних форм, форми правової культури.
Загальна структура наукового дослідження правового вчення:
- наукова проблема
- висунення та розробка гіпотез
- вибір предмета дослідження
- вихідні пізнавальні завдання - емпіричні, теоретичні, конструктивні
- методи пізнання
Схема аналізу окремого правового учення:
- об’єкт дослідження ( позитивне право, право у соціальному контексті, право і політика, право і мораль, право і історія, право і психологія, тобто право позитивне у його зв’язках з іншими сферами або рівнями суспільства та соціальної структури, краще брати не право, а правову систему, її структуру);
- методологія дослідження;
- стан розвинутості вчення - теорія, концепція, доктрина
- світогляд мислителя, його належність до соціальних груп, соціальний статус;
- філософське, соціологічне вчення яке взято за основу або складає основу світогляду мислителя;
- генезис виникнення вчення;
- стан втілення ідей вчення у юридичну практику
- визнання вчення іншими вченими, критичний аналіз, його розповсюдженість серед вчених, у правових сім’ях, національних правових системах;
- перспективність та можливість подальшого розвитку.
Питання 2. Аналіз рівня розвинутості правового наукового знання.
Уявлення – образ, який створений продуктивним відображенням, або форма почуттєвого відображення у вигляді наочно-образного знання.
Ідея - форма досягнення у думці явищ об’єктивної реальності, яка включає в собі усвідомлення мети і проекції подальшого пізнання і практичного перетворення світу. Ідея є вищою формою теоретичного опанування дійсності, в якій відбувається найбільш повне співпадіння думки з об’єктивною реальністю, це об’єктивне і конкретне, всебічне знання дійсності, яке готово для свого практичного втілення.
Принцип - вихідне положення будь-якого вчення, теорії, науки або внутрішнє переконання людини, її погляд на те або інше питання
Ідеологія - система поглядів та ідей, в яких усвідомлюються та оцінюються суспільні відносини, соціальні проблеми та конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності.
Концепція - відповідний спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації будь-якого явища, процесу, основна точка зору на них, керівна ідея для їх системного висвітлення
Доктрина - систематизоване вчення, цілісна концепція, сукупність принципів. На відміну від майже тотожних термінів - вчення, концепція, теорія, частіше використовується для позначення поглядів з відтінком схоластичності та догматизму.
Вчення - сукупність теоретичних положень щодо будь-якої галузі знань, система поглядів.
Теорія - комплекс поглядів, уявлень, ідей, які спрямовані на тлумаченням та пояснення будь-якого явища; вища, найбільш розвинута форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення щодо закономірностей та сутнісних зв’язків певної області дійсності. За своєю побудовою теорія є внутрішньо диференційованою але цілісною системою знань, яку характеризують логічна залежність одних елементів від інших, можливість виведення змісту теорії з певної сукупності тверджень та понять - вихідного базису теорії - за певними логіко-методологічними принципами та правилами.
Відміни між ступенями розвинутості правового наукового знання:
- погляди та думки здебільшого мають суб’єктивний характер
- ідеї та принципи - реально набули визнання, використовуються в інших вченнях, доктринах
- теорія - більше пов’язана зі сферою дійсності, має об’єктивний характер, результат дій багатьох дослідників, складається з певних вчень, концепцій, доктрин
- школа, вчення – пов’язані з певними особами дослідників ( засновником та послідовниками)
- концепція - відбиває підхід та методологію дослідження об’єкта.
У будь-які століття існували як думки так і вчення, концепції, але для етапу виникнення характерні думки, погляди, а для 19 століття та сучасності відповідно - ідеї, вчення, теорії.
Крім того для кожної епохи розвитку людства притаманний домінуючий тип світогляду: середньовіччя – теологічний; Відродження – гуманізм; Просвіти – модернізм; 19 століття - лібералізм та демократизація; 20 - 21 століття - плюралізм, інтеграція, інформатизація.
Питання 3. Структура та основні компоненти правових наукових систем знань.
Основними компонентами правової наукової системи знань є:
- вихідна емпірична основа, яка включає велику кількість зафіксованих у даній галузі знання фактів, які досягнуті у ході експериментів і потребують теоретичних пояснень;
- вихідна теоретична основа як певна кількість первинних допущень, постулатів, аксіом, загальних законів теорії, що у сукупності описують ідеалізований об’єкт теорії;
- логіку теорії - певну кількість правил логічних виведень та доказувань;
- сукупність виведених у теорії тверджень з їх доказуваннями, які складають основний масив теоретичного знання.
Методологічно центральну роль у формування теорії грає ідеалізований об’єкт, тобто теоретична модель суттєвих зв’язків дійсності, які представлені за допомогою певних гипотетичних допущень та ідеалізацій.
Галузеві та спеціальні системи правових наукових знань, які допускають емпіричну перевірку за допомогою фактів, повинні містити наступні елементи:
- вихідні принципи або аксіоми, на підставі яких будуються висновки для пояснення або передбачення специфічних явищ
- сукупність логічних правил, які вводяться для оперування поняттями, термінами, знаками в межах цих систем знань
- спосіб побудови логічних висновків, які дозволяють передбачати специфічні факти у предметній області єдиним чином
- твердження або правила, за допомогою яких введені поняття, терміни та знаки пов’язуються з тими або іншими конкретними характеристиками вивчаємої предметної області - властивостями, зв’язками, залежностями та іншими характеристиками
- твердження про факти як суттєву складову частину системи знань.
Питання 4. Загальна характеристики об’єднань правових учень.
Критерії класифікації правових систем наукових знань:
1. За їх гносеологічною залежністю від вивчаємих предметних областей, і, відповідно, за способами їх гносеологічної координації з виявленими фактами (характеристиками).
2. За функціями у науці (описання, пояснення, передбачення, світоглядній ролі тощо).
3. За методами мовно-логічної організації.
4. За методами обгрунтування та узгодження з іншими системами знань.
5. За можливостями практичного використання тощо.
Типи об’єднань учень: напрямок - основний тип; течія - підтип в межах типу; відгалуження - підтип в межах течії; школа - група в межах відгалуження або сім’я, коло, масив, група
Критерії порівняння або об’єднання у напрямки, школи, течії: - тотожність і відмінність об’єкту дослідження; - тотожність і відмінність методології дослідження, базової світоглядної теорії; - тотожність і відмінність генезису розвитку.
Класифікації об’єднань учень: нормативістські (позитивістські) та соціологічні, ліберальні та гуманістичні, демократичні та антидемократичні, революційні та еволюційні, класові та цивілізаційні, інтернаціональні та національні тощо.
Порівняльно-правовий аналіз правових учень надає можливість:
1. Розвивати проблеми теоретичного розуміння юридичної науки як системи наукових знань ( конкретизація правових вчень як об’єкту науки, вивчення ступенів розвинутості систем наукових знань, їх структурних компонентів, зв’язків між ними).
2. Збагачувати юридичну наукову діяльність та наукові дослідження (визначення та обгрунтування мети, складових елементів, їх системності, методів та прийомів дослідження тощо).
3. Обгрунтування та уточнення критеріїв оцінки науковості досліджень та їх результатів.
4. Вивчення засобів пізнання у виділенні об’єктів, одержанні об’єктивно-істиних знань щодо правової дійсності.
5. Розробки теорії знань щодо дослідження систем наукових знань.
6. Виявлення та обгрунтування аргументації, критичного аналізу наукових проблем, гіпотез, що висуваються, програм дослідження тощо.
7. Вивчення відмін між дійсно науковими та хибними науковими знаннями.
8. Критичного аналізу хибних, однобічних і неплідних концепцій щодо права.
Укладач:
професор кафедри теорії держави та права | іна |
