Сучасні проблеми інформаційного суспільства
Актуальність теми. Інформаційне суспільство є важливою ознакою сучасності. Важко знайти галузь суспільного життя, на яку б так чи інакше не впливав розвиток інформаційних технологій. Швидкий розвиток інформаційних технологій обумовлює появу нових галузей виробництва, оновлення старих, появу нових професій. Розвиток інформаційних технологій також оказує певний вплив на соціальні процеси. Саме дослідження цих процесів є у наш час важливою проблемою філософської думки.
Аналіз публікацій. Багато філософів і соціологи сучасності призначають головну роль у сучасному розвитку суспільства процесам інформатизації й комп'ютеризації, а сам процес перетворення називають становленням інформаційного суспільства. По оцінках філософів і соціологів значні зміни в житті людей мають як позитивний, так і негативний характер. Все технічного й технологічного процесу, що відбувається в рамках, безпосередньо впливає на життя людей, міняє природу соціуму і його пріоритети. Тому так актуальні дослідження процесів, зв'язаних зі становленням інформаційного суспільства.
Аналізуючи інформаційне суспільство більшість авторів вважають, що розвиток інформаційних технологій безпосередньо впливає на зміну соціальних відносин. Такої думку підтримують наприклад Е. Масуде, Э. Тоффлер, , . Інші автори вважають, що інформаційне суспільство вже побудоване, наприклад Д. Белл. Ряд авторів стверджують, що інформаційне суспільство являє собою більш вдосконалену форму постіндустріального суспільства.
Метою статті є дослідження розвитку інформаційного суспільства на вивчення його соціальних наслідків.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Діяльність окремих людей, груп, колективів і організацій зараз усе більшою мірою починає залежати від їх володіння інформацією й здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Перш ніж почати якісь дії, необхідно провести більшу роботу зі збору й переробки інформації, її осмисленню й аналізу.
Зростання обсягу інформації особливо стало помітно в середині XX в. Потужний потік інформації зрушується людину, не даючи йому можливості сприйняти цю інформацію повною мірою. У новому потоці, що щодня з'являється, інформації орієнтуватися ставало усе складніше.
Інформаційне суспільство стає предметом філософського дослідження, оскільки породжує новий виток у розвитку продуктивних сил суспільства, які у свою чергу впливають на розвиток соціальних явищ у суспільному розвитку.
У наш час авторство терміна «інформаційне суспільство». приписується різним вченим.
Зокрема термін «інформаційне суспільство» висунув професор Токійського технологічного інституту Ю. Хаяші. Однак, цей термін практично одночасно був використаний у Японії й США — у роботах
Ф. Махлупа і Т. Умесао.
Багато хто вважає автором терміна «інформаційне суспільство» американського економіста Ф. Махлупа, [1, с.56] що вжив його в роботі «Виробництво й застосування знання в США». Поряд з ним авторство приписують японському вченому Т. Умесао. Швидше за все визначення даного явища з'явилося одночасно у різних дослідників.
Наприкінці XX ст. терміни інформаційне суспільство й інформатизація міцно ввійшли в лексикон фахівців і політиків. У більшості випадків це поняття асоціювалася з розвитком інформаційних технологій, що дозволяють здійснити новий еволюційний стрибок і гідно ввійти в наступний, 21-й століття вже як інформаційне суспільство або його початковий етап.
У той же час, що ряд вчених вважають, що варто відокремлювати поняття інформаційного суспільства від постіндустріалізму. Однак, хоча концепція інформаційного суспільства покликана замінити теорію постіндустріального суспільства, її прихильники повторюють і далі розвивають ряд найважливіших положень технократизму, і традиційної футурології.
Симптоматично, що ряд провідних дослідників, що сформулювали теорію постіндустріального суспільства, як, наприклад, Д. Белл, у цей час виступає як прихильники концепції інформаційного суспільства. Для самого Д. Белла концепція інформаційного суспільства стала своєрідним новим етапом розвитку теорії постіндустріального суспільства. Як констатував Д. Белл, «революція в організації й обробці інформації й знання, у якій центральну роль грає комп’ютер, розвивається в контексті того, що я назвав постіндустріальним суспільством» [2, с 36].
З огляду на глибину й розмах технологічних і соціальних наслідків комп’ютеризації і інформатизації різних сфер громадського життя й економічної діяльності, їх нерідко називають комп'ютерною або інформаційною революцією. Більше того, все більшу підтримку одержує концепція «інформаційного суспільства», що має своєю метою пояснення новітніх явищ, породжених новим етапом науково-технічного прогресу, комп'ютерною й інформаційною революцією.
У філософських і соціологічних дослідженнях поняття «інформаційне суспільство» використовують для позначення суспільства якісно нового типу, що повинне прийти на зміну сучасному постіндустріальному соціальному устрою й у якому переважає діяльність, пов'язана з виробництвом, споживанням, передачею й зберіганням інформації.
Наприклад, У. Мартін, під інформаційним суспільством розуміє «розвинене постіндустріальне суспільство», що виникло насамперед на Заході. На його думку, не випадковим є той факт, що інформаційне суспільство затверджується насамперед у тих країнах, які в 60-х — 70-х роках сформувалося постіндустріальне суспільство країнах — у Японії, США і Західній Європі.
У. Мартін дає наступне формулювання основних характеристик інформаційного суспільства за наступними критеріями.
- Технологічний: ключовий фактор — інформаційні технології, які широко застосовуються у виробництві, установах, системі утворення й у побуті.
- Соціальний: інформація виступає як важливий стимулятор зміни якості життя, формується й затверджується «інформаційна свідомість» при широкому доступі до інформації.
- Економічний: інформація становить ключовий фактор в економіці як ресурс, послуг, товару, джерела доданої вартості й зайнятості.
- Політичний: воля інформації, що веде до політичного процесу, що характеризується зростаючою участю й консенсусом між різними класами і соціальними верствами населення.
- Культурний: визнання культурної цінності інформації за допомогою сприяння затвердженню інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда й суспільства в цілому.
При цьому Мартін особливо підкреслює думку про те, що комунікація являє собою «ключовий елемент інформаційного суспільства» [3, с. 79]
Мартін відзначає, що, говорячи про інформаційне суспільство, його варто приймати не в буквальному значенні, а розглядати як орієнтир, тенденцію змін у сучасному західному суспільстві. За його словами, у цілому ця модель орієнтована на майбутнє, але в розвинених капіталістичних країнах уже зараз можна назвати цілий ряд викликаних інформаційними технологіями змін, які підтверджують концепцію інформаційного суспільства.
Серед цих змін Мартін перераховує наступні:
- Структурні зміни в економіці, особливо в сфері розподілу робочої сили; зростаюче усвідомлення важливості інформації й інформаційних технологій;
- Зростаюче усвідомлення необхідності комп'ютерної грамотності;
- Широке поширення комп'ютерів і інформаційної технології;
- Розвиток комп'ютеризації й інформатизації суспільства й утворення;
- Підтримка урядом розвитку комп'ютерної мікроелектронної технології й телекомунікацій.
- велике поширення — комп'ютерних вірусів і шкідливих програми по усьому світі.
У світлі цих змін, як уважає Мартін, «інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, у якому якість життя, так само як перспективи соціальних змін і економічного розвитку, у зростаючому ступені залежать від інформації і її експлуатації. У такому суспільстві стандарти життя, форми праці і відпочинку, система освіти і ринок перебувають під значним впливом досягнень у сфері інформації й знання» [3, с. 16]
Всіх авторів, що займаються дослідженням проблем, пов'язаних з масмедіа, можна умовно розділити на три групи. До першої групи можна віднести тих дослідників (Е. Масуде, Э. Тоффлер,
, ), які вважають, що інформаційне суспільство - це нова соціальна організація людей, процес формування якої ще не закінчений і повинен пройти кілька стадій. До другої групи можна прилічити тих авторів (Д. Белл, ів), які вважають, що інформаційне суспільство вже побудоване в деяких найбільш розвинених капіталістичних країнах: США, Японії, Німеччини. До третьої групи належать ті автори, які заперечують саму ідею інформаційного суспільства як нової соціальної організації людей і вважають, що інформатизація зводиться до простого вдосконалювання постіндустріального суспільства, у результаті якого не виникає яких-небудь якісних змін уже існуючих соціальних відносин.
Представники першої й другої груп на ранній стадії досліджень виділяли два етапи розвитку сучасного суспільства: індустріальне й постіндустріальне. Постіндустріальним суспільством називали суспільство, в економіці якого починає переважати виробництво й поширення інформації.
Всі дані концепції поєднує питання про те, чи є інформаційне суспільство новою стадією в розвитку людства. Або це лише черговий виток у розвитку техніки, що приводить до ряду змін у соціальному житті суспільства. З цієї точки зору варто проаналізувати книгу
К. Хессига “Страх перед комп'ютером?”. Хессиг визначає всі можливі негативні й позитивні наслідку інформаційно комп'ютерної революції. До позитивних наслідків він відносить вільний розвиток індивіда, розширення свобод, децентралізація, диверсифікованість продукції й професій, шанс на розвиток “країн 3-го світу” і навіть в остаточному підсумку подолання кризи цивілізації. До негативних наслідків він відносить дегуманізацію життя, лавину інформації, посилення влади завдяки знанням, посилення маніпуляції людьми масове безробіття, посилення небезпеки нової війни, через відновлення військових систем загострення відносин “ Південь-Захід”
Однак, виходячи з даної концепції позитивні й негативні наслідки важко розділити. Оскільки з одного боку відзначаються нові можливості з іншої, створення нових проблем. Таке положення спостерігалося в усі історичні часи починаючи з переходу від полювання й збирання до осілого способу життя й землеробству. Так диверсифікованість професій створює нові можливості, особливо для креативного класу. У той же час можуть ставати незатребуваними ряд старих професій, що може привести до відомої напруженості. Однак, ця проблема не є новою для людства. Не широкий розвиток масмедіа породжує безробіття, хоча елементи структурного безробіття й можливі, а закони розвитку товарного господарства. Необхідно відзначити, що саме розвиток масмедіа сприяє затребуваності творчих здатностей, які в значній мірі пов'язані з особливістю індивідуального розвитку й у ряді випадків не залежать прямо від одержання дорогої й престижної освіти. Такий стан у великому ступені сприяє мобільності соціальної стратифікації у суспільстві. Посилення небезпеки нової війни безумовно можна зв'язати з новими можливостями озброєння. Однак, саме ці можливості роблять війну в, кінцевому рахунку безглуздою. Хоча про безглуздість війни, у якій не буде переможців людство говорить уже досить давно. Загострення протиріч між Північчю й Півднем дійсно може поглибитися з появою нових можливостей для подальшого технічного розвитку, які не можуть використовувати менш розвинені країни, але з іншого боку слід відзначити, що масмедіа може дати країнам третього світу досить відчутний шанс. Масмедіа не потребують дорогої інфраструктури, вони базуються в значній мірі на інтелекті й дають шанс країнам з відносно низьким рівнем економічного розвитку, але з високим рівнем освіти й інтелектуальним потенціалом. Однак, точка зору на масмедіа як фактор що сприяє виведенню суспільства на принципово новий щабель поширена досить широко. Це пов'язано, на наш погляд, із широким розповсюдженням технократичних поглядів.
Так наприклад, Масуда пропонує нову, цілісну й привабливу своєю гуманністю утопію 21 в., їм самим названу «Комп'ютертопією», що укладає в собі наступні параметри:
1. Переслідування й реалізація цінностей часу;
2. Воля рішення й рівність можливостей;
3. Розквіт різних вільних співтовариств;
4. Синергетичний взаємозв'язок у суспільстві;
5. функціональні об'єднання, вільні від над керування влади.
На думку Масуда, нове суспільство потенційно буде мати можливість досягти ідеальної форми суспільних відносин, оскільки буде функціонувати на основі синергетичної раціональності, що і замінить принцип вільної конкуренції індустріального суспільства.[4, с.118 ].
Із цього погляду, значимими представляються також роботи Дж. Бенингера, Т. Стоуньера, Дж. Нисбета. Учені припускають, що найбільш імовірний результат розвитку соціуму в найближчому майбутньому - це інтеграція існуючої системи з новітніми можливостями масової комунікації. Однак, вони висловлюють також і побоювання, оскільки розвиток нового інформаційного порядку не означає негайного зникнення індустріального суспільства. Масмедіа на їхню думку спричиняє можливість не тільки вільного поширення інформації, але і її тотального контролю. Виникає, зокрема можливість установлення тотального контролю за банками інформації, її виробництвом і поширенням. Інформація, стає не тільки основним продуктом виробництва, але й потужним ресурсом влади, концентрація якого в одному джерелі потенційно може привести до виникнення нового варіанта тоталітарної держави.
Таку можливість не виключають навіть ті західні футурологи (Е. Масуда, О. Тоффлер), які оптимістично оцінюють майбутні перетворення соціального порядку [4.с.5].
Автором теорії, відповідно до якої з появою нових технічних засобів комунікації пов'язані. якісні зрушення в історії людства є єн. У своїх книгах «Розуміння ціни комунікації» й «Галактикою Гутенбергу», «Новий вік почався» він проводить думку про те, що Основним двигуном історії, є зміна технологій, що у свою чергу викликає зміну способу комунікації. Згідно Маклюєну, рушійними силами нової революції стали електронні ЗМІ, насамперед телебачення.
Виходячи із цього, Г. Маклюєн на перший план висуває міф, як найбільш органічний для людини, що живе в умовах електронного оточення, спосіб сприйняття миру. Для телевізійного покоління саме собою зрозумілими стають переконання, що засоби масової комунікації всюдисущі, всемогутні, всезнаючі. Телевізійне покоління, на думку Г.Маклюєна, з одного боку, - творець сьогодення, а, з інший, - жертва «одноокого дракону» [6, с.18 ]
М. Постер затверджує, що для адекватного розуміння соціальних відносин в епоху масмедіа необхідне дослідження змін у структурі комунікаційного досвіду, пропонуючи концепцію «способу інформації». Цей термін, уведений М. Постером, розкриває лінгвістичні виміри нових форм соціальних взаємодій між різними групами й індивідами у суспільстві, концентруючись на зміні язикової культури, пов'язаної з електронним листом, базами даних, комп'ютерними мережами [8]. Група французьких фахівців у середині 70-х років, у комплексному, багатоплановому дослідженні, проведеному й представленому в книзі С. Нора й А. Минка «Комп'ютеризація суспільства. Доповідь Президентові Франції» підкреслюють, що інформаційне суспільство буде менш чітко соціально структуровано, ніж суспільство індустріальне, при чому, одним з факторів з'явиться відношення різних соціальних груп до тенденції спрощення мови, зв'язаної, зокрема, з особливостями електронно-опосредованної комунікації, а комп'ютеризація буде сприяти подоланню культурної нерівності між окремими соціальними групами за допомогою уніфікації мови.
Класик теорії цифрової цивілізації Д. Тапскотт, пише про становлення інформаційного суспільства: «Ми спостерігаємо деякі його зовнішні прояви, але не представляємо, чим воно є насправді. З'єднуючи фрагменти, теорії й розрізнені емпіричні дані з фактами зміни соціальних відносин, ми намагаємося скласти картину прийдешньої цифрової ери. І під цю гіпотетичну картину підводимо правову базу, систему утворення, духовні цінності. Прагнемо підігнати всю систему функціонування соціуму під щось умоглядне, угадується приблизно по досвіду минулих інформаційних революцій»[7,с.67]. Д. Тапскотт виділяючи ознаки інформаційного суспільства, підкреслює, що інформаційне суспільство - це суспільство знань, що провадить інтелектуальні вироби, при чому використовуючи цифрову форму подання об'єктів. Внаслідок перетворення інформації в цифрову форму, об'єкти віртуальної природи приходять на зміну фізичним. Аналізуючи розвиток комунікаційних мереж необхідно підкреслити, що процеси генерації, передачі, обробки інформації в мережі засновані на поданні її в цифровій формі, отже, даний вид подання необхідний для повного використання інформаційних масивів. В епоху масмедіа відзначає Д. Тапскотт, економіка має глобальні масштаби. На наш погляд, масмедіа варто розглядати як новий виток у розвитку продуктивних сил, що несе із собою ряд наслідків, які не можна вважати позитивними або негативними, це даність із якої необхідно рахуватися для розуміння соціальних явищ. Що стосується думки Маклюена про те що на перший план для людства висувається міф., то це явище не є настільки вже новим як може здатися.. Людство завжди в значній мірі жило міфами, які рухали його активністю. Що як ні міф спровокувало, наприклад, хрестові походи й численні релігійні війни. Великий обсяг щодо доступної у ряді випадків агресивної інформації навряд чи діє більш сильно, ніж обмежений обсяг інформації однобічної. Сучасні інформаційні системи дають можливість сформувати власні погляди й вивчити погляди опонентів. Масмедіа дійсно новий виток у розвитку, однак, воно не несе в собі потенціал нової соціальної системи. Сама по собі комп'ютеризація виробництва не робить його більш ефективним, а доступність інформації через Інтернет не робить суспільство більш демократичним. Інформаційне суспільство зовсім не обов'язково стає відкритим і цивільним. Навпроти, нова технологія, - може стати небезпечним провідником тиранії. Технологія може змінити методи регулювання, але не міняє їхньої суті. Інформаційна відкритість не стане прямим слідством оцифровки відносин громадян і державних інститутів і навряд чи приведе до лібералізації суспільних відносин.
Електронна революція не здатна зробити поліцейську державу більш відкритим суспільством. Ніякий - самий чудовий IT-Проект - не зможе стати провідником демократії. Навпроти, завдяки технології суспільство стає усе більше прозорим для влади, а виходить, більше контрольованим. Погано функціонуюча держава аж ніяк не стане краще завдяки електронному уряду. Відстале суспільство не перескочить із посттоталітарного в демократичне через те, що населення одержить доступ до тих або інших інформаційних ресурсів.
Як і будь-яке технічне досягнення інформаційність може принести прогрес, якщо йому відповідає рівень розвитку суспільства. Тобто, розвиток інформаційних систем ставить перед людством черговий виклик, що вимагає перетворення соціальних структур відповідно до нових вимог технічного прогресу. У цьому випадку масмедіа стають новим локомотивом здатним діяти на стороні прогресу.
ЛІТЕРАТУРА
1 Machlup F. The production and Distribution of Knowledge in the United States. Princeton, 1962; Dordick H. S., Wang G. The Information Society: A Retrospective View. Newbury Park — L., 1993-Р. 672
2. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования./ Д. Белл; пер. с англ.- М.: Akademia, 1999.-956с.
3. Дж. Информационное общество (Реферат) // Теория и практика общественно-научной информации. Ежеквартальник / АН СССР. ИНИОН; Редкол.: (гл. ред.) и др. — М., 1990. — № 3. — С. 115—123.
4. Метаморфоза власти Издательство АСТ 2009 -672с
5. Masuda Y. The information Society as Post-Industial Society. Wash., 1981; Р. 961
6. Галактика Гутенберга: Сотворение человека печатной культуры. Киев, 2004. 754с
7. Тапскотт, Дон. Электронно-цифровое общество: Плюсы и минусы эпохи сетевого интеллекта/ Пер. с анг. Игоря Дубинского. Под ред. Сергея Писарева. //Киев. – INT Пресс; Москва. - Релф бук.-1999.-432 с.
8. Portes, A. Sosial capital: Its original and application in modern sociology\\ Annual Review of Sociology.- 1998.-Vol.24.-Hh.1-24.
