Єна Світлана Михайлівна (natalija. *****@***com),
студентка 53-У групи ННІ гуманітарної освіти
Глухівський національний педагогічний університет
імені Олександра Довженка
ПОВТОР ЯК ОБРАЗНИЙ СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ
З метою більш точної, яскравої та образної передачі своїх думок, почуттів і оцінок автори тексту використовує різні засоби стилістичної виразності, якими привертає особливу увагу читача або слухача, справляє на нього особливе враження.
Під стилістичними засобами в лінгвостилістиці розуміють мовні одиниці, тропи, фігури мовлення, а також стилістичні прийоми, мовленнєві стратегії і тактики, що використовуються для вираження стилю [1, 482]. Стилістичні засоби представлені на всіх рівнях мовної структури і виявляються в усталених загальноприйнятих прийомах уживання мовних стилістичних одиниць [2].
Огляд наукової літератури засвідчує, що стилістичні прийоми – це «різні способи комбінування мовних одиниць одного рівня у межах одиниць вищого рівня» [3, 380]. Як стверджує науковець Л. Мацько, стилістичний прийом ґрунтується на синтагматичних відношеннях між стилістично маркованими і стилістично немаркованими одиницями в тексті. Оскільки таких одиниць багато, то і стилістичні прийоми бувають різні. Найпоширенішими з-поміж них є прийом стилістичної детермінації, інтердепендезація, констеляція, повтор.
Лінгвістичні словники подають термін «стилістичний прийом» як субʼєктивний лінгвістичний чинник текстотворення, що відображає спосіб текстової організації, обраний автором з метою адекватного відображення власного бачення світу й описуваної ситуації [4]. Стилістичні прийоми посилюють прагматичний ефект тексту, відображають специфічну організацію мовних засобів з метою особливої виразності.
Особливе місце серед прийомів виразності у лінгвостилістиці відводиться потвору як текстотвірному засобу. Огляд лінгвістичної літератури засвідчує, що вивченню повтору приділялася увага давно. У період античності ця категорія вважалася риторичним засобом. На сучасному етапі повтор розглядають і як експресивно-стилістичний засіб, і як граматичний засіб мови, і навіть як порушення мовної норми.
Питання вивчення різних видів і функцій повтору порушувалося в працях відомих дослідників на матеріалі різних мов, зокрема: англійської (І. М. Астаф'єва; та ін.), німецької (; ; іна та ін.), французької (ікова; Т. С. Цвєткова; та ін.), російської (І. В. Арнольд, О. О. Іванчикова; ; І. П. Шмельов та ін.), української (, ієнко, , та ін.).
Повтор у лінгвістиці розглядається як стилістичний прийом, за допомогою якого можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, тому що може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів – звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи [3, 446].
О. Пономарів стверджує, що повтор – це нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці. З-поміж повторів виділяється посилювальний повтор, суть якого в тому, що повторюється та сама лексема, але в супроводі інших слів, котрі посилюють її виразові якості: Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон у траву (І. Драч) [6, 237]. У словнику лінгвістичних термінів повтором називається стилістична фігура, яка полягає у повторенні окремих слів чи словосполучень в одному висловлюванні для виділення, підкреслення тих чи інших деталей в описах, для підсилення експресивно-зображальних властивостей. Повтор допомагає повніше відобразити хвилюючі моменти: Не плач, не плач за юністю своєю! (М. Рильський) [7, 202 -203].
Традиційно повтори поділяються: 1) відповідно до мовного рівня – на фонетичні, лексичні, синтаксичні, граматичні тощо; 2) залежно від точності відтворювання мовних одиниць – на повні та часткові; 3) відповідно до функцій у мові – на композиційні (анафора, епіфора, паралелізм, хіазм тощо), номінативно-експресивні; 4) за місцем розташування повторюваних компонентів – на контактні, сумісні, дистантні; 5) залежно від семантично-стилістичного призначення повтори поділяються на: а) ті, що вживаються для виділення, підкреслення в тексті певного слова, для обігрування певних лексем або значень; б) такі, що передають семантику роздумів, сумнівів, вагань мовця; в) ті, які вживаються для вираження інтенсивності вияву позначуваної ознаки, дії, почуття, великої кількості і под. Повтор може зреалізовуватися в явищах ампліфікації, плеоназму, тавтології тощо [8].
Отже, підсумовуючи, зазначимо, що всі дослідники вказують, що сутність повтору як стилістичного засобу полягає насамперед у його посиленому впливі на читача, оскільки будь-який повтор виконує функцію виділення, підкреслення, передає емоції, що і виражає експресію.
Література:
1. Стилистический энциклопедический словарь русского языка / Под ред. . Члены редколлегии: , , . – М. : Флинта : Наука, 2003. – 696 с.
2. Кожина русского языка : Учебник для студентов пед. ин-тов по спец. № 000 «Рус. Яз и лит.» / – 2-у изд., перераб. и доп. – М. : Просвещение, 1983. – 223 с.
3. І. та ін.. стилістика української мови : Підручник / Л. І. Мацько, , ; За заг. ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища шк., 2003. – 462 с.
4. Словарь лингвистических терминов http://lingvistics_dictionary. academic. ru/
5. Пономарів істика української мови : Підручник / істика. – К. : Либідь, 1993. – 248
6. І. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник – К. : Вища школа, 1985 – 360 с.
7. Тараненко / // Українська мова. Енциклопедія / К.: Українська енциклопедія, 2004. – 824 с.
