УКРАЇНА
ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ
УХВАЛА
14 липня 2016 року | Київ | № 1375/0/15-16 |
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Є. |
| |
Вища ради юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Олійник Аллою Сергіївною за заявою голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича,
встановила:
Чернов Дмитро Євгенович ____ року народження. Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 000/2012 призначений на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області строком на п’ять років.
Зі змісту характеристики, наданої головою Ірпінського міського суду Київської області , убачається, що за час роботи на посаді судді Є. зарекомендував себе досвідченим фахівцем, який має високий рівень знань в усіх галузях права, вміло використовує свої знання у практичній роботі, працює над підвищенням свого професійного рівня, забезпечує якісний розгляд цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення. За рівнем професійних знань, діловими та моральними якостями Є. відповідає посаді судді місцевого суду.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшла заява голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» (далі – ГС «Українська спілка Автомайдан») про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві голова ГС «Українська спілка Автомайдан» зазначив, що суддя Є. 14 січня 2014 року прийняв постанову, якою визнав ОСОБУ_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на три місяці.
Автор заяви зазначив, що при розгляді вказаної справи суддею Є. не б, 283, 284 КУпАП, а тому він повинен пройти перевірку відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону було утворено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону. Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення.
У газеті «Голос України» № 000 (5861) 12 червня 2014 року опубліковано повідомлення, у якому вказано, що ТСК оголошує про своє створення і початок прийому заяв від фізичних та юридичних осіб про проведення перевірки індивідуально визначеного судді.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
За приписами частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.
Листом секретаря ТСК Соловйової М. М. від 7 квітня 2016 року № 000/0/9-16 та відповідно до акта прийому-передачі матеріалів справ ТСК від 7 квітня 2016 року заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Є. передана для розгляду до Вищої ради юстиції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між членами Вищої ради юстиції 20 травня 2016 року матеріали за вказаною заявою передано члену Ради Олійник А. С.
За результатами перевірки відомостей, викладених у заяві голови ГС «Українська спілка Автомайдан» , член Вищої ради юстиції Олійник А. С. дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Є. (висновок від 1 липня 2016 року).
На засіданні 5 липня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Є.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Олійник А. С., врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища рада юстиції дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Є. з огляду на таке.
Під час перевірки встановлено, що 8 січня 2014 року до Ірпінського міського суду Київської області надійшов адміністративний матеріал за статтею 122-2 КУпАП стосовно ОСОБИ_1.
Справі було присвоєно реєстраційний номер 367/77/14-п (провадження № 3/367/419/2014), в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями її передано на розгляд судді Є.
Судом установлено, що ОСОБА_1 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Geely MK–Cross», державний номерний знак ________, в селі Нові Петрівці на 20-му кілометрі автомобільній дороги Київ – Овруч, не виконала вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим порушила вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР). Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП.
Обставини, які відповідно до вимог статей 34, 35 КУпАП пом’якшували або обтяжували відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБОЮ_1, були відсутні. В судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 не визнала.
За результатами розгляду вказаної справи суддя Ірпінського міського суду Київської області Є. 14 січня 2014 року прийняв постанову про накладення на ОСОБУ_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три місяці.
Суд виходив з того, що вина ОСОБИ_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 2 січня 2014 року серії АГ2 № 000 та, керуючи транспортним засобом, вона створила загрозу для себе.
Зазначена постанова була оскаржена ОСОБОЮ_1 в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було враховано всіх обставин справи, односторонньо та необ’єктивно досліджено матеріали справи, безпідставно визнано її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення на підставі протоколу, складеного працівниками ДАІ, суперечить законодавству України. Протиправним є оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не під час вчинення порушення та на підставі незаконного рапорту. Вона не могла вчинити адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, оскільки перебувала на цілодобовому чергуванні з 9 години 00 хвилин 29 грудня 2013 року до 9 години 00 хвилин 30 грудня 2013 року, про що свідчить довідка № 21 від 14 січня 2014 року за підписом головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний центр охорони здоров’я матері і дитини» (далі – КЗ КОР «КОЦОЗМіД») Журавльової Л. А.
Постановою апеляційного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБИ_1 задоволено частково. Постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Прийнято нову постанову, якою матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення від 2 січня 2014 року серії АГ2 № 000, складеним стосовно ОСОБИ_1 за статтею 122-2 КУпАП, направлено до ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області для проведення додаткової перевірки.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом у повному обсязі не з’ясовано всі обставини справи, суд позбавив ОСОБУ_1 та її захисника можливості належним чином ознайомитись із матеріалами справи та надати докази на підтвердження відсутності її вини у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.
Так, у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що в період з 9 години 00 хвилин 29 грудня 2013 року по 9 годину 00 хвилин 30 грудня 2013 року вона перебувала на цілодобовому чергуванні згідно з графіком роботи у відділенні неонатального догляду та лікування новонароджених КЗ КОР «КОЦОЗМіД», що підтверджується довідкою від 14 січня 2014 року № 21.
Вказані вище обставини підтвердила допитана як свідок ОСОБА_2, яка працює на посаді медсестри у КЗ КОР «КОЦОЗМіД».
З листа КЗ КОР «КОЦОЗМіД» від 17 лютого 2014 року № 59 вбачається, що згідно із завданнями та обов’язками, визначеними посадовою інструкцією, з урахуванням ургентної (готовність до негайного виклику) специфіки роботи, ОСОБА_1 не може покидати своє робоче місце протягом доби. Впродовж чергування з 9 години 00 хвилин 29 грудня 2013 року до 9 години 00 хвилин 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 не відпрошувалась з роботи і перебувала на своєму робочому місці протягом 24 годин.
Із протоколу про адміністративне правопорушення від 2 січня 2014 року серії АГ2 № 000, складеного стосовно ОСОБИ_1 за статтею 122-2 КУпАП, та рапорту від 30 грудня 2013 року вбачається, що водій, керуючи автомобілем марки «Geely MK–Cross», державний номерний знак ________, 29 грудня 2013 року приблизно о 12 годині 30 хвилин на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області не виконав вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.
Допитані як свідки інспектор ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області та інспектор ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області І. не підтвердили факт невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу 29 грудня 2013 року саме ОСОБИ_1.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2014 року (суддя ) на підставі статті 247 КУпАП закрито провадження у справі про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП, ураховуючи відсутність безспірних доказів на підтвердження вини ОСОБИ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
У своїх письмових поясненнях суддя Є. зазначив, що з метою справедливого, неупередженого розгляду справи № 000/11/14-п про вчинення ОСОБОЮ_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, ним були вчинені дії, передбачені чинним КУпАП. Заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» є надуманою та такою, що не відповідає обставинам справи.
Вказував, що він не накладав на ОСОБУ_1 адміністративне стягнення, передбачене статтею 122-2 КУпАП, як на особу, яка була учасником масових акцій протесту, оскільки вона під час інкримінованого їй адміністративного правопорушення перебувала на цілодобовому чергуванні в КЗ КОР «КОЦОЗМіД».
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 122-2 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 КУпАП, за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 246 КУпАП порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в судах визначено цим Кодексом та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Суддею Ірпінського міського суду Київської області Є. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме: не було дотримано вимог щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Так, вичерпний перелік випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, визначений статтею 258 КУпАП. Адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, ураховуючи, що його не зафіксовано відповідними технічними засобами, до цього переліку не включено.
У разі виявлення правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 122-2 КУпАП, уповноважена особа органів внутрішніх справ відповідно до статті 255 КУпАП зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення, копія якого під підпис вручається особі, що притягається до адміністративної відповідальності.
У разі неможливості скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, за умови, що його складення є обов’язковим, стаття 259 КУпАП передбачає право уповноваженої особи доставити порушника в міліцію для складання такого протоколу.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 000/77/14-п (провадження № 3/367/419/2014) міститься рапорт інспектора ДПС взводу № 2 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 1 січня 2014 року, відповідно до якого 29 грудня 2013 року він ніс службу на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ – Овруч в селі Нові Петрівці. Близько 12 години 30 хвилин автомобіль «Geely MK–Cross», державний номерний знак _________, не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 ПДР.
Відповідно до пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред’явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому технічному контролю.
Протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 000 складено 2 січня 2014 року на підставі даних вказаного вище рапорту. Фіксування правопорушення у такій спосіб не відповідає встановленій законом процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення від 2 січня 2014 року зазначено, що водій порушив вимоги пункту 2.10 ПДР, а не пункту 2.4, як про це зазначено в рапорті працівника міліції.
Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП. Зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи суддя Є. зазначених вимог закону не дотримався, визнав ОСОБУ_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення та застосував до неї адміністративне стягнення, не маючи безспірних доказів, які б підтверджували її вину.
Суддею Є. не вмотивовано, чому суд дійшов висновку, що інший вид адміністративного стягнення не може бути застосований до ОСОБИ_1
Невмотивоване притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності та застосування адміністративного стягнення порушує її право на справедливий судовий розгляд в аспекті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи вищевикладене, суддя Ірпінського міського суду Є. ухвалив судове рішення у справі про притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності з порушеннями норм процесуального права, принципів верховенства права та законності. Доводи, наведені суддею Є. у його поясненнях, не спростовують встановлені у справі обставини.
Суддя повинен додержуватись присяги, зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час прийняття постанови; частини четверта, п’ята статті 55 чинної редакції цього Закону).
Присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкорюючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції на час прийняття постанови) порушенням суддею присяги визнавалось, у тому числі, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Чинна редакція частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» передбачає, що провадження щодо звільнення судді за порушення присяги провадиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.
За змістом частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може бути внесено, зокрема, у разі, якщо суддя вчинив дії, що порочать звання судді і підривають авторитет правосуддя.
Отже, підстави для притягнення судді до відповідальності за порушення присяги в цій частині із внесенням змін до законодавства не змінились.
Допущені суддею Є. грубі порушення законодавства свідчать про необ’єктивний та упереджений розгляд справи та можуть свідчити про наявність в його діях ознак порушення присяги судді.
За змістом норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, що була чинна на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з підстав порушення присяги.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що такий строк не може бути більшим ніж три роки із дня вчинення проступку (частина четверта статті 96 Закону). Запровадження такого строку є заходом, який пом’якшує відповідальність судді, а тому відповідно до статті 58 Конституції України підлягає застосуванню. Виходячи із установлених обставин, зазначений строк застосування дисциплінарного стягнення не сплинув.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Чернова Дмитра Євгеновича.
Голова Вищої ради юстиції І. М. Бенедисюк
