Програма фахового вступного випробування абітурієнтів на 3 курс ОС «Бакалавр»

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ РЕЖИСУРИ І ШОУ-БІЗНЕСУ

КАФЕДРА РЕЖИСУРИ І МАЙСТЕРНОСТІ АКТОРА

Затверджую______________

декан ФРіШБ І. В. Іващенко

Програма

фахового вступного випробування абітурієнтів на 3 курс

ОС «Бакалавр»

Галузь знань 02 МИСТЕЦТВО

за спеціальністю 6.020201 – "ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО"

спеціалізації «Режисура драматичного театру»

Обговорено і схвалено

на засіданні

кафедри режисури і майстерності актора

Протокол № 15

від 29 лютого 2016 року.

Київ-2016

Пояснювальна записка

Вступне випробування з фаху на освітній ступінь «бакалавр» (на базі диплому молодшого спеціаліста за спеціальностями: «Акторське мистецтво») складається з практичної та теоретичної частин.

Практична частина передбачає:

1. Виконання літературних творів. Вступник має самостійно підготувати (за власним вибором):

-  уривок з прозового твору,

-  вірш,

-  байку,

-  монолог з драматургічного, літературного твору або естрадний монолог.

Оцінюється розуміння та донесення змісту виконуваного твору, бажано виявлення здатності яскравої уяви того, про що йде мова, емоційна схвильованість оповідача, здатність зацікавити, захопити слухача, уміння зрозуміти і передати основні якості персонажа в творі, відсутність мовних недоліків; при виконанні монологу оцінюється вибір матеріалу, його співпадіння з природними даними абітурієнта.

2. Перевірка музично-ритмічних та пластичних даних. Абітурієнт має підготувати за власним вибором:

-  пісню (народну, сучасну) або романс під акомпанемент, фонограму або a cappella. Оцінюються музичний слух, почуття ритму абітурієнта;

-  танок (народний, бальний, сучасний – за вибором абітурієнта) під акомпанемент або фонограму. Оцінюються рухові та пластичні дані. Крім того, за завданням комісії, буде запропоновано виконати завдання на задану тему.

Студент повинен продемонструвати засвоєні знання елементів режисерської майстерності, роботи над драматургічним твором: здійснення режисерського аналізу п’єси; виконання завдань з режисерської техніки: створення пластично-просторових композицій: статичної та динамічної.

Режисерський аналіз п’єси складається з:

1. Обґрунтування вибору:

-  ідейно-художні особливості п’єси,

-  мета і завдання постановки,

-  творчі та матеріальні можливості постановки,

2. Автор і п’єса:

- життєвий і творчий шлях драматурга,

- літературно-сценічна історія твору,

3. Специфіка відображеного в п’єсі життя:

- історичні, соціальні та естетичні аспекти епохи,

- побут і звичаї, манери.

4. Аналіз п’єси:

- тема, проблема та ідея; надзавдання драматурга,

- конфліктна система п’єси,

- події,

- сюжет,

- фабула,

- композиція п’єси,

- жанр та стильові особливості,

- характеристика дійових осіб,

- мова п’єси.

Завдання з режисерської техніки:

1. Створити та виконати декілька статичних, пластично-просторових композицій за принципом тотожності.

2. Створити та виконати декілька статичних, пластично-просторових композицій за принципом контрасту.

3. Створити та виконати вправи замкнутої пластино-просторової композиції.

4. Створити та виконати вправи динамічної пластино-просторової композиції:

- відповідності динамічних та статичних форм,

- залежності об’єму простору від об’єму сценічного руху,

- пластично-просторового контрасту,

- пластично-просторового акценту.

Теоретична частина виявляє фаховий рівень абітурієнта, його знання основ теорії режисури та акторської майстерності.

Критерії оцінювання знань вступників

Відповідь вступника оцінюється за шкалою від 100 до 200 балів.

190-200 балів (відмінно) Виставляється вступнику, відповідь якого відрізняється рівнем творчого, самостійного та критичного мислення, глибиною та міцністю знань нормативного матеріалу, вміння вільно, логічно та послідовно викладати матеріал, здатністю узагальнювати та інтерпретувати відповідь

184-189 балів (дуже добре) Виставляється вступнику, відповідь якого відрізняється достатнім рівнем самостійного та критичного мислення, міцністю знань нормативного матеріалу, вміння вільно, логічно та послідовно викладати матеріал здатність узагальнювати та інтерпретувати відповідь

174-183 балів (добре) Виставляється вступнику, відповідь якого відрізняється достатнім рівнем самостійного критичного мислення, знання нормативного матеріалу на середньому рівні, вміння логічно, послідовно викладати матеріал та узагальнено інтерпретувати відповідь

166-173 балів (задовільно) Виставляється вступнику, відповідь якого відрізняється недостатнім рівнем самостійного критичного мислення, знання нормативного матеріалу на низькому рівні, невміння вільно, логічно, послідовно викладати матеріал та узагальнено інтерпретувати відповідь

124-165 балів (достатньо задовільно) Виставляється вступнику у відповіді якого відсутні: знання нормативного матеріалу, також відсутній рівень самостійного та критичного мислення, низький рівень здатності узагальнювати та інтерпретувати відповідь.

100-123 балів (незадовільно) Виставляється вступнику у відповіді якого відсутні знання нормативного матеріалу, відсутній рівень самостійного та критичного мислення та здатності узагальнювати та інтерпретувати відповідь.

Зміст програми

Театр як вид мистецтва, його особливості та компоненти

Театральне мистецтво як одна з форм образного відображення дійсності та джерело духовного збагачення людини. Специфічні особливості театрального мистецтва: колективність, синтетичність, синкретичність, живий /зворотній/ контакт з глядачем. Швидкоплинність творчого процесу і неповторність мистецького результату. Актор як головний носій мистецтва театру. Компоненти театрального мистецтва: драматургія, режисура, гра акторів, сценографія, музика, танець, костюми, світло, грим, бутафорія, шуми тощо. Театр як синтез видів мистецтв.

Синтетизм театрального мистецтва

Синтетична природа мистецтва театру. Література, музика, образотворче мистецтво, як основні компоненти синтезу театрального мистецтва. Взаємодія театру, кіно, телебачення, радіо, фотографії, монументального та прикладного мистецтва, всіх видів музичного театру та будь-яких жанрів естради, цирку та спорту, публіцистики, документу. Проблеми театру та літератури на сучасному етапі. Взаємодія драми і музики: зростання її об’єму у виставах. Сучасний розвинений синтез мистецтв, як необхідність активної режисури в боротьбі за широкого глядача. Логічність виникнення нових форм сучасного мистецтва.

Драматургія – першооснова для створення сценічного образу

Драматургія як художнє відображення дійсності через систему образів. Колізія та конфлікт як основні прояви характеру персонажа. Фабула як послідовний ланцюг подій та фактів, що створюють лінію ролі. Поняття про сценічний характер та засоби його виявлення. Центральна подія як прояв сутності характеру персонажа. Пропоновані обставини п’єси – ґрунт для визначення психофізичної дії персонажа та виявлення сценічних задач ролі. Концепція п’єси та композиція ролі.

Сценічна дія – основний засіб театрального мистецтва

Драматична дія як основний засіб створення драматургом характерів дійових осіб та виявлення ідейно-тематичного задуму п’єси. Роль сценічної дії в режисерському мистецтві. Дія як основний засіб розкриття режисером поведінки дійових осіб та втілення задуму вистави. Специфіка сценічної дії. Різновиди сценічної дії: внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична, словесна), їх органічна єдність та взаємозв’язок. Необхідні елементи для побудови сценічної дії. Дія та протидія. Боротьба як результат протидії. Взаємодія – спосіб, вид сценічної дії.

Конфлікт як джерело драматичної боротьби

Структура конфлікту. Умови виникнення конфлікту: об’єкт (предмет) конфлікту, конфліктна ситуація; інцидент як наслідок провокації. Ознаки конфлікту в мистецтві. Конфлікт драматичного твору як зіткнення у боротьбі дійових осіб між собою та з силами природи (або дійової особи з самим собою).

Конфлікт драматичного твору як джерело сценічної боротьби, рушійна сила течії сценічної дії, причина і наслідок вчинків дійових осіб та подій. Конфлікт – рушій сценічної дії.

Сценічний етюд – абетка професії режисера. Структура та принципи побудови сценічного етюду

Етюд – відрізок сценічного життя, створений уявою – магічним «якби». Етюд – це «засіб згадати життя» (іславський). Сценічний етюд як пізнання внутрішніх законів професії, «вивчення прийомів психотехніки». (іславський). Дійова та динамічна природа етюду. Вимоги до побудови етюду. Об’єкт, оцінка та процес пошуку вірного вчинку – абетка акторського мистецтва. Вимагаючи від виконавця дійсної уваги до об’єкту – перешкоди, відповідної оцінки його та пошуку доцільного вчинку, направленого на його подолання або використання на шляху до мети, режисер допомагає актору діяти за законами органіки. Режисерський етюд як тренінг всього комплексу специфічних режисерських засобів виразності для максимального виявлення ідейного та емоційно-образного змісту етюду.

Принципи інсценізації літературних творів

Література і театр. Інсценівка як різновид драматичної літератури. Інсценізація як перетворення епічного чи ліричного твору на драматичний. Види інсценівок: драматургічний («за мотивами» твору), епічний, поетичний, сценічна композиція («режисерська драма»), мюзикл тощо. Створення режисерського задуму інсценізації. Визначення надзавдання режисера, теми, ідеї, проблеми та надзавдання інсценізації. Сценарний план. Вибір жанру інсценізації. Відбір головних подій та написання сюжету майбутньої інсценізації. Побудова композиції та архітектоніки інсценізації. Вибір драматургічного прийому. Особливості інсценізації байок, віршів, пісень.

Драматургічна подія та принципи її організації

Поняття «драматургічна подія». Різновиди подій: соціальні, біологічні, закономірні, випадкові тощо. Драматургічна подія як дійовий факт, що відбувається в житті персонажа або групи дійових осіб і змінює течію драматургічної дії. Подія в драматургічному творі як мистецький засіб розкриття драматургом характерів дійових осіб, як збудник драматургічної боротьби та засіб розкриття ідейного задуму п’єси.

Класифікація подій

Класифікація подій: за масштабом (головні, другорядні), за жанром (комічні, драматичні, трагічні), за композицією (вичерпні, невичерпні, раптові, підготовлені), за місцем (внутрішні, зовнішні). Висхідна подія драматургічного твору, що зумовлює народження сюжету п’єси. Завершальна подія. Подія – зав’язка, подія-кульмінація, подія-розв’язка. Відтворення події режисером різноманітними засобами театральної виразності.

Запропоновані обставини, їх відбір

Запропоновані обставини як “фабула п’єси, її факти, події, епоха, час і місце дії, умови життя, акторське і режисерське розуміння п’єси, додатки до неї від себе, мізансцени, постановка, декорації і костюми художника, бутафорія, освітлення, шуми і звуки і все що пропонується акторам прийняти до уваги в їх творчості” (іславський). Пропоновані обставини як шлях наближення образу до себе, а себе до образу. “Знання про роль” як накопичення, відбір та оволодіння пропонованими обставинами п’єси і ролі. Розуміння запропонованих сценічних обставин як обставин самого життя.

Імпровізація як елемент режисерської майстерності

Імпровізація як засіб вияву спонтанного самопочуття та спонтанної поведінки. Вміння імпровізувати на задану тему як необхідність акторської і режисерської діяльності. Здатність до імпровізації в житті і на сцені як природна здатність людини. Імпровізація як метод роботи над роллю, засіб боротьби з акторськими штампами. Імпровізація як шлях до переживання у мистецтві актора. Режисерські імпровізації.

Режисерський аналіз драматичного твору

Режисерський аналіз п’єси – це початковий етап самостійної роботи режисера над створенням майбутнього сценічного твору вистави. Режисерський аналіз охоплює таке коло питань, як обґрунтування вибору п’єси, вивчення специфіки відображеного в п’єсі життя та творчості драматурга, а також дослідження власне драматичного твору – ідейного спрямування, конфлікту, жанру, композиції, характерів дійових осіб тощо. Режисерський аналіз п’єси – обов’язкова і необхідна умова в роботі режисера над задумом вистави.

Ідейно-тематичний аналіз драматичного твору

Тема – це коло життєвих явищ (чи окреме явище), що відображені автором у драматичному творі. Тематика п’єси. Проблема – життєве протиріччя, яке досліджує автор у драматичному творі, це питання, що вимагає вивчення та розв’язання. В драматичному творі автор може торкатися декількох проблем, що в сукупності становлять проблематику п’єси. Визначення головної проблеми п’єси. Ідея – головна думка драматичного твору, емоційне ставлення автора до відображеної ним дійсності, думка, до якої драматург закликає. Осмислення та емоційне відчуття ідеї драматичного твору як основа подальшої успішної роботи режисера. Взаємозв’язок між темою, ідеєю, проблемою та надзавданням драматурга.

Режисерський аналіз конфліктної системи п’єси. Дія та протидія

Класифікація конфліктів в драматичному творі. Дія та протидія. Визначення головного драматургічного конфлікту п’єси. Складові елементи головного конфлікту в драматичному творі. Зміст конфлікту. Конфліктуючі сили; предмет конфлікту. Розвиток конфлікту. Характер конфлікту. Графічна карта боротьби. Поняття про внутрішній конфлікт драматичного героя.

Режисерський аналіз композиції драматичного твору

Композиція – структура (архітектоніка) драматичного твору, що виявляє головний драматургічний конфлікт. Складові композиції: Пролог, експозиція, зав’язка, перед кульмінація, кульмінація, після кульмінація, розв’язка, фінал, епілог. Режисерський аналіз головних подій п’єси.

Режисерський аналіз жанру драматичного твору

Визначення драматургічного жанру як певного структурного типу драматичного твору, що виявляє емоційне ставлення автора до об’єкта, виражене засобами побудови конфліктної системи, композиції, змалювання характерів персонажів, побудови діалогу, мови тощо. Трагедія як жанр драматичного твору. Її ознаки, історія виникнення та різновиди. Комедія як жанр драматичного твору. Її ознаки, історія виникнення та різновиди. Драма як жанр драматичного твору, її ознаки, історія виникнення та жанрові різновиди. Режисерський аналіз жанру п’єси за відповідними мистецькими ознаками.

Режисерський аналіз стилю драматургічного твору

Стиль як єдність основних художніх особливостей, характерні риси, притаманні творчості певного митця, індивідуальна манера автора, своєрідність бачення ним світу та відповідні художні засоби його відображення. Рівні стилів – епохальні, історичні, естетичні, авторські тощо. Визначення стилю драматурга. Вивчення та аналіз драматичних творів автора, ознайомлення з критичною літературою, визначення індивідуальної манери творчості драматурга, характерне для нього бачення світу і відповідну організацію ним художніх засобів відображення. Стильові особливості твору.

Режисерський аналіз творчості автора. Літературно-сценічна історія п`єси

Аналіз творчого шляху, світогляду, естетичних принципів та індивідуального стилю драматурга. Літературно-сценічна та пост сценічна історія п’єси. Біографія драматурга. Його творчий шлях, світогляд та естетичні принципи, індивідуальний стиль, аналіз його творів тощо. Літературно-сценічна історія п’єси. Історія написання, місце і значимість даної п’єси у творчості драматурга. Історія постановок п’єси. Літературна та театральна критика про п’єсу та про вистави за нею. Іконографічний матеріал.

Етапи роботи режисера з актором над роллю

Етапи роботи режисера з актором над роллю: підготовчий етап роботи, етап ознайомлення та аналізу п’єси і ролі, етап задуму та втілення ролі, завершальний етап роботи режисера з актором над роллю.

Режисерський аналіз драматичних подій

Драматургічний твір як безперервний ланцюг дій та подій. Діалектичний взаємозв’язок між діями та подіями в п’єсі. Класифікація подій: за масштабом (головні, другорядні), за жанром (комічні, драматичні, трагічні), за композицією (вичерпні, невичерпні, раптові, підготовлені), за місцем (внутрішні, зовнішні).Висхідна подія драматургічного твору, що зумовлює народження сюжету п’єси. Завершальна подія.

Ознаки режисерських здібностей

Режисер – митець, який створює з літературного (музично-літературного) матеріалу сценічну виставу. Обов’язкові передумови для занять творчістю: непереборна потреба висловитись; глибоке знання людської психології; відчуття та розуміння всіх видів мистецтва; здатність до філософського осмислення життя тощо. Ознаки режисерських здібностей. Провідна якість режисерської обдарованості – подійно-видовищне мислення.

Професійна етика режисера

Етика режисера, актора як вчення про етичні норми та творчу дисципліну в театральному мистецтві. К.С. Станіславський про «залізну» дисципліну. Роль режисера у створенні здорової творчої атмосфери в театрі. Особистий приклад – найкращий спосіб здобуття авторитету. Вимогливість режисера до себе та до колег, індивідуальний підхід до кожного члена творчого колективу, професіоналізм, порядність, доброзичливість, досконале знання своєї справи, такт і зразок працездатності, ідеальна безпристрасність, моральна чистота – складові професійної етики режисера.

Соціально-психологічна характеристика персонажа твору

Характеристика – відтворення характеру персонажа в сукупності психологічних особливостей, що виявляються в його діях, поведінці. Збирання матеріалу про персонаж («досьє» на дійову особу): автор про персонаж (ремарки та коментарі), дійові особи про персонаж, персонаж про себе. Складання біографії персонажу. Визначення вчинків персонажа, що діє в конкретному історичному середовищі, взаємовідносини з іншими дійовими особами, ставлення до навколишнього середовища, до інших персонажів та подій («що робить» герой, а не «який» він), його місце серед дійових осіб п’єси.

Основні етапи роботи режисера над виставою

Основні етапи роботи режисера над виставою. Етап перший – робота над постановочним планом майбутньої вистави (складання режисерської експлікації). Другий етап – робота режисера з акторами за столом. Методика роботи режисера за столом. Третій етап – робота з акторами на сценічному майданчику. Четвертий етап – монтувальні, прогонні та генеральні репетиції. П’ятий етап – перша вистава як процес закріплення результатів, досягнутих під час репетицій. Проблема збереження вистави. Забезпечення творчого росту вистави.

Режисерський аналіз мовних особливостей драматичного твору

Принципи та художня мотивація добору автором мовних засобів. Мова і характер персонажа. Мова і епоха. Діалекти, архаїзми, сленги та інші специфічні особливості мови. Дієвість мови. Образність та індивідуалізація мови. Аналіз авторських ремарок. Стилістична недосконалість. Мовні надмірності, неточності. Скорочення та уточнення авторського тексту.

Мізансценування – один з основних засобів режисерського мистецтва.

Мізансцена як образно-пластичне динамічне або статичне вираження в сценічному просторі і часі (в певному жанрі) характерів і боротьби дійових осіб і мас для виявлення надзавдання і наскрізної дії вистави (за В. Скляренком).Вимоги, що пред’являються для мізансцен. Різновиди мізансцен. Мізансцени: сюжетні, фабульні, образні (символічні, метафоричні, алегоричні тощо).

Пластично-просторова композиція

Поняття про пластично-просторову композицію. Ознаки пластично-просторової композиції. Композиційні особливості використання сценічного простору. Різновиди пластично-просторової композиції: розгорнута, замкнена; статична, динамічна. Геометричний та смисловий центр сценічної композиції. Принципи побудови сценічної композиції. Композиційний аналіз творів живопису, іконопису та скульптури

Технологія мізансценування

Технологія мізансценування як знання та практичне вміння режисера користуватися певними пластично-просторовими закономірностями при побудові дії в сценічному просторі. Сценографія як складова мізансцени. Сценограф як співавтор пластичної режисури. Сценографічний конфлікт як несумісність якісних показників, функціональних значень та кінетики, матеріальних засобів виразності, що твориться для загострення драматургічного конфлікту. Зв’язок сценографічного конфлікту з головним та другорядними конфліктами вистави. Створення просторових та об’ємних побудов. Методи мізансценування.

Методи роботи режисера з актором над роллю

Положення системи іславського стосовно методів роботи режисера з акторами на сучасному етапі розвитку театрального мистецтва. Вимоги до мистецтва сучасного актора драматичного театру. Методи роботи режисера з актором над роллю. Метод дійового аналізу п`єси і його значення в режисерській роботі.

Метод дійового аналізу п'єси і його значення в режисерській роботі

Визначення поняття "дійовий аналіз". Метод дійового аналізу п'єси і його значення в роботі режисера над виставою. Суть методи дійового аналізу – виконання психологічного і логічного розбору п'єси в процесі знаходження психофізичної дії. Скорочення тривалості «застольного періоду» при дійовому аналізі п'єси.

Етапи роботи режисера з актором методом дійового аналізу

Етапи роботи режисера з актором методом дійового аналізу:аналіз тексту драматургічного твору для визначення низки подій та персонажів; етюд імпровізація без авторського тексту;етюд-імпровізація з текстом. Метод фізичних дій (іславський).

Орієнтовані питання:

1.  Театр як вид мистецтва, його особливості і компоненти.

2.  Синтетизм театрального мистецтва.

3.  Драматургічна подія та принципи її організації.

4.  Класифікація подій.

5.  Запропоновані обставини, їх відбір.

6.  Імпровізація як елемент режисерської майстерності.

7.  Методи роботи режисера з актором над роллю.

8.  Метод дійового аналізу п’єси і його значення в режисерській роботі.

9.  Режисерський аналіз драматичного твору.

10.  Ідейно-тематичний аналіз драматичного твору.

11.  Режисерський аналіз конфліктної системи п’єси. Дія та протидія.

12.  Режисерський аналіз композиції драматичного твору.

13.  Режисерський аналіз жанру драматичного твору.

14.  Соціально-психологічна характеристика персонажу твору.

15.  Режисерський аналіз мовних особливостей драматичного твору.

16.  Режисерський аналіз драматургічного стилю.

17.  Режисерський аналіз творчості автора. Літературно-сценічна історія п`єси.

18.  Режисерський аналіз драматичних подій.

19.  Етапи роботи режисера з актором над роллю.

20.  Мізансценування – один з основних засобів режисерського мистецтва.

21.  Пластично-просторова композиція.

22.  Технологія мізансценування.

23.  Ознаки режисерських здібностей.

24.  Професійна етика режисера.

25.  Конфлікт як джерело драматичної боротьби.

26.  Основні етапи роботи режисера над виставою.

27.  Принципи інсценізації літературних творів.

28.  Етапи роботи режисера з актором методом дійового аналізу.

29.  Сценічний етюд – абетка професії режисера. Структура та принципи побудови сценічного етюду.

30.  Сценічна дія основний засіб театрального мистецтва.

Література:

1.  Акторська майстерність корифеїв (збірник). – К., 1973.

2.  Душа театра. – М., 1974.

3.  От Софокла до Брехта за сорок театральных вечеров. – М., 1969.

4.  Пустое пространство. – М., 20

5.  Режиссерские уроки . –М., 1966.

6.  Театр. – К., 1984.

7.  Мастерство актера и режиссера. – М., 1969.

8.  Коломієць Р. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. – К., 1984.

9.  Корнієнко Н. Лесь Курбас: репетиції майбутнього. – К., 1998.

10.  Березіль. – К., 1988.

11.  Мастерство режиссера. Уч. пособие. – М., 2002.

12.  Неллі В. Про режисуру. – К., 1977.

13.  Сахновский- Драма. – М., 1969.

14.  Станиславський . соч. в 9-ти томах, т. I - М., 1988.

15.  Дурилін С. Марія Заньковецька. - К., 1982.

16.  Акторське мистецтво України - К., 1992.

17.  Збірник спогадів про М. Кропивницького. - К., 1961.

18.  О том, что мне кажется особенно важным. - М., 1981.

19.  Мар'яненко І. Сцена, актори, ролі. - К., 1964.

20.  Думки про театр. - К., 1980.

21.  Мар'ян Крушельницький. - К., 2009.

22.  Актор і його Alter Ego/ Ірина Сіланьтєва, Юрій Клименко/ м. Пушкіно, Московської області, видавничий дім «Грааль», 2000 р.

23.   Труд актёра и педагога. – М.: РАТИ-ГИТИС, 2007. – 364 с.,

24.  Воспоминания для будущего / Ж. Барро. - М., 1979.

25.  Система Станиславского и проблеми драматурги / В. Блок. - М., 1963.

26.  Драматургия / В. Волькенштейн. - М., 1961.

27.  О гранях дозволенного. Педагогические импровизации на заданную тему. – М.: РАТИ – ГИТИС, 2011. – 304 с.

28.    Мастерство актёра и режиссёра: Учеб. пособие. 5-е изд. – М.: РАТИ–ГИТИС, 2008. – 432 с.,

29.  Кнебель педагогіки / . - М., 1984.

30.  Мастерство актера и режиссера в терминах и определениях Станиславского. - М., 1961.

31.  Морозова : наука и театральный миф. – М.: ВЦХТ («Я вхожу в мир искусств»), 2005. – 160 с. 

32.  Товстоногов сцены / . - Л., 1980.

33.  Товстоногов с колегами / . - М., 1988.

34.  Картель четырех / Филькельнштейн. - Л., 1974.