Свято прощання з Букварем
Пісня «ШКОЛЯРІ»
(Звучить пісня «Школярі» на мотив «Бу-ра-ти-но!»)
1к. До школи радо хто спішить?
Хто старанно уроки вчить?
Хто хоче все на світі знать,
Уміє і читати-писать?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
ШКО-ЛЯ-РІ!
2к.Хто радує і тат, і мам?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть-но, як цих діток звуть?
ШКО-ЛЯ-РІ!
– Що ж, вітайте! Ось він – наш 1-Б клас!
ФОНОГРАМА «А ОСЬ І МИ!»
Звучить вступ пісні «А ось і ми!» на мотив «Одесса» (у виконанні Вітаса).
Під музику, пританцьовуючи, забігають учні першого класу.
Звучить пісня «А ось і ми!» у виконанні першокласників.
Діти (співають і танцюють):
Коли у школі щось-там хороводиться,
Ніщо без першоклашок не обходиться!
Нехай знімає фільми Голівуд,
А перший клас давно вже тут як тут!
Про перший клас уже знімається кіно!
І всі дівчата в нас немов Мерлін Монро!
А ось і ми! А ось і я!
І перша вчителька улюблена моя!
А ось і ми! А ось і я!
І перша вчителька улюблена моя!
1 дитина: Любі гості, мами й тата,
В нас букварикове свято.
Спасибі, що прийшли до нас,
У наш найкращий перший клас.
2 дитина: Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Бо всі ми букви знаємо,
Бо ми читати вміємо.
3 дитина: Є книг багато – радісних, тонких, товстих,
Повчальних, барвистих – наче жар,
Але одна - усім книжкам начальник,
І звуть її по-простому – Буквар!
Ведучий: Ми Букварика чекаєм,
А його усе немає.
Де ж так довго забарився?
Може в лісі заблудився?
(Забігають дівчата у костюмах сорок)
1 сорока: Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Чи ви чули отаке:
Нині свято букваря,
А Букварика нема
Не прийшов до діток вчасно,
Може трапилось нещастя?!
2 сорока: Так, я чула в нашім лісі диво коїться якесь.
Усі подівались десь, ще й казки забунтували:
Лихо хто таке накоїв?
Сороки (одна до одної)
Ой, не знаю! Ой, не знаю!
Незнайко: Хто це тут мене чекає?
1 сорока: Ось хто лиха тут накоїв,
Хто читати не хотів,
2 сорока: Хто не вчився гарно в школі
Й Букварик загубив!
Незнайко: Це все наклеп і брехня!
Доведіть, що винен я!
(Заходять діти в костюмах букв, плачуть, розповідають.)
Буква „Ш”: Була Шапочка Червона –
Стала Синя Борода,
Ще був Карлсон, а віднині -
Цибулина голова.
Буква „Г”: А Дюймовочка маленька
Стала вище Гулівера.
Дядя Стьопа – Бармалеєм
Став із міліціонера.
Буква „Л”: У Буратіно ніс відпав,
А Мальвіну смерч забрав.
Колобок лисичку з'їв,
В невід діду вовк заплив.
Буква „Щ”: Щуку в небі кінь впіймав,
А лисицю глечик вкрав.
Кіт Базиліо на плоті
Кукурікує щодуху.
Буква „Ц”: А Іван-Царевич скаче,
Щоб впіймати білу муху.
Ще продовжувати, чи досить?
Порятунку усі просять!
1 сорока: Що, хлопче ледачкувате,
Скажеш, що не винуватий?
Незнайко: Це якась страшна облуда!
Більш чинити так не буду!
Гарно я навчусь читати,
Зможу все переказати.
Але як тепер нам бути?
Як казки всі повернути?
Ведучий: Це завдання не просте!
Допоможу вам проте
Зможе казки врятувати
Той хто дружбою багатий.
Ведуча: Хто веселий і сміливий,
Хто в роботі не лінивий.
Той Букварика врятує,
Хто в науці силу чує.
Ведучий: Чистий хто і хто завзятий –
Зможе друзів виручати.
Тож перевірим, для початку,
Чи дружні ви, наші малятка.
Песня «Мир похож на цветной луг»
(Відгадування загадок)
На городі, що за черга
Дід і баба тут стоїть.
Тягнуть щось перед собою
І не витягнуть ніяк. (Ріпка)
Ти впізнаєш вмить її
Одяг весь у попелі,
Мачуха все лається,
Сестри насміхаються. (Попелюшка)
Маленьке, сіреньке,
Біди наробило:
Щось біле, кругленьке,
Хвостиком розбило.
Сумує і плаче бабуся,
Дідусь витирає сльозу,
А курочка кудкудаче:
„Я вам золоте знесу... „ (Курочка Ряба)
В'ється річка невеличка
Хлопчик у човні сидить.
З берега матуся кличе,
Щоб обідом пригостить.
І вгадать цього героя
Справа зовсім не складна.
Казка ця усім відома
Про кого вона? (Про Івасика Телесика)
Хто кругленький і смачненький,
Із віконця скік та скік.
Втік від баби та від діда
До лисички на язик? (Колобок)
Ведуча: Оця стежина чарівна
Вам вкаже шлях до Букваря.
Букварик: Я – Букварик чарівний,
Швидше ти мене відкрий.
Сам тобі допоможу,
Вмить читати научу!
Кожен рік мене гортають
Ніжні пальчики нові
Нехай розум здобувають
Любі дітоньки малі.
Лиш мене не ображай,
А люби і поважай!
Коли дуже ти захочеш,
Все на світі знати зможеш!
Ведучий: Товаришу Буквар! На свято прощання з тобою зібралися всі. До проведення свята готові!
(Діти співають пісню на мелодію пісні „Гей, ви стрільці січовії”)
Гей ви букви, жвавим кроком, раз, два, три.
Вчили вас сто п'ять уроків, раз, два, три.
Через те вас добре знають,
З вами вже слова читають, раз, два, три, раз, два, три.
Попереду йде Букварик, раз, два, три.
Букви всі зібрав в порядок, раз, два, три.
Всі його давно чекають,
З іменинами вітають, раз, два. три, раз,
два, три.
Ведучий: А ну - ка, буквы, станьте в ряд.
Азбука від А до Я, струнко!
Голосні! (тут)
Приголосні! (ми)
Буква, котра не позначає звука! (на місці)
Рапорт розпочинай!
Ведуча:
- За час навчання у 1 класі вивчено 33 літери українського алфавіту.
- Списано в зошитах багато десятків сторінок.
- Загублено 5 поганих звичок, 27 ручок, 100 олівців, 15 гумок, 30 ґудзиків.
- Над важкими задачами „поламано” 5 голів, зламано 2 стільці, порвано 4 ранці, 5 штанів.
- У шкільному коридорі розбито 2 носи і набито 4 шишки.
- Класи живуть цікаво і не збираються зупинятися на досягненому.
(разом) Рапорт зданий!
Буква „А”: Нас 33, нас 33,
У нас міцна сім'я.
Складаємо слова нові
Від А до Я, Від А до Я..
Буква „Ж”: Ми мрію любимо й книжки,
Життя у нас буя.
Вчимося в школі залюбки,
Від А до Я. Від А до Я.
Буква „Ч”: Знай рідну мову і вивчай:
Вона твоя й моя,
Та перш за все абетку знай
Від А до Я, від А до Я.
(Діти співають пісню „Алфавіт”)
„Алфавіт” Муз. Р.Паулса, Сл. І.Рєзніка, Пер. О.Лобової.
А! Алфавіт нам треба знати,
Б! Будемо його співати.
В! Весело і урочисто.
Г! Гучно і до того ж чисто!
Д! День сьогодні в нас незвичний.
Є! Є у нас талант музичний.
Ж! Жити важко без поради –
З! Знати мусимо багато.
І! І тому запам'ятаймо,
Ї! Їх завжди за друзів маймо:
К! Кілька знаків є на світі –
Л! Літер різних в алфавіті.
М! Можуть букви розказати
Н! Нам про все, що треба знати!
О! Окрім літер, друзі наші –
П! Полум'яні танці, марші.
Р! Розмовляють вони з нами
С! Спеціальними значками.
Т! Ті значки – маленькі ноти –
У! Учням додають роботи.
Ф! Фальш вони не пустять в школу,
Х! Хор не знав її ніколи.
Ц! Ці значки – важливі дуже.
Ч! Через те погодься, друже:
Ш! Шана тим, хто ноти пише!
Щ! Щиро музика нас тішить –
Ю! Юних друзів-музикантів,
Я! Якщо хочете – талантів!
Ведуча: Де ви, друзі, всі живете?
Звідки так дружно йдете?
Буква „Є”: І великі і малі ми живемо в Букварі.
За морями, за горами,
Кажуть, є така земля
І з усякими дивами,
І це царство БУКВАРЯ.
Учитель: Шановні учні, батьки, вчителі! Сьогодні ми з вами зібралися з приводу дуже радісного дня у житті наших любих першокласників і разом з тим, трішки сумного, адже сьогодні ми прощаємося з нашою найулюбленішою книжкою – Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. Буквар допоміг нам пізнати багато цікавого. Зараз ми тут спробуємо відтворити частинку того, чому навчилися в класі.
Ведуча:
У далекому королівстві „Букварія” жив цар і звали його Буквар. І була у нього дружина – королева Математика. При дворі жив мудрий Міністр на ймення Мудрагель зі своїм помічником – пажем. Красунчик-паж ще тільки вчився чаклувати і тому у нього була чарівна указка, якою він міг творити чудеса. У королівстві „Букварія” жило 33 придворних літери. На лівій половині царства завжди лунали пісні, сміх, танці, бо там жили голосні звуки. А ми знаємо, що голосний звук співається. Ось і зараз там чути музику. І принцеси - голосні заспівають пісню „Дощик”.
Пісня.
Ведучий.
А на правій половині живуть приголосні звуки. Там чути шум, гам, тому що вони постійно сваряться за те, хто з них найкращий звук і біля якої голосної їм стояти.
А міністр постійно заспокоював розбишак.
Міністр.
- Досить вже сваритись. Давайте краще працювати.
(І міністр разом з королевою і пажем танцюють танок „Антошка”.)
Так жили собі звуки. Та одного разу стало сумно королю.
Буквар.
- Ох і сумно мені. Щось дуже тихо в моєму королівстві.
Математика.
- А ти поклич Міністра, він тобі допоможе.
Буквар.
- Мудрагелику, іди вже до нас!
Мудрагель.
- Слухаю, Ваша Величносте.
Буквар.
- Мудрагелику, придумай, будь ласка, що-небудь!
Мудрагель.
- Щоб звеселити короля, треба оголосити бал звуків.
Король і Королева.
Оголошується бал звуків!
Ведуча.
І почали прибувати гості. На бал приїхали принцеси-голосні – найголовніші в королівстві звуки, вони утворюють склад. І принци –приголосні
(хлопці стають навпроти дівчат ).
Паж
- А хто це плаче?
(Стоїть м’який знак і плаче. Підходить паж і питає.)
Паж.
- Чому плачеш?
М’який знак.
- Бо я Ь (м’який знак ) і звука не позначаю, а теж хочу на бал!
Паж.
- Не плач! Я допоможу тобі! Я не чарівник, я тільки вчусь. Будеш стояти біля приголосних і пом’якшувати їх, щоб вони стали добрішими, лагіднішими і не сварились ніколи.
(Паж веде м’якого знака в коло)
Паж.
А зараз - Вальс
(Король запрошує Королеву. Міністр – Пажа. Весь клас танцює вальс дружби)
Королева.
- Досить вже танцювати. Хочу вже чогось чарівного!
Паж.
- Хай всі потраплять у „Країну Мрій”!
Ведуча.
- Сам Міністр Мудрагель потрапив у Лісову школу.
(Парта, маски, тетріс; портфель, дзвінок; портфель з іграшками )
(Міністр дзвонить у дзвоник )
(Учні в масках звірів розказують слова)
Ведучий
А королева мріяла бути вчителькою математики.
(Звучить пісня 2х2=4 )
(Виходять Королева і 8 учнів)
Математика
Добрий день, я – Математика
Один, два, три, чотири, п’ять
Вміють діти рахувать.
Але хто мене не знає
Хай даремно не гуляє
Як уроки діти вчать
Ставлю їм дванадцять
А хто вчить їх трохи гірше
Ставлю трієчку, не більше.
Сценка 1.( Король, Королева, Вовк)
Король.
- 4 яблука розділити порівну на двох
Вовк.
- Не буду ділити, я сам з’їм
Королева.
- Що, всі?
Вовк.
- Що не з’їм, то надкушу.
Сценка2. (Король, лисиця)
Король. Було у нас 4 апельсини. Три ми Пажу дамо. Скільки лишилося?
Лисиця. Ми йому краще тільки одного дамо, бо в нього алергія буде.
Сценка 3.(королева, зайчик)
Королева. Зайчику, яка найкраща пора для збирання яблук?
Зайчик. Коли собака на прив'язі.
2-й учень.
Я вітаю вас, малята,
В це букварикове свято
Гарний ключ вам дав у дар
Мудрий до всіх знань Буквар
А мені цікаво знати
Чи навчились рахувати?
(Всі діти разом.)
- Так!
3-й учень.
- Під час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту.
4-й учень.
- Учнями класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок 400 художніх книжок.
5-й учень.
- Списано в зошитах багато десятків сторінок, зароблено 709 дванадцяток, 440 одинадцяток, 101 десятка і трішечки двійок.
6-й учень.
- Загублено 5 поганих звичок, 17 ручок, 20 олівців, з десяток гумок, 30 ґудзиків.
7-й учень.
- Над важкими правилами поламано 5 голів, зламано 4 стільці і 1 палець, порвано 6 ранців і троє штанців.
8-й учень.
- На території школи розбито 1 клумбу, 6 носів, 2 шибки.
9-й учень.
- Клас живе цікаво і не збирається зупинятися на досягнутому.
Ведуча.
- А чому насправді вчать у школі?
(Всі учні співають пісню „Вчать у школі”)
Пісня «Першокласник XXI століття»
Задають все більше нам
Вчителі уроків.
Я зібрав комп'ютер сам,
А мені ж сім років!
Ще довести задали
Власну теорему.
Ой, коли ж писать, коли
Твір на вільну тему?
Що ж мені робити?
Ой-ой-ой!
Вчусь я витрачати час
Дуже ефективно:
В три гуртки я записавсь,
В секцію спортивну.
А щоночі уві сні
Вчу англійську мову.
Як хотілось би мені
В дитсадочок знову!
Як же далі жити?
Ой-ой-ой!
Ведуча.
М’який знак у Країні Мрій був Чомусиком. І зараз він розкаже про себе.
Чомусик.
- Я був маленький і всіх питав „Чому”?
Мама мовить:
Дивись, уже дев’ята година!
А я кажу:
- Чому?
Мені кажуть:
Іди спати!
І я знову кажу:
- Чому?
Мені говорять:
Тому, що пізно.
А чому пізно?
Тому, що дев’ята година!
А чому дев’ята година?
І мене за це називали Чомусиком. Мене всі так називали, а насправді мене звуть ____________.
Ведуча.
У Країні Мрій Король потрапив у місто „Алфавіт”
Король (Буквар).
Дивлюсь я в Букварик
Та й думку гадаю:
Я ж – славний школярик,
Чудово читаю.
О, дякую, Боже, що розуму дав, -
Всі тридцять три букви
Я запам’ятав.
Хотів би я рицарем стати,
Букви в слова складати
Гей, мої помічники, скоріше до мене!
(Сім хлопців складають слово „Алфавіт”)
Веселе місто „Алфавіт”.
В нім кожне слово – цілий світ.
В нім кожна літера жива –
Із них складаються слова.
Ви розпізнати їх зуміли?
Запам’ятали? Зрозуміли?
Тоді до зустрічі в книжках.
Бажає вам щасливих літ
Веселе місто „Алфавіт”. (хором)
Паж.
Добрий Букварику, мудро книжко.
Хочеться навіть поплакати трішки.
Жаль розлучатися, хоч і треба.
Ми не забудемо ніколи про тебе.
Міністр.
Спасибі тобі за науку.
За паличку першу і першу букву,
За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Учень.
То ж давайте, браття,
Грамоту вивчати,
Щоб пишались нами
І мамуся, й тато.
І Вкраїно – мати. Гей! Гей!
Ведуча.
Шановні вчителі, батьки, діти, гості нашого сьогоднішнього свята! Ось і переглянули перші кроки своїх дітей у Країні Знань. Ви побачили, що діти дружать з гумором, співають, танцюють.
Навчились читати, писати, спілкуватися рідною мовою. Батьки, милуйтеся своїми дітьми і радійте кожному кроку своєї дитини в школі і в житті. Взагалі всі учні класу живуть в мирі, дружбі й злагоді.
Король (Буквар).
- Тож наказую! Подарувати книжку „Буквар” королівству „ Школа № 2”, щоб інші діти теж могли вчитись. Хай буде так!
Учень 1. На святі веселому ми побували.
Учень 2. Співали, сміялись та жартували.
Учень 3. Та скільки б не гуляти, а прощатись час.
Усі. Щиру ви подяку батьки прийміть від нас.
Хай про перші наші кроки.
І круті стежинки.
Нагадають вам сьогодні
Веселі смішинки.
Хлопчик. Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на маленькі батьківські збори.
Тато. Що це за маленькі батьківські збори?
Хлопчик. Так на них будуть тільки ти і наша вчителька.
Хлопчик. Мамо, яку сорочку ти мені даси сьогодні в школу?
Мама. З короткими рукавами. А що?
Xлопчик. Та щоб я знав, доки руки мити.
Тато. Сашко, ти що, до школи не йдеш?
Хлопчик. Ні!
Тато. Чому?
Хлопчик. Вчителька просила, щоб до школи сьогодні прийшов ти.
Мама. Як це так, доню! Я ж просила тебе, коли йшла на роботу, щоб ти підмела в кімнаті. А ти цілий день прогуляла і забула про моє прохання.
Дівчинка. Чого це я забула? Я весь час тільки і думала, чи будеш ти мене сварити, що я не підмела.
Учень 4.
От батьки в нас молодці!
Держать міцно нас в руці.
Просим нас не відпускати,
Щоб всю школу не злякати!
Учень 5.
Хай пісня тут лине!
Хай сміх скрізь лунає,
У кожного радісна усмішка сяє.
Всі дружні, веселі,
Радійте за нас
Всі
Ми всі перейшли у другий клас!
Частівки першокласників
1к Приготуйте фотоплівки
І зніміть на згадку нас.
Заспіває вам частівки
На прощання — перший клас.
Приспів:
Небо синє й голубе,
Перейшли ми в 2-Б.
2к Як були ми ще малими,
Всі казали: малюки!
А тепер не малюки —
Ми вже справжні козаки!
Приспів.
Небо синє й голубе,
Перейшли ми в 2-Б.
3к Ми навчились рахувати
І письмово, і в умі.
Нам не треба калькулятор,
Калькулятор — ми самі.
Приспів.
4кВсі навчилися писати,
Ну, і я навчився теж.
Кажуть вчителька і мати:
«З ліхтарем не розбереш».
Приспів.
5кВсі куплети доспівали,
Закінчився перший клас.
Другокласниками стали,
Привітайте дружно нас!
8 дитина: Добрий букварику!
Ти – перша книжка!
Хочеться, навіть, поплакати трішки
Жаль розлучатися, хоч і треба.
Ми не забудем ніколи про тебе!
9 дитина: Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву,
За перші слова і за першу казку,
За першої вчительки щирую ласку.
Ми пам'ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
(Діти виконують пісню „Прощай, букварику!” Сл. і муз. М. Ровенко)
Мужніємо, зростаємо, співаємо пісень,
Відмінно вже читаємо Букварика щодень.
Не кличте в даль, підручники, сторінками-крильми,
Сьогодні із Буквариком прощаємося ми.
Приспів:
Прощай (4р) буква. буква, букварику,
Букварику, прощай!
Школя, школя, школярику, мене не забувай!
Згадайте, люба вчителько, матусі, татусі,
Як бекали і мекали над буквами усі.
А як тепер читаємо, уже не з тягарем
З подякою прощаємось із другом Букварем.
Приспів.
Найперша в світі книжечка, найпершії слова,
Найперше слово складене – це „мама” дорога.
Уже малі не будемо, за ляпки вибачай,
Тебе ми не забудемо, букварику, прощай.
Букварик: Хай вам щастить на шляху широкім,
Любі дівчатка мої ясноокі.
Вмійте боротися з лихом завзято,
Непосидющі мої хлоп'ята.
Хай підростає ваш перший клас,
Я залишаю вас.
10 дитина: Урочисте наше свято
Вже надходить до кінця.
Нехай пісенька прощальна
Зігріва ваші серця.
(Діти виконують пісню „Прощальна пісенька” Муз. О. Латиш-Бірюкової, Сл. В. Левіна)
1. В підручниках прочитані
Останні сторінки.
Тож згорнемо підручники –
Скінчився перший клас.
До зустрічі-побачення,
Тарасики, Маринки.
Прощаємося з класом ми –
Канікули у нас.
2. Ми всі перезнайомились
І друзями вже стали
Із зошитами, книжками
Та дзвоником шкільним.
З учителькою нашою
Ми разом побували
У світі знань, і назавжди
Всі захопились ним.
3. Останній дзвоник пролунав,
Підручники закрито.
Вже море й ліс стомилися,
Чекаючи на нас.
Йдемо сьогодні з першого
В канікули і літо.
Та знаєм – на повернення
Чекає другий клас!
Я - Букварик, вам відомий,
Дуже гарний, малюнковий.
Залюбки всіх вчу читати.
Нема часу спочивати!
Кожен рік мене листають
Ніжні пальчики нові...
Хай же розум здобувають
Любі дітоньки малі.
Щиро зі всіма ділюся -
Не шкодую своїх знань,
Безліч хитрих і цікавих
Маю для малят завдань.
Відповідай, коли мастак,
Єдиним словом «ні» чи «так»!
- Треба гарно вам читати? Так.
- Треба менших ображати? Ні.
- На перерві пострибати? Так.
- А всі парти пописати? Ні.
- Друга треба виручати? Так.
- А треба слухати матусю? Так.
- Тоді, даруйте, хоч бабусю? Так.
- У школі вибийте шибки? Ні.
- Учительці робіть все навпаки? Ні.
- Брудне взуття носіть у школу? Ні.
- Завжди старших поважайте! Так.
- І малюків не ображайте! Так.
13. Буквар взяли ми перший раз,
як зайшли у перший клас
І як нам радісно сказати:
Тепер вже вміємо читати.
Всі: Навчився читати наш дружній клас,
Ви можете всі поздоровити нас.
Веселу абетку почнемо читати,
Про літеру кожну повинні згадати.
Всі букви: Нас 33! Нас 33!
Гарні, рівні, не криві
Ми всі від А до Я
Алфавітова сім'я.
Загадки
Букви всі від «А» до «Я»
На сторінках... (букваря)
Кожен учень і щоденно
На урок бере... (щоденник)
Для письма, сказати прошу,
Що потрібно взяти... (зошит)
Малювати в альбомі цім
вам поможуть... (олівці)
Ручки й олівці - щоб ви знали,
Ми кладемо у... (пенали)
Виводить букви і слова
Ота цікава штучка,
В руці виблискує з даля,
Нова, гарненька... (ручка)
Галасливий наш дружок
Всіх скликає на урок... (дзвінок)
Ось до класу всіх скликає
Голосистий цей дзвінок
І ми радо поспішаєм
Не в садок, а на... (урок)
Сподіваюсь, ви, малята,
Вмієте портфель складати.
Гра «Хто швидше збере портфель»
Ми не просто малючки,
А вже справжні першачки.
А за років так дванадцять
Підростем на всі сто двадцять.
Обіцяєм не лінитись
Тільки на відмінно вчитись.
Рано з сонечком вставати,
Щоб у школу не проспати.
Книги й зошити любити,
Берегти, а не бити.
Акуратним завжди бути,
Щоб нічого не забути.
На уроках не жувати,
Не дрімати і не спати.
І домашні всі завдання
На «дванадцять» готувати.
Будем вчитись ми сумлінно
І поводитись відмінно,
Щоб батьки могли радіти,
Що в них такі гарні діти.
Буквар: Від нині буду серед книг
В бібліотеці я стояти.
А восени, інших діток,
Почну я знов навчати читати і писати.
У добру путь!
Всі літери прочитані
Усіх їх тридцять три.
Тепер дітей учитимуть
Підручники нові.
(Виходить Читанка, Математика, Рідна мова, Природа.)
Буквар: Цих діток я прошу навчати
Того, що знаєте самі.
А вас прошу не лінуватись.
І вчить уроки день при дні.
Українська мова: Як найчарівніша колискова
Плекає з дитинства вас рідна мова
То пісню злине, то гарною казкою,
То словом догани, то ніжною ласкою.
Під мамине слово ви виросли нишком
Шануйте, малята, цю добру книжку.
Природа: А де лягає сонце спати,
І звідки вітер, звідки тінь,
І сніг чому такий лапатий,
І заєць чом такий вухатий,
Чому бджолі дрімати лінь,
Чи справді гірша стала глина
Від чого запашна малина
Куди повзе рогатий жук, -
Це я, малята, розкажу.
Читанка: Я читанка нечитана
Навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму
Про наш прекрасний час.
Букварику, мій братику,
Розумна голова
Твої веселі літери
Складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня
Чи просто погуляй
Букварику, мій братику,
Спасибі, прощавай!
Математика: 1, 2, 3, 4, 5
Вміють діти рахувать
А хто мене не знає,
Хай даремно не гуляє.
Як уроки діти вчать
Ставлю їм «4», «5»,
А хто вчить їх трохи гірше
Ставлю трієчку, не більше.
За не вивчені слова
Я поставлю тільки «2»
А лінивим і недбалим
Одиничку я поставлю.
Щоби весело гулять,
Всі уроки треба знать!
Дуже точна я наука
Вчіть мене лише на «5».
Буквар: Я мандрую по країнах,
Я з абеткою дружу
І малечу, як зустріну,
Грамоти одразу вчу.
Зошит: Ой-ой-ой! Не маю сили! Ви на мене наступили!
Буквар: Що це тут валяється?
Зошит виявляється!
Чий він? Чий?
Зошит: Я подертий, я потертий,
Я в обкладинці старій.
Весь в чорнилі, весь в мастилі.
Буквар: Хто хазяїн твій?
Зошит: Андрій.
Лінійка: І я скаржусь на Андрія.
Буквар: Ти хто?
Лінійка: Я − Андрійкова Лінійка.
Я терплю велику муку,
Правлю хлопцю за шаблюку.
Він дубасив мною стіл.
Я вже тріснула навпіл.
Зошит: Ми тепер каліки з нею.
Лінійка: Нам потрібні ліки з клею.
Входить брудний Андрійко
Андрійко: О, мій Зошит, Лінійка.
Буквар: Що ти скажеш нам, Андрійку?
Андрійко: Я не хочу мати двійку.
Я писатиму без клякс,
Я не буду мучить вас.
Я дурні покину звички.
Допустіть до переклички.
Буквар: Ну, біжи, ставай між літер,
Та щоб сльози швидко витер.
Андрійко: Я букви знаю до ладу,
Алфавіт наш не підведу.
Пробач мені, Букварику,
Я більше не ображатиму зошити і книжки,
Я стану охайним!
Буквар: Що ж повіримо тобі, Андрійку
Гей, ви букви голосні,
На перекличку станьте всі.
Всі в рядок ставайте,
Танок починайте.
Виходить Математика
Математика: Раз, два, три, чотири, п'ять
Вміють діти рахувати!
Але хто мене не знає,
Хай даремно не гуляє.
Як уроки діти вчать сумлінно
Ставлю їм відмінно.
А хто вчить їх трохи гірше,
Ставлю сім, не більше
За невивчені слова
Я поставлю тільки два.
А лінивим і недбалим
Одиничку я поставлю.
Щоби весело гуляти
Треба всі уроки знать.
Дуже я наука точна.
Всяк мене повинен знать!
Виходять першокласники з емблемами цифр
Цифра 0: Є число, що зветься нуль.
Знають його всюди.
Відніми його, давай,
Що було, те й буде.
Кругла наче буква О.
Цифра О, або ніщо.
Цифра 1: Серед чисел я найперша,
Відлік всьому починаю
І хоча я не актриса,
Всяк мене чудово знає.
Ось один, чи одиниця, −
І тонка, й пряма, як спиця.
Цифра 2: А ось це ось цифра два.
В неї, кругла голова,
Довгий хвіст, зігнута шийка.
Отака, як бачиш − двійка.
Цифра 3: Перші цифри – дві сестри.
Ось і третя – цифра три.
Трійку, третій із значків
Складено із двох гачків.
Цифра 4: Ось чотири жартівливо
Вигинає лікоть вліво.
Цифра 5: Вийшла потім погуляти
На папері цифра п'ять.
Руку вправо простягнула,
Ніжку бубликом зігнула.
Цифра 6: Цифра 6 – немов замок:
Знизу – круг, вгорі – гачок.
Цифра 7: Цифра 7, як кочерга!
В неї бач одна нога!
Цифру 8: У цифри 8 – два кільця
Без початку, без кінця.
Цифра 9: Цифра 9 чи дев'ятка,
Наче в цирку акробатка.
Сторчака, як повернеться,
Зразу в шістку обернеться!
Цифра 10: Як стоїть він сам самісінький,
То не значить нічогісінько!
Та як одиницю поруч
Ми поставимо ліворуч,
То із двох знаків у нас
Цифра 10 стане враз.
Буквар: Шановна Математико, як бачиш діти навчилися читати, писати, знають цифри, вміють рахувати.
Поштар Пєчкін Доброго дня, дітвора! Вас вітають зі святом Букваря герої казок і надсилають вітальні телеграми. А хто? Здогадайтеся.
«Я по засіку метений, я на яйцях спечений, я від баби втік, я від діда втік і від тебе втечу». (Колобок)
«Не полечу з вами.
Як була я в лужку,
Виломила ніжку,
А ви полинули,
Мене покинули». (Кривенька качечка)
«Гуся, гуся, гусенятко, візьми мене на крилятко,
Та понеси до батенька, а в батенька їсти й пити,
Ще й хороше походити». (Івасик-Телесик)
«Ні, дідусю, я не пила, я й не їла, бігла через місточок — ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку — вхопила водички крапельку. Тільки пила, тільки й їла». (Коза-дереза)
«Ловись, рибко, велика та все велика. ( Вовк і Лисиця )
«Ото якось підмітав у дворі Півник, та й знайшов пшеничний колосок.
— Гей, Круть, гей Верть, а гляньте, що я знайшов!».
(Півник Голосисте горлечко та дві миші Круть і Верть)
