ЗВЕНИГОРОДСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ №4
ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Загальношкільний виховний захід
до 30 річниці
Чорнобильської трагедії
«Біль і крик душі під знаком Чорнобиля»
2016 р.
Підготувала
педагог-організатор
Тітаренко Наталія Володимирівна
Мета: навчити пам’ятати минуле своєї держави, сприймати її такою, яка вона є;
сформувати почуття відповідальності та стурбованості кожного школяра за все, що відбувається навколо;
розвити в дітей потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
виховати любов до природи рідного краю, до людини, до землі, до держави, до почуття сприйняття чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, не забруднювати довкілля.
Обладнання:
музичний центр, комп’ютер, фонограми;
виставка дитячих малюнків про Чорнобиль;
виставка книг «Чорнобиль — трава гірка», замітки статей періодичних видань;
на сцені розміщенні — портрети пожежників, які загинули, живі квіти, свічка пам'яті з чорною стрічкою;
Хід заходу
Сцена закрита. Лунає мінорна музика. На сцену виходить учень і читає вірш.
Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж сьогодні.
Відкривається за навіс, стоять 4 учнів «ключем»
Учень1: Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них - це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало,
Вибух на Чорнобильській АЕС.
Учень 2: Птахи складають гімн весні
Всміхаються до сонця квіти
А пам'ять лине в моторошні дні,
Гудуть жорстокі дзвони квітня
Учень 3: Сьогодні нас зібрав загальний біль –
Біль пам'яті про 26 квітня.
Минуло стільки літ, а звідусіль
Відлуння драми нашого століття
Учень 4: Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа.
(Удар дзвону. Звучить музика «Весна» Учні виходять зі сцени. На зміну їм виходять 2 ведучих).
1-й ведучий: 30 років пройшло відтоді. 30 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси. І 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, не на життя.
2-й ведучий: Горем і болем увійшов понад 30 років тому в наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі садки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 20-річної давнини.
1-й ведучий: Весна 1986 року в Україні була первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі. Як завжди, квітуча та ошатна, повна надій і чекань. Час юності і любові.
2-й ведучий: 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.
(Тиша. Удар дзвону).
1-й ведучий: 25 квітня 1986 року
2-й ведучий: Були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування четверного ядерного реактора. Була п'ятниця, кінець трудового дня, команда чекала вихідних.
1-й ведучий: 26 квітня 1986 року субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.
(Звучить дзвін частіше і сильніше).
2-й ведучий: 1 година 22 хвилини 30 секунд.
1-й ведучий: Електронно-обчислювальна машина видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
2-й ведучий: 1 година 23 хвилини 40 секунд.
1-й ведучий: Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. Пізно... Через декілька секунд - вибух.
(Дзвін стихає звучить фоном тиха спокійна лірична мелодія).
2-й ведучий: А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покривало дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.
Звучить пісня Наталія Май у виконанні учнів «Чорнобиль»
Чорнобелем постукала у вікна
Лиха біда й заплакала земля
І цілий світ у розпачі затихнув
Лелека в чорнім небі закружляв
І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів
Секунди рахувала як години
Сльозами постарілих матерів
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
І смертю дихав знавіснілий вітер
І сонця промінь заблукав в пітьмі
І хворими народжувались діти
І віру так боялись втратить ми
І посивіла ненька Україна
У пекло посилаючи синів
Секунди рахувала як години
Сльозами постарілих матерів
Біда, біда безжалісна й невпинна
Усе змітала на своїм путі
Біда, біда ридала Україна
Благала смерть, від неї відійти.
Земля моя, я знаю все здолаєм
Я сумніву не маю ні на мить
Бо тільки той, хто віри не втрачає,
Усі нещастя зможе пережить
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Біда – біда безжалісна й не втішна
Для українських дочок і синів
Біда, біда скажи чому й навіщо
Господь від лиха нас не захистив?
Господь від лиха нас не захистив…
Виходять 6 учнів і стають «ключем»
Учень 1: Першим важко.
Ви ж були найперші.
Із вогню та в полум'я ступили.
Не до подвигів і не до звершень,
Ви ж собою людство заступили.
Учень 2: Першим, за тривогою, прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу, лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню, а Володимиру - лише 23 роки.
Учень 3: І вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя.
Учень 4: Документальні факти:
«... Володимир Правик рухається по даху, рахуючи осередки загоряння: п'ять, шість, сім, вісім... На хвилину зупиняється й стурбовано дивиться під ноги. Чоботи ніби влипли в покриття даху. Адже це бітум! Раптово його осяйнула здогадка. Температура висока настільки, що бітум плавиться».
Володимир Правик визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Учень 5: Спогади Миколи Горбаченка - дозимериста Чорнобильської АЕС:
«... Як у фільмі жахів: глухий вибух, вимкнулося світло, згас щит сигналізації, припливною хвилею почало видавлювати подвійні двері, зачинені на засувку, а з вентиляційної труби понесло чорно-руду пилюку».
Учень 6: Ще одні документальні факти:
«... Пішли шукати товариша Володимира Шошунка, який перебував навпроти реакторного залу. В темноті, пробираючись крізь завали, піднялися до потрібної відмітки. Навкруги усе завалено, пара, вода, ліхтарем світили - промінь кудись зникає. Почали звати Володю, раптом бачимо - він непритомний лежить на боці й кривава піна біжить з рота. Взяли ми його під руки і понесли униз. Його права рука лежала в мене на спині, так там у мене утворився радіаційний опік - в настільки потужний випромінювач радіації перетворився сам Володя. О 6-й годині ранку він помер, не приходячи до свідомості».
1-й ведучий: Ніч 26 квітня 1986 року, коли стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної станції, увійде сумною датою в історію сучасної цивілізації. Такої катастрофи людство ще не знало. Загублено напрочуд красиве українське Полісся. Історики вважають, що саме цей край є прабатьківщиною слов'ян...
2-й ведучий: Сьогоднішній день є днем національної скорботи і пам'яті по загиблих та постраждалих від чорнобильської катастрофи.
1-й ведучий: Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи життям брав участь у ліквідації наслідків аварії.
2-й ведучий: Це пам'ять про всенародний подвиг, котрий ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.
1-й ведучий: На підмосковному кладовищі, на плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка - перших, хто собою закрив вогонь.
Виходить учень у чорному порваному вбранні ( місто Чорнобиль)
Звучить уривок пісні І. Кармелюка «Город, которого нет».
Рахунок буде - 905...
Всіх поіменно — у незабуття...
І буде суд, який поверне віру,
Та не поверне молоді життя...
А думка людська пам'ятатиме вас,
А пам'ять людська повертатиме вас.
Безумство хоробрих - де вічність і мить,
Де згасли для вас і життя і блакить.
Де зір ваш затьмарить скорбота земна,
Де нам, як набат, імена, імена...
2-й ведучий: Я знаю, серце в кожного щемить
По чистих душах у святій печалі.
Вклонімося ж їх пам'яті в цю мить.
Єднаймося в скорботному мовчанні
Звучить хвилина мовчання «Адажіо» Т. Альбіноні.
1-й ведучий: А який урок дав Чорнобиль? Чорнобиль... Мертва зона... Заростають деревами, кущами, травою опромінені села.
Учень-місто: А в тім селі - ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку,
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.
2-й ведучий: За даними ООН:
375 000 осіб відселено із забруднених територій після аварії не ЧАЕС,
1-й ведучий: 800 000 ліквідаторів складають групу ризику,
2-й ведучий: 12 500 з них тяжко хворі,
1-й ведучий: 7 000 уже померло.
Безумство хоробрих — життя за життя,
Щоб тільки лишилися мати й дитя.
А дума людська пам'ятатиме вас,
А пам'ять людська повертатиме вас.
2-й ведучий: І ще, безперечно, урок великого героїзму, мужності та милосердя.
(Запалюють діти свічки і звучить у виконанні учениці пісня Н. Май «Свіча»)
1-й ведучий: Свічка поминальна.
І свічка Надії...
26 квітня полум'я їхні
В кожному нашому домі
Зіллються в одне полум'я Віри!
Ми будемо жити.
2-й ведучий: А ми живемо...
1-й ведучий: Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народяться після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.
2-й ведучий: І кожен прожитий день сьогодні не йде, а плине, мов на білому крилі. Кожна людина живе на своїй, так званій «малій батьківщині», вкорінюється покоління від покоління, рід від роду.
1-й ведучий: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.
2-й ведучий: Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення
1-й ведучий:
А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
2-й ведучий: Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях, дітях.
Звучить пісня Скрябін «Чорнобиль форева»
Не ламай, не пиляй, не рубай
Гілку, на якій сам сидиш
Не чекай, не мовчи
Хто мовчить дочекається таки біди
Не сміти і не плюй до ріки –
За водою ше прийдеш не раз
Ти живеш і підеш –
Залиши за собою хоч якесь життя
Приспів:
Чорнобиль форева!
Такого щастя більше нам не треба
Чорнобиль форева!
Йди собі і пухом тобі земля
Ти подумай, вважай не копай
Яму сам собі і для людей
Бумеранг полетить і вернеться назад завжди
Не кажи, шо ти такого не чув
Подивися під ноги – не видно
Землі вже від наших слідів
Подивися уважно на світ
Не кажи, шо ти так не хотів
Приспів (2)
1-й ведучий: Б'ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля... Вони нагадують: Пам'ятайте! Хай не повториться! Хай земля зацвітає навесні пишним буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю.
2-й ведучий: Пам'ятаймо! Ми прийшли на цю землю, щоб жити, працювати, розвиватися, творити. Але ніколи не забуваймо про те, що кожен із нас і всі ми разом узяті — невід’ємна частинка матінки — природи. Без неї ми ніщо.
1-й ведучий: Наша Земля жива, що вона вимагає до себе кращого ставлення і накаже людей. То щоб цього не сталося, треба вже сьогодні задуматись над своєю діяльність і навчитися жити на планеті в гармонії з природою, не тільки споглядати її красу і користуватись її благами, але й дбати про її цілісність і непорушність.
Виходять маленькі діти, звучить мінус пісні Т. Петриненка «Господи, помилуй нас» склавши ручки перед собою читають по черзі молитву
Учень 1: О Мати Маріє, з високого неба
Молитву прийми, що несемо до тебе,
За тих діточок, що в недузі, хворобі,
Що впало на них люте лихо Чорнобиль.
Подай нам надії, найкращого ліку,
Втуши наший біль і прийми під опіку.
Учень 2: Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташинку, і звірину, й людину.
Хай журавлі пролітають над селами
І гніздяться там назавжди.
Хай не повториться горе Чорнобиля –
Лихо людської біди.
2-й ведучий: Тож, шановні наші гості, хай доля дарує вам здоров'я, миру, успіхів, любові. Хай вітер розвіває усе зло, а сонце принесе тепло. Запрошуємо усіх присутніх пройти до пам’ятника ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції і вшанувати їх покладанням квітів
Використані джерела:
1. Гіркий присмак Чорнобиля: Методично – бібліографічні матеріали /ОУНБ ім. В. Короленка. – Чернігів, 2006. - 28с.
2. Мужність і біль Чорнобиля: : Методичні матеріали. – Чернігів, 2006
На Чорнобиль Журавлі летіли: Вечір – пам'ять // Позакласний час.— 2010.— № 3.— С.119 – 121
3. Розробка сценарію «Дзвони Чорнобилю» режим доступу: http://www.
4. «Двадцять шосте квітня день скорботи» режим доступу: http://zalik.
5. урок-реквієм «Дзвони Чорнобилю» режим доступу: http://refs.
6. Спогади та одкровення ліквідаторів режим доступу: http://
