Вельмишановна громадо, дорогі друзі!
Половина 50-річної історії Інституту теоретичної фізики ім. припадає на роки незалежності України. Нині маємо нагоду замислитись, чи були останні чверть століття сприятливими для інституту, чи відповідають наші дослідження світовим взірцям, і зрештою, що нас очікує. Однозначних відповідей немає. Бо були і злети і падіння, і здобутки і втрати, та і перспективи наші залежать від багатьох обставин, а отже не до кінця визначені.
Як у краплині води віддзеркалилися у розвитку інституту основні віхи нашого життя останніх двадцяти п’яти років. Пригадуються і оптимізм та сподівання перших років незалежності (зокрема, з’явилися нові джерела фінансування через Державний фонд фундаментальних досліджень та державні науково-технічні програми), і «хвацькі дев’яності» з їхнім безгрошів’ям та відсутністю коштів на утримання інституту і небаченим доти зниженням престижу праці науковця та різким скороченням молодого поповнення (наслідки чого ми спостерігаємо і сьогодні у вигляді «демографічної наукової ями» – відчутно меншої кількості наших науковців у віці від 40 до 50 років у порівнянні з іншими віковими категоріями), і помірковано спокійний період існування в першій декаді двадцять першого століття (коли стабілізувалося фінансування і навіть з’явилися кошти на зміцнення матеріальної бази та ремонт інституту), і перший та другий Майдани і, нарешті, останні два з половиною роки, прожиті в умовах неоголошеної війни, з усіма драматичними і трагічними наслідками для життя нашої держави, у тому числі для нашого колективу.
Що ж ми маємо сьогодні? Почну з дещо загальної тези. Як не прикро це говорити, але українська наука, а отже і наш інститут, нині є в значній небезпеці. І не лише тому, що інститут, так само як і вся академія, недофінансовані на третину. Це саме по собі є кричущим фактом. Головна біда полягає в тім, що відсоток ВВП, який виділявся на розвиток науки в останні роки опустився нижче критичного рівня в 0.25%. В таких умовах відбувається незворотна руйнація наукових шкіл, падіння рівня наукових досліджень та освітнього рівня, відтік талановитої молоді за кордон, неспроможність сприйняти досягнення світової науки.
З владних пагорбів науковцям дорікають, ви мовляв задарма проїдаєте держані кошти і не маєте нобелівських премій. А ще - право на існування має лише та наука, яка вміє заробляти гроші. З останнім можна було б частково погодитись щодо прикладних досліджень, але це ніяк не може стосуватися досліджень фундаментальних, котрі завжди є пошуковими і спрямовані на здобуття нових знань, які самі по собі є вартісними. Історія має численні приклади фундаментальних наукових відкриттів, про практичне використання яких спочатку ніхто і гадки не мав, але які впродовж короткого часу призводили до революції в техніці і промисловості. Фундаментальна наука вкрай потрібна державі. І ми чесно робимо свою роботу і категорично не згодні з тим, що ми даремно проїдаємо бюджет.
Але чи так вже безнадійне наше майбутнє. Переконаний, що ні. І однією з підстав на такі сподівання є те, що попри всі складнощі і негаразди сьогодення наш інститут продовжує посідати гідні позиції з ряду розділів теоретичної і математичної фізики. Це стосується фізики і астрофізики високих енергій, квантової теорії поля, теорії твердого тіла, статистичної фізики, теорії молекулярних та біологічних систем, багатьох інших напрямів. І тій обставині, що ми ще зберегли, а часом і покращили нашу наукову репутацію, ми маємо завдячувати як нашим видатним попередникам , , П. І.Фоміну, які створили всесвітньо знані наукові школи, так і самовідданій і великою мірою подвижницькій праці наших науковців, які можливо не завдяки, а всупереч об’єктивним умовам мають здобутки світового рівня. Тут можна навести дуже багато прикладів. Зокрема, це причетність наших науковців до найновітніших відкриттів на Великому адронному колайдері в ЦЕРНі, теорія електронних властивостей графену, виявлення в рентгенівських і гама спектрах ознак розпаду частинок темної матерії, нові космологічні моделі з додатковими вимірами, теорія Бозе-конденсації магнонів при кімнатних температурах, квантова теорія поля в просторах з нетривіальною топологією, результати досліджень з молекулярної електроніки та конфірмаційної динаміки молекул ДНК, теорія магнітних явищ в феромагнітних нанострукрурах, теорія рідких кристалів і ще багато іншого. Наведені приклади є лише верхівкою айсберга. А як багато ще є результатів світового рівня з інших перелічених вище розділів теоретичної фізики. І нехай пробачать мені мої колеги, чиїх результатів я не згадав. А їх набагато більше, ніж перелічених. А ще одним свідченням нашого високого рівня на тлі наукового профілю України є те, що інститут впевнено посідає перше місце в наукометричному рейтингу українських наукових установ.
Нарешті, і це чи не найголовніше, ми маємо талановиту наукову молодь, яка знайшла своє покликання в науці і готова присвятити їй своє життя. Велика заслуга в цьому належить подвижницьки налаштованій і добре вмотивованій групі ентузіастів, які організували і забезпечують діяльність Науково-освітнього центру при нашому інституті. Надію дає те, що вихованці центру це молоді науковці, які хочуть працювати в Україні, і не вимагають за це особливих пільг. Але не можна без кінця експлуатувати патріотизм і талант нашої молоді. Через відсутність умов для життя в Україні вони змушені шукати кращої долі де інде. Питання термінового створення таких умов має стати одним з найголовніших завдань і держави і академії і інституту.
Отже, ми не все ще втратили. Ми утримуємо гідні позиції з ряду важливих наукових напрямів і все ще маємо талановите молоде поповнення. Що ж нас очікує і як нам бути далі.
Очевидно, що нас очікують реформи і зміни, принаймні ті, що передбачені новим Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Має відбутися демократизація наукового життя в академії у відповідності до нового Статуту. Що безумовно важливо, новий закон передбачає також збільшення фінансування на науку до 1.7 % від ВВП до 2020 року.
На мою думку однозначно позитивно має вплинути на стан наукових досліджень створення Наукового фонду досліджень. Це дасть можливість виборювати на конкурсній основі додаткові кошти на наукові проекти, які так потрібні нашому інституту.
Ми маємо актуалізувати тематику досліджень з метою відповідності сучасним науковим напрямам і хоч для нашого інституту це і не було притаманно, але шукати можливості залучати додаткове фінансування за рахунок робіт більш практичного спрямування.
В умовах обмеженого фінансування важливим завданням бачиться максимально об’єктивне оцінювання ефективності нашої наукової діяльності, у тому числі з залученням зовнішніх експертів. Це дуже непроста задача, але без такого оцінювання буде важко забезпечити оптимальний і справедливий розподіл вкрай обмежених коштів.
Інститут має бути щільно інтегрований в європейський дослідницький простір. Передумови для такого інтегрування є. Зокрема, це можливість участі в міжнародних наукових програмах. Вже зрозуміло, що виборювати проекти таких програм в умовах конкуренції є вкрай складно. Ставши рівними з країнами ЄС щодо участі в конкурсах ми не маємо жодних преференцій. Але боротися потрібно. Треба знаходити партнерів, вишукувати щонайменші можливості участі в консорціумах, які можуть перемогти в конкурсах, і в разі потреби долучатися до нової тематики, чи може і змінювати її. Теза «Ми видатні, нас знають в усьому світі, а отже нас мають фінансувати» вже не спрацьовує ні в Україні, ні за кордоном. Якщо науковець, чи колектив науковців мають високу кваліфікацію і здатні отримувати результати світового рівня, то вони повинні доводити це не деклараціями, а перемогами в міжнародних та вітчизняних конкурсах наукових проектів.
Невдовзі має бути створено Київський академічний університет, навчання в якому буде поєднуватися з активною науковою роботою на базових кафедрах академічних інститутів. Переконаний, що він буде корисний для академії, зокрема буде вирішена проблема з аспірантурою. Сподіваюсь, що наш інститут буде відігравати важливу роль як у формуванні стратегії, так і практичній роботі цього університету. Ми маємо всі підстави для створення у нас базової кафедри.
Шановні колеги! Ми пройшли з вами нелегкий шлях, на якому зустрічалися і негаразди і проблеми, але водночас це був шлях боротьби і творчого пошуку, який нам дарував і перемоги і здобутки. Цей шлях ми пройшли гідно. Очевидно, що попереду нас очікує чимало проблем і нелегких життєвих ситуацій. Але я переконаний, що ми маємо запас міцності і ми вистоїмо за будь яких умов. Інститут теоретичної фізики ім. був і залишається перлиною академії. Дуже сподіваюсь, що так воно буде і надалі і нехай допоможе нам Господь.
Вітаю науковців, всіх працівників інституту з нашим великим святом – 25-ю річницею Незалежності Української Держави. Бажаю всім добра і щастя та сил і наснаги для нових звершень на благо нашої Вітчизни.
Слава Україні!
Директор інституту Анатолій ЗАГОРОДНІЙ
