Навчальна програма курсу «Антропологія»

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра філософії

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи

______________ О. І. Гура

(підпис) (ініціали, прізвище)

«_____ »_____________ 2015р.

Навчальна програма курсу

«АНТРОПОЛОГІЯ»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Галузь знань: 0301 - Соціально-політичні науки

Напрям підготовки: 6.030102 - Психологія

Галузь знань: 0101 Педагогічна освіта

Напрям підготовки: 6.010106 Соціальна педагогіка

Статус курсу: фаховий

Галузь знань: 0102 Фізичне виховання, спорт і здоров’я людини

Напрям підготовки: 6.010201 Фізичне виховання;
6.010202 Спорт;
6.010203 Здоров’я людини.

Галузь знань: 0202 Мистецтво

Напрям підготовки: 6.020201 Театральне мистецтво.

Галузь знань: 0303 Журналістика та інформація.

Напрям підготовки: 6.030301 Журналістика;
6.030303 Видавнича справа та редагування

6.030302 Реклама і зв’язки з громадськістю

Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки.

Напрям підготовки: 6.020302 Історія 6.020303 Філологія.

Галузь знань: 0301 Соціальна-політичні науки

6.030101 Соціологія;

6.030104 Політологія

Галузь знань: 0302 Міжнародні відносини

Напрям підготовки: 6.030205 Країнознавство

Галузь знань: 0305 Економіка і підприємництво

Напрям підготовки: 6.030502 Економічна кібернетика;
6.030508 Фінанси;
6.030509 Облік і аудит

6.030503 Міжнародна економіка

6.030505 Управління персоналом та економіка праці

Галузь знань: 0306 Менеджмент і адміністрування

Напрям підготовки: 6.030601 Менеджмент

Галузь знань: 0304 Право

Напрям підготовки: 6.030402 Правознавство

Галузь знань: 0402 Фізико-математичні науки

Напрям підготовки: 6.040203 Фізика;

6.040204 Прикладна фізика

Галузь знань: 0401 Природничі науки

Напрям підготовки: 6.040101 Хімія

6.040102 Біологія

6.040106 Екологія та охорона навколишнього середовища

Галузь знань: 0403 Системні науки та кібернетика

Напрям підготовки: 6.040301 Прикладна математика

6.040302 Інформатика

Галузь знань: 0501 Інформатика та обчислювальна техніка

Напрям підготовки: 6.050103 Програмна інженерія

Галузь знань: 0901 Сільське господарство і лісництво

Напрям підготовки: 6.090103 Лісове і садово-паркове господарство

Галузь знань: 1301 Соціальне забезпечення

Напрям підготовки: 6.130102 Соціальна робота

Галузь знань: 1401 Сфера обслуговування

Напрям підготовки: 6.140103 Туризм

Статус курсу: за вибором навчального закладу

Запоріжжя 2015
Навчальна програма курсу з курсу «Антропологія». - Запоріжжя: ЗНУ, 2015. – 9 с.

Укладач програми - к. філос. н., доцент І.

Ухвалено на засіданні

кафедри філософії

протокол № 1

від "29 "серпня 2015 р.

Зав. кафедрою _______________

д. філос. н., проф.

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з курсу "Антропологія" відповідає навчальному плану підготовки спеціаліста-психолога

Курс "Антропологія" є необхідною складовою частиною вивчення антропосоціокультурних засад людського буття і людської психіки.

Він дає можливість розглядати людину переважно а то й виключно як родову, а не як видову істоту і концетуалізувати її психіку як продукт саме родової, а не видової еволюції.

Курс "Антропологія" розрахований на студентів 2-го курсу факультету соціальної педагогіки та психології спеціальності "Психологія".

Курс "Антропологія" складається з 2-х навчальних модулів - модуль 1 "Історія розвитку антропологічної думки, становлення та проблеми сучасної антропологічної науки"; модуль 2 "Сучасні концепції людини у контексті постмодерних антропних практик"

ІІ. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

Вивчення курсу покликане задіяти нові евристичні можливості щодо осмислення граничних засад людського способу буття у світі, пошуку нових підходів до тлумачення таких важливих питань, як природа людини, особливості людського буття, модуси людського існування, призначення людини, сенс людського життя та сприяти набуттю фахових якостей майбутніх спеціалістів, їхньому особистому самовизначенню та особистісній самореалізації

У результаті вивчення курсу студент повинен

Знати:

Сучасні погляди на особистість як продукт соціального середовища і суб'єкт соціальної практики, особливості її історичних типів, на феномен суспільної позиції особи, та історичні типи взаємовідносин особи і суспільства в умовах відчуження людини та існування проблеми оптимізації форм самореалізації людини.

Існуючі в сучасної етноантропології погляди на етнонаціональні спільноти, їх історичну природу, національний характер та національний дух, на природу феномену національної ідеї.

Сучасний стан розробки проблем гуманізму в контексті світової та української гуманістичної традиції.

Вміти:

На сучасних когнітивних, ментальних та рефлексивних засадах осмислювати проблеми цілепокладання власної життєдіяльності, індивідуального освоєння світу та особистісної анторопосоціальної практики, конструктивно вирішувати проблеми формування власного інтерсуб'єктивного простору, гармонійно узгоджувати індивідуально-особистісні та соціально - спільнотнісні модуси свого людського буття.

Враховувати та конструктивно використовувати знання людської природи контрагентів власної професійної діяльності з метою ефективного запровадження прогресивних соціальних технологій щодо вирішення проблем національної антропосоціальної та антропокультурної практики.

ІІІ. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ'ЯЗКИ

Вивчення курсу передбачає актуалізацію знань зі світової історії та історії й теорії культури та літератури, з біології, психології, педагогіки. економіки, соціології, політології та ін.

ІV. ЗМІСТ КУРСУ

Модуль 1. "Історія розвитку антропологічної думки, становлення та проблеми сучасної антропологічної науки"

Тема 1. Основні етапи розвитку світової антропологічної думки

Уявлення про людину в антропоморфічних та протофілософських формах світогляду давніх культур. Антична філософія про співвимірність людини й Космосу (антропологічні концепції Платона, Аристотеля та Епікура). Антропологічні уявлення прадавніх слов'ян.

Середньовічна філософія про людину - від теїстичних до пантеїстичних уявлень. Розрізнення в Середньовічній релігійній антропології субстанції та субстрату людського буття. Антропологічні рецепції києворуської доби.

Антропологічні рефлексії філософії Нового часу (Макіавеллі та Піко дела Мірандола про людину). Давньоукраїнська гуманістика (Ю. Дрогобич, Лукаш з Нового міста).

Антропологічні уявлення новітньої філософії (Руссо, Кант, Гегель, Сковорода). Марксистська концепція людини як універсальної діяльної істоти. Антропологічні ідеали українських демократів (Шевченко, Франко). Зародження наукової антропології.

Антропологічні ідеї європейського нігілізму (Ніцше, Донцов). Проблема людини у філософії ХХ ст. (М. Шелер, Тейяр де Шарден, В. І. Вернадський). Українська екзистенційно-антропологічна традиція (ін, В. І. Шинкарук, О. І. Яценко, В. П. Іванов, , Є. Бистрицький, Н. Хамітов).

Історичний огляд взаємодії гуманітарних наук і філософії. Антропологічний бум у культурі XX ст. та антропологічний поворот у філософії. Еволюція філософської антропології від теоретико-спекулятивної до філософсько-наукової рефлексії над світоглядними та методологічними проблемами можливої теорії людини.

Тема 2. Сучасний стан наукового людинознавства

Сучасний стан та основні проблеми науки про людину (чому не задовольняє). Антропологія пост-людської епохи: від катафатичної докси до апофатичної епістеми. Праксеологічні проблеми сучасної емпіричної антропології..

Дисциплінарний склад та світоглядний "зріз" емпіричного та квазітеоретичного людинознавства.

Фізична антропологія як еволюційна приматологія та наука про сапієнтизацію приматів як спосіб виникнення субстрату родового буття людини. Етапи й наслідки фундаменталізації концепту людини: від космізму древніх і ретроспективізму Бюффона і Гердера, через панлогізм Гегеля, натуралізм Фейєбаха, матеріалізм Маркса і синтетизм Вернадського до тео-телеологізму Тейяра і неокосмізму Картера з його антропним принципом.

Культурна антропологія як феноменологія субстанції людського родового буття. Вплив емпіричної та теоретичної культурології на становлення і розвиток антропології і навпаки.

Соціальна антропологія та її культурно - й політико-антропологічне навантаження. Культурний шовінізм, та політичний гегемонізм як позатеоретичні (ідеологічні) чинники розвитку сучасної соціальної антропології (панно у Гані).

Головний висновок - сучасний стан теоретичного людинознавства є вочевидь незадовільним, - особливо у контексті сучасних антропологічних практик, які засвідчують безпорадність теоретиків перед фактом неадекватності сучасної людини її власній природі, яка, не будучи осягнутою у її необхідності, виявляє себе як сліпа, неконтрольована стихійна сила. А це говорить про необхідність створення наукової теорії людини.

Від емпірично-ідеографічних констатацій та генералізацій до номологічно-теоретичних концептуалізацій феномену людини.

Загальне уявлення про предмет наукової теорії у його відмінності від предмету емпіричної науки. Основні етапи теоретизації наукового знання. предметне самовизначення, методологічне самозабезпечення та теоретичне самоконституювання.

Особливості людини як об'єкта теоретичного пізнання — унікальність, історичність та тотожність із суб'єктом — та їх гносеологічні наслідки: неможливість екстраполяції, історична обумовленість меж пізнаваності, проблема об'єктивності антропологічних уявлень. Людина - найскладніший випадок предмету теорії.

Метод пізнання всезагального як всезагальний метод пізнання. Евристичний потенціал загальнофілософської методології у предметному полі теоретичного людинознавства.

Антропологічний вектор розвитку Великої або Універсальної історії та сучасної теоретичної космології. Універсалізація теоретичної моделі людини в історичній та екологічній антропології як передумова концептуалізації людини у якості локалізованого Універсуму.

Тема 3. Специфіка постмодерних підходів до осмислення

феномену людини

Постструктуралістська теза М. Фуко про "смерть людини" як констатація вичерпаності протистояння класичних та некласичних підходів до пізнання людської природи.

Гуманітаризація природничих та суспільних наук та її наслідки. Антропний принцип у космології та зародження постнекласичної науки. розробка антропологічних вимірів культури, економіки й політики. Криза концепції Homo economscus^

Постструктуралістська археологія гуманітарних наук М. Фуко, різоматична концепція номадичної людини Ж. Дельоза й Ф. Гваттарі та деконструктивізм Ж. Дерріда як перші підступи до розробки постнекласичної методології соціогуманітарних наук.

Антропологічний поворот у філософії як вимушене повернення постсучасної культури до вирішення перевідкритої сучасною соціогуманітарною думкою кантівської проблеми неуникненої й неусуваної антиномічності людського розуму. Антропологічні погляди Е. Морена в контексті розроблюваної ним парадигми "складної науки". Місце діалектики й синергетики для сучасної антропологічної думки.

Тема 4. Світоглядно-методологічні проблеми теорії людини та

шляхи їх вирішення.

Критерії науковості та проблема коректності їхнього застосування у предметній галузі антропологічного знання. Емпірична наука, її методологічні ресурси та праксеологічні можливості. Системний підхід - межа емпіричної генералізація і висхідна точка теоретичної концептуалізації предмета.

Про метод філософської антропології у його обумовленості предметом теоретичного людинознавства та станом антропогенеративної практики сучасного людства. Замкнуте коло когнітивних некомпетентностей та перспективи вироблення наукового методу теоретичного людинознавства.

Історико-наукознавчі та теоретико-праксеологічні засади теоретичної антропології. Значення емпірико-методологічних генералізацій історії становлення та розвитку класичних номотетичних (теоретичних) наук для розробки методологічних засад теорії людини. Закони формоутворення людського духу та принципи його евристичної суверенності ("Феноменологія духу" Гегеля).

Подвійне обґрунтування засадничих принципів теоретичної антропології історико-науковими та теоретико-філософськими аргументами на прикладі принципу суперечливості (протиріччя). Методологія теоретичного людинознавства - "вищий пілотаж" наукової методології.

Світоглядні засади та основні методологічні принципи наукової теорії людини: об'єктивність, історичність, необхідності та суперечливість. Методологічні правила розробки наукової теорії людини: єдність перервності й неперервності, єдність повторюваності й незворотності, співпадання логічного й історичного, єдність теорії й практики.

Модуль 2. "Сучасні концепції людини у контексті постмодерних антропних практик"

Тема 1. Антропосоціокультурна парадигма в антропології.

Трикутник ("тригранник") предметного поля антропології та його основні виміри: культурність, соціальність, людяність. Соціокультурний вимір цілісності людського родового буття. Антропокультурний виміри соціальності як сутнісної форми родового буття людини. Соціоантропний виміри культурогенеративного процесу. Людяність, культурність і соціальність як сутнісні моменти антропосоіцокультурної тотальності.

Тема 2 Людська природа у її необхідності.

Людина як природна істота. Протолюдина - високорозвинена істота, яка не може вижити, залишаючись твариною, і тому змушена і спроможна перестати бути тільки-твариною для того, щоб не перестати бути взагалі. Історично-культурна обумовленість людської тілесності. Особливості уявлень давніх слов'ян про відношення тілесності і духовності людини. Проблема природних передумов антропосоціогенезу. Еволюційна біологія та філософська антропологія про співвідношення сапієнтизації та антропізації гомінід. Людина як локалізований Універсум.

Людина як діяльна істота. Закони розвитку тваринних видових популяцій і закони розвитку людських родових спільнот. Залежність масштабу присутності людини в природі від рівня розвитку людських сутнісних сил. Людина як natura naturans (нестворена природа). Етологія та антропологія. Органічний та функціональний механізми підтримання рівноваги між видом та середовищем його існування та зміна їхньої значущості для виживання видів у ході розвитку форм життя.

Людина як творча істота. Якісна відмінність між найскладнішою зміною і найпростішим перетворенням перетворення природи живою істотою.

Творчість і перехід людиноподібних істот від видового тваринного існування до родового людського бування. Виробництво (культивування) як перетворення передумов в умови видового існування. Інкультурація та соціалізація як механізми засвоєння людьми антропокультурних та соціокультурних передумов свого родового буття. Необхідність переходу антропоїдів від зміни природи у формах працеподібної знаряддєвої діяльності до її перетворення у формах трудової активності. Творчість як визначальна форма людської активності. Людина як творець культури і як культурний витвір. Евристика та антропологія.

Людина як культурна істота. Культурогенез як зміст специфічно людської активності. Працепоподібна знаряддєва діяльність як межа тваринної активності. Людська родова життєдіяльність як субстанція сучасного етапу розвитку природи. Індивідно-особистісні конфігурації актуального поля культури і їхній зв'язок з поділом праці та антропокультурним режимами розвитку культурних спільнот (кумулятивно-дивергентним та кумулятивно - конвергентним). Людина як сингулярна зрощеність культурних якостей ("капіталів"). Культура як міра людського в людині. Людина як орган самовпорядкування Природи. Мінімально достатній та максимально досяжний рівень індивідуального буття людини. Вчення про щастя та сучасні евдемонічні теорії людини. Людська індивідність та людська особистість. Педагогічна акмеологія та її основні положення. Принцип мінімаксу в сучасній освітній практиці.

Людина як соціальна істота. Соціальність як специфічна форма спільного родового життя людських істот. Соціальні відносини як специфічна форма об'єктивних, антропокультурних за своєю природою відношень між людьми як родовими істотами. Соціокультурні механізми розвитку та відтворення наявного об'єму та рівня розвитку опредмеченого світу людських сутнісних сил. Соціальність як історична форма виробництва, розподілу і людьми своїх родових сутнісних сил. Соціальна акмеологія та її засадничі принципи.

Людина як соціокультурна істота. Історичні конфігурації міжособистісних відносин. Соціальний час та соціальний простір. Соціальна структура гуртових та атомарних індивідів Людина як носій нового типу природно-природньої цілісності - антропосоціокультурної тотальності. Філогенез та геногенез. Виникнення людини як якісно новий тип еволюції живого. Зв'язок між онтогенезом, філогенезом і геногенезом: паспортний, біологічний та культурний вік людських індивідів.

Людина як духовна істота. Неможливість людського родового буття у якості інстинктивного. Історичні форми когнітивної поведінки. Інтерпретація раціональності у М. Шелера, Х. Плеснера і А. Гелена. Свідомість і самосвідомість у структурі особистості. Специфіка людської психіки, її поелементний склад. Емотивність у структурі людської психіки. Специфіка людської емоційності. Проблема інтеграції людської емоційності з іншими елементами й рівнями психіки. Українська "філософія серця" у контексті сучасних антропологічних ідей. Людина як локус духовності у Всесвіті. Антропологічна компетентність через самопізнання - необхідна підстава свободи людини як суверенного суб'єкта самопідтримуваного процесу еволюції Природи та передумова самозбереження людського роду і здійснення людиною свого призначення у світі.

Людина як універсальна істота. Неспеціалізованість тваринних видів як вияв суттєвих обмеженостей їхніх адаптивних можливостей. Необхідність виходу за межі видової форми пристосування для виживання високо розвинутих приматів Від тиску середовища на популяцію до тиску популяції на середовище свого існування. Мозок і рука як органи універсального пристосування. Людина як точка переходу природної необхідності у природню свободу.

Тема 3. Проблема завершеності людського роду.

Мінімально достатній і максимально досяжний рівні розгорнутості людської родової сутності. Свобода-від як онтологічна підстава свободи-для: від доісторії передлюдини ("не тільки тварини"), до передісторії незавершеної людини ("не-стільки тварини").

Людяність (гуманність) як найсуттєвіша визначеність людини у її негативній та позитивній формах. Негативні форми гуманізму епохи передісторії. Розіп'ятість людини на своїй передісторії. Антропос та ентропос. Проблема критеріїв успішності індивіда та ефективності соціуму. Поняття об'єму та рівня розвитку і ступеня зрілості людини (культури).

Мистецтво (техніка) відчуження і й культура відчуження. Від негативного гуманізму як мінімізації нелюдяності, здійснюваної засобами відчуження, до позитивного гуманізму як максимізації людяності.

Проблема позитивного гуманізму. Від культури відчуження до культури відсвоєння. Обмеженості цивілізаційного типу розвитку людського роду. Деякі риси постцивілізаційної епохи людської історії як власне людської історії людського роду.

Тема 4. Від антропології до "антропонімії".

Принцип єдність логічного та історичного і прогностичний потенціал можливої наукової теорії людини. Практика самоперетворення людини як єдино можливий спосіб верифікації істинності покладених у підвалини цієї практики антропологічних концепцій. Від домінування ентропосів до домінування антропосів. Необхідність виходу за межі цивілізаційного режиму соціокультурного розвитку людського роду. Перспективи філософської антропології та її відповідальність перед людським родом за наслідки неминучого самоперетворення Людини і зміни створеного нею Світу задля її збереження. Теоретико-антропологічний сенс останньої 11 ї тези ї "Тез про Фейєрбаха " К. Маркса. Дух як засіб а духовність як спосіб самоусвідомлення людиною себе як особливого роду буття, що уособлює собою Еволюцію Природи. Необхідність нових режимів взаємодії людини з природою. Людина як еволюція, що самоусвідомила себе (Тейяр де Шарден). Співпадання в часі завершення процесів антропосоціогенезу та ноогенезу. Створення теоретичної антропології як необхідна передумова завершення розвитку людини, науки й філософії. Через антропономію - до єдиної культурономії. Здобутки космології, культурології, екофілософії, біофілософії та Універсальної історії як докази реального просування науки у напрямку Меганауки, яка може виникнути унаслідок злиття теоретичної космології й теоретичної культурології (культурономії) засобами "складного мислення".

V. ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1.  Вернадский мысли натуралиста. - М., 1988. - 520 с.

2.  Гердер к философии истории человечества. - М., 1977. - 703 с.

3.  Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані есе / Пер. з англ. - К.: Дух і Літера, 2001. — 542 с

4.  Григорьян . Его положение и призвание в современном мире. - М.: Мысль, 1986. - 224 с.

5.  Ильенков и культура. - М., 1991 - 462 с.

6.  Марков антропология. Очерк ист. и теории. - СПб: Лань, 1997. - 384 с.

7.  Моисеев H. H. Быть или не быть... человечеству? - М.; ГУЛ ИПК «Ульяновский Дом печати», 1999. - 288 с.

8.  Рубинштейн и мир. Гл. 2 Бытие, существование, становление § 2 Диалектико-материалистический принцип детерминизма и понятие субстанции // . Бытие и сознание. Человек и мир — СПб.: Питер, 2003. - С. 306-312.

9.  Сковорода харьковские (10, 18, 21, 27, 28, 30); Симфония, нареченная Книга Асхань; Разговор пяти путников об истинном счастии; Разговор, называемый Алфавит // . Сочинения. В 2-х тт. Т 1. - М. : Мысль, 1973. - 511 с.

10.  Человек в эпоху уравнивания // Избранные произведения: Пер. с нем./ Пер. , , ; Под ред. . - М.: Изд-во "Гнозис", 1994. - - С. 98-128.

11.  -М. Конец человеческой исключительности [Текст] Жан - Мари Шеффер / Пер. c фр. . — М.: Новое литературное обозрение, 2010. - 392 с.

12.  Хамітов і народ: етноантропологія // Філософія: Світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник / , , Η. В. Хамітов та ін. — К.: Либідь, 2004. — 432 с. - 399-414.

13.  Юркевич и его значение в духовной жизни человека, по учению слова божия // Юркевич произведения. - М. : Правда, 1990. - С. 69 - 103.

14. Диалектика природы [Текст] / Фридрих Энгельс // Сочинения. 2-е изд. Т. 20. - М. : Политиздат, 1961. - С. 339­676.

15. Великие философы. Будда, Конфуций, Лаоцзы, Нагараджуна. [Текст] / Карл Ясперс. - М. : ИФРАН, 2007. - 236 с.

Додаткова:

1.  Алексеев человечества. - М., 1984. - 462 с.

2.  Арутюнов антропология / C. A. Арутюнов, . — М.: Издательство «Весь Мир», 2004 — 216 с.

3.  Бичко І. В. Сенс історичного пізнання: екзистенційний підхід [Текст] / Ігор Володимирович Бичко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - 2000. - Вип. XI. - С. 6-14.

4.  Вовк X. К. Студії з української етнографії та антропології.— К.: Мистецтво, 1995.— 336 с.

5.  Пико делла Речь о достоинстве человека / Брагиной // История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли в 5-и тт. Т.1. - М.: Искусство, 1962. - С. 506-514.

6.  Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры. // Проблема человека в современной западной философии. - М., 1988. - С. 3 - 30.

7.  Леви- Структурная антропология. — М.: Наука, 1985. — 536 с.

8.  Манжура ли человеку, не будучи доказательно мудрым? // Грани. - 2006. - №5. - С. 44-50.

9.  Утраченная парадигма: Природа человека. - К.: Изд-во «Кармэ - Синто», 1995. - 224 с.

10. Оконская метаантропологии. Человек и мир. — М: Вузовская книга, 2004. — 224 с.

11.Проблема человека в западной философии. - М.: Прогресс, 1988. - 544 с.

12.Проблема человека в традиционных китайских учениях. М., 1983. - 262 с.

13.Тейяр де Феномен человека. - М.: Наука, 1987. - 240 с.

14.Феномен человека: Антология. - М., 1993. - 349 с.

15. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи / , , - К.: «Стилос», 2001. - 245 с.

16. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть?: Пер. с англ. - Киев: Ника-Центр, 1998. - 400 с.

17. Человек античности: идеалы и реальность. - М., 1992. - 383 с.

18. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. Древний мир - Эпоха Просвещения. - М.: Политиздат, 1991. - 463 с.

19. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. XIX век. - М.: Республика, 1995. - 528 с.

20. Внутренняя рыба: История человеческого тела с древнейших времен до наших дней / Перевод с английского Петра Петрова. - М.: Астрель, 2010. - 304 с.