Судак

Судак

Sander lucioperca Linnaeus, 1758 (Percidae)

FAO Names: En-Pike-Perch, Fr-Sandre, Es - Lucioperca, Ru – Судак, UA - Судак

Біологічні особливості

Тіло видовжене, рило загострене, довжина голови більша висоти тіла або дорівнює їй. Верхня щелепа сягає рівня заднього краю ока, є маленькі зуби в обох щелепах та декілька збільшених ікл у передній частині щелеп (ніколи не буває більш як 18 розгалужених променів). Два спинних плавці, перший колючий та відділений вузьким простором від другого. У анальному плавці 2-3 колючих промені та 11-13 м’яких. Черевні плавці широко відділені один від одного, відстань між ними майже така сама як основа плавців. У бічній лінії 84-95 лусок. Колір сірувато-зеленкуватий, або брунатний на спині та боках, світлішає донизу, черевце біле. У молоді – 8-10 нечітких темнуватих смужок на боках; вони слабнуть у дорослих. Спинні та хвостовий плавці у темних плямах.

Фотогалерея

Інкубаційні апарати Вейса з ікрою судака, що розвивається

Личинка судака, що щойно виклюнулась
(Фото люб’язно надано пані А. Ковальською)

Вирощувальні ставки судака

Рециркуляційні системи з вирощування мальків судака

Судак для зариблення вирощувальних рециркуляційних систем

Судак на завершальний стадії вирощування в рециркуляційній системі

Досьє

Історія питання

Початок культивування судака датується дев’ятнадцятим сторіччям та пов’язано з культивуванням коропа у земляних ставках Центральної та Східної Європи. Судак вирощувався у невеликій кількості як так звана додаткова риба. На початку двадцятого сторіччя розпочалось виробництво посадкового матеріалу судака (літня та осіння личинка) у земляних ставках (природний нерест) для зариблення відкритих водойм. Виробництво здійснювалось у монокультурі (літня молодь) та у полікультурі з коропом (осіння молодь). Ставкове культивування судака також почало розвиватись у Західній Європі (мається на увазі Франція) у другій половині 20-го сторіччя. Цей тип виробництва судака був та лишається екстенсивним за характером, і ці види (короп та судак) розглядались та розглядаються як риби, що доповнюють одна одну.
На початку 21-го сторіччя у Західній Європі було створено перші підприємства з аквакультури, що виробляють судака у рециркуляційних аквакультурних системах, і на завершення 10-річчя таких підприємств було створено менше 10. Методи ведення інтенсивного культивування судака знаходяться на початкових (зародкових) етапах розвитку, але цей вид, як вважається, може бути запропонованим як гарна перспектива для європейської аквакультури.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Основні країни-виробники

На даний час основними країнами, які виробляють судака, є Чеська Республіка, Данія, Угорщина, Румунія, Туніс та Україна. Крім країн, зазначених на мапі ФАО, судака також вирощують у Нідерландах та Польщі.

Основні країни-виробники судака (за даними статистики ФАО, 2009)

Оселище та біологія

Судак мешкає у озерах, річках, водосховищах та прибережних морських водах (у водозбірних басейнах Каспійського, Аральського, Балтійського, Чорного ті Північного морів). Поширений у Франції та Західній Європі, швидко розширює свій ареал у Східній та Центральній Англії, акліматизований у водах Північної Африки (Алжир, Марокко, Туніс), Північної Америки та Азії (а саме у Китаї, Киргизстані тощо).
Вид у середньому сягає довжини 50-70 см та ваги 2-5 кг, але максимальна довжина сягає 130 см та відповідна вага – 12-18 кг. Самці досягають статевої зрілості у 2-3 роки, самиці - 3-4 роки. В залежності від географічної зони, нерест відбувається з квітня до середини червня. Температура води, коли починається нерест, коливається у діапазоні 8,0-15,00С. У цілому глибина місця на природних нерестовищах знаходиться у діапазоні від 0.5 до 3.0 метрів. Судак відкладає ікру у гнізда, які будуються на піщаному, гравійному субстраті або водних рослинах. Самці активно охороняють гнізда з ікрою протягом 5-8 днів до викльову личинок. Відносна плодючість становить 170-230 ікринок/грам ваги тіла. Ікринки маленькі: діаметр незатверділої та затверділої ікри коливається у межах 0.6-1.0 мм та 0.9-1.6 мм відповідно. В одному кілограмі ікри міститься від 1.5 до 2.2 мільйони незатверділих ікринок, або 1.0-1.5 мільйони затверділих. Час інкубації становить від 3 днів за температури 200С до 11 днів за температури 100С (80-120 градусо-днів). Час інкубації для ікри судака (від запліднення до викльову личинок) обраховується за формулою: I = 30 124 × T-2,07, де: I – час інкубації (годин), T – температура води (°C). Личинки маленькі та позбавлені піґмента: вага тіла становить 0.4-0.5 мg і довжина тіла (TL) – 4.0-5.5 мм. Резорбція жовткового мішка та жирових крапель завершується за довжини TL 5.8-6.5 мм. Лусочки починають з’являтись за довжини TL 23-28 мм (спочатку на хвостовому стеблі). Вважається, що у судака є 3 трофічні фази: фаза планктонофага до досягнення довжини TL 13-30 мм; фаза мішаного харчування (фауна безхребетних + риба) до довжини TL 24-70 mm; та фаза хижака (харчування обмежується лише і виключно рибою) з довжини TL 34-80 mm.

Виробництво

Виробничий цикл

Виробничий цикл судака

Виробничі системи

Процес відтворення

Плідники отримуються переважно з природного середовища. Вилучення здійснюють восени (жовтень-листопад, літній невід) або навесні (березень-квітень; пастки, зокрема ятери). Риба, що виловлена восени, утримується у земляних ставках. Для кожного 1 кг плідників потрібно мати 10 м² дна ставка та 1.5-3.5 kг кормової риби. Плідники вилучаються із ставків за досягнення температури води 8.0-9.0 °C і пересаджуються до нерестових ставків або риборозвідень. Декілька ферм утримують маточне стадо, зазвичай щільністю 50-80 особин/гa, у земляних ставках. Декілька ферм, які вирощують судака у рециркуляційних системах, утримують нерестових особин у цих самих системах (початкова стадія доместикації).

У судака відсутній яскраво виражений статевий диморфізм. Самці зазвичай набувають нерестового кольору у переднерестовий період: вони стають дещо темнішими за самиць. У самиць помітне дещо розтягнуте черевце. Вага самиць становить 1.5-4.0 kг, самців - 0.8-2.0 kг. Таких особин рекомендують для штучного відтворення. Плідники судака мають бути транспортовані у ємностях з аерацією. Якщо транспортування триває менше 2 годин і температура води знаходиться у межах 8.0-15.0 °C, в 1 м³ ємності може бути переміщено не більше 60 kг риб. Під час транспортування рекомендується застосовувати антистресові засоби, такі як сольові пігулки (5 г NaCl/літр).

Деякі методи відтворення судака наступні:

Неконтрольований природний нерест

Контрольований природний нерест

Відтворення у озерних сажалках

Штучне відтворення

Позасезонне відтворення

Процеси у риборозпліднику

Для отримання продукції риборозплідників використовуються два методи - екстенсивно/інтенсивний та виключно інтенсивний. Отримана в штучних умовах (риборозвідні) ікра не використовується у подальшому для вирощування молоді у ставках.

Екстенсивно/інтенсивний метод (ставки, рециркуляційні системи)

Личинки вирощуються у земляних ставках після природного або напівприродного відтворення, де до цього відбувалось відтворення. Оптимальна поверхня вирощувальних ставків для личинок становить 0.5-2.0 гa, із середньою глибиною 1.2-1.5 м. Застосовується підвищення продуктивності водойм шляхом внесення гною (5-8 тонн/гa). В залежності від атмосферних умов, мальків збирають через 6-8 тижнів після викльову. Один гектар поверхні ставка продукує 50-250 kг «літнього» малька з вагою тіла від 0.20 дo 0.70 г. З метою збирання «літніх» (і «осінніх») мальків, що вирощені у земляних ставках, ставки спускають. Риба накопичується у збиральному кошикові, що розміщується позаду водоспуска. Мальків також можна збирати за допомогою плаваючої сажалки, яку розміщують перед водоспуском. Після цього мальків транспортують у пластикових торбах з насиченою киснем водою (30 літрів води+30 літрів кисню). У такій пластиковій торбі накопичується 600-3000 мальків в залежності від розміру риби, температури води та тривалості транспортування. У насичених киснем ємностях можуть перевозитись від 18 000 мальків/м³ (тривалість транспортування 15 годин, температура води 20 °C) до 120 000/м³ (тривалість транспортування 2 години, температура води 15 °C). Мальків випускають до рециркуляційної системи, що складається з ємностей (танків) з водою, що циркулює, з обсягом 1.0-3.0 м³ (глибина ємності >40 cм; оптимальна 70-100 cм). Інтенсивність світла на поверхні вирощувальної ємності не має перевищувати 50 lux. Оптимальна температура для вирощування мальків 22 °C. Початкова щільність розміщення мальків має становити 5-8 мальків/літр (1.5-3.0 kг/м³). Риб годують кормами для лососевих риб з високим вмістом протеїна (>50%) і вмістом жиру 12-18 %. На початкових етапах вирощування (адаптаційний період переходу на нові корми) розмір часточок їжі має становити 0.4-0.7 мм. Харчування надається без обмежень протягом 16-24 годин на добу. Денний раціон протягом першого тижня вирощування становить 15-17% біомаси. Адаптаційний період триває 2 -3 тижні. Виживаність протягом цього періоду становить 50-90%. Лімітуючим фактором за застосування цього методу є канібалізм. Риби мають бути спочатку дуже ретельно відсортовані. Повторне сортування має бути здійснено після 3-4 тижнів вирощування. Типово загальна тривалість вирощування у риборозвідні становить 8-12 тижнів.

Інтенсивний метод (рециркуляційні системи)

Технологія, що використовується для вирощування личинок судака у рециркуляційних системах, більше споріднена за технологією вирощування морських видів з відповідними особливостями та складнощами. Існують три критичні періоди, які безпосередньо впливають на успіх інтенсивного вирощування:

Перехід на зовнішнє харчування

Наповнення повітрям плавального міхура

Період канібалізму, що інтенсифікується

Мальків утримують у рециркуляційних ємностях (танках) місткістю 0.5-1.5 м³ . Протягом перших двох тижнів використовують систему зволоження (розбризкування для зменшення сили натягу поверхні води (це забезпечує доступ малькам до атмосферного повітря та дозволяє їм наповнити плавальний міхур). Початкова щільність розміщення мальків становить 20 - 50/літр за температури води 20 °C. Для початкового (стартового) годування мальків використовуються два методи:

тод

Artemia

Метод

Artemia

Вирощування мальків

Ставки зариблюються плідниками (природне або напівприродне відтворення), і отриманий виклів вирощується протягом декількох тижнів.

У ставки (0.5-2.0 га) можуть випускатись також личинки (мальки?) (200 000-500 000/га), отримані на риборозвідні. За 10-14 днів до випуску мальків у ставки вони наповнюються на половину глибини (40 % обсягу), і решта води додається через 10-14 днів після випуску молоді у ставок. Ставки удобрюються гноєм під час заповнення водою (4-8 тонн/га). Підрощування триває 6-8 тижнів, виживає 15-40 %, продуктивність становить 50-250 kг/га молоді середньою вагою тіла 0.2-0.7 г.

Підрощування

Підрощування у рециркуляційних системах

Молодь судака (вагою тіла 0.2-10 г) підрощується у рециркуляційних танках місткістю 2-5 м³. Температура води має становити 22-24 °C. Щільність зариблення не більше 10/літр. Денний раціон - 12-10 % біомаси. Протягом цієї фази, зарибок градуюється кожні 2-4 тижні. Інтенсивність світла зменшується з рівня риборозвідні до 20-30 lux на поверхні води. Щільність розміщення (вага тіла >3 г) зменшується з рівня риборозвідні до 6 особин/літр. Біомаса риб вагою тіла 3-10 г не має перевищувати 10 kг/м³. Молодь, що призначена для інтенсивного вирощування, лишається в ставках до досягнення мінімальної ваги тіла 15 г. Типово, цей етап підрощування триває 8-10 тижнів.

Підрощування молоді у ставах

Полікультура з коропом

Використовуються ставки із не дуже високою продуктивністю щодо коропа (500-1 000 kг/га). До ставків випускають плідників судака (2 самця + 1-1.5 самиці/гa), або запліднену ікру (0.5-1.0 гнізда/гa), або личинку (2 000-10 000/гa) або осінню молодь (2 000–5 000/га). Молодь виловлюють восени разом із коропом. Продуктивність становить 20-25 kг/гa осінньої молоді вагою тіла 10-15 г. Продуктивність характеризується значними коливаннями з року у рік.

Монокультура

Цей метод використовується рідко, але розвивається. Ставки площею 0.2-2.0 гa зариблюються «літнім» мальком вагою тіла 0.2-0.5 г у кількості 4 000-6 000 штук/гa. Ставки удобрюються гноєм у кількості 20 тонн/га за два тижні до зариблення. Також ставки зариблюються «кормовою» рибою (плідниками, ікрою та молоддю плітки (Rutilus rutilus), линя (Tinca tinca) та пічкура (Gobio gobio).

Технології вирощування

Вирощування в рециркуляційних системах

Цей метод знаходиться у процесі розвитку/доопрацювання; у Європі станом на сьогодні використовується менше ніж 10 виробництв такого типу для вирощування судака. Зариблюють молоддю вагою 15-30 г. На початковому етапі (вага тіла 15-100 г) використовуються танки місткістю 2-5 м³ , щільність утримання 10-30 kг/м³. Танки більшого розміру (20-30 м³) використовуються на завершальній стадії - дорощування риби до ваги >1 kг з максимальною щільністю 80 kг/м³. Риби сортуються 2-3 рази, спочатку за досягнення ваги 100-150 г, другий раз – за ваги 200-250 г, і втретє – за досягнення ваги 500-600 г. Риб вагою >1 kг можна отримати через 15-18 місяців вирощування у рециркуляційних системах.
Корми для вирощування у рециркуляційних системах містять значну кількість протеїну (42-50 %) та мають низький вміст жиру (8-14 %). На початкових етапах (15-80 г), розмір часток корму - 2.0-2.5 мм, на завершальній стаді (1.0-2.0 kг) - 9.0-13.0 мм. Корми подаються через автоматичну годівницю тричі на день. Типово кормовий коефіцієнт не перевищує 1.0:1.0 (вага тіла <1.0 kг) або 1.3-1.5:1.0 для риб більшого розміру/ваги (вага тіла >1.0 kг). Температурний оптимум для росту судака - біля 27-28 °C, але швидкий ріст зафіксовано вже за температури 23 °C. Насиченість киснем на вході до танку рециркуляційної системи має підтримуватись на рівні 100-120 %, на виході – не нижче 50 %. Рівень pH 6.5-8.2. Типовий рівень загальних нітратів (TAN) та нітрітів (NO2-N), що вимірюється на виході із танків, не має перевищувати 0.40 мг TAN/літр та 0.15 мг NO2-N/літр.

Вирощування у ставах

Судака вирощують як так звану «додаткову» рибу у полікультурі з коропом. Мінімальний рівень зариблення - 20-100 особин/га риб у віці 3+. Після 3-4 років вага риби досягає 400-1 000 г, і продуктивність ставів із судаком «ринкового» розміру може сягати 5-50 кг/гa.

Годівля

Судак, що вирощується у ставах, харчується зоопланктоном, зообентосом та «кормовими» видами риб. Судака, що вирощують у рециркуляційних системах, відгодовують кормами для сьомги (Salmo salar), райдужної форелі (Oncorhynchus mykiss), та морського окуня (Dicentrarchus labrax), що виробляються у комерційних масштабах виробниками кормів. Використовуються корми, що тонуть, які подаються через автоматичні стрічкові (лінійні) годівниці як декілька разів на день, так і безперервно. Нещодавно два чи три комерційні виробники кормів почали виробляти корми зі специфічною рецептурою для судака, але харчові вимоги судака не дуже зрозумілі; склад корму у даний час опрацьовується та поліпшується.

Технологія вилову

Судак «ринкового» розміру та короп, що вирощені у земляних вирощувальних ставках, виловлюються восени під час спуску ставків Риби вагою 1-2 kг (зазвичай ~1.5 kг) виробляються у рециркуляційних системах. Тим не менше, ресторани віддають перевагу рибі вагою 2-4 кг, за яку вони платять багато більші гроші. Перед виловом рибу не годують упродовж 2-3 днів.

Поводження з рибою та переробка

Судак дуже вразливий до стресів та чутливий до маніпуляцій. Рекомендується використання анестетиків, наприклад під час штучного відтворення. Після маніпуляцій, наприклад таких як градуювання риби за розміром, рекомендується використовувати ванночки з розчином солі як захід, що зменшує стрес (тривалість ванни - 1 година у 0.5-1.0 розчині NaCl). Вихід продукції за різних ступенів переробки наступний: патрана риба (84-88 % ваги тіла); тушка обезголовлена та патрана (63-66 % ваги тіла); філе із шкірою (54-57 %), знешкірене філе (48-51 %). У 100 г знешкіреного філе дикого судака, що зростав у природних умовах, міститься 215 мг поліненасичених жирних кислот (PUFA), в той час як рівень PUFA судака, вирощеного в рециркуляційній системі, становить 730 мг. Вміст насичених жирних кислот – ейкозапентаенової (EPA, 20:5 n-3) та докозагексаенової (DHA, 20:6 n-3) - 32 та 103 мг у «дикого» судака та 140 і 370 мг – у вирощеного у штучних умовах відповідно. Співвідношення n-3PUFA/n-6 PUFA варіює від 3.2 до 4.4.

Вартість виробництва

Для вирощування мальків вагою 9-10 г у рециркуляційній системі потрібні наступні кошти (видатки) (початкове зариблення здійснюється «літніми» мальками вагою 0.2-0.5 г, отриманими із земляних ставків): праця -40 %, електроенергія - 28 %, корми - 12 %, мальки - 20 %. Собівартість виробництва мальків вагою 10 г у рециркуляційній системі 2009 року становила прибл. USD 0.6/особину. Вартість праці склала 43 % всіх коштів, амортизація - 12 %, та корми - 7-10 %. Шляхом для зниження собівартості є суттєве збільшення обсягів виробництва та поліпшення ефективності культивування, особливо збільшення виживаності. Вартість виробництва судака «ринкового» розміру/ваги (кінцева вага 1.5 кг) оцінюється у USD 6.2-7.0/кг.

Хвороби та контрольнізаходи

У деяких випадках антибіотики та інші ліки використовуються під час лікування судака, але їх не включено до цієї таблиці за рекомендацією ФАО.

ХВОРОБА	ЗБУДНИК	ТИП	ПРОЯВИ	ЗАХОДИ
Бактеріална інфекція	Aeromonas hydrophila	бактерії	Нерегулярні червоні плямисті виразки на шкірі; втрата апетиту	Поліпшити якість води; NaCl (1%); антибактеріальні ліки як домішок до кормів
Грибкові інфекції	Saprolegnia spp.	гриби	Білі пухнасті або «волосаті» плями на ікрі або тілі риби (шкіра, плавці, зябра)	Формальдегід; NaCl (1-2%)
Паразитарні інфекції	Trichodina spp.	Війчасті (інфузорії)	Посилене виділення слизу; порушення респіраторних функцій; плаває на поверхні води	Поліпшення якості води; NaCl (1-2%)
Chilodonellaspp.	Війчасті (інфузорії)	Посилене виділення слизу; прискорений рух зябрової кришки; плавання на поверхні води	Поліпшення якості води; NaCl (1-2%)
Ichthyophthirius multifilis	Протозоа	Тулуб (шкіра, плавці, зяброва кришка) вкриті білими спорами; хворі риби труться об тверду поверхню	Хлорамін Т
Ichthyobodo necator	Протозоа	На поверхні тулуба потерта шкіра; настовбурчена луска; прискорений рух зябрової кришки	Поліпшення якості води; NaCl (1-2%)
Gyrodactylusspp.	Могогенетичні сисуни (трематоди)	Білі плями на зябрах; зяброва кришка	Поліпшення якості води; хлорамін Т; NaCl (1-2%)

Забезпечення патологічної експертизи

Уряд та наукові інститути надають послуги з допомоги з метою діагностування та лікування хвороб риб. Допомогу можна отримати шляхом контактів з місцевим інститутом, відповідальним за забезпечення ветеринарного нагляду за здоров’ям риб у рибницьких господарствах.

Статистичні дані

Статистичні дані з виробництва

У 2009 році щорічне виробництво судака в аквакультурі перевищило рівень у 100 тонн лише у трьох країнах - Данії, Тунісі та Україні. Загальний обсяг продукції судака в аквакультурі у 2009 році (653 тонни) становив менше 5% від вилову у природних водоймах (14 739 тонн). Загальносвітову динаміку вирощування судака в аквакультурі за 1950-2013 роки відбито на малюнку, що додається.

Ринок і торгівля

Присутній на ринку судак зазвичай виловлений у природних водоймах. 2009 року найбільші улови отримано Казахстаном, Російською Федерацією, Фінляндією та Туреччиною. Казахстан, Російська Федерація та Фінляндія є найбільшими експортерами судака. 2008 року загальний вилов становив близько 20 000 тонн, з яких 9 811 тонн виловлено у Казахстан. А вже 2009 року загальний звітний вилов становив 14 739 тонн, з яких 4 099 тонн – вилов Казахстану, і 3 011 тонн з Російської Федерації. Відповідно до наведених даних, вилов цього виду риб характеризується значними флуктуаціями (коливаннями), і останніми роками спостерігається тренд до зменшення виловів. Основними імпортерами судака є країни Західної Європи, такі як Німеччина та Франція. Завдячуючи низькому вмістові жиру (звичайно 1-2 %), легко засвоюваного білка, м’ясо судака високо цінується дієтологами. Судака звичайно продають замороженим у вигляді патраної цілої риби, філе із шкірою чи без неї. Філе звичайно продають за наступними ваговими категоріями: 120-170 г, 170-230 г, 230-300 г, 500-800 г, >800 г. Цей вид не так часто продають свіжим, маються на увазі ціла риба, повністю патрана риба, філе із шкірою та без неї. Продаються два типи продукції: судак D (>1.0 kг) та судак S (TL >45 cм, вага тіла <1.0 кг). Цей вид чудово смакує смаженим, вареним та на ґрілі. Гуртові ціни на судака значно змінюються, але звичайно знаходяться у діапазоні USD 5.6-12.5/кг (ціла риба) з середньою вартістю ~USD 8.3/кг. У деяких країнах, як наприклад Німеччина та Франція, ціни можуть сягати USD 22.2/кг.

Стан та тенденції

Нещодавно цей вид риб став об’єктом інтенсивних наукових досліджень у Центральній (Чеська Республіка, Угорщина, Польща) та Західній (Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина) Європі. Дослідження сфокусовано на розвитку інтенсивних методів виробництва судака в аквакультурі, головне в рециркуляційних системах. Методи штучного відтворення, що включають позасезонний нерест, поліпшуються. Одна сфера досліджень стосується використання культивованих плідників, утримуваних в рециркуляційних системах, для відтворення, та фокусується на такому питанні, як поліпшення якості статевих продуктів, отримуваних від таких плідників. Одним із «вузьких місць» у цій сфері лишається низька ефективність та висока вартість підрощування мальків судака у рециркуляційних системах. За цим напрямом здійснюються також дослідження щодо годівлі судака та експерименти з оселищем (довкіллям) цього виду риб (маються на увазі зовнішні фактори, що впливають на фізіологічні параметри). Як дуже важливе розглядається також питання харчових вимог молоді судака (якість та кількість необхідного корму).

Розширення виробництва судака залежить від розвитку виробництва у рециркуляційних системах; очікується лише незначне збільшення виробництва у ставках. Ці напрями підтримуються споживчим попитом, що зростає та супроводжується паралельним зменшенням виловів у природному середовищі. Одним із лімітуючи факторів є можливість виробництва достатньої кількості молоді для зариблення. Тому дуже суттєвою є робота з поліпшення методів з штучного відтворення та вирощування мальків в умовах рециркуляційних систем. Низка питань, які стосуються різних аспектів, пов’язаних з розвитком аквакультури судака, наступні:

Опрацювання питань профілактики хвороб та стратегії з лікування. Визначення генетичних та селекційних критеріїв. Визначення ефекту доместикації виду.

Пріоритет має бути надано вивченню ринкових питань, що мають за мету ідентифікувати потреби та преференції споживачів. Гарні результати отримуються у результаті співпраці дослідників та підприємців. Одним із таких прикладів є проект COOP 2005 – Luciopercimprove, який фінансується Європейською комісією.

Головні питання

Виробництво нерестового матеріалу та комерційного (товарного) судака у земляних ставках, у більшості випадків у полікультурі з коропом, вважається безпечним для довкілля. Це екстенсивна аквакультура, і вона здійснюється головне у країнах, де судак є місцевим (туводним) видом. Культура судака у ставках може мати потенційно негативний вплив на місцевих видів риб, якщо вона здійснюється у тих країнах, де судак є немісцевим видом (напр. Туніс).
Культивування судака у рециркуляційних системах не чинить негативний вплив на довкілля, оскільки здійснюється у ізольованому середовищі, яке у більшості випадків отримує воду з артезіанських джерел. Ризик втечі риби з рециркуляційної системи виключений, так само як і мінімізовано ризик передачі інфекційних хвороб. Культивування та підтримання маточного поголів’я у рециркуляційних системах звільняє цей тип виробництва судака від необхідності вилову плідників з природного середовища.

Відповідальна рибницька практика

Аквакультура судака має відповідати положенням керівництва, встановленим Статтею 9 «Розвиток аквакультури» Кодексу ведення відповідального рибальства ФАО, яка прямо посилається на процедури та практики, пов’язані з моніторингом здоров’я риб, попередженням поширенню хвороб, ґарантування високої споживчої якості продукції та підтримання генетичного різноманіття.

Посилання

Бібліографія

Berka, R. 1986. The transport of live fish. A review. EIFAC Technical Paper No. 48. FAO, Rome.

Craig, J. F. 2000. Percid fishes, systematics, ecology and exploitation. Blackwell Sciences, Oxford, UK. 352 pp.

Demska-Zakęś, K. && Zakęś, Z. 2002. Controlled spawning of pikeperch, Stizostedion lucioperca (L.) in lake cages. Czech Journal of Animal Science, 47:230-238.

Demska-Zakęś, K., Zakęś, Z. && Roszuk, J. 2005. The use of tannic acid to remove adhesiveness from pikeperch, Sander lucioperca, eggs. Aquaculture Research, 36:1458-1464.

Horváth, L., Tamás, G. && Tölg, I. 1984. Special methods in pond fish husbandry. Halver Corporation, Seattle, USA. 148 pp.

Jankowska, B., Zakęś, Z., Żmijewski, T. && Szczepkowski, M. 2003. A comparison of selected quality features of the tissue and slaughter yield of wild and cultivated pikeperch Sander lucioperca (L.). European Food Research and Technology, 217:401-405.

Kestemont, P., Xu, X. L., Hamza, N., Maboudou, J. && Toko, I. I. 2007. Effect of weaning age and diet on pikeperch larviculture. Aquaculture, 264:197-204.

Kowalska, A., Zakęś, Z., Jankowska, B. && Siwicki, A. 2010. Impact of diets with vegetable oils on the growth, histological structure of internal organs, biochemical blood parameters, and proximate composition of pikeperch Sander lucioperca (L.). Aquaculture, 301:69–71.

Lappalainen, J., Dörner, H. && Wysujack, K. 2003. Reproduction biology of pikeperch (Sander lucioperca (L.)) – a review. Ecology of Freshwater Fish, 12:95-106.

Molnár, T., Szabó, A., Szabó, G., Szabó, C. && Hancz, C. 2006. Effect of different dietary fat content and fat type on the growth and body composition of intensively reared pikeperch Sander lucioperca (L.). Aquaculture Nutrition, 12:173-182.

Müller-Belecke, A. && Zienert, S. 2008. Out-of-season spawning of pike perch (Sander lucioperca L.) without the need for hormonal treatments. Aquaculture Research, 39:279-1285.

Nyina-Wamwiza, L., Xu, X. L., Blanchard, G. && Kestemont, P. 2005. Effect of dietary protein, lipid and carbohydrate ratio on growth, feed efficiency and body composition of pikeperch Sander lucioperca fingerlings. Aquaculture Research, 36:486-492.

Rónyai, A. 2007. Induced out-of-season and seasonal tank spawning and stripping of pike perch (Sander lucioperca L.). Aquaculture Research, 38:1144-1151.

Ruuhijärvi, J. && Hyvärinen, P. 1996. The status of pikeperch in Finland. Journal of Applied Ichthyology, 12:185-188.

Schlumberger, O. && Proteau, J. P. 1996. Reproduction of pikeperch (Stizostedion lucioperca) in captivity. Journal of Applied Ichthyology, 12:149-152.

Schulz, C., Böhm, M., Wirth, M. && Rennert, B. 2007. Effect of dietary protein on growth, feed conversion, body composition and survival of pike perch fingerlings. Aquaculture Nutrition, 13:373-380.

Schulz, C., Huber, M., Ogunji, J. & Rennert, B. 2008. Effects of varying dietary protein to lipid ratios on growth performance and body composition of juvenile pike perch (Sander lucioperca). Aquaculture Nutrition, 14:166-173.

Siwicki, A. K., Zakęś, Z., Fuller, J. C. Jr., Nissen, S., Trapkowska, S., Głąbski, E., Kowalska, A., Kazuń, K. & Terech-Majewska, E. 2006. Influence of β-hydroxy-β-methylbutyrate on nonspecific humoral defence mechanisms and protection against furunculosis in pikeperch (Sander lucioperca). Aquaculture Research, 37:127-131.

Steffens, W., Geldhauser, F., Gerstner, P. & Hilge, V. 1996. German experiences in the propagation and rearing of fingerling pikeperch (Stizostedion lucioperca). Annales Zoologici Fennici, 33:627-634.

Szkudlarek, M. & Zakęś, Z. 2007. Effect of stocking density on survival and growth performance of pikeperch, Sander lucioperca (L.), larvae under controlled conditions. Aquaculture International, 15:67-81.

Verreth, J. & Kleyn, K. 1987. The effect of biomanipulation of the zooplankton on growth, feeding and survival of pikeperch (Stizostedion lucioperca) in nursing ponds. Journal of Applied Ichthyology, 3:13 - 23.

Wang, N., Teletchea, F., Kestemont, P., Milla, S. & Fontaine, P. 2010. Photothermal control of the reproductive cycle in temperate fishes. Reviews in Aquaculture, 2:209-222.

Wang, N., Xu, X. & Kestemont, P. 2009. Effect of temperature and feeding frequency on growth performances, feed efficiency and body composition of pikeperch juveniles (Sander lucioperca). Aquaculture, 289:70-73.

Zakęś, Z. 1997. Converting pond-reared pikeperch fingerlings, Stizostedion lucioperca (L.), to artificial food – effect of water temperature. Archives of Polish Fisheries, 5:313-324.

Zakęś, Z. 1999. The effect of body size and water temperature on the results of intensive rearing of pike-perch, Stizostedion lucioperca (L.) fry under controlled conditions. Archives of Polish Fisheries, 7:187-199.

Zakęś, Z. 2007. Out-of-season spawning of cultured pikeperch (Sander lucioperca (L.)). Aquaculture Research, 38:1419-1427.

Zakęś, Z. & Demska-Zakęś, K. 2009. Controlled reproduction of pikeperch Sander lucioperca (L.): a review. Archives of Polish Fisheries, 17:153-170.

Zakęś, Z., Kowalska, A., Demska-Zakęś, K., Jeney, G. & Jeney, Z. 2008. Effect of two medicinal herbs (Astragalus radix and Lonicera japonica) on growth performance and body composition of juvenile pikeperch [Sander lucioperca (L.)]. Aquaculture Research, 39:1149-1160.

Zakęś, Z., Przybył, A., Woźniak, M., Szczepkowski, M. & Mazurkiewicz, J. 2004. Growth performance of juvenile pikeperch, Sander lucioperca (L.) fed graded levels of dietary lipids. Czech Journal of Animal Science, 49:156-163.

Zakęś, Z. & Szczepkowski, M. 2004. Induction of out-of-season spawning of pikeperch, Sander lucioperca (L.). Aquaculture International, 12:11-18.

Пов’язані посилання

FAO FishStatJ – Universal software for fishery statistical time series

Домашний очаг

Справочная информация

Техника

Общество

Образование и наука

Мир

Бизнес и финансы