Письмові пояснення

	Шевченківський районний суду м. Києва 04655, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б
Позивач:	ПАТ «Позивач» Адреса: _________________________________ Код ЄДРПОУ:___________________________
Відповідач:	ТОВ «Відповідач» Адреса: _________________________________ Код ЄДРПОУ:___________________________
Представник Відповідача:	ПІБ Адреса:__________________________________ Тел. _____________________________________

Письмові пояснення

Позивач, ____________________________ (далі – Позивач або Банк), звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ______________________ (далі - Відповідач) _______________ грн. – заборгованості за кредитним договором № _______________ від ___________ року (далі – Кредитний договір).

Позивач стверджує, що станом на ___________ року фактична заборгованість за Кредитним договором становить _______________ грн, яка складається з:

-  заборгованість за кредитом – ___________ дол. США, що в гривневому еквіваленті складає – _____________ грн.;

-  заборгованість за відсотками – ____________ дол. США, що в гривневому еквіваленті складає – _____________ грн.;

-  пеня за кредитом – ___________ дол. США, що в гривневому еквіваленті складає – _______ грн.;

-  пеня за відсотками – _____________ дол. США, що в гривневому еквіваленті – __________ грн.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами Позивача та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав:

1. По-перше, частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, у сторін кредитного договору виникають взаємні права та обов‘язки, такі як:

-  обов‘язок банку надати позичальнику кредит та забезпечити позичальнику можливість користуватись кредитом протягом обумовленого строку, а обов‘язок позичальника повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування.

-  право позичальника користуватись кредитом, а право банку вимагати в обумовлені строки повернення кредиту та процентів за користування ним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов‘язаний був надати кредит в розмірі __________ дол. США, а Відповідач, як передбачено п. п. 1.2 та 4.2 Кредитного договору, мав повністю повернути кредит до __.__._____ року та сплачувати Банку проценти за користування кредитом із розрахунку 20% річних.

При цьому, згідно п. 4.1 Кредитного договору кредит мав погашатись рівними частинами щомісячно разом з нарахованими відсотками.

В свою чергу, Банк, звертаючись до суду з позовом про стягнення загальної суми заборгованості за Кредитним договором, фактично в односторонньому порядку відмовився від своїх зобов‘язань, передбачених Кредитним договором: надати позичальнику кредит та забезпечити позичальнику можливість користуватись кредитом протягом обумовленого строку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.4 Кредитного договору передбачено, що сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у Позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та відсотками строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 договору, припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом Банк письмово повідомляє Позичальника.

Відповідно до п. 7.1.7 Кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку розірвати договір, направивши на адресу Позичальника відповідне повідомлення.

В свою чергу, Відповідачу не надходило від Позивача жодного повідомлення про дострокове припинення строку кредиту та розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позов Банку також не містить вимоги про розірвання Кредитного договору, що говорить про те, що Банк не бажає скористатись своїм правом, передбаченим п. п. 4.4. та 7.1.7 Кредитного договору.

Отже, законних підстав для стягнення з Відповідача загальної суми заборгованості за Кредитним договором у Банку немає.

За таких обставин, єдиним правом Банку є право на стягнення простроченої заборгованості за поточними платежами.

По-друге, крім заборгованості за кредитом та процентами Банк вимагає стягнути з Відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 9.1 Кредитного договору встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або відсотками Позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З лютого 2013 року в Україні розпочалась фінансово-економічна криза, що знайшло своє підтвердження в низці прийнятих нормативних актах.

З зазначеної дати сума щомісячного платежу, який Відповідач здійснював за Кредитним договором, непередбачувано збільшилась шляхом зміни курсу продажу доларів США. А оскільки Відповідач отримує свій прибуток у національній валюті – гривні, то ж мав купувати долари США за гривню, витрачаючи набагато більше, ніж при укладанні Кредитного договору. При цьому, треба врахувати, що доходи жодним чином не зібільшились, а навіть знизились.

Якщо б на момент укладання Кредитного договору Відповідач міг би знати або передбачити таку зміну обставин, то відмовився би від отримання кредиту, оскільки усвідомлював би фізичну неможливість його обслуговувати.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Крім того, п. 1.3 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником своїх зобов‘язань (відносно строків повернення кредиту та сплати відсотків), розмір відсоткової ставки збільшується на 1% річних, починаючи з розміру, зазначеному в п. 1.2 Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи таке збільшення Банком проводилось.

Таким чином, відповідно до умов Кредитного договору на відповідача покладалась подвійна відповідальність за одне те саме порушення.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищезазначене, нарахування Банком пені є неадекватним по відношенню до існуючих обставин, а тому в задоволенні вимог щодо стягнення пені має бути відмовлено.

По-третє, враховуючи вимоги вже наведеного п. 1.3 Кредитного договору, стає не розуміли порядок збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, який викладено в наданому Банком Розрахунку загальної заборгованості, де зазначено, що з ____________ року відсоткова ставка збільшилась з 20% до 21% річних, а вже з __________ року зменшилась знов до 20% річних.

Така зміна відсоткових ставок абсолютно не відповідає тим платежам, які проходили по рахунку Позичальника (виписка за особовим рахунком № __________________USD).

Даний факт змушує поставити під сумнів розмір нарахованих Банком відсотків.

По-четверте, відповідно до п. п 1.1 та 4.1 Кредитного договору кредит видавався доларах США і погашення його та відсотків за користування ним повинно відбуватись в доларах США.

За таких обставин, постає питання, чим керувався Позивач, вимагаючи стягнути з Відповідача гривневий еквівалент заборгованості, адже чинним законодавством України таке непередбачено.

2. Крім того, відповідно до ч. 1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 1055 ЦК України та стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють обов‘язкову письмову форму для кредитного договору (договору про надання споживчого кредиту).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, вказана норма носить імперативний характер.

Наслідки недодержання письмової форми договору передбачені ч. 2 ст. 1055 ЦК України, відповідно до якої «кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним».

Враховуючи те, що відповідно до п. 1.1 Кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі, даний Кредитний договір підпадає під дію законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача є істотною умовою договору про надання споживчого кредиту.

Також згідно п. 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 000 від 10.05.2007р., Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку. Крім того, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

Проте, Кредитним договором та додатками до нього детальний розпис сукупної вартості кредиту непередбачений: відсутній графік погашення, загальний розмір переплати по кредиту на кінцеву дату та по періодам, немає витрат Відповідача на супутні послуги, без яких Банк не видав би кредит Відповідачу (послуги нотаріуса, страхування тощо).

Крім того, в зв‘язку з постійною зміною відсоткової ставки за користування кредитом, сукупна вартість кредиту для Відповідача постійно змінювалась.

За таких обставин, а саме за відсутності письмово оформленої згоди сторін щодо істотної умови договору, Кредитний договір, відповідно вимог ст. 1055 ЦК України, є взагалі нікчемним, що не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене,

ПРОШУ СУД:

1.  Повністю відмовити в задоволенні позовних вимог __________________________________.

Представник Відповідача (підпис) ПІБ