Чи ти рано до схід - сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
Ведучий 3: Купала – це типове дохристиянське свято з усіма
староукраїнськими атрибутами.
На час, у який ми тепер святкуємо Різдво Христове, колись, ще до
християнства на Україні існувало свято зимового повороту сонця.
Це був час ворожіння на майбутній рік, а тому ми і тепер маємо в
різдвяних звичаях цілу низку дохристиянських елементів, що мали
своїм призначенням накликати добрий врожай у наступному році,
багатство і доброту у дім господаря, щасливі лови для мисливця,
весілля для дівчини та щасливу мандрівку для парубка –
дружинника.
Ведучий 4: Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть, у кров наших звичаїв,
і тепер ми не уявляємо Різдва без куті, Великодня без писанки,
Свято Трійці без квітчання, навіть називаємо це свято «Зеленим
Святом». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Ведіння»
закликаємо щастя на майбутній рік, на «Катерини» кличемо долю, а
на «Андрія» хто з нас не кусав калети (це великий корж із білого
борошна) і яка дівчина не ворожила, чи вийде заміж цього року?
Нарешті, діти бавлячись весною, співають: «А ми просо сіяли,
сіяли»…
5. Учні виконують танець і співають пісню «А ми просо сіяли, сіяли»
« Календарно – обрядові пісні »Ведучий 5: Кажуть, що пісня – то душа народу. Обрядові пісні українців тісно
пов’язані з хліборобським календарем і поділяються на пісні
літнього циклу, зимового та весняного. Календарно – обрядові
пісні виникли в сиву давнину, а з прийняттям християнства набули
нового спрямування – уславлення Творця за його щедрі дари й
ласку до людей. Тож не дарма Микола Драй – Хмара сказав:
Люблю слова ще повнодзвонні,
Як мед, пахучі та п’янкі,
Слова, що в глибині бездонній
Пролежали глухі віки…
Колядки
Ведучий 1: Колядки – це переважно величальні пісні. В язичництві Колядка –
один із богів, що символізував початок Нового року. У деяких
місцевостях України колядують уже на святвечір, в інших на
перший день Різдва. До святвечора готують цілий день:
прибирають, готують 12 пісних страв, миряться, повертаються
додому. Цей день знаменує народження Сина Божого. Колядують
хлопці із саморобною зіркою у супроводі перевдягнених Маланки,
кози, ведмедя, солдата та зичать добробуту та здоров’я господарям.
Ведучий 2:
Засівна
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб родило на землі,
Щоб був хліб на столі.
Щоб водилися пернаті
І без чуба, і чубаті.
Щоб не знали ви біди,
Нехай прийдуть гаразди.
Щоб капуста головчата,
А петрушка корінчата,
Часник – як бик,
Цибуля – як зозуля,
Пшениця – як рукавиця.
Ведучий 3: Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня (за старим
календарем), або 13 січня (за новим календарем) , відзначають
Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового року. За
християнським календарем це був день преподобної Меланії.
Основною подією є щедрування, яке супроводжується
обов’язковим обходом хат з побажанням людям щастя, здоров’я і
добробуту в Новому році.
Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла ластівочка…
7. Звучить пісня «Щедрий вечір»
Веснянки
Ведучий 4: Веснянки – це пісні на честь приходу весни. У різних місцевостях
України їх ще називають гаївками, ягілкам, маївками. В Україні
весну зустрічали радісно, урочисто – з обрядовими танцями,
іграми, піснями. З початку виконувався обряд проводів зими. Щоб
пришвидшити прихід весни, спалювали солом’яне опудало –
символ зими. Потім – обряд закликання весни. Збиралася молодь,
танцювала, прославляючи прихід вени, вшановуючи воскреслу
природу. У піснях весна одухотворена, олюднена, як жива.
А в кривого танця та не виведем кінця!
Треба його та й виводити,
Лад йому та й знаходити.
Ой вулиця та й широкая,
Чого трава не високая?
Бо парубки та й істоптали
Великими та й ножищами,
Подертими постоликами!
Ой вулиця та й вузенька?
Бо дівоньки та й істоптали
Маленькими ніженьками,
Маленькими ніженькам,
Червоними та чобітками,
Червоними та чобітками,
Золотими та підківками.
8. Звучить пісня «Масляна»
фон музики «Весняночка»
Русальні пісні
Ведучий 5: Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із
«Зеленими святам» - кінець травня, початок червня. За релігійним
обрядом – це Трійця. Наші предки вірили в існування русалок або
мавок. Вони нібито з’являються у Зелений четвер, заманюють
перехожих і можуть залоскотати їх до смерті. Якщо вшанувати,
задобрити русалок – вони будуть допомагати людині. Тож дівчата
розвішують на свята сорочки, полотно по деревах, прикрашають
зеленню хати, заквітчують себе вінками, співають.
Жниварські пісні
Ведучий 1: На полі обов’язково залишали кілька колосків – «Снопову бороду»
для доброго врожаю на наступний рік. Перший та останній сніп
називали «Дідухом». Його ставили в хаті на покупки.
Там у полі криниченька,
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки,
Щоб в'язати сніпочки.
Добрії були женці –
Дівчата й молодці.
Дівчата – косаті,
А хлопці – вусаті,
Молодиці – білолиці.
Звучить запис жниварської піні « Весілля »
9. « Весілля »
Ведучий 2: Весіллю завжди надавалося серйознішого й важливішого значення,
а ніж вінчанню в церкві. Воно становило не тільки новий етап у
житті молодих, а мало й велике громадське значення як один із
заходів продовження життя нації, зростання могутності народу,
утвердження його серед інших народів. Водночас весілля було
важливим складником національної культури. У ньому відбивалися
світогляд, мораль, поетичні уявлення, музичні й артистичні
здібності, багатство фантазії трудового народу. У традиційному
українському весіллі обряди поєднувалися з драматичними
дійствами, пісенними й розмовними партіям, музикою, ігрищами.
Справляли його найчастіше восени, по закінченні польових робіт,
коли в селянській хаті були найбільші достатки, адже це родинне
свято потребувало великих витрат…
У різних регіонах України в особливостях проведення весілля є
багато як спільних моментів, так і значних відмінностей.
Тож, запрошуємо Вас на весілля!
Ведучий 3: Весільне дійство поділяється на етапи, кількість яких була
неоднаковою в різних регіонах України. Розглянемо коротко
основні з них.
Заручини
Вони відбувалися задовго до сватання – звичайно місяців за два – три.
Часом батьки, виходячи з господарських розрахунків, заручали дітей
ще в ранньому віці. Але найчастіше хлопець, умовившись з дівчиною,
сповіщав про це своїх батьків і з рідним дядьком йшов у сім’ю
домовлятися. Коли батьки дівчини погоджувалися на одруження, то
обговорювали про час сватання. У ряді місцевостей заручини
відбувалися після весілля. Якщо хлопець був з іншого села, батьки
зарученої їхали на оглядини. Що є не обов’язковим, але окремим
актом весілля.
Сватання
Ведучий 4: Воно досить докладно описано в повісті Квітки – Основ’яненка
«Маруся», тому учням пропонується знайти цей епізод у творі і
прочитати його.
«Прийміть мене, мамо, я ваша невістка» - такими словами, як не
дивно, два століття тому дівчина починала сватання. Згідно з
існуючими звичаями, вона мала на це таке саме право, як і хлопець.
А раніше хлопці лише подекуди наважувалися свататися до
коханої.
Сватання дівчини, як відгомін матріархату, здавна побутувало у
різних народів і не суперечило традиційним шлюбним ритуалам.
Але вже за середньовіччя цей звичай почав сприйматися як
небажана форма сватання.
Ведучий 5: Повний виняток становили українці. В їхньому середовищі він у
цей час призабутий, зажив новим життям. Цьому сприяло, зокрема
те, що через постійні війни чоловіки на довго йшли з рідної
домівки, а в сім’ю очолювали жінки. З огляду на це зростали їхні
права в родині, у тому числі пріоритет у сватанні.
Дівчина пропонувала хлопцеві руку, причому їй дуже рідко
відмовляли, бо це могло покликати нещастя. Про силу цієї традиції
свідчить звичай, що існував у XVIII ст.: злочинця засудженого до
страти, могли помилувати, якщо котрась із дівчат висловлювала
бажання взяти його за чоловіка.
Ведучий 1: Проте в міру того як зростала роль чоловіків у спільній сфері, такі
звичаї поступово забувалися.
І вже ініціатива у сватанні цілком перейшла до парубків, а роль
дівчини звелася до сором’язливого колупання печі та подавання
старостам весільних рушників. Підготовка до весілля могла
тривати від кількох днів до трьох місяців (іноді більше). У цей час
у сім’ї зарученої готували віно (придане). Обидві родини купували
подарунки, різали бичка або порося, птицю, випікали багато хліба,
готували різні страви (їх мало було бути до двадцяти), прибирали в
хаті, опоряджали садибу.
Сценка «Сватання»
Звучить запис пісні «Горіла сосна»
Коровай
Ведучий 2: Для його випікання запрошувалося від трьох до семи шановних
молодих жінок із своїми чоловіками в повній злагоді (розведених і
вдовиць не брали). Коровай пекли в хаті і молодого і молодої.
Коровайниці приносили борошно, яєчка, горілку, масло. Роботою
їхньою керував старший сват: благословляв місити тісто, вливати в
нього трохи горілки, брати коровай, садовити в піч, виймати й
вносити в комору.
Коли тісто було готове, розкатували корж (підошву) діаметром
один аршин (75 см.), на який один біля одного наліплювали різні
вироби з тіста – шишки, фігурки птахів і тварин, квіти, сонце,
місяць тощо. Посередині викладалася найбільша шишка, в яку
втикали дві або п’ять стулених до купи свічок. Запаливши їх,
просили якогось кучерявого( отже щасливого) хлопця вимести піч
віником і посадити коровай дерев’яною лопатою. Разом з
короваєм і окремо випікали численні вироби з тіста. Всі етапи
виготовлення короваю або здоби супроводжувалися піснями, в
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 |
