Регистрация


Рубрики


Фото




Ссылка на сайт:
ПРАВИЛА охорони праці на об'єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив
Скачать файлы:
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час виконання робіт на об'єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив.

1.3. Ці Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками під час виробництва синтетичного аміаку, нітратної кислоти, карбаміду, аміачної, вапняково-аміачної, калієвої, натрієвої, кальцієвої селітри, амоній сульфату, амоній хлориду та натрій нітриту.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України
12.12.2012 N 1414

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
04 січня 2013 р. за N 59/22591

 

ПРАВИЛА
охорони праці на об'єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги з охорони праці під час виконання робіт на об'єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив.

1.3. Ці Правила є обов'язковими для виконання роботодавцями та працівниками під час виробництва синтетичного аміаку, нітратної кислоти, карбаміду, аміачної, вапняково-аміачної, калієвої, натрієвої, кальцієвої селітри, амоній сульфату, амоній хлориду та натрій нітриту.

1.4. У цих Правилах термін вживається в такому значенні:

об'єкт з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив - суб'єкт господарювання, який має виробничі потужності (технологічне обладнання, будівлі та споруди, технічні засоби), необхідні для виробництва цих продуктів.

Інші терміни, які використовуються в цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених у Законах України "Про охорону праці", "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про пестициди і агрохімікати", "Про архітектурну діяльність" і ДСТУ 2293-99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять", затвердженому наказом Держстандарту України від 26 березня 1999 року N 164, ДСТУ OHSAS 18001:2010 "Системи управління гігієною та безпекою праці. Вимоги", затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 27 грудня 2010 року N 564.

1.5. У цих Правилах вживаються такі позначення та скорочення:

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГОСТ - міждержавний стандарт;

ДБН - державні будівельні норми України;

ДСанПіН - державні санітарні правила і норми;

ДСН - державні санітарні норми;

ДСТУ - національний (державний) стандарт України;

НАПБ - нормативний акт з пожежної безпеки;

НД - нормативний документ;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

ПЛАС - план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

ССБП - система стандартів безпеки праці;

ССБТ - система стандартов безопасности труда.

1.6. Суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, повинен організувати проведення його ідентифікації відповідно до Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956 (далі - Порядок ідентифікації).

1.7. Суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, у власності або користуванні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки, повинен організувати розроблення і складання декларації безпеки об'єкта підвищеної небезпеки відповідно до Порядку ідентифікації.

1.8. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1107.

1.9. Роботодавець повинен забезпечувати своєчасне і якісне проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N 442.

1.10. Роботодавець повинен забезпечити проведення робіт з гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів (хімічних речовин) відповідно до вимог Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів і Порядку оплати робіт із проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року N 420.

1.11. Роботодавець, діяльність якого пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, застосуванням та торгівлею агрохімікатами, повинен провести державну реєстрацію агрохімікатів і одержати реєстраційні посвідчення мінеральних добрив відповідно до Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1996 року N 295.

1.12. Роботодавець повинен розробити і затвердити ПЛАС відповідно до статті 11 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".

Не дозволяється виконувати роботи працівникам, які не ознайомлені з ПЛАС.

1.13. Роботодавець повинен організовувати проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232.

1.14. Роботодавець повинен за власні кошти організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, та осіб, віком до 21 року, у терміни, встановлені відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за N 846/14113.

Працівники, які не пройшли медичного огляду у встановленому порядку, а також працівники, які мають медичні протипоказання, не повинні допускатися до виконання трудових обов'язків.

1.15. Роботодавець повинен за власні кошти забезпечити працівників засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв (Частина 1), затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 07 вересня 2004 року N 194, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за N 1362/9961 (НПАОП 24.0-3.01-04), та Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам хімічних виробництв. Частина 2, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 грудня 2007 року N 305, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за N 264/14955 (НПАОП 24.0-3.03-07), відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за N 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08).

Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 761.

Засоби колективного захисту повинні відповідати ДСТУ 7238:2011 "ССБП. Засоби колективного захисту працюючих. Загальні вимоги та класифікація", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року N 37.

1.16. Роботодавець повинен безоплатно забезпечувати працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, а на роботах із шкідливими умовами праці - молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами, відповідно до Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу хімічних речовин, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 22 березня 2012 року N 627, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за N 521/20834.

1.17. Роботодавець повинен забезпечувати працівників питною водою шляхом встановлення водопровідних колонок з фонтанчиками для подавання води із централізованої системи питного водопостачання, сатураторних установок для газованої води, кулерів та інших пристроїв.

Якість питної води повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року N 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за N 452/17747 (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

1.18. Роботодавець повинен забезпечити безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд відповідно до Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за N 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01-98), та проведення обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд відповідно до Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затверджених спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року N 32/288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 липня 1998 року за N 423/2863 (НПАОП 45.2-1.01-98).

1.19. Роботодавець повинен забезпечувати стан пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за N 1410/10009 (далі - Правила пожежної безпеки).

Виробничі приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил пожежної безпеки і Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004).

1.20. Роботодавець повинен забезпечувати стан техногенної безпеки відповідно до вимог Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року N 557, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2007 року за N 1006/14273 (далі - Правила техногенної безпеки).

Обладнання об'єктів системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 травня 2006 року N 288, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2006 року за N 785/12659.

1.21. Роботодавець може використовувати в складі виробничого обладнання радіоізотопні прилади за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійних умов) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02 грудня 2002 року N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2002 року за N 978/7266, та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 лютого 2005 року N 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 травня 2005 року за N 552/10832.

1.22. Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці повинен створити службу охорони праці та затвердити Положення про службу охорони праці, відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2004 року за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

1.23. Роботодавець повинен організувати розроблення і перегляд інструкцій з охорони праці, що діють на об'єкті, відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за N 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

1.24. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердити нормативні акти з охорони праці відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року N 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 лютого 1994 року за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

1.25. Роботодавець повинен забезпечувати розроблення заходів, спрямованих на поліпшення умов праці робітників, на підставі оцінки:

санітарно-гігієнічних умов праці, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 29 вересня 1988 року N 3388 (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 березня 1976 року N 579 (далі - ГОСТ 12.1.007-76), Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99);

відповідності експлуатації обладнання нормам, встановленим Державними санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року N 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь (EN 563:1994, IDT)", якому надано чинності в Україні наказом Держстандарту України від 14 вересня 2001 року N 454 (далі - ДСТУ EN 563-2001);

відповідності обладнання та технологічних процесів вимогам ДСТУ 7234:2011 "Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року N 37 (далі - ДСТУ 7234:2011), і ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25 квітня 1975 року N 1064 (далі - ГОСТ 12.3.002-75).

1.26. Не допускається залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року N 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за N 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року N 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за N 194.

1.27. Не допускається залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року N 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за N 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року N 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за N 183/1208.

II. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ. ДОПУСК ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ

2.1. Роботодавець повинен організувати проведення навчання працівників і щорічну перевірку їх знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

2.2. Роботодавець повинен організувати навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки працівників відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).

Навчання повинні проходити працівники, які займають посади, включені до Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації і Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29 вересня 2003 року N 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 року за N 1147/8468 та N 1148/8469.

Перелік посад, при призначенні на які працівники повинні проходити спеціальне навчання з питань пожежної безпеки, повинен затвердити керівник підприємства наказом.

2.3. Роботодавець повинен організувати навчання працівників з питань цивільного захисту відповідно до вимог Правил техногенної безпеки.

2.4. Роботодавець повинен розробити і затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких працівникам необхідно проходити спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за N 232/10512 (НПАОП 0.00-2.01-05).

2.5. Роботодавець повинен організувати розроблення та затвердити перелік робіт, виконання яких потребує професійного добору і спеціального навчання та щорічної перевірки знань з питань охорони праці, відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року N 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за N 18/554.

2.6. Для обслуговування робочих електроустановок, виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробування необхідно залучати працівників відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

III. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

3.1. Робочі місця працівників повинні відповідати ДСТУ 7234:2011, ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року N 1102, ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования", затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1978 року N 1100, та ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 22 грудня 2008 року N 495 (далі - ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009).

3.2. Робочі місця необхідно розташовувати поза зоною переміщення механізмів, готового продукту, руху вантажів відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року N 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за N 226/20539 (далі - Загальні вимоги).

3.3. Робочі місця та проходи працівники повинні утримувати в чистоті і порядку. Загромадження робочої зони та проходів забороняється.

3.4. Робочі місця з обслуговування устаткування, які знаходяться на висоті 1,3 м і вище від підлоги, необхідно обладнувати на стаціонарних площадках із застосуванням огороджень та сходів (драбин).

Вибір засобів доступу до робочих місць відповідно до Загальних вимог необхідно здійснювати з урахуванням частоти проведення робіт, їх тривалості і висоти розміщення робочих місць.

Огородження, встановлені в небезпечних зонах, і проходи до них повинні відповідати ГОСТ 12.2.062-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные", затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 30 жовтня 1981 року N 4772 (далі - ГОСТ 12.2.062-81).

3.5. На робочих місцях повинні знаходитись інструкції з ведення технологічних процесів та обслуговування обладнання в обсязі посадових обов'язків, інструкції з питань охорони праці за професіями та видами робіт, інструкції з пожежної безпеки та витяги з ПЛАС.

3.6. Переміщення працівників у приміщеннях (цехах) дозволяється тільки передбаченими для цього проходами, перехідними містками, драбинами і майданчиками. Перелазити через конвеєри, трубопроводи та інші пристрої забороняється.

3.7. Пульти керування обладнанням необхідно розміщувати на висоті 1,0 - 1,6 м над рівнем підлоги робочого місця під час виконання робіт стоячи та на висоті 0,6 - 1,2 м під час виконання робіт сидячи.

Конструкція пульта керування повинна виключати можливість випадкового вмикання або вимикання устаткування. Кнопки аварійного вимикання повинні виступати над панеллю.

3.8. Робочі місця працівників, які керують виробничим обладнанням, повинні відповідати ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности", затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 30 жовтня 1981 року N 4772 (далі - ГОСТ 12.2.064-81).

3.9. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим ДСН 3.3.6.037-99.

Загальні вимоги безпеки до захисту від шуму на робочих місцях, шумових характеристик машин та механізмів повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности", затвердженому постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 06 червня 1983 року N 2473.

Вимір показників рівня шуму необхідно здійснювати відповідно до ГОСТ 12.1.050-86 "ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1986 року N 790, та ДСТУ 2867-94 "Шум. Методи оцінювання виробничого шумонавантаження. Загальні вимоги", затвердженого наказом Держстандарту України від 08 грудня 1994 року N 310.

У разі використання обладнання з підвищеним рівнем шуму необхідно застосовувати засоби колективного та індивідуального захисту органів слуху.

Працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органа слуха. Общие технические требования и методы испытаний", затвердженого постановою Державного комітету зі стандартів СРСР від 29 жовтня 1987 року N 4082.

3.10. Рівень вібрації на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим ДСН 3.3.6.039-99.

Працівники, що виконують роботу в умовах впливу локальної вібрації, повинні бути додатково забезпечені засобами захисту рук відповідно до ГОСТ 12.4.002-97 "ССБТ. Средства защиты рук от вибрации. Технические требования и методы испытаний", затвердженого протоколом Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту СРСР від 25 квітня 1997 року N 11, а для захисту від впливу загальної виробничої вібрації - спеціальним взуттям відповідно до ГОСТ 12.4.024-76 "ССБТ. Обувь специальная виброзащитная. Общие технические требования", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1976 року N 207.

3.11. Виробничі цехи необхідно обладнувати робочим, аварійним та евакуаційним освітленням.

Приміщення, в яких обладнано постійні робочі місця працівників, повинні мати природне і штучне освітлення (загальне, місцеве або комбіноване) відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2006 року N 168.

Аварійне освітлення повинне забезпечувати на робочих місцях у виробничих приміщеннях освітленість не менше 2 лк.

Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках - не менше 0,2 лк.

3.12. Пристрої для освітлення повинні відповідати ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности", затвердженому постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1975 року N 2368.

Світильники повинні бути обладнані захисною арматурою та захищені від проникнення в них пилу.

Освітлювальну арматуру і лампи всіх видів освітлення необхідно очищати 2 - 4 рази на місяць залежно від вмісту пилу в повітрі робочої зони виробничого приміщення.

Вимірювання освітленості приміщення необхідно проводити відповідно до ДСТУ Б В.2.2-6-97 "Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості", затвердженого наказом Держкоммістобудування України від 15 вересня 1997 року N 157.

Контроль освітленості необхідно проводити не рідше 1 разу на рік.

3.13. Працівників необхідно сповіщати про запуск устаткування після вимушеного зупинення одночасно світловими і звуковими або словесними сигналами.

3.14. Роботодавець повинен забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту відповідно до ДСТУ 7239:2011 "Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Загальні вимоги та класифікація", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02 лютого 2011 року N 37, ГОСТ 27652-88 "Костюмы мужские для защиты от кислот. Технические условия", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року N 768, ГОСТ 27654-88 "Костюмы женские для защиты от кислот. Технические условия", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 28 березня 1988 року N 771, ДСТУ 3962-2000 (ГОСТ 12.4.137-2001) "Взуття спеціальне з верхом із шкіри для захисту від нафти, нафтопродуктів, кислот, лугів, нетоксичного та вибухонебезпечного пилу. Технічні умови", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 квітня 2000 року N 278, ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006 "ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання фільтрувальні. Загальні технічні вимоги", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 10 листопада 2006 року N 322 (далі - ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006), ГОСТ 12.4.029-76 "Фартуки специальные. Технические условия", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 11 листопада 1976 року N 2532, ГОСТ 20010-93 "Перчатки резиновые технические. Технические условия".

3.15. Працівників, зайнятих на зварювальних роботах, роботодавець повинен забезпечувати спецодягом із вогнестійким просоченням відповідно до ГОСТ 12.4.045-87 "ССБТ. Костюмы мужские для защиты от повышенных температур. Технические условия", затвердженого постановою Державного Комітету СРСР зі стандартів від 25 вересня 1987 року N 3675 (далі - ГОСТ 12.4.045-87), спеціальним взуттям відповідно до ДСТУ 2772-94 (ГОСТ 12.4.032-95) "Взуття спеціальне із шкіряним верхом для захисту від дії підвищених температур. Технічні умови", затвердженого наказом Держстандарту України 30 вересня 1994 року N 240, щитками відповідно до ГОСТ 12.4.035-78 "ССБТ. Щитки защитные лицевые для электросварщиков. Технические условия".

3.16. Роботодавець повинен забезпечувати працівників, зайнятих на роботах із шкідливими речовинами, протигазами або респіраторами залежно від класу небезпеки речовин, наявних у повітрі робочої зони.

На всі протигази індивідуального користування, видані працівникам, повинні бути оформлені картки обліку, в які внесено: дати видачі, огляду та чергової перевірки, кому виданий, місце зберігання.

На сумці протигаза повинна бути бирка з написами назви підрозділу, прізвища та ініціалів працівника, його табельного номера, марки фільтрувальної коробки або фільтра, розміру шолом-маски. Термін експлуатації фільтрувальних коробок не повинен перевищувати граничних строків.

3.17. Роботодавець повинен організовувати проведення перевірок протигазів на герметичність не рідше одного разу на 3 місяці і періодично направляти до спеціалізованих установ для перевірки та перезарядки в терміни, встановлені інструкціями з експлуатації протигазів.

3.18. Працівники під час виконання робіт у відділеннях газогенераторів, конверсії та компресії виробництва аміаку повинні мати при собі фільтрувальні протигази.

3.19. Роботодавець повинен забезпечити працівників, які виконують роботи, пов'язані з можливістю ураження очей пилом аміачної селітри або іншого твердого продукту, захисними окулярами відповідно до ГОСТ 12.4.013-85 "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 13 травня 1985 року N 1336.

3.20. Працівники виробництва натрій нітриту повинні бути забезпечені гумовими рукавичками, бавовняними костюмами з кислотозахисним просоченням, спеціальним взуттям відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 "ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 17 грудня 1983 року N 6082, та захисними окулярами відповідно до ГОСТ 19906-74 "Нитрит натрия технический. Технические условия", затвердженого постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 28 червня 1974 року N 1581.

Після закінчення роботи працівники повинні вимити руки в рукавичках, зняти їх і вимити руки ще раз.

3.21. Для захисту шкіри рук від дії шкідливих речовин працівникам необхідно видавати захисні пасти, мазі відповідно до ГОСТ 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования", затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 21 вересня 1979 року N 3639.

3.22. Роботодавець повинен забезпечити працівників, що обслуговують електроустановки, електрозахисними засобами (прилади релейного захисту, фільтри високочастотного захисту, стаціонарні, переносні та знімні екранувальні пристрої і захисні індивідуальні екранувальні комплекти одягу, електровимірювальні штанги та кліщі, ізолювальні штанги, покажчики напруги та інструмент з ізолювальними руків'ями) відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06 жовтня 1997 року N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

3.23. Роботодавець повинен забезпечити працівників, які обслуговують обладнання, що випромінює тепло, спеціальним одягом відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.221-2004 "ССБП. Одяг спеціальний для захисту від підвищених температур, теплового випромінення, конвективної теплоти. Загальні технічні вимоги".

IV. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО МІКРОКЛІМАТУ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ ТА ТЕРИТОРІЇ ОБ'ЄКТА

4.1. У виробничих приміщеннях необхідно забезпечувати систематичний контроль показників температури, відносної вологості, швидкості руху повітря.

Мікрокліматичні умови повітря робочої зони виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99.

4.2. У цехах необхідно систематично проводити контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.007-76, а саме: у цехах з виробництва аміаку, нітратної кислоти, всіх видів селітри, карбаміду, в яких використовуються речовини III класу небезпеки, - 1 раз на квартал, у виробництві амоній сульфату та амоній хлориду з речовинами II класу небезпеки - 1 раз на місяць і 1 раз на 10 днів у виробництві натрій нітриту (I клас небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

Для проведення замірів концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони потрібно залучати акредитовані лабораторії.

4.3. У цехах з виробництва аміачної, натрієвої та калієвої селітри необхідно контролювати вміст пилу в повітрі робочої зони.

Пил на обладнанні і підлозі необхідно прибирати вологим способом.

Для централізованого прибирання пилу необхідно встановлювати спеціальні пристрої відповідно до ДСТУ 2893-94 "Системи централізованого пилоприбирання. Загальні вимоги безпеки", чинного в Україні згідно з наказом Держстандарту України від 09 грудня 1994 року N 312.

4.4. Проїзди і проходи, що прилягають до виробничих, адміністративних та санітарно-побутових будівель підприємства, необхідно регулярно прибирати від сміття, поливати водою в літній період, очищати від снігу та льоду в зимовий період, а в разі обмерзання посипати піском та освітлювати в темний час доби.

4.5. Територія підприємства повинна бути огороджена парканом із негорючих матеріалів і мати не менше двох виїздів на шляхи загального призначення. Огорожу необхідно постійно підтримувати у справному стані.

Огороджена територія повинна бути рівною та мати нахил від стін будівлі для відводу поверхневих вод.

4.6. Ділянки території, на які може в аварійних ситуаціях потрапити розлитий аміак, нітратна кислота або інші шкідливі речовини, повинні мати щільне або високощільне покриття (асфальтобетон, цементобетон тощо).

4.7. На вхідних дверях виробничих приміщень необхідно позначати клас вибухонебезпечних зон та категорію виробництва за пожежною небезпекою.

4.8. Роботодавець повинен забезпечити позначення знаками безпеки небезпечних зон на території промислових майданчиків, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року N 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" і ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Шляхи пересування працівників у разі аварії необхідно позначати рятувальними знаками.

4.9. Улаштування й утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях необхідно забезпечувати відповідно до ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".

4.10. На маршрутах руху автотранспорту територією об'єкта необхідно встановлювати дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, та ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03 червня 2002 року N 326.

4.11. Автотранспорт територією підприємства повинен рухатися зі швидкістю до 10 км/год, а при в'їзді та виїзді з цеху - зі швидкістю 5 км/год.

4.12. Вздовж будинків і споруд необхідно забезпечувати проїзд протипожежної техніки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.

Дороги, проїзди та підходи до пожежних гідрантів і пожежних водоймищ, пожежного інвентарю, обладнання й засобів пожежогасіння необхідно утримувати справними і завжди вільними. Біля пожежних гідрантів повинні бути виставлені покажчики, що освітлюються в темний час доби.

4.13. Підземні інженерні мережі за відсутності колодязів необхідно позначати зовнішніми пізнавальними знаками, які визначають положення мережі.

V. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

5.1. Технологічні процеси повинні бути розроблені на підставі вихідних даних щодо технологічного проектування відповідно до вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ДСТУ 3273-95 "Безпечність промислових підприємств. Загальні положення і вимоги", затвердженого наказом Держстандарту України від 19 грудня 1995 року N 434, і здійснюватись за технологічними регламентами, розробленими і затвердженими роботодавцем у порядку, передбаченому чинними НД.

5.2. На кожний технологічний процес повинен бути розроблений технологічний регламент, затверджений роботодавцем.

5.3. Організація виробничих процесів, пов'язаних з використанням шкідливих небезпечних речовин та обладнання підвищеної небезпеки, повинна виключати можливість контактування працівників з цими речовинами.

5.4. У цехах, де можливі неорганізовані викиди аміаку, діоксиду азоту і нітратної кислоти, пилу карбаміду, аміачної і натрієвої селітри та утворення вибухових сумішей (виробництво аміаку, нітратної кислоти та карбаміду), необхідно встановлювати газоаналізатори із системою оповіщення для систематичного контролю складу повітря в робочих зонах і автоматичну систему пожежогасіння.

5.5. У кожному цеху об'єкта з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив повинен бути визначений перелік небезпечних та шкідливих чинників відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 "ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация".

Робочі місця, де можливе виділення небезпечних шкідливих речовин та пилу, необхідно обладнувати вентиляційними пристроями, які повинні бути постійно готовими до роботи.

5.6. Забороняється експлуатувати технологічне обладнання за несправних систем протипожежного та протиаварійного захисту.

5.7. Забороняється вводити в експлуатацію виробництва (цехи), а також технологічне обладнання до пуску споруд (установок) з очищення викидів в атмосферу та збирання, очищення і знешкоджування стічних вод виробництва.

5.8. Роботодавець повинен забезпечити поводження з хімічними речовинами та сумішами відповідно до вимог паспортів безпечності сировини (хімічних речовин і сумішей) та готової продукції, розроблених відповідно до ДСТУ ГОСТ 30333:2009 "Паспорт безпечності хімічної продукції. Загальні вимоги", якому надано чинності в Україні наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15 жовтня 2009 року N 376.

5.9. Збереження неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив необхідно проводити на складах, які відповідають вимогам ДБН В.2.2-7-98 "Будинки і споруди. Будівлі і споруди для зберігання мінеральних добрив та засобів захисту рослин", затверджених наказом Держбуду України від 18 лютого 1998 року N 41, в умовах, передбачених нормативними документами на відповідний продукт.

5.10. Експлуатацію систем вентиляції необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил з безпечної експлуатації систем вентиляції у хімічних виробництвах, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 05 жовтня 2009 року N 164, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2009 року за N 988/17004 (НПАОП 0.00-1.27-09).

5.11. Необхідний повітрообмін під час аварій повинен бути забезпечений спільною роботою систем основної (загальнообмінної і місцевої) та аварійної вентиляції.

5.12. Аварійна вентиляція повинна включатися автоматично в разі спрацювання встановлених у приміщенні сигналізаторів довибухових концентрацій або системи автоматичного протиаварійного захисту, зблокованої з газоаналізаторами, у разі перевищення ГДК вибухонебезпечних парів і газів шкідливих речовин.

У разі виникнення аварійної ситуації автоматизоване управління технологічними процесами повинно забезпечувати відключення всієї лінії.

5.13. Повернення технологічної лінії до робочого стану після спрацювання системи протиаварійного автоматичного захисту повинно виконуватися обслуговувальним персоналом за інструкцією про порядок включення системи автоматичного протиаварійного захисту.

5.14. Рециркуляція повітря в робочий час повинна відбуватися тільки в приміщеннях, де відсутнє виділення шкідливих речовин I, II класів небезпеки, відповідно до ГОСТ 12.1.007-76, або їх концентрація не перевищує ГДК і відсутні неприємні запахи.

Забороняється рециркуляція повітря під час виробництва натрій нітриту, амоній сульфату та амоній хлориду.

5.15. Повітря, що видаляють з виробничих приміщень і від устаткування, перед викидом в атмосферу необхідно очищати від пилу та шкідливих речовин відповідно до Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06 лютого 2009 року N 52, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 квітня 2009 року за N 327/16343 (далі - Правила експлуатації установок очистки газу).

5.16. Навантажувально-розвантажувальні роботи працівники повинні виконувати відповідно до ГОСТ 12.3.009-76 "ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.3.002-75 і Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за N 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

5.17. Навантажувально-розвантажувальні роботи з аміачною селітрою насипом необхідно проводити відповідно до вимог Правил охорони праці при переробці та зберіганні аміачної селітри насипом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 01 вересня 2009 року N 142, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за N 896/16912 (далі - НПАОП 0.00-1.44-09).

5.18. Роботи із завантаження добривом залізничних вагонів необхідно проводити відповідно до вимог Правил охорони праці під час виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 грудня 2007 року N 311, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2007 року за N 1419/14686 (НПАОП 63.21-1.22-07), і Правил пожежної безпеки.

5.19. Місця проведення навантажувально-розвантажувальних робіт повинні відповідати ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание".

5.20. У приміщеннях виробництва нітратної кислоти, всіх видів селітри, амоній сульфату та амоній хлориду, де можливі опіки кислотами, повинні бути встановлені раковини з кранами проточної води, підключені до господарсько-питного водопроводу, та посудини з нейтралізуючим розчином.

5.21. Роботодавець повинен забезпечити щоденне прання робочого одягу працівників виробництва отруйної речовини - натрій нітриту.

5.22. Для відбору проб розчину, плаву та конденсату необхідно використовувати спеціальні пробовідбірні пристрої або інші пристосування, які виключають можливість розливу або виділення шкідливих небезпечних речовин у повітря робочої зони.

Відбір проб необхідно здійснювати в безпечних та зручних для обслуговування місцях, розташованих не вище 1,1 м від підлоги виробничого приміщення.

5.23. У разі аварійних ситуацій (порушення герметичності обладнання і викидів шкідливих речовин у повітря робочої зони) необхідно по гучномовному зв'язку негайно оповіщати працівників про викид шкідливих небезпечних речовин у повітря робочої зони і необхідність використання протигазів.

VI. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА СИНТЕТИЧНОГО АМІАКУ

6.1. Систему управління процесами конверсії, компресії та синтезу необхідно встановлювати в ізольованому від виробничих установок приміщенні у разі розміщення виробництва аміаку в одному приміщенні та обладнувати його вентиляцією.

6.2. Приміщення контактного відділення необхідно відділяти капітальною стіною із звукоізоляційних матеріалів від відділення турбокомпресії для запобігання впливу вібрації та шуму на працівників контактного відділення.

6.3. Кожний апарат контактного відділення повинен бути обладнаний власним щитом управління, діючим під час первинного розпалювання апарата, який вперше вводиться в експлуатацію, або після ремонту.

6.4. Під час експлуатації установок розділення повітря концентрація вибухонебезпечних домішок у повітрі повинна відповідати нормативам, встановленим технічною документацією на установку.

6.5. Технологічні процеси виділення азоту (вихідної сировини для виробництва аміаку) необхідно проводити за технологічними регламентами та відповідно до вимог чинних нормативних документів.

6.6. На кожну одиницю обладнання виробництва та споживання азоту повинні бути формуляри або паспорти відповідно до ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 "Єдина система конструкторської документації. Експлуатаційні документи".

6.7. На лініях подавання азоту в компресори або споживачам необхідно встановлювати автоматичні газоаналізатори для контролю вмісту кисню в азоті.

6.8. Зберігання і транспортування рідкого азоту необхідно проводити в спеціально призначених для цього продукту посудинах.

6.9. На кожухи стаціонарних посудин рідкого азоту необхідно наносити чітко видимі знаки безпеки та назву продукту, що зберігається, відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

6.10. Необхідно забезпечувати систематичний контроль тиску та конструктивної цілісності посудин, в яких зберігається рідкий аміак.

Посудини для зберігання рідкого аміаку, які після ремонту вводять в експлуатацію, необхідно ретельно очистити, перевірити на відсутність у них мастил і забезпечити проведення їх технічного огляду.

6.11. Склади рідкого аміаку необхідно оснащувати системами протипожежного, господарсько-питного, а за необхідності - виробничого водопостачання. Біля складів необхідно встановлювати зобов'язувальні знаки "Загальна небезпека" відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки.

6.12. На трубопроводах рідкого аміаку з абсорберів, скруберів, сепараторів, конденсаційних колон та інших апаратів необхідно встановлювати пристрої, які спрацьовують на закриття за мінімально допустимого рівня рідини, для запобігання попаданню газоподібного аміаку в трубопроводи рідкого аміаку.

6.13. Технологічні трубопроводи транспортування аміаку та інших шкідливих речовин повинні бути стійкими до дії цих речовин або захищені антикорозійним покриттям.

6.14. На лініях нагнітання компресорів необхідно встановлювати запірну арматуру і зворотні клапани (пристрої) для захисту від зворотного потоку газу у випадку падіння тиску в компресорах.

На технологічних трубопроводах необхідно встановлювати пристрої, що запобігають потраплянню крапель рідкого аміаку в усмоктувальну порожнину компресорів.

6.15. Компресори і приводи необхідно оснащувати автоматичними захисними пристроями і блокуваннями.

Перемикальний пристрій у будь-якому положенні повинен сполучати з апаратом тільки один із двох запобіжних клапанів.

6.16. Матеріали, що застосовують для виготовлення колони синтезу аміаку, холодильників, насосів та сепаратора, повинні забезпечувати їх надійну роботу впродовж розрахункового терміну служби з урахуванням заданих умов експлуатації (тиску, мінімальної мінусової температури) і температури навколишнього повітря.

Використання деталей із бронзи або міді, нестійких у середовищі аміаку, не дозволяється.

6.17. Кількість запобіжних клапанів, їх розміри і пропускну здатність компресорів необхідно обирати відповідно до технічних умов заводів-виготовлювачів, а на апаратах (посудинах) - відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 "Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки", якому надано чинності в Україні наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17 жовтня 2007 року N 267, зокрема:

для проміжного збірника пропускна здатність повинна відповідати кількості газової суміші, яка може витекти крізь один повністю відкритий регулювальний клапан високого тиску найбільшого перетину, встановлений на спуску рідкого аміаку із сепаратора або конденсаційної колони агрегату синтезу аміаку;

для випарників рідкого аміаку пропускна здатність повинна відповідати кількості газової суміші, яка може вирватися під час розриву однієї газової труби високого тиску, розраховуючи витікання на два перетини труби.

6.18. У газогенераторних та у відділеннях конверсії аміаку, компресії та очищення необхідно контролювати вміст оксиду вуглецю та сірководню, для запобігання їх шкідливому впливу на здоров'я працівників.

6.19. У відділеннях синтезу аміаку необхідно забезпечувати контроль за можливістю просочування аміаку з апаратів, а також раптового витікання аміаку з апаратів та комунікацій.

6.20. Роботодавець повинен організувати проведення випробувань під тиском кожної посудини, апарата або ділянки аміачного трубопроводу з використанням системи стаціонарних трубопроводів стисненого повітря.

6.21. Запірні вентилі на трубопроводах від повітряного компресора та скидання тиску, контрольний манометр, а також кнопки керування компресором необхідно встановлювати за межами приміщення, в якому проводять випробування устаткування.

6.22. Виробництво аміаку повинне бути оснащене факельною системою, експлуатацію якої необхідно здійснювати відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Факельні системи необхідно забезпечувати первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.

6.23. Скидання газу з компресорів у цехах компресії необхідно здійснювати через систему аварійного продування.

Заборонено скидання газу через систему мастиловидалення.

6.24. Випуск пари аміаку в атмосферу крізь запобіжні клапани необхідно виконувати за допомогою труби, виведеної на 1 м вище гребеня даху найвищого будинку в радіусі 50 м, але не менше 6 м від рівня території і не менше 3 м від площадок обслуговування, що знаходяться в радіусі 15 м.

6.25. В аміаку, що направляють у виробництво аміачної селітри, необхідно контролювати вміст мастил та інших горючих домішок.

Граничний вміст домішок у рідкому аміаку повинен відповідати ГОСТ 6221-90 "Аммиак жидкий технический. Технические условия".

6.26. Трубопроводи для транспортування рідкого аміаку від сепаратора до проміжних ємностей необхідно обирати, виходячи з розрахункового робочого тиску в сепараторі.

На лінії передавання рідкого аміаку з проміжного збірника на склад необхідно встановлювати зворотний клапан.

6.27. Посудини для зберігання водних розчинів аміаку повинні бути герметичними й обладнаними герметичними люками, запобіжними і дихальними клапанами, що перешкоджають утворенню в резервуарі тиску або вакууму, штуцерами для відбору проб та виміру тиску і рівня рідини.

6.28. Роботи щодо заповнення посудин для зберігання водних розчинів аміаку і заповнення ним транспортних засобів необхідно проводити механізованим способом по закритій системі трубопроводів.

6.29. Рідкий аміак необхідно транспортувати в залізничних аміачних цистернах відповідно до Правил перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за N 872/5093 (далі - Правила перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах), а водний розчин аміаку - відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 листопада 2008 року N 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за N 180/16196.

6.30. Автомобільним транспортом аміак необхідно транспортувати відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за N 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів).

VII. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА НІТРАТНОЇ КИСЛОТИ

7.1. У відділеннях конверсії аміаку на лініях подавання газоподібного аміаку до вентиляторів або змішувачів необхідно встановлювати запобіжні клапани, які автоматично припиняють подавання аміаку в систему в разі:

перебування "дзвону" газгольдера аміаку в мінімальному положенні;

падіння тиску аміаку в колекторі на вході у відділення;

вмісту аміаку в аміачно-повітряній суміші менше 12 % об.;

зупинки електродвигуна газодувки аміачно-повітряної суміші або системи, що нагнітає нітрозні гази;

підвищення температури на сітках контактного апарата, вище встановленої технологічним регламентом;

зниження рівня живильної (пом'якшеної) води нижче допустимого в горизонтальних котлах-утилізаторах, у барабанах котлів з примусовою циркуляцією, а в прямоточних котлах-утилізаторах - у разі падіння тиску і зменшення витрат живильної води.

7.2. На аміакопроводі перед газгольдером необхідно встановлювати автоматичний відсікач, зблокований з максимальним рівнем "дзвону" газгольдера, для унеможливлення викидів аміаку із газгольдера в аміакопровід.

7.3. У контактному відділенні на лінії подавання аміаку необхідно встановлювати автоматичний газоаналізатор для аналізу повітря в робочій зоні та вентиль, який припиняє подавання аміаку в разі відключення електричного струму.

7.4. В абсорбційному відділенні кожну зміну необхідно оглядати скляні з'єднання кислотопроводів від башт до буферних баків, а також кислотопроводи, які працюють під тиском.

7.5. В інверсійному відділенні для запобігання попаданню оксидів азоту в робочу зону необхідно забезпечувати герметичність верхньої частини башти, в якій інтенсивно утворюються оксиди азоту. Працівники під час роботи у відділенні повинні використовувати засоби індивідуального захисту для попередження небезпеки опіків обличчя та очей бризками кислоти, а також засоби індивідуального захисту органів дихання.

7.6. Нагнітання нітрозних газів повинне зупинятися автоматично під час підвищення температури підшипників нагнітального устаткування вище допустимої, зсуву ротора, падіння тиску мастила в змащувальній системі або порушення інших параметрів, встановлених відповідно до вимог технічних умов заводу - виготовлювача устаткування.

7.7. Пропарювання нагнітального устаткування і турбокомпресорів та розчинення солей, які утворилися під час розпалювання каталізаторних сіток контактних апаратів, необхідно здійснювати з використанням спеціально встановлених пристроїв.

7.8. На колекторі, що підводить природний або інший горючий газ до паливень концентраторів і пароперегрівачів, необхідно перед запірним вентилем встановлювати запобіжний пристрій підвищення тиску газу.

7.9. Контактні апарати необхідно облаштовувати запобіжним пристроєм (клапаном чи вибуховою пластинкою) або всередині його встановлювати вогнеперепинувач для запобігання займанню аміачно-повітряної суміші.

7.10. Трубопроводи перекачування нітратної кислоти необхідно систематично оглядати, проводити механічні випробування зразків, вирізаних із пробних стиків, перевіряння суцільності стиків з виявленням внутрішніх дефектів одним із неруйнівних методів контролю, а також гідравлічні або пневматичні випробування, передбачені вимогами чинних нормативних документів.

7.11. Герметичність системи і виключення можливості надходження аміаку або інших шкідливих речовин у повітря робочої зони необхідно забезпечувати надійним ущільненням вентиляційної системи з використанням фланцевих з'єднань трубопроводів, шиберів, змішувачів, виготовлених тільки з матеріалів, стійких в умовах експлуатації.

7.12. Відбір проб нітратної кислоти необхідно проводити автоматичними або спеціальними пробовідбірниками вручну в гумових рукавичках із захисним екраном на обличчі.

7.13. Нітратна кислота, що направляється на виробництво аміачної селітри, повинна містити домішки (хлориди і розчинені оксиди азоту) відповідно до норм, встановлених технологічним регламентом.

7.14. Повітря, що викидається з цехів виробництва нітратної кислоти хвостовими вентиляторами в атмосферу, повинно проходити систему очищення від оксидів азоту відповідно до Правил експлуатації установок очистки газу до норм, встановлених Державними санітарними правилами охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 липня 1997 року N 201 (ДСП 201-97).

7.15. Посудини для зберігання розведеної нітратної кислоти необхідно обладнувати пристроями, що виключають можливість їх переповнення.

Насоси після наповнення посудин повинні автоматично вимикатися.

7.16. Нітратну кислоту необхідно зберігати в окремому приміщенні складу або на майданчиках під навісами з негорючих матеріалів.

7.17. Будівлі складу повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості з поділом на окремі відділення (відсіки), ізольовані один від одного протипожежними перегородками 1-го типу, обладнані надійною припливно-витяжною вентиляцією та системами опалення, водопостачання і кондиціонування повітря.

7.18. Місткість складів для зберігання концентрованої та розведеної нітратної кислоти необхідно встановлювати відповідно до норм технологічного проектування.

7.19. Розведену нітратну кислоту необхідно зберігати в складських приміщеннях за температури не вище 40° C в посудинах з нержавіючої сталі, бочках з кислотостійких матеріалів та скляних бутлях, а концентровану - у посудинах з алюмінію або його сплавів.

7.20. У складах та під навісами необхідно встановлювати ємності з розчинами (суспензією) крейди, вапна або соди для нейтралізації випадково розлитих кислот, ящики з піском та пристрої для водопостачання.

7.21. Забороняється проводити роботи з відкритим вогнем поблизу сховищ нітратної кислоти.

VIII. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА АМІАЧНОЇ СЕЛІТРИ

8.1. Під час технологічного процесу виготовлення аміачної селітри необхідно використовувати:

устатковання, виготовлене із високолегованих та корозійностійких сталей, стійких за температури до 600° C в середовищі нітратної кислоти;

герметичні машини, механізми, устатковання, які унеможливлюють витікання аміаку в приміщення і підсос повітря в апаратуру і комунікації з аміаком або його розчинами;

зварну апаратуру та технологічні трубопроводи для розчинів аміачної селітри та нітратної кислоти, виготовлені з хромонікельтитанової сталі або інших матеріалів за тих самих показників стійкості.

8.2. На трубопроводі (колекторі) газоподібного аміаку необхідно встановлювати сепаратор-випарник або інший пристрій аналогічного призначення для запобігання попаданню рідкого аміаку в нейтралізатор.

8.3. Конструкція випарного (доупарочного) апарата для отримання висококонцентрованого плаву селітри повинна забезпечувати вільний вихід плаву і не допускати його застою в трубках, на днищі та в інших частинах апарата.

Забороняється встановлення запірних пристроїв на лінії виходу плаву з цих апаратів. Перетин вихлопної труби повинен забезпечувати вільний вихід з апарата повітря і газів.

8.4. У довипарні апарати під час упарювання розчину аміачної селітри необхідно подавати незначну кількість газоподібного аміаку.

Розчини аміачної селітри під час упарювання необхідно аналізувати на вміст домішок мастил згідно з вимогами технологічного регламенту.

8.5. На випарних апаратах і паропроводах (загальних колекторах) для подавання до них пари необхідно встановлювати прилади для виміру температури плаву, що виходить, або парорідинної емульсії і обігріваючої пари зі світловою та звуковою сигналізацією, яка повинна спрацьовувати в разі перевищення граничної температури.

8.6. Гідравлічні затвори, встановлені на вакуум-випарних апаратах, необхідно обладнувати кришками, які повинні бути закритими під час роботи обладнання, для уникнення викидів розчинів аміачної селітри.

8.7. Спускову лінію плаву із сепаратора в гідравлічний затвор (сифон) випарного апарата необхідно встановлювати вертикально або близько до вертикального положення.

8.8. Щозміни необхідно перевіряти стан відведення аміачної води та мастила з випарного апарата.

8.9. Бачки для приймання висококонцентрованого плаву аміачної селітри необхідно обладнувати зовнішніми змійовиками або сорочками з відводами повітря, які забезпечують вільний вихід пари і газів в атмосферу.

Місткість бачків необхідно обирати достатньою для забезпечення нормальної роботи гранулятора за мінімального часу перебування плаву в бачку.

8.10. Забороняється перекривати вентилі з обох кінців трубопроводу під час включеного обігріву для запобігання розкладанню в замкнутому об'ємі розчину (плаву) аміачної селітри і можливого руйнування трубопроводу.

8.11. Нейтралізатори, трубопроводи сокової пари і ділянки колекторів продувальних і танкових газів після редукування необхідно обладнувати запобіжними пристроями (клапанами або гідравлічними затворами), розрахованими на пропуск всієї сокової пари або газу.

8.12. Сальникові ущільнювачі на насосах, які транспортують концентровані розчини аміачної селітри, необхідно охолоджувати водою.

8.13. Зменшення налипання аміачної селітри на стінки грануляційної башти необхідно досягати чітким дотриманням заданої концентрації плаву і підтриманням температури гранул на вході в конус башти не вище 70 - 85° C.

8.14. Порядок чищення конуса башти від аміачної селітри, розчинення грудок і заходи, що виключають можливість забруднення розчинів, повинні бути передбачені інструкцією очищення башти з урахуванням виробничих умов, затвердженою роботодавцем.

Чищення конуса башти від налиплої аміачної селітри необхідно проводити не рідше одного разу на місяць.

8.15. Забороняється додавати до розчинів аміачної селітри забруднені луги, розсипи селітри та інші відходи. Відходи необхідно направляти на утилізацію.

8.16. Для подрібнення грудок аміачної селітри необхідно застосовувати грохоти, сита та інші пристрої періодичної дії, встановлені в цеху і на складі аміачної селітри.

8.17. Частини устаткування, які змащуються, необхідно ущільнювати і розташовувати таким чином, щоб виключити можливість попадання мастила в аміачну селітру та її розчини.

8.18. Промислове виробництво аміачної селітри з новими добавками необхідно розпочинати тільки після визначення показників термічної стійкості і вибухопожежонебезпечності нової продукції, внесення змін та доповнень до технологічного регламенту та затвердження їх роботодавцем і отримання позитивного висновку організацій Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства надзвичайних ситуацій України.

8.19. Посудини для зберігання розчинів аміачної селітри необхідно в декількох точках обладнувати приладами реєстрації температури розчину та його рівня, зблокованими зі світловою сигналізацією зі звуковим або словесним супроводженням, яка спрацьовує в разі досягнення максимально допустимих показників.

8.20. Напірний бак установки нейтралізації повинен бути обладнаний постійно діючою системою переливання нітратної кислоти до сховища.

8.21. Посудини для зберігання розчинів аміачної селітри необхідно обладнувати зовнішнім обігрівом та відводами повітря, які забезпечують постійний вільний вихід водяної пари і газів та запобігають можливості утворення замкнутого об'єму всередині сховища і розкладання селітри.

8.22. Аміачну селітру насипом необхідно зберігати на складах відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.44-09.

8.23. Мішки з-під аміачної селітри, обтиральні кінці, мастила та інші горючі матеріали необхідно зберігати в спеціально відведених місцях.

8.24. Аміачну селітру насипом та розфасовану необхідно перевозити автомобільним транспортом відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та залізничним транспортом відповідно до Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за N 795/5986, і Правил перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах.

IX. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА КАРБАМІДУ ТА ВАПНЯКОВО-АМІАЧНОЇ СЕЛІТРИ

9.1. Технологічні процеси промислового виробництва карбаміду і обладнання, що використовується для його забезпечення, повинні відповідати вимогам безпеки, встановленим Технічним регламентом безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року N 35.

9.2. Газоподібний діоксид вуглецю, що подається в колону синтезу, необхідно попередньо очищувати від сірководню, сірки та механічних забруднень.

Вміст горючих домішок у діоксиді вуглецю та рідкому аміаку не повинен перевищувати норм, встановлених нормативними документами та технологічними регламентами.

9.3. На лінії подавання кисню необхідно встановлювати заглушку для унеможливлення виникнення спалаху і вибуху мастила в циліндрах компресорів під час зупинення відділення компресії.

9.4. На лініях транспортування діоксиду вуглецю й аміаку до колони синтезу карбаміду необхідно встановлювати по два зворотні клапани: один - безпосередньо перед колоною синтезу, а другий - на виході.

9.5. Не дозволяється суміщення скидання чистого аміаку із запобіжних пристроїв, вуглекислого газу, газів дистиляції та розчинів амонійних солей для уникнення кристалізації амонійних солей у трубопроводах.

9.6. До запобіжних клапанів, встановлених на комунікаціях розчинів карбонату амонію і газів дистиляції, необхідно підводити гостру пару і гарячий конденсат для захисту їх від можливої кристалізації продукту.

9.7. Видалення карбонатних пробок необхідно проводити шляхом нагрівання парою або промивання лінії гарячим конденсатом.

Демонтаж комунікацій без попереднього відключення їх від системи забороняється.

9.8. Температура зовнішньої поверхні обладнання, що експлуатується за високих температур (колона синтезу, ректифікаційна колона, підігрівач, грануляційна башта та випарне обладнання), не повинна перевищувати 43° C відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001.

9.9. На технологічній лінії необхідно встановлювати резервуар відповідної місткості для збирання всіх наявних на підприємстві розчинів у періоди, коли підприємство протягом значного часу не працює.

Суворо забороняється викид розчинів у каналізацію.

9.10. Випаровування розчинів карбаміду необхідно проводити в умовах, що виключають можливість утворення біурету.

Вміст вологи в карбаміді після закінчення процесу випарювання перед гранулюванням не повинен перевищувати 2 %.

9.11. Над грохотом для сортування гранул карбаміду необхідно встановлювати пристрій для відсмоктування пилу, приєднаний до загальної системи вентиляції.

9.12. У разі спрямовування хвостових газів цеху карбаміду у виробництво аміачної селітри необхідно контролювати кількість, тиск та склад газів, вміст горючих домішок і змащувальних мастил та наявність пилу карбаміду.

9.13. Карбамід (насипом та розфасований) необхідно зберігати в окремих або відгороджених перегородкою відсіках у закритих, добре провітрюваних складських приміщеннях, що захищають продукт від попадання атмосферних опадів.

Забороняється змішування карбаміду з аміачною селітрою.

9.14. Сушильне устатковання для виготовлення вапняково-аміачної селітри повинно бути оснащене пристроями очищення відпрацьованого сушильного агента від пилу висушуваного продукту і засобами контролю ступеня очищення. Способи очищення і періодичність контролю необхідно регламентувати.

Під час експлуатації сушильного устатковання необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01 жовтня 1997 року N 254, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 року за N 318/2758 (НПАОП 0.00-1.20-98).

9.15. Необхідно забезпечити контроль за відкладенням твердої вапняково-аміачної селітри на внутрішніх поверхнях обладнання, трубопроводів та пристроїв автоматичного зливу з технологічних систем та заходи щодо їх безпечного видалення.

9.16. Охолодження вапняково-аміачної селітри в обертовому барабані необхідно суміщати з нанесенням на неї вапняної муки, каоліну або кремнезему для зниження здатності до злежування гранульованого продукту.

9.17. Вапняково-аміачну селітру необхідно зберігати в критих сухих складах і не допускати зволоження продукту.

Допускається зберігати селітру на відкритому майданчику, розфасованою в герметичні поліетиленові мішки.

X. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА НАТРІЙ НІТРАТУ ТА НАТРІЙ НІТРИТУ

10.1. Технологічні процеси виробництва натрій нітрату та натрій нітриту, що забезпечують утилізацію шкідливих речовин (оксидів азоту) у виробництві азотних добрив, повинні відповідати вимогам безпеки обраного способу виробництва.

10.2. Вентиляційна система, яка використовується для відсмоктування з абсорбційних колон нітрозних газів, повинна бути герметичною і забезпечувати швидкість проходження газів, встановлену технологічним регламентом процесу, що здійснюється (одержання натрій нітрату або натрій нітриту).

10.3. Під час інверсії одержаного натрій нітриту необхідно контролювати температуру, надлишок нітратної кислоти та швидкість перемішування реакційної суміші повітрям.

Оксиди азоту з повітрям необхідно подавати на перероблення в абсорбційне відділення цеху розведеної нітратної кислоти.

10.4. Біля центрифуги для відокремлення азотовмісних сполук натрію від рідини необхідно встановлювати кран з холодною водою та кран на трубопровід парового конденсату для промивання натрій нітрату холодною водою, а натрій нітриту - паровим конденсатом для видалення іонів хлору.

10.5. Будівлі для зберігання натрієвої селітри можуть бути із дерев'яних конструкцій за умови виключення безпосереднього контакту деревини з добривом.

На кожному відсіку складу повинна бути вказана назва продукту, що зберігається. Забороняється використовувати деревну тирсу для видалення вологи з підлоги складів.

10.6. Соду для нейтралізації нітрит-нітратних газів під час отримання натрій нітриту необхідно вводити в реактор після абсорбційної башти. До нейтралізації нітрит-нітратних лугів за підвищеної температури з них необхідно видалити домішки магній та кальцій бікарбонатів.

10.7. У натрій нітриті після центрифугування і промивання паровим конденсатом не повинен залишатися підвищений вміст іонів хлору.

10.8. Роботи з натрій нітритом необхідно проводити в приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією із кратністю обміну, встановленою проектом.

Повинен бути виключений прямий контакт працівників з натрій нітритом та його розчинами і має бути організовано регулярний контроль за вмістом натрій нітриту в повітрі робочої зони.

10.9. Натрій нітрит необхідно зберігати в окремому відсіку складу з дверима, які необхідно замикати та пломбувати. На дверях відсіку складу повинен бути нанесений попереджувальний знак "Отруйна речовина" відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки.

Натрій нітрит необхідно розфасовувати в паковання масою не більше 50 кг.

XI. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА КАЛІЙ НІТРАТУ (КАЛІЄВА СЕЛІТРА)

11.1. Для прискорення процесу конверсії та запобігання забиванню реактора осадом натрій хлориду необхідно в нижню його частину подавати стиснене повітря або перемішувати розчин механічною мішалкою.

11.2. До устаткування для фільтрування суспензій натрій хлориду необхідно передбачати підведення води від системи холодного водопостачання для промивання осаду і розчинення калій нітрату.

11.3. Для видалення домішок (натрій карбонату та натрій нітриту) до розчину калій нітрату необхідно додавати незначну кількість амоній нітрату.

Продукти розкладання амонійних солей (аміак, азот, вуглекислий газ) необхідно уловлювати перед викидом в атмосферу.

11.4. Для перекристалізації і очищення калій нітрату від натрій хлориду до показників, встановлених ГОСТ 19790-74 "Селитра калиевая техническая (калий азотнокислый технический)", необхідно використовувати кристалізатори періодичної дії.

11.5. Не допускається перевезення калієвої селітри разом з горючими матеріалами та продуктами харчування.

XII. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА КАЛЬЦІЙ НІТРАТУ (КАЛЬЦІЄВА СЕЛІТРА)

12.1. Заходи безпеки під час виробництва кальцій нітрату повинні відповідати вимогам технологічних регламентів обраного способу виробництва.

12.2. Під час реалізації способу одержання кальцій нітрату шляхом поглинання нітрозних газів вапняним молоком з наступною інверсією одержаних розчинів нітратною кислотою необхідно додержуватися заходів безпеки, вказаних у розділі VIII цих Правил.

Надлишок нітратної кислоти в інвертованому розчині кальцій нітрату необхідно нейтралізувати аміаком.

12.3. Розчини кальцій нітрату перед випаровуванням в одно- або багатокорпусних установках необхідно фільтрувати для видалення домішок (силікати та натрій нітрит).

12.4. Під час кристалізації розчинів кальцій нітрату на охолоджувальних вальцях за температури 90° C необхідно контролювати його концентрацію та вміст аміачної селітри.

Охолоджувальні вальці необхідно огороджувати для запобігання небезпеці опіків обслуговувального персоналу.

12.5. На фасування необхідно направляти кальцій нітрат з температурою нижче 30° C для запобігання злипанню дрібних часточок продукту під час зберігання.

12.6. Кальцієву селітру необхідно зберігати в складських приміщеннях розфасованою, відповідно до вимог нормативної документації, у штабелях з розміщенням на піддонах.

XIII. ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИРОБНИЦТВА АМОНІЙ СУЛЬФАТУ ТА АМОНІЙ ХЛОРИДУ

13.1. Технологічний процес виробництва амоній сульфату на коксохімічних підприємствах повинен відповідати вимогам Правил безпеки в коксохімічному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 10 червня 2008 року N 135, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 липня 2008 року за N 575/15266 (НПАОП 23.1-1.01-08).

13.2. Обладнання та заходи щодо охорони праці під час перебігу процесу денітрації повинні унеможливлювати проникнення оксиду азоту в повітря робочої зони і його шкідливий вплив на здоров'я працівників.

Денітрацію сульфатної кислоти необхідно проводити до нейтралізації її аміаком.

13.3. Баштову сульфатну кислоту необхідно направляти на виготовлення амоній сульфату після видалення домішок (сульфатів заліза і алюмінію та колоїдних гідроксидів), які гальмують процес кристалоутворення.

13.4. Під час проведення процесу нейтралізації аміаку сульфатною кислотою в сатураторі з його дна необхідно постійно відводити пульпу відцентровим насосом до кристалоприймача, а потім - до центрифуги.

13.5. Для запобігання зростанню поверхонь окремих кристалів і цементуванню осаду в суцільну глибу амоній сульфат після центрифугування необхідно промивати холодною водою.

13.6. У технологічних процесах виготовлення амоній хлориду необхідно контролювати вміст хлору в хлористому водні для запобігання утворенню вибухонебезпечного трихлориду азоту.

13.7. Сушіння амоній хлориду необхідно проводити за температури не вище 70° C для запобігання його дисоціації.

XIV. ВИМОГИ З БЕЗПЕКИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД, МАШИН, МЕХАНІЗМІВ ТА УСТАТКОВАННЯ

14.1. Ступінь вогнестійкості будівель, визначений мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій, повинен бути наведений у проектній документації.

14.2. Будівлі та споруди необхідно обладнувати засобами захисту від дії грозових розрядів відповідно до ДСТУ 3680-98 (ГОСТ 30586-98) "Сумісність технічних засобів електромагнітна. Стійкість до дії грозових розрядів. Методи захисту", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 грудня 1998 року N 59, та ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ)", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 червня 2008 року N 269.

14.3. Виробничі приміщення повинні мати достатню кількість входів, виходів і сходів, виконаних відповідно до будівельних і протипожежних норм.

Двері або ворота для проходу людей і транспортування вантажів повинні бути окремими.

14.4. Виробничі приміщення необхідно облаштовувати автоматичними сигналізаторами, зблокованими із системою автоматичного протиаварійного захисту, яка включає систему аварійної вентиляції в разі перевищення ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони або автоматично відключає всю лінію в разі виникнення аварійної ситуації.

14.5. Забороняється проведення монтажних, налагоджувальних та ремонтних робіт в умовах загазованості.

У приміщеннях з виробництва аміаку необхідно встановлювати аераційні ліхтарі.

14.6. Для кожного виробничого приміщення повинна бути складена схема розташування та взаємозв'язку технологічного обладнання і трубопроводів із зазначенням запірної та регулювальної арматури, контрольно-вимірювальних приладів та протиаварійної системи.

14.7. Запірна арматура трубопроводів повинна бути нанесена на схему і пронумерована, а напрямок переміщення реакційної маси - указаний стрілками. Номер запірної арматури та інші позначки в схемі повинні співпадати з номерами, вказаними в технологічних регламентах, технологічних інструкціях, інструкціях на виконання ремонтних робіт і очищення устаткування.

14.8. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути стійкою до хімічного, механічного та теплового впливу.

Покриття підлоги не повинно накопичувати або поглинати різноманітні рідини (масла, аміак, нітратну кислоту), що можуть з'являтися на підлозі в процесі проведення робіт, бути стійким до їхнього впливу та легко очищатися від цих рідин, виробничих забруднень і пилу селітри.

14.9. У приміщеннях вибухопожежної та пожежної небезпеки категорії Б підлога повинна бути виконана із негорючих матеріалів. Необхідно виключити можливість іскроутворення в конструкціях вікон та дверей.

14.10. Виробничі приміщення повинні бути забезпечені телефонним зв'язком, гучномовними пристроями або переносними пристроями зв'язку.

Рівень захисту телефонних апаратів, гучномовних пристроїв та оповіщувачів повинен відповідати класу небезпеки цих приміщень відповідно до вимог Правил пожежної безпеки.

14.11. Системи холодного та гарячого водопостачання у виробничих приміщеннях необхідно оснащувати кранами з переносними шлангами для подавання води на виробничі потреби (промивання технологічної апаратури, охолодження компресорів, миття підлоги) для швидкого видалення кислот та інших забруднювачів.

Промивання технологічної апаратури необхідно проводити водою з водопроводу промислового призначення.

14.12. Експлуатацію водопровідних, каналізаційних споруд і мереж необхідно здійснювати відповідно до Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року N 30, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 року за N 231/767.

Водопостачання для виробничих потреб необхідно здійснювати по замкнутій системі.

14.13. Колодязі на мережах каналізації забороняється розміщувати під естакадами технологічних трубопроводів і в межах відбортовки та обвалувань обладнання зовнішніх установок, які містять вибухонебезпечні речовини.

14.14. Каналізаційні мережі необхідно оснащувати гідравлічними затворами, встановлюючи їх на всіх випусках від приміщення з технологічним обладнанням, площадок технологічних установок, обвалувань резервуарів, насосних та котельних.

14.15. Забороняється об'єднувати хімічно забруднені виробничі стоки з господарсько-побутовою каналізацією без гідравлічного затвора.

Колодязі закритої мережі промислової каналізації повинні постійно утримуватися закритими, а кришки - засипаними шаром піску не менше 10 см у залізобетонному або цегляному кільці.

14.16. Роботодавець повинен забезпечувати належний стан огорож відкритих люків, колодязів, бункерів, завантажувальних отворів або прорізів у підлозі, у міжповерхових перекриттях або на робочих площадках.

Огородження необхідно встановлювати висотою не менше 1,1 м із суцільним металевим обшиванням понизу поруччя на висоту не менше 0,15 м та з додатковою планкою, що обгороджує, на висоті 0,5 м.

14.17. Площадки, призначені для обслуговування устаткування, повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-52:2008 "Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огорожі сталеві. Технічні умови", затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 08 липня 2009 року N 277.

14.18. Санітарно-побутові приміщення повинні відповідати проектній документації, затвердженій у встановленому порядку.

14.19. На території об'єкта необхідно облаштовувати площадки для контейнерів для сміття і забезпечувати вільний проїзд автомобілів-сміттєзбирачів. Біля входу до кожного виробничого приміщення необхідно встановлювати контейнер для сміття.

14.20. Виробниче обладнання повинно відповідати ДСТУ 7234:2011, ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009, ГОСТ 12.2.062-81, ГОСТ 12.2.064-81, ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования", ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.010-76).

14.21. Обладнання в технологічних процесах виробництва аміаку, нітратної кислоти, аміачної селітри та карбаміду необхідно оснащувати системами автоматичного протиаварійного захисту, вимірювальними приладами, атестованими і повіреними відповідно до чинних НД.

14.22. Апарати необхідно оснащувати спеціальною системою аварійного спорожнювання, укомплектованою швидкодіючим запірним пристроєм.

14.23. Розміщення технологічного обладнання необхідно здійснювати відповідно до класу вибухонебезпечних зон, норм технологічного проектування і можливості комплексної механізації та автоматизації основних і допоміжних виробничих процесів, зручного і безпечного їх обслуговування та ремонту.

Система керування технологічним обладнанням повинна відповідати ГОСТ 12.2.064-81.

14.24. Устаткування підвищеної небезпеки необхідно підтримувати в справному і безпечному стані та оглядати відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 687 (далі - Порядок проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки).

14.25. Стан устаткування підвищеної небезпеки, що експлуатується у виробництвах аміаку, нітратної кислоти карбаміду та селітри, необхідно контролювати за показниками корозійної стійкості. Методи, періодичність та точки контролю для кожного виду обладнання та комунікацій мають бути визначені в інструкціях заводів - виробників обладнання.

14.26. Обладнання з вибухонебезпечними речовинами необхідно обладнувати системою протиаварійного захисту, яка унеможливлює ймовірність травмування працівників, вибуху вибухонебезпечних продуктів у робочій зоні та шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Дія засобів системи протиаварійного захисту не повинна припинятися раніше, ніж дія небезпечного або шкідливого виробничого чинника.

14.27. Розрахунковий термін експлуатації трубопроводів повинен бути зазначений у проектній документації та паспорті.

Експлуатація трубопроводів, які відпрацювали граничний строк експлуатації, допускається в разі отримання експертного висновку про продовження експлуатації устаткування, згідно з установленими в експлуатаційних документах параметрами, або експертного висновку про продовження експлуатації устаткування з обмеженням її параметрів та/або на визначений строк після експертизи, проведеної за процедурою, визначеною Порядком проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.

Результати експертного обстеження, дозволені параметри і строк експлуатації повинні бути занесені в паспорт устаткування і скріплені печаткою.

14.28. Магістральні трубопроводи із рідкими (нітратна кислота) і газоподібними (аміак, нітрозні гази) шкідливими речовинами, а також магістральні паропроводи не повинні проходити через приміщення пультів управління і в пішохідних тунелях.

14.29. Під час експлуатації трубопроводів необхідно забезпечувати компенсацію температурних перепадів, вимушених коливань, що створюють компресори і потоки середовища.

14.30. Трубопроводи необхідно закріплювати за допомогою опор або підвісок, розрахованих на сукупну масу трубопроводів, рідин у них та їхньої ізоляції.

14.31. Допускається на окремих ділянках, у місцях перетину трубопроводами внутрішньозаводських залізничних шляхів та автодоріг, проводити прокладання трубопроводів у прохідних каналах, передбачаючи на їх кінцях виходи та люки.

У місцях вводу в цех аміакопроводу, прокладеного в каналах, необхідно передбачати встановлення засобів, що унеможливлюють попадання шкідливих речовин із виробничого приміщення в канал та з нього до виробничого приміщення.

14.32. На фланцевих з'єднаннях напірних трубопроводів транспортування сильнодіючих речовин (концентрованих кислот і лугів та розведеної нітратної кислоти) у межах робочих місць і проходів необхідно встановлювати захисні пристрої - кожухи.

14.33. Обладнання для синтезу аміаку, об'єднане трубопроводами в замкнену герметичну технологічну лінію, необхідно оснащувати системою очищення азото-гідрогенної суміші, контрольно-вимірювальними приладами та системою протиаварійного захисту для забезпечення контролювання роботи обладнання.

14.34. Агрегати синтезу аміаку, проміжна ємність рідкого аміаку, корпус випарника рідкого аміаку повинні мати запобіжні клапани на випадок підвищення тиску під час прориву газу високого тиску.

14.35. Технічний стан запірної арматури трубопроводів повинен відповідати ГОСТ 12.2.063-81 "ССБТ. Арматура промышленная трубопроводная. Общие требования безопасности" та ГОСТ 9544-93 "Арматура трубопроводная запорная. Нормы герметичности затворов".

14.36. Експлуатацію трубопроводів пари і гарячої води необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 08 вересня 1998 року N 177, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98), та Правил будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см 2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115° C, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 липня 1996 року N 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 листопада 1996 року за N 655/1680 (НПАОП 0.00-1.26-96).

14.37. Під час центрифугування вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин необхідно контролювати герметичність центрифуг для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища відповідно до ГОСТ 12.1.010-76.

14.38. Центрифуги повинні бути оснащені пневматичними гальмівними пристроями і пристроями для автоматичного відключення та подавання сигналів (звукового і світлового) у разі нестабільного живлення.

Періодично необхідно проводити технічний огляд центрифуг та щорічні випробування вала і барабана центрифуг на динамічне і статичне балансування.

14.39. На кожній центрифузі повинна бути табличка з назвою заводу-виробника або його знака для товарів і послуг, заводського номера, дати виготовлення, максимально допустимої частоти обертання ротора і найбільшої маси завантаження.

14.40. Рухомі та виступаючі частини устаткування, допоміжних механізмів, які становлять небезпеку травмування, необхідно огороджувати суцільними або сітчастими огорожами.

Межі небезпечних зон поблизу частин машин, що рухаються, повинні становити не менше 5 м, якщо інші підвищені вимоги не встановлено в документах з експлуатації виробників. Огорожі повинні відповідати ГОСТ 12.2.062-81.

14.41. Кріплення стаціонарних огорож необхідно здійснювати за допомогою засобів, які можуть бути зняті тільки із застосуванням інструменту.

14.42. Огорожі необхідно оснащувати блокувальним пристроєм запобігання запуску рухомих частин, коли огорожу відчинено, та зупинення рухомих частин у разі її відкривання.

14.43. Апарати, посудини і комунікації, що потребують продування, промивання та пропарювання перед внутрішнім оглядом або ремонтом, необхідно обладнувати відповідними штуцерами, а в обв'язці трубопроводами необхідно передбачати підведення (відведення) необхідних середовищ (пари, води, стисненого повітря, інертного газу).

14.44. Для проведення внутрішнього очищення сушильного та іншого технологічного обладнання необхідно забезпечувати вільний доступ до отворів.

Відстань між лазом кришки апарата і низом будівельних конструкцій, трубопроводів або устаткування повинна бути не менше 1,2 м.

Ширина і довжина майданчика для обслуговування апаратів повинні бути не менше 0,8 м.

14.45. Для періодичного проведення робіт з очищення технологічного обладнання повинні бути встановлені засоби гідравлічного, механічного або хімічного очищення і тільки в окремих випадках допускається використання ручної праці.

14.46. Очищення трубопроводів від осаду необхідно проводити в міру необхідності. Промивну рідину з продуктами промивання необхідно збирати в окрему ємність і направляти в систему очищення стічних вод.

Забороняється зливати в каналізацію робочу і промивну рідини.

14.47. Роботи в сушильній башті, апаратах та колодязях за температури повітря, вищої 40° C, необхідно виконувати тільки бригадою, що складається не менше ніж із двох працівників (один виконує роботу всередині апарата, інший спостерігає за ним зовні).

До складу бригади може додатково входити працівник, який контролює подавання повітря до працівника, що перебуває всередині обладнання.

14.48. Працівник під час виконання роботи всередині апарата повинен бути оснащений спецодягом відповідно до ГОСТ 12.4.045-87, із запобіжним лямковим поясом, відповідно до ГОСТ 12.4.089-86 "ССБТ. Строительство. Пояса предохранительные. Общие технические требования", затвердженого постановою Держбуду СРСР від 16 грудня 1986 року N 52, і закріпленою на ньому сигнально-рятувальною мотузкою.

14.49. У разі виконання робіт в умовах загазованості працівники повинні бути забезпечені засобами захисту органів дихання відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041:2006. Працівники після роботи в апараті протягом 24 хвилин повинні відпочивати 30 хвилин.

14.50. Спостерігач, який перебуває зовні, повинен постійно тримати сигнально-рятувальну мотузку, яка закріплена на поясі працівника, що перебуває всередині апарата.

Робота в ємностях без спостерігача забороняється.

14.51. Обладнання, під час експлуатації якого можливе виділення шкідливих речовин і пилу в повітря робочої зони, необхідно оснащувати суцільним укриттям або місцевим відсмоктувачем.

Пуск місцевих відсмоктувачів необхідно зблоковувати з пуском технологічного обладнання у разі видалення шкідливих небезпечних речовин I та II класу небезпеки.

Кількість місцевих відсмоктувачів від технологічного обладнання, об'єднаних однією аспіраційною установкою, не повинна бути більше 6.

14.52. Пульти дистанційного спостереження та керування обладнанням необхідно встановлювати в ізольованих приміщеннях або окремих кімнатах, обладнаних пристроями, що забезпечують на робочих місцях працівникам, які їх обслуговують, нормовані санітарно-гігієнічні умови праці відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 та ДСН 3.3.6.037-99.

14.53. Відцентрові, осевідцентрові та осьові компресори, що працюють з повітрям, повинні експлуатуватися відповідно до ГОСТ 23467-79 "Компрессоры воздушные для доменных печей и воздухоразделительных установок. Общие технические требования".

14.54. Забороняється експлуатація компресорів у разі відсутності або несправності засобів автоматизації, контролю та системи блокувань, вказаних у паспорті заводу-виробника і передбачених конструкцією компресора, відповідно до вимог чинної нормативної документації.

14.55. Компресори після капітального ремонту повинні проходити позачерговий технічний огляд відповідно до Порядку проведення огляду устатковання підвищеної небезпеки.

14.56. Розміщення в одному приміщенні компресорів, що працюють на вибухонебезпечних і токсичних газах, спільно з іншим технологічним устаткуванням, яке технологічно і конструктивно не пов'язане з компресорами, необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативних документів.

14.57. Відведення пари мастила з бака кожного відцентрового компресора, незалежно від його призначення, необхідно здійснювати окремим трубопроводом.

З нижньої точки трубопроводу необхідно виконувати дренаж для зливу сконденсованої пари мастила. Об'єднання трубопроводів дренажу різних компресорів забороняється.

14.58. Розташування місця скидання пари мастила в атмосферу повинно виключати потрапляння її в повітря, що всмоктується компресорами і вентиляційними системами.

14.59. Забороняється встановлювати вимірювальні прилади зі скляною шкалою на посудинах та апаратах зі зрідженими газами, ЛЗР, ГР і отруйними рідинами.

14.60. Для контролю тиску газу, що подається до технологічного обладнання, на кожному колекторі необхідно встановлювати запломбований манометр з клеймом періодичної повірки або повірки після проведеного ремонту.

14.61. У системах пневмотранспорту, які працюють під тиском, на шкалі манометра власником посудини повинна бути нанесена червона лінія, яка вказує робочий тиск. Замість червоної лінії дозволяється прикріплювати до корпусу манометра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір і щільно прилягаючу до скла манометра.

14.62. Посудини, що працюють під тиском, необхідно обладнувати запірною чи запірно-регулюючою арматурою, приладами для вимірювання тиску та температури, запобіжними пристроями і необхідними контрольно-вимірювальними приладами з урахуванням специфіки технологічного процесу.

14.63. Обладнання, що експлуатується за високих температур (колона синтезу, ректифікаційна колона, підігрівач, грануляційна башта та випарне обладнання), повинно мати температуру на зовнішній поверхні не вище 43° C відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001.

14.64. Зовнішні поверхні обладнання з підвищеною температурою повинні бути теплоізольовані відповідно до ДСТУ Б А.3.2-6-2009 "ССБП. Роботи з теплової ізоляції обладнання і трубопроводів. Вимоги безпеки", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року N 557.

14.65. Апарати, що працюють за атмосферного тиску на інертних середовищах, необхідно забезпечувати повітряними лініями. Встановлення запірної арматури на цих лініях не дозволяється.

14.66. Технічне обслуговування обладнання (набивання і підтягування сальників, ущільнення фланців та іншого обладнання), що знаходиться під тиском, необхідно проводити тільки після зняття тиску.

14.67. Технічний огляд вантажопідіймальних кранів і машин необхідно проводити в строки, встановлені НПАОП 0.00-1.01-07.

14.68. Опосвідчення стану безпеки діючих електроустановок необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

У приміщеннях об'єктів з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, які віднесено до вибухонебезпечних зон класу 22, необхідно використовувати електрообладнання, призначене для вибухонебезпечних зон із сумішами повітря з горючим пилом або волокнами.

Допускається використовувати електрообладнання загального призначення (без вибухозахисту), яке має відповідний захист оболонки від проникнення пилу.

14.69. Випробування електродвигунів разом з виконавчим механізмом необхідно проводити з дозволу начальника зміни технологічного цеху, в якому вони встановлені, відповідно до НПАОП 40.1-1.01-97.

Про видачу дозволу необхідно робити запис в оперативному журналі технологічного цеху, а про отримання цього дозволу - в оперативному журналі цеху (дільниці), що проводить випробування.

14.70. Засоби вимірювання та автоматизації, що встановлені в неопалюваних приміщеннях, необхідно обладнувати теплозахистом і забезпечувати обігрівом у зимовий період.

До початку зимового періоду необхідно перевіряти справність теплоізоляції, надійність системи обігріву приладів або стан заповнення їх незамерзаючою рідиною.

14.71. Захист від статичної електрики технологічного обладнання та трубопроводів повинен відповідати ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

14.72. Вимірювання опору заземлювального пристрою, перевірку кола між заземлювачами і заземлювальними елементами та інші випробування електроустановок необхідно проводити в обсязі і з періодичністю відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року N 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за N 1143/13017.

14.73. Під час ремонту електроспоживаючого устаткування (насоси, мішалки, транспортери тощо) і пов'язаних з ним електричних пристроїв (електродвигуни, електричні прилади автоматики, щити управління тощо) необхідно контролювати відокремлення їх від електромережі, з видимим роз'єднанням, для запобігання випадковому контакту або несанкціонованому пуску-вмиканню.

На пускових пристроях електроустаткування повинні бути вивішені таблички "Не вмикати! Працюють люди".

14.74. Ремонт засобів вимірювальної техніки необхідно виконувати відповідно до вимог Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 травня 2005 року N 108, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за N 560/10840. Результати регулювання і ремонту контрольно-вимірювальних приладів повинні бути занесені в журнал.

Після ремонтних робіт необхідно перевірити показання встановлених контрольно-вимірювальних і захисних приладів відповідно до вимог інструкцій заводів - виготовлювачів указаних приладів.

 

Начальник відділу взаємодії з
ВРУ, КМУ та з питань координації
роботи центральних органів
виконавчої влади, діяльність
яких спрямовується та
координується через Міністра

В. І. Теличко

ПОГОДЖЕНО:

 

Заступник Міністра аграрної
політики та продовольства України -
керівник апарату

С. І. Мельник

Перший заступник Голови
Спільного представницького
органу сторони роботодавців
на національному рівні

О. Мірошниченко

Керівник Спільного
представницького органу
всеукраїнських профспілок
та профспілкових об'єднань

Ю. М. Кулик

Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на
виробництві та професійних
захворювань України

В. Акопян

Голова Державної інспекції
техногенної безпеки України

Е. Улинець

 



Пожаловаться

Материал из рубрики: Материал
5
рейтинг рассчитывается на оценке от 1 до 5

Мои другие материалы