Зміст (стр. 4 )

Джерело: дані Головного управління статистики у Харківській області

Як уже зазначалося, аналіз продуктивності молочного стада великої рогатої худоби показав, що у цілому по області середній удій молока на корову зростає і у 2007 р. цей показник перевищив навіть рівень 1990 р. Однак у розрізі районів динаміка та рівень продуктивності корів були різними. Коливання з року в рік зростають, про що свідчать коефіцієнти варіації. Так, якщо у 1990 р. коефіцієнт варіації продуктивності корів дорівнював 0,124, то у 2007 р. він зріс у 2,5 рази і склав 0,307. З метою поглибленого вивчення зміни середньорічного удою молока на корову у підприємствах, було виділено три групи районів: райони, в яких відбулося зростання продуктивність, її зниження, і проміжна група, в якій показник, про який іде мова, залишився без істотних змін.

У результаті обробки даних була виявлена цікава обставина. Жоден із районів, що займає найбільшу питому вагу у загально обласному виробництві молока, не входить до складу третьої групи. При цьому, переважна їх більшість, за виключенням Богодухівського, Дворічанського та Зміївського районів, в яких продуктивність корів майже не змінилася, входить до першої групи, яка характеризується, її підвищенням. На особливу увагу заслуговує Чугуївський район, в якому від однієї корови будо надоєно 4629 кг молока. Також суттєвим в абсолютному та відносному значенні, є зростання продуктивності у Вовчанському, Красноградському та Ізюмському районах, де рівень продуктивності перевищив рубіж 4000 кг і дорівнює відповідно 4251, 4157 і 4090 кг. З іншого боку, у Первомайському районі середній удій зменшився на 50,9 % і став дорівнювати 1308 кг молока від однієї корови.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СКОТАРСТВА

3.1. Підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва

продукції скотарства

Одним із пріоритетних завдань агарного сектору економіки, з реалізацією якого тісно пов'язаний стан продовольчої безпеки країни, є підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Як відомо, концентрація та спеціалізація виступають у якості одних із провідних чинників підвищення рівня прибутковості виробництва продукції скотарства.

Перш ніж перейти до розгляду конкретних результатів дослідження, звернемося до деяких вихідних положень теорії концентрації та спеціалізації, керуючись якими формувалася система їх показників, і виходячи з яких здійснювались групування та вирішувався ряд інших питань, пов’язаних із процесом дослідження. Перш за все мова повинна вестись про підбір показників для достовірної оцінки рівня концентрації та спеціалізації галузі. Поки що це питання у наукових колах залишається дискусійним.

У більшості наукових публікацій рівень концентрації галузі визначають виходячи з середньорічної чисельності тварин [186, с.172; 187, с.307]. Деякі вчені у цих цілях використовують показники валової [80, с.88-90] та товарної продукції [188, с.149,150]. З огляду на вище викладене, нами було використано систему показників, які можна об’єднати у дві групи: це чисельність поголів'я тварин, яка характеризується поголів'ям корів, поголів’ям молодняку та дорослих тварин на відгодівлі та чисельністю умовного поголів'я ВРХ, яке визначалося шляхом перерахунку поголів'я великої рогатої худоби в умовні голови за коефіцієнтами, які рекомендовані [42, с.143]. І друга група показників – це обсяги виробництва продукції, які, у свою чергу, поділяються на натуральні і вартісні. До натуральних показників віднесли кількість виробленого молока і приросту ВРХ, а до вартісних – товарну продукція скотарства, тобто виручку від реалізації молока, виручку від реалізації ВРХ на м'ясо та виручку від реалізації продукції скотарства у цілому.

Щодо визначення показників рівня спеціалізації, то тут також існують різні методичні підходи. Одні автори обрали у цих цілях коефіцієнт спеціалізації [189, с.216; 190, с.146].

В. Я. Месель-Веселяк, О. В. Мазуренко пропонують використовувати коефіцієнт спеціалізації на виробництві окремих видів продукції, з урахуванням обсягів виробництва на одиницю площі, порівняно з показниками порівнювального регіону за формулою:

Ксп = ВПсгга : ВПспга, (3.1)

де Ксп – коефіцієнт спеціалізації суб’єкта господарювання;

ВПсгга – виробництво продукції порівнювального суб’єкта господарювання на 1 га сільськогосподарських угідь;

ВПспга – виробництво продукції на 1 га сільськогосподарських угідь на території з якою порівнюється суб’єкт господарювання [80, с.17,18].

П. К. Канівський, фахівець даної галузі знань, уважає за доцільне визначати структуру товарної продукції у порівняних цінах [191, с.328].

Застосування цих показників є обґрунтованим, але ми у даному випадку приєднуємося до переважної більшості дослідників, які схиляються до думки, що основним показником спеціалізації є структура товарної продукції [187, с.306; 192, с.6,7; 193, с. 122]. Щодо конкретних результатів дослідження, то вони представлені нижче. У зв'язку з обмеженнями, які накладено на обсяги дисертаційної роботи, було вирішено висвітлювати результати за 2007 р. того варіанту дослідження, який пов'язаний із визначенням рівня концентрації на основі вартості товарної продукції. До того ж він є найбільш прийнятним, якщо враховувати, що при визначенні впливу концентрації у цілому по скотарству сумарний вираз продукції найдоцільніше визначати у вартісній формі. Також слід відмітити, що даний показник поєднує у собі вплив не тільки безпосередньо концентрації, а й дію інших чинників, які її супроводжують.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Вихідним принципом побудови економічного механізму в умовах ринкової економіки, а, як відомо, Україна отримала статус країни з ринковою економікою, є органічне поєднання саморегулювання, що формується на підставі попиту, пропозиції, конкуренції, та державного регулювання. Як справедливо зазначає О. М. Шпичак «…в чистому вигляді повністю не регульованого ринку немає в жодній країні, та й ніколи не було. … Важливий фактор, який змушує державу вдаватися до корекції ринкового механізму, – недосконалість реального ринку порівняно із теоретичним …[222, с. 134]»[6]. Скотарство, яке перебуває в особливо скрутному становищі безумовно потребує держаного регулювання і, більш того, державної підтримки.

В умовах України механізм державної підтримки аграрного сектору першочергово регулюється Законами України «Про державний бюджет» і «Про державну підтримку сільського господарства», а порядок витрачання коштів щорічно визначаються постановами Кабінету Міністрів України.

У відповідності з Законом України «Про державну підтримку сільського господарства» від 24 червня 2004 р. , для сільськогосподарських товаровиробників передбачається: установлення мінімальної закупівельної ціни на рівні, що унеможливлює середньостатистичну збитковість виробництва в Україні; надання страхової субсидії у розмірі 50 % від вартості страхових премій, сплачених сільськогосподарськими підприємствами та 50 % страхової франшизи при настанні страхового випадку за комплексним та індивідуальним страхуванням сільськогосподарської продукції; надання до 50 % від розміру процента, нарахованого на основну суму кредиту, але не вище 50 % від розміру середньозваженого процента за кредитами банків у національній валюті [223].

Щодо галузі скотарства, то згідно із ст. 15 вище зазначеного закону, а також у відповідності із Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва» [224] передбачено наступні виплати:

· бюджетні дотації: за одну голову молодняку великої рогатої худоби у розмірі 2,90 грн, за умови що мінімальна жива маса однієї голови, яка має перебувати в господарстві не менше трьох місячного терміну до моменту продажу на забій, для сільськогосподарських підприємств становитиме 390 кг, а для фізичних осіб – 330 кг; за екологічно чисте молоко – 500 грн за 1 т в заліковій вазі;

· спеціальні дотації: за приріст поголів’я корів у розмірі 3000 грн за кожну прирощену молочну чи м’ясну корову, при загальній кількості корів в сільськогосподарських підприємствах не менше 30 голів, для фермерських господарств – 15 голів; за поголів’я телиць, закуплених у населення для поповнення основного стада, у розмірі не більше як 5 грн за 1 кг живої ваги.

Вагомим внеском для розвитку сільського господарства через спрощену систему оподаткування стало ухвалення Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [225].

Не менш важливим і значущим документом є Закон України «Про податок на додану вартість» [226], у відповідності з яким сума нарахованого податку на додану вартість за поставки переробним підприємствам молока та м'яса (у ж. в.) повністю залишається у розпорядженні підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. Механізм нарахування, виплат і використання цих коштів регулюється Постановою Кабінету Міністрів України за № 805 від 12 квітня 1999 р.[227].

Одним з провідних законодавчих актів, яким визначається порядок надання державної підтримки розвитку галузі молочного скотарства в Україні є Закон України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р. за № 1870-IV. У відповідності до Закону підтримка виробників молока, молочної сировини і молочних продуктів повинна здійснюватись виходячи з пріоритетності розвитку молочної галузі агропромислового комплексу, зокрема шляхом фінансування з Державного бюджету України: програм розвитку селекційно-племінної роботи в молочному скотарстві, протиепізодичних заходів, що мають загальнодержавне значення; дотацій на молоко незбиране вищого, першого та другого ґатунку і вершки не згущені; підтримки виробництва продукції дитячого харчування; надання пільгових короткострокових і довгострокових кредитних ресурсів; лізингових послуг щодо придбання обладнання вітчизняного та зарубіжного виробництва для технічного переоснащення і запровадження сучасних технологій виробництва та переробки молока і молочних продуктів суб'єктами господарювання, на яких поширюється дія цього Закону; стимулювання підвищення якості молока, що відповідає вимогам державного стандарту України, у відсотках до закупівельної ціни: для молока вищого ґатунку – 25 %, для молока першого ґатунку – 20 % [228].

Крім того, існуюча у нашій країні система державної підтримки агарного сектора включає значну кількість програм. Як видно певні важелі державної підтримки вже використовуються і дають певні позитивні результати, але після того як Україна 16 травня 2008 р. стала повноправним 152 членом Світової організації торгівлі (СОТ), ситуація може принципово змінитися. Із понад двадцяти угод СОТ для розвитку аграрного сектору економіки усіх країн однією з найважливіших є «Угода про сільське господарство» (прийнята 15 квітня 1994 р. на Уругвайському раунді переговорів у м. Марракеши, Уругвай), яка стала провідним пунктом в історії світового сільського господарства як особливого сектору [229, с.8].

У зазначеній Угоді найбільш дискусійним і таким, що викликає особливого занепокоєння, є те, що Україна взяла на себе зобов’язання скоротити ті субсидії і дотації, що викривлено впливають на торгівлю. Іншими словами це всі види субсидій та дотацій з внутрішньої підтримки, які охоплює «жовта скринька», тобто в умовах України у першу чергу це цінова підтримка, оскільки «зелена та синя скриньки» – це дозволені субсидії і до яких не застосовуються вимоги про їх скорочення [230, с.47].

Одним із кроків у цьому напрямі став проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України». Ним передбачалося з 1 квітня 2008 р. скасувати виплату дотації сільськогосподарським товаровиробникам за рахунок повернення податку на додану вартість від реалізації готової продукції, у тому числі молока та яловичини для промислової переробки, але поки що, як вже зазначалося раніше, її дію продовжено ще на рік.

Скасування розміру дотацій може призвести до зниження закупівельних цін на продукцію скотарства, або ріст цін на готову продукцію. Щоправда Міністерство аграрної політики України у 2009 р. пропонує поновити рівень мінімальних цін на продукцію тваринництва. Так, на молоко «екстра» і вищого ґатунку передбачається встановити мінімальну ціну на рівні 2600 грн/т, першого ґатунку – 2500 грн/т, другого ґатунку – 2100 грн/т, на вершки зі вмістом жиру 10 % – 7300 грн/т, на велику рогату худобу – 13700 грн/т [231, с.10].

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Досвід розвитку галузі молочного скотарства у перелічених вище підприємствах, свідчить про можливість ведення високотоварного та високоприбуткового виробництва молока у вкрай складних умовах функціонування аграрного сектору країни, про вміння керівництва підприємства спрямовувати його ресурси на досягнення кінцевої мети та забезпечувати їх ефективне використання [154, с.193,194; 178, с.107; 183, с.283]. Саме у діяльності цих підприємств уособлено органічне поєднання концентрації, спеціалізації та інтенсифікації, тобто процесів, завдяки яким вдається досягти високого рівня господарювання. А це забезпечує досягнення рентабельності виробництва молока на рівні, що наближається, а в окремі роки навіть перевищує 100 %.

Таблиця 3.23

Показники розвитку молочного скотарства у передових підприємствах Харківської області у 2007 р.

Показники	ПАОП «Зоря»	ПАОП «Промінь»	ДП ДГ «Кутузівка»	СК «Восток»	ВСАТ «Агрокомбінат «Слобожан- ський»	У середньому по сукупності на підприємство
І Виробництво молока
Поголів'я корів, голів	1422	800	1467	2260	1100	256
Удій молока на корову, кг	3852	5088	4243	4265	5018	3252,4
Валове виробництво молока, ц	54781	40704	62251	96378	55201	8326
Виробничі витрати на корову, грн	3101,76	6431,75	4304,16	4227,39	6473,73	3766,51
Ціна реалізації 1 ц молока, грн	170,11	160,04	168,28	191,65	159,33	153,73
Окупність витрат на молоко	1,852	1,081	1,316	1,763	1,164	1,156
ІІ Виробництво приросту ВРХ
Поголів'я молодняку та дорослих тварин на відгодівлі, голів	1826	1676	2110	2585	1655	390
Середньодобовий приріст, г	580	324	541	510	391	381
Валове виробництво приросту ВРХ, ц	3863	1980	4163	4810	2360	524
Виробничі витрати на 1 голову, грн	1673,06	1258,65	1896,07	1274,58	2088,52	1413,64
Ціна реалізації 1 ц ВРХ, реалізованої на м'ясо, грн	513,32	580,60	660,42	488,03	479,30	519,8
Окупність витрат ВРХ, реалізованої на м'ясо	0,596	0,860	0,525	0,653	0,309	0,547
ІІІ Виробництво продукції скотарства у цілому
Умовне поголів'я ВРХ, голів	2518	1806	2733	3811	2093	522
Виробничі витрати на 1 ум. голову ВРХ, грн	2965,4	4018,0	3774,2	3312,2	5053,8	3091,7
Вироблено валової продукції на 1 ум. голову ВРХ, грн	3288,9	3079,5	3387,5	3475,9	3499,5	2498,2
Окупність витрат на виробництво продукції скотарства у цілому	1,260	1,040	0,995	1,479	0,745	0,883

Джерело: розраховано за даними форми . г. – «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств»