Історія політичних і правових учень (стр. 2 )

Змістовий модуль І

Лекція 1. Вступ. Предмет і методологія історії

політичних і правових вчень

1. Історія політичних і правових вчень як самостійна юридична навчальна дисципліна. Завдання курсу. Актуальність вивчення курсу (дискусійність, альтернативність рішення політико-правових проблем у минулому і сьогоденні). Юридичний характер історії політичних і правових вчень.

2. Поняття і загальна характеристика структури і змісту політико-правового вчення, (доктрини, концепції):

- соціально-філософська і логіко-теоретична основа;

- онтологічна, аксіологічна, деонтологічна та гносеологічна характеристика;

- понятійно-категоріальний апарат;

- програмні положення.

3. Проблема єдності політичного і правового, соціальні та економічні закономірності виникнення і формування політико-правових доктрин, співвідношення загальнолюдського і національного, класового.

4. "Вічні" проблеми історії політичних і правових вчень.

5. Класифікація політичних і правових вчень – основні підходи до класифікації, підстави. Причини і наслідки різноманітності (багатоманітності) вчень, напрямків, шкіл та тенденцій у політико-правовий ідеології.

6. Методологія історії політичних і правових вчень. Система методів складається з великого арсеналу методів, що використовуються в процесі пізнання змісту політико-правової доктрини:

- загальнонаукові методи – логічний, догматичний, метод класифікації (систематизації), узагальнення, аналізу і синтезу, дедукції та індукції, аналогії, порівняння та протиставлення, гіпотетико-дедуктивний метод;

- загальнофілософські методи – діалектичний, ідеалістичний, феноменологічний, герменевтичний, метод лінгвістичного аналізу та ін.;

- власне історичні (історико-правові) методи – синхронний, хронологічний, діахронний (метод періодизації), порівняльно-історичний, ретроспективний та ін.

- власне юридичні методи – порівняльно-правовий, логіко-юридичний, метод нормативно-догматичного аналізу, тлумачення права та ін.;

- міждисциплінарні методи – структурно-системні, статистичні, моделювання, методи соціальної психології та ін.

7. Логіка чинності /функціонування/ метода. Проблема вибору найбільш оптимального і ефективного метода в процесі оцінки змісту і значення політико-правової концепції. Співвідношення історичного (наприклад, принцип хронології) і логіко-теоретичного методів, суб'єктивного і об'єктивного. Проблема наступності та нового в історії політико - правових вчень.

8. Періодизація історії політичних і правових вчень.

Лекція 2. Політичні і правові вчення в суспільствах

Стародавнього Сходу.

1. Загальна характеристика міфологічних та релігійних уявлень про політику, державу та право

Природа міфологічних та релігійних уявлень (синкретичність як методологія міфу; тотожність інформативного та нормативного в міфології; природа найдавніших заборон).

Міфологія про земний порядок як частину загальносвітового і космічного устрою. Присутність божественних засад у природі людських взаємовідносин. Плюралізм міфологічних версій у відображенні різних соціально-політичних впорядкувань. Природа впорядкування та регуляції відповідних суспільних відносин. Взаємозв’язок міфу та релігії у сфері політико-правових поглядів. Вплив міфів на наступну державно-правову ідеологію.

2. Загальна характеристика релігійно-міфологічних уявлень про політику, державу і право в країнах Стародавнього Сходу в II – I тис. до н. е.

Принципи божественної справедливості та природа поведінки людини і правителя у древньоєгипетських джерелах ("Повчення Птахотепа", "Книга мертвих", "Повчення гераклеопольського царя свому сину", "Речення Іпусера"); Принцип божої кари за порушення справедливості ("стезя Шамаша") в древньошумерської міфології та у Вавилоні (Закони Хаммурапі). Зорастрийські уявлення про природу та призначення держави.

3. Політико-правова ідеологія Стародавньої Індії / брахманізм, ранній буддизм, школа локаяти (чарвака) /

Джерела брахманізму (Веди, Упанішади). Поняття "дхарми" як божественного передвстановленого нормативу. Розвиток ідеології брахманізму в дхармасутрах і дхармашастрах, в "Манавадхармашастрі" ("Наставлення Ману о дхармі"). Критика брахманізму буддизмом. Інтерпретація буддизмом дхарми у "Дхаммападі" ("Стезя закону"). Моральні принципи раннього буддизму, уявлення про природу покарання и законність. Критика брахманізму школою локаяти (обґрунтування "природності моралі", що засновується "на суспільній згоді та корисності"). Політико-правовий принцип користі (артха) в "Артхашастре" Каутильи.

4. Політико-правова ідеологія в Стародавньому Китаї. Даосизм. Етико-політичні погляди Конфуція. Моїзм. Легізм.

Погляди Лао-цзи як засновника даосизму (головне джерело "Дао де дзін"). Політико-правові аспекти трактування принципу "дао".

Вчення Конфуція (погляди, що викладені у книзі "Лунь юй") про державу та право. Патріархально-патерналістський характер його концепції держави. Принцип доброчесності Конфуція. Моральні засади державного управління. Протиставлення правління "за допомогою закону та покарань" та правління "за допомогою доброчесності та ритуалу". Принцип "виправлення імен".

Політико-правові ідеї Мо-цзи. "Воля неба" як модель людських взаємовідносин ("єдиний зразок справедливості"). Теорія договірного походження держави. Соціальні аспекти ідеології моїзму.

Ідеологія легізму (Шан Ян, Хань Фей). Критика легістами (законниками) конфуціанства, традиційного морального праворозуміння. Розуміння легістами ролі законів у державі. Державна влада і народ. Принцип колективної відповідальності. Принципи “недіяння правителя” та мистецтва управління Хань Фея.

Лекція 3. Політичні і правові вчення у Стародавній Греції.

1. Загальна характеристика політико-правової ідеології у Стародавній Греції.

Закономірності виникнення політико-правової ідеології у Стародавній Греції та її взаємозв’язок з державотворчими процесами. Проблема елліноцентризму. Загальні парадигми і специфіка теоретичних підходів (концепція природного права, договірного походження держави) до розуміння природи держави та права. Періодизація політико-правової думки.

2. Політико-правова думка раннього періоду (ІХ – VІ ст. до н. е.).

Трансформація міфологем як наслідок раціоналізації та розуміння етичного характеру держави та права.

Творчість Гомера ("Іліада" та "Одиссея"). Взаємозв’язок "дике"(справедливість) и "темісу" (звичай, звичаєве право) у Гомера.

Творчість Гесіода - поеми ("Теогонія" та "Турботи та дні"). Бог як уособлення морально-правового принципу. Призначення богині Евномії у Гесіода. Значення ідеї "золотого віку" у регресистській "зміні віків" Гесіода.

"Сім мудреців" (Фалес, Піттак, Періандр, Біант, Солон, Клєобул та Хілон). Ідея панування справедливих законів у суспільному житті поліса. Реформи Солона.

Піфагор та його школа (Архіт, Лізіс, Філолай та ін.). Зміст філософських основ при перетворенні політико-правових порядків. Зміст поняття "рівність" та визначення “справедливості”.

Проекти ідеального полісного устрою Фалея Халкедонського і неопіфагорейця Гіпподама.

Парадигма "арістократії" як політико-правового и морального принципу (піфагорійці, Геракліт. Феогнід Мегарський). Взаємодія політико-правових та філософських поглядів у Геракліта (проблема співвідношення "логосу" і "закону").

3. Розквіт давньогрецької політико-правової думки (V – перша половина IV ст. до н. е.).

Демокріт про співвідношення штучного і природного в еволюції суспільства. Проблема закону. Взаємозв’язок держави та загального блага.

Софісти (Протагор, Горгій, Гіппій, Антіфонт, Фразімах, Пол Агригентський. Каліклес, Лікофрон, Алкідам Елейський). Уявлення софістів про природне право. Протиставлення "законів поліса" та "законів природи". Фразімах про сутність політики. Лікофрон про договірне походження держави.

Сократ. Уявлення про єдність законного і справедливого. Розумне як основа політико-правових явищ.

Платон. Божественне та ідеальне як філософська засада політико – правової доктрини Платона. Природа держави та класифікація її форм. Проекти "ідеальної держави" у діалогах "Держава" і "Закони". Проблема справедливості у Платона.

Аристотель. Сутність держави та права. Політика як наука. Правильні та неправильні форми держави. "Політія" як найкраща форма правління. Поняття справедливості. Визначення природного права. Теорія закону. Відносини пана та раба. Ідеологія "середнього класу". Політико-правові аспекти критики Платона. Історичне значення поглядів Аристотеля на державу та право.

4. Політико-правова думка періоду еллінізму (друга половина IV – II ст. до н. е).

Епікур. Етичні передумови політичної ідеології Епікура. Природа та цілі держави. Трактування закону як наслідку суспільного договору. Епікур про співвідношення договору та справедливості.

Стоїки. Періодизація стоїцизму. Ідеї Зенона і Хрісіппа. Доля як "природний та загальний закон". Сутність держави. Космополітизм як політико-правовий принцип. Критика полісної організації.

Полібій. Розуміння природи розвитку політичних явищ. Циклічна зміна основних форм держави. Змішана форма держави.

5. Історичне значення античної політико-правової ідеології.

Особливе значення доктрини природного права, договірного походження держави, розрізнення форм державного правління у наступній еволюції політико-правової культури людства.

Семінарське заняття 1.

Вчення Арістотеля про державу і право.

1. Загальна політико-правова характеристика закономірностей розвітку Стародавньої Греції.

2. Вчення Арістотеля про державу.

3. Вчення Арістотеля про право.

4. Історична доля політико-правових ідей Арістотеля.

Навчальна література:

Основна:

Аристотель. Политика. // Сочинения : В 4 т. – М., 1983

Аристотель. Политика. Афинская полития. – М., Мысль, 1997.

Допоміжна:

1.  Кечекьян Аристотеля о государстве и праве. – М.,-Л.1947.

2.  Кечекьян рабовладельческого государства и права Древней Греции. – М., 1957.

3.  Бергер мысль древнегреческой демократии. – М., 1966.

4.  Асмус философия. – М., 1976.

5.  Нерсесянц учения Древней Греции. – М., 1979.

6.  Чанышев лекций по древней философии. – М., 1981.

7.  Фролов греческого полиса. – М., 1988.

8.  Разумович и правовая культура: идеи и институты Древней Греции. – М., 1989.

9.  Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

10.  Історія західної філософії. – К., Основи, 1995.

11.  История европейского права. – М.,Наука, 1996.

12.  Фрагменты ранних греческих философов. Часть 1. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М., 1989.

Лекція 4. Політичні і правові вчення в Стародавньому Римі.

1. Загальна характеристика основних напрямків політичної і правової думки в Древньому Римі.

Періодизація. Стародавній Рим як спадкоємець політико-правових ідей Давньої Греції. Криза полісного державного устрою та ідеології. Взаємозв’язок політичної історії Стародавнього Риму та розвитку політико-правової ідеології.

2. Вчення Цицерона про державу і право. Природа держави та права. Визначення держави. Проблема найкращого державного устрою та критерії класифікації його форм. Справедливість і право. Визначення природного права. Співвідношення права та закону.

3. Політико-правові погляди римських стоїків /Сенека, Епіктет, Марк Аврелій Антонін/.

Природне право и природна держава у римських стоїків. Проблема рабства. Марк Аврелій Антонін про рівність.

4. Політико-правові ідеї римських юристів /Гай, Папініан, Ульпіан, Павло/.

Трактування природного права. Поняття справедливості у римських юристів. Ульпіан про публічне та приватне право. Право народів. Праворозуміння Павла. Папініан про закон. Історичне значення ідей римських юристів.

5. Політико-правова ідеологія раннього християнства.

Новий Завіт (Євангелії та ін.) як джерело політико-правових ідей християнства. Правові принципи і норми Нового Завіту. Ідеї всезагальної рівності та свободи, справедливості та природного права в ранньому християнстві.

Політико-правові погляди Тертуліана, Кепріана, Євсевія, Іоанна Златоуста. Соціально-політичний критицизм. Природа держави та права у світлі есхатологічної ідеології та месіанізму. Антична критика християнства.

Наступна еволюція раннього християнства (формування духовенства, канонізація християнської літератури).

6. Політико-правові погляди Аврелія Августина.

Держава та право в християнській концепції Августина. Концепція історії людства. Політико-правове трактування гріха. Проступок і злочин. Доктрина "двох градів". Вплив Августина на розвиток політико-правової ідеології в епоху середньовіччя.

Лекція 5. Політичні та правові вчення Середньовіччя.

1. Загальна характеристика політико-правової думки середньовічного суспільства.

Світогляд феодального суспільства. Соціально-політичні протиріччя, боротьба між світською та духовною владою. Особливості політико-юридичного мислення.

2.Особливості державно-правового розвитку Візантії.

Обґрунтування імператорського самодержавного режиму. Традиція обожнення імператора (Євсавій Кесарійський). Доктрина “симфонії світської і духовної влади”. Звід законів Юстиніана та його вплив на розвиток політико-правової культури. Агафій Маринійский про свободу особи та віротерпимість. Праця Іоана Дамаскіна “Джерело знань”. Ідеальний державний порядок в уявленні Михайла Псела. Трактат Костянтина Багрянородного “Про управління імперією”. Вплив візантійських політико-правових ідей на розвиток політичної та правової думки Київської Русі.

3. Політико-правове вчення Фоми Аквінського. Формування політико-правової ідеології католицизму.

Інтерпретація античних уявлень про право і державу. Ідея божественної побудови світу і природа влади. Вчення Фоми про закони. Діалектика законів бога і законів людських.

Сутність та призначення держави. Монархія як політичний ідеал. Вплив Фоми на католицьку філософію права і держави.

4. Середньовічні єресі.

Значення ранньохристиянських єресей ( аріанство, несторіанство, донатизм, сутність тринітарних спорів). Кінець VII ст. - перемога ортодоксального християнства.

Зміст і значення єресей XI-XIII ст. ст. (богоміли, патарени, вальденси, альбигойці – “катари”)

Бюргерські і плебейські ( селянські) єресі другої половини XIV-XV ст. ст. (Джон Уікліф, Ян Гус, лолларди, таборити). Історичне значення.

5. Політико-правове вчення Марсілія Падуанського.

М. Падуанський про співвідношення церкви та держави, божественного та людського законів у творі «Захисник миру». Критика домагань католицької церкви на світську владу. Природа та організація державної влади. Народ і держава. Принцип підзаконності дій уряду.

6.Середньовічна юридична думка.

Загальна характеристика юридичної думки середньовіччя. Принципи методології. Проблематика природного та позитивного права. Школа глосаторів /Ірнерій/. Легісти. Рецепція римського права. Прибічники звичаєвого права про природу державної влади. Трактат Генрі Бректона «Про закони та звичаї Англії». Представники канонічного права. «Кодекс Грациана». Історичне значення.

Лекція 6. Політична і правова думка Арабського Сходу

1. Формування і розвиток мусульманської політико-правової думки.

Коран як джерело мусульманського права. Норми і принципи Корана. Сунни. Доктринальна розробка мусульманського права у VIII ст. Проблеми тлумачення.

“Іджтихад” як принцип свободного розсуду судді. Правові школи мусульманського права XI ст. Суніти та шиїти. Нормативно-юридичний і етико-філософський підходи до проблем держави та права.

Абуан-Насром аль-Фарабї – батько арабської політичної філософії.

Трактати аль-Фарабї “Афоризми державного діяча”, “Громадянська політика”.

Ібн Сіна про сенс політичного знання.

Арабсько-мусульманська філософія Ібн Рушда. Релігія як політичне містецтво.

Проблема ідеальної держави. Правові ідеали.

Ібн Хальдун про природу влади. Єдність філософського та юридичного підходів до держави у трактаті “Мукаддима”. Питання еволюції держави.

Теорія халіфату аль-Маварді.

2. Мусульманська правова думка в ХVІІ-ХVІІІ ст. ст.

3. Історична доля мусульманської політико-правової доктрини у ХІХ – ХХ ст ст.

Джемаль ад-Дин аль Афгані як засновник ісламської реформації. Принципи влади. “Представницька консультативна форма” держави.

Мухаммед Абдо про природу “справедливої” ісламської влади. Шаріат як природне право мусульман.

Мусульманська теорія держави Мухаммеда Рашид Ріда у трактаті “Халіфат, або Великий імамат”.

“Іслам і основи влади” Алі Абдель Разека. Державні форми мусульманського правління.

Лекція 7. Політичні і правові вчення в Західній Європі в XVI сторіччі.

1. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації.

Гуманізм як ідеологія Відродження. Формування буржуазного (юридичного) світогляду Зародження нової світської політичної науки. Мета і наслідки Реформації.

2.Політична доктрина Ніколо Макіавеллі (Італія).

Ідея об’єктивної історичної необхідності та закономірності. Політика як досвідна наука. Критика ролі релігії в суспільному та державному житті. Зміст політичної поведінки. Принципи політичного мистецтва. Визначення, зміст та призначення держави. ”Глас народу-глас божий”. Погляди на природу монархії та республіки. Значення творчості Макіавеллі в наступному розвитку світової політичної ідеології.

3. Політичні і правові ідеї Реформації ( Мартін Лютер, Томас Мюнцер (Німеччина), Жан Кальвін (Швейцарія).

Критика офіційної доктрини римо-католицької церкви. Перетворення церковної організації. Природа взаємовідносин церкви та держави М. Лютер про проблему внутрішньої релігійності людини. Зміст юрисдикції держави. Методологічна єдність природного права та основ функціонування світської влади.

Ідея рівноправності людей Томаса Мюнцера. “Християнський союз та братерство”. Принципи справедливого суспільного устрою. Природа та цілі держави. Критика М. Лютера.

Догмат “про божественне приречення” Жана Кальвіна. Критика свавілля та насильства.

Право на опір тиранії. Діалектика державної влади і мирського життя людини.

4. Тираноборці /Етьен де Ла Боесі (Франція)/

5.Вчення Жана Бодена (Франція) про державу.

Ж. Боден як буржуазний ідеолог королівського абсолютизму. Концепція світської національної централізованої держави. Ідея “державного суверенітету” Ж. Бодена. Принцип єдності, неподільності та постійності влади. Питання про обмеження влади суверена.

6. Політико - правова ідеологія раннього європейського соціалізму /Томас Мор (Англія), Томазо Кампанелла (Італія)/.

Історичні причини виникнення соціальної утопії Т. Мора в Англії на початку XVI ст.

Державно-правовий аспект критики Т. Мором сучасного йому суспільства. Держава та право в «Утопії» Т. Мора. Історичне значення політико-правових ідей Томаса Мора.

“Місто Сонця” Т. Кампанелли.

Семінарське заняття 2. Державно-правові погляди Томаса Мора.

1. Історичні причини виникнення соціальної утопії Т. Мора в Англії на початку XVI ст.

2. Державно-правовий аспект критики Т. Мором сучасного йому суспільства.

3. Держава та право в «Утопії» Т. Мора.

4 Історичне значення політико-правових ідей Томаса Мора.

Навчальна література:

Основна:

Томас Мор. Утопия. М., 1978.

Допоміжна:

1.  , Прозорова Мор. М., 1983.

2.  Себайн, Торсон. Історія політичної думки. К., Основи, 1997.

3.  Лейст государства и права в трудах утопистов-социалистов XVI - XVIII вв. М., 1966.

4.  Шамарин -правовые взгляды предшественников научного социализма в России. Изд. Киевского ун-та, К.,1973

5.  Осиновский Мор: утопический коммунизм, гуманизм, реформация. М., 1978.

6.  Европейская философия ХУ - ХVІІ веков. М., 1984

7.  Історія західної філософії. К., Основи, 1995

8.  Утопический социализм. М., 1982.

Завдання для самостійної роботи (4 год.):

1.  Раннє християнство (апостольська церква, ап. Павло) про право та закон.

2.  Період патристики (Аврелій Августин “Про град небесний”, та апологетики)

3.  Схоластична традиція (Фома Аквінський, теорія законної держави)

4.  Юридична університетська освіта в Середні віки (глосатори, постглосатори).

5.  Вплив візантійських політико-правових ідей на розвиток політичної та правової думки Київської Русі.

6.  Значення ранньохристиянських єресей (аріанство, несторіанство, донатизм, сутність тринітарних спорів).

7.  Загальна характеристика юридичної думки середньовіччя. Проблематика природного та позитивного права.

8.  Школа глосаторів /Ірнерій/.

9.  Доктринальна розробка мусульманського права у VIII ст. Проблеми тлумачення.

10.  Правові школи мусульманського права XI ст.

11.  Мусульманська правова думка в ХVІІ-ХVІІІ ст. ст.

Лекція 8. Политико-правові вчення в Росії у ХV - ХХ ст.

1. Загальна характеристика розвитку російської політико-правової думки. Характеристика основних етапів розвитку. Спрямованість і зміст.

2 Політична полеміка “нестяжателей” /некористолюбців/…і іосифлян (“стяжателей”) /Ніл Сорський, Максим Грек, Феодосій Косой, Іосиф Волоцький.

3. Філофей і його концепція “Москва – третій Рим”, Федір Карпов, Зиновій Отенський, Іван Пересветов.

4. Полеміка Івана Грозного і Андрія Курбського.

5. Політичні ідеї Івана Тимофеєва і протопопа Аввакума.

6. Політичні і правові вчення в період абсолютизму /Симеон Полоцький, Юрій Крижаніч, Феофан Прокопович, Василь Татищев, Іван Посошков/.

7. Ідеологія “просвіченого абсолютизму”; ідеологія аристократії /Михайло Щербатов/; освітні і ліберальні ідеї /Семен Десницький, Олександр Радищев/.

8. Політична і правова думка першої половини ХIX сторіччя /Михайло Сперанський, Куніцин Олександр Петрович, Микола Карамзин/; політичні програми декабристів: проекти Павла Пестеля і Микити Муравйова; слов’янофіли і західники: Тимофій Грановський, Петро Чаадаєв.

9. Політико-правова ідеологія другої половини ХІХ сторіччя реформаторська течія (Микола Серно-Соловьєвич, Олексій Унковський); «російський соціалізм» (Олександр Герцен, Микола Чернишевський); анархізм (Михайло Бакунін, Петро Кропоткін); ліберальне і революційне народництво (Петро Лавров и Петро Ткачов); лібералізм (Борис Чичерін, Сергій Муромцев, Микола Коркунов, Максим Ковалевський ); консерватизм (Микола Данилевський, Костянтин Леонтьев, Володимир Соловйов).

10. Політико-правові погляди російських філософів і правознавців першої половини ХХ ст. ( Габріель Шершеневич, Сергій Котляревський, Сергій Булгаков, Євген Трубецькой, Павло Новгородцев, Микола Бердяєв, Іван Ільін, Питирим Сорокін, Петр Струве)

11. Політико-правова ідеологія російського марксизму ( Георгій Плеханов, Володимир Ленін, Микола Бухарін, Лев Троцький, Іосіф Сталін)

12 Праворозуміння радянського періоду ( Дмитро Курський, Петро Стучка, Євген Пашуканіс, Михайло Рейснер, І. Разумовський, Андрій Вишинський, С. Кечекьян, В. Нерсесянц та ін).

Лекція 9. Політичні і правові вчення в Голландії у ХVII ст.

1. Вчення Гуго Гроція про право і державу.

Голландія як перша буржуазна республіка у Європі. Роль Г. Гроція у формуванні юридичного світогляду буржуазії. Розмежування юриспруденції та політики. Доктрина природного права в нових історичних умовах. Сутність права. Природа та призначення держави. Ідеї в області міжнародного права. Вчення про право війни і миру.

2. Політичне і правове вчення Бенедикта Спінози.

Методологія обґрунтування доктрини природного права. Вчення про походження і сутність держави. Співвідношення політики і практики, політики та етики. Природні права людини та межі державної влади.

Лекція 10. Політичні і правові вчення в Англії у ХVII ст.

1. Основні напрямки англійської політико-правової думки в період буржуазної революції ХVII сторіччя /роялісти –Яків I, Роберт Філмер, індепенденти - Джон Мілтон, Елджертон. Сідней, Джеймс Гаррінгтон/.

2. Політико-правова ідеологія левеллерів /Джон Лілберн/

Принципи влади народу Джона Лілберна. Зміст ”природжених та невідчужуваних прав” та їх спрямованість. Призначення держави та принцип законності.

3. Політико-правові ідеї діггерів /Джерард Вінстенлі/

Комуністичні принципи організації суспільства у ”Законі свободи” Д. Вінстенлі. Проект конституційного устрою.

4. Політико-правова доктрина Томаса Гоббса.

Доктрина природного додержавного стану Т. Гоббса. Особливості теорії природного права і договірного походження держави. Діалектика сили і права. Право і закон. Природа держави. Співвідношення особистості і держави.

5. Політико-правове вчення Джона Локка.

Формування доктрини лібералізму. Концепція політичної влади. Народ як єдине джерело політичної влади. Суспільний договір і громадянське суспільство. Свобода як основа всіх прав людини. Принцип розподілу влад як гарантія запобігання деспотизму та інституційного вдосконалення управління державою. Д. Локк і доктрина буржуазного конституціоналізму.

Семінарське заняття 3. Вчення про державу і право Джона Локка

1. Історичні умови в Англії після контрреволюційного перевороту і повернення до влад Стюартів. Обґрунтування класового компромісу 1688 р.

2. Д. Локк про державу.

3. Д. Локк про право.

4. Про розподіл влад і особливості погляду Д. Локка.

5. Вплив поглядів на подальший розвиток політико-правових вчень (Америка).

Навчальна література:

Основна:

1. Д. Локк Два трактата о правлении. – М. 1988.

Завдання для самостійної роботи:

1.  Роль Г. Гроція у формуванні юридичного світогляду буржуазії. Розмежування юриспруденції та політики.

2.  Доктрина природного права в нових історичних умовах.

3.  Ідеї в області міжнародного права. Вчення про право війни і миру.

4.  Методологія обґрунтування доктрини природного права Б. Спінози. Природні права людини та межі державної влади у вченнях Б. Спінози.

Лекція 11. Політичні і правові вчення європейського Просвітництва / кінець XVII - XVIII cт.

1. Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Просвітництва.

2. Природно-правові вчення в Німеччині /Самуїл Пуфендорф, Христіан Томазій, Христіан Вольф, Вильгельм фон Гумбольдт /.

С. Пуфендорф як основоположник світської юридичної науки в Німеччині. Соціально-етичні засади природно-правової доктрини Пуфендорфа. Проблема рівності. Правові засади держави.

Доктрина природного права Х. Томазія. Співвідношення права та моралі, держави та церкви.

Х. Вольф про державу та право. Право та моральний обов’язок. Природа та завдання держави. Природний та позитивний закон.

Держава і суспільство (індивід) як головна тема В. Гумбольдта. Межі діяльності держави та її цілі. Уявлення про державу “як необхідне зло”. Діалектика людини та громадянина.

3. Політико–правова думка в Італії. Правова теорія Джамбаттиста Віко та Чезаре Беккаріа.

Д. Віко про політичну владу, державу та право як закономірні явища. Завдання політичної науки. Принцип історизму Д. Віко. Розвиток свободи як предмет політичної науки.

Ч. Беккаріа як критик феодальної юстиції. Обґрунтування гуманістичних принципів кримінального права та процесу. Ч. Беккаріа про попередження правопорушень та принципи законності.

4. Політичні і правові вчення у Франції.

Критика феодалізму Вольтером. Концепція природного права. Діалектика свободи і рівності. Принцип необмеженої приватної власності.

Енциклопедисти Дені Дідро, Клод-Андріан Гельвецій, Поль-Анрі Гольбах. Проблеми законодавства та правового виховання при зміні суспільно-політичного ладу. Ідея “освіченої монархії” Д. Дідро. Теза П. Гольбаха про визначальну роль середовища у формуванні особистості. К. Гельвецій про походження держави та роль приватної власності у розвитку суспільства.

Політико-правова доктрина Шарля-Луї Монтеск’є. Вчення про фактори, що визначають “дух законів”. Географічний фактор. Концепція форм державного правління. Зміст вчення про розподіл влад. Ідея взаємних правових “стримувань і противаг” влад. Праворозуміння Ш Монтеск’є. Політична свобода як принцип права. Природа законодавчого процесу.

Жан Жак Руссо та його концепція “суспільного договору” і “народного суверенітету”. Уявлення про природний стан людства. Питання про природу нерівності.

Теорія обдурених і обманщиків та механізм соціально-політичного відчуження. Діалектика суспільного та приватного інтересів. Концепція громадянства. Природа народовладдя. “Самопредставництво” народу. Республіка (політичний організм) як наслідок суспільного договору. Суверенітет як “влада, що спрямована загальною волею”. Співвідношення особистості та держави. Закон та влада. Влада як “сила” на службі права. Теорія закону. Мета “Законодавця”.

Французький соціалізм ( Ж. Месьє, Мореллі, Габрієль де Маблі) .

Ж. Мельє про “тиранічне правління царів”. Доктрина Ж. Мельє про добровільну федерацію самодостатніх громад.

Мореллі про республікансько-демократичну форму правління. Демократія як “природна” державна форма.

Народ як носій верховної влади у Г. Маблі. Співвідношення громадянина та влади, влади та закону у Г. Маблі .

Політико-правова ідеологія Великої французької революції (конституціоналісти, жирондісти, якобінство, Марат, Робесп’єр і Гракх Бабеф).

Деспотизм як головна тема Жана-Поля Марата. Праворозуміння Марата.

Призначення “диктатури” в контексті методології революційного тероризму.

Діалектика демократичних та авторитарних засад в політико-правових поглядах Марата.

Соціальні та державно-правові ідеали Максиміліана Робесп’єра. Засади державної влади. М Робесп’єр про співвідношення терору та справедливості.

Вплив Жан-Жака Руссо на політико-правову доктрину якобінців.

Погляди Г. Бабефа на сутність революції у Франції. Доктрина “народної держави” Г. Бабефа.

“Декларація прав людини і громадянина” як видатне явище європейської політичної та правової думки.

Семінарське заняття 4. Вчення про державу і право Ш. Монтеск’є.

1. Історичні умови формування політико-правової доктрини Ш. Монтеск’є.

2. Вчення Монтеск’є про фактори, що визначають “дух законів”.

3. Співвідношення політичної свободи і права.

4. Погляди Ш. Монтеск’є на державу. Концепція форм державного правління.

5. Доктрина “розподілу влад”. Ідея взаємних “стримувань і противаг” влад.

6. Історична доля доктрини Монтеск’є про «розподіл влад».

Навчальна література:

Основна:

О духе законов. Избр. произведения. М., 1955.

Персидские письма : В кн. Французский фривольный роман. М., Иолос, 1993.

Допоміжна:

1.  Соч.2-е изд. Т.1.С.599, Т.3. С.46.

2.  Происхождение современной демократии. М., 1895.

3.  Корецький ’є. К., 1956.

4.  Волгин общественной мысли во Франции в ХVІІІ в. М.,1958.

5.  Баскин . М., 1975.

6.  Прозорова «разделения властей» и современное буржуазное государство. Сов. государство и право. 1974, № 9.

7.  Кучеренко по истории общественной мысли Франции и Англии. ХVІ - первая половина ХІХ в. М., 1981.

8.  Мишин разделения властей в конституционном механизме США. М., 1984.

9.  Азаркин : французский мыслитель, юрист. М., 1988.

10.  Барнашов разделения властей: становление, развитие, применение. Томск, 1988.

11.  История буржуазного конституционализма ХVІІ - ХVІІІ вв. М., 1983.

12.  Чиркин властей: социальные и юридические аспекты./Сов. государство и право. 1990, № 8.

Семінарське заняття 5. Політико-правова доктрина Жан Жака Руссо.

1. Історичні умови формування поглядів Руссо на державу та право.

2. Теорія суспільного договору.

3. Теорія народного суверенітету.

4. Історичне значення політико-правової доктрини Руссо.

Навчальна література:

Основна:

Эмиль, или о воспитании. М.,1968.

. Трактаты. М.,1969.

. Сочинения. М.,1991.

Допоміжна:

1.  Сочинения.2-е изд. Т.1.С.405; Т.20.С.20,143-144.

2.  Волгин общественной мысли во Франции в ХVІІІ веке. М., Изд. АН СССР, 1958.

3.  Алексеев- О социальных и политических идеях Жан-Жака Руссо// Руссо Жан-Жак. Трактаты. М., 1969.