1. Принцип істинності – основний принцип професії юриста.
2. Історія становлення юридичних деонтологічних знань.
3. Сучасні тенденції розвитку юридичної деонтології.
4. Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук.
5. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.
6. Самостійність в роботі юриста.
7. Духовність як основа діяльності юриста.
8. Діяльність римських юристів як родоначальників юридичної теорії та практики.
9. Сучасні тенденції розвитку юридичної діяльності.
10. Значення юридичної діяльності як особливого різновиду соціальної практики.
11. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності.
12. Особливості правової освіти в Україні.
13. Порядність і чесність як необхідні передумови діяльності юриста.
14. Адвокат – особа, що здійснює представництво інтересів осіб.
15. Адвокатська таємниця. Відповідальність адвоката за порушення присяги.
16. Правила адвокатської етики України: структура, зміст і значення.
17. Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів Європейського співтовариства): структура, зміст і значення.
18. Значення особистих якостей судді при здійсненні правосуддя.
19. Юридична спеціальність – нотаріус.
20. Прокурор у кримінальному та цивільному процесі.
21. Юрисконсульт – захисник наших прав.
22. Правовий статус слідчого.
23. Юридична практика і форми її виявлення.
24. Стадії цивільного процесу.
25. Стадії кримінального процесу.
26. Особливості розгляду цивільної справи в суді.
27. Конфлікти у юридичній практиці.
28. Психологічна культура спеціаліста-юриста.
29. Наукова культура спеціаліста-юриста.
30. Юридична дискусія.
31. Стиль професійної діяльності юриста.
32. Механізм формування політичної культури юриста.
33. Політична культура спеціаліста-юриста.
34. Громадські організації спеціалістів-юристів.
35. Правозахисна діяльність спеціалістів-юристів.
36. Підприємницька діяльність спеціалістів-юристів.
37. Правоохоронна діяльність спеціалістів-юристів.
38. Спеціаліст-юрист і міжнародне культурне співробітництво.
39. Юридична професія в зарубіжних країнах.
40. Правовий нігілізм та шляхи його подолання.
41. Міжнародний деонтологічний кодекс.
42. Кодекс поведінки спеціаліста-юриста.
43. Таємниця та її види в діючому законодавстві України.
44. Деонтологічна правосвідомість юриста.
45. Інтелектуальна культура юриста та відповідальність за долю людей.
46. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності.
47. Фактори формування професійної свідомості та культури юриста.
8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
- лекційні заняття;
- семінарські заняття;
- практичні заняття;
- самостійна робота студента;
- індивідуальні навчальні заняття;
- індивідуальні та групові консультації.
Успішне вивчення курсу юридичної деонтології передбачає освоєння студентами лекційного матеріалу, його закріплення і поглиблення на семінарських і практичних заняттях, самостійне ознайомлення з нормативною, навчальною і науковою літературою.
Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засвоєння теоретичного матеріалу з курсу юридичної деонтології.
Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (потоком), яке проводиться провідними викладачами-лекторами (професорами і доцентами вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекції), на якому викладаються основні положення досліджуваної дисципліни, її теоретичні проблеми, новітні наукові досягнення в конкретній сфері. Тематика курсу лекцій з юридичної деонтології вказана в тематичному плані навчальної дисципліни.
Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і навчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напрямок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми.
Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять для подальшого самостійного вивчення студентом курсу.
Академічна лекція, як правило, проводиться у формі публічного виступу викладача, у процесі якого здійснюється передача певної інформації. Однак лекція – це не монолог, а творче спілкування, взаємодія оратора і аудиторії. Тому студент повинен сприймати лекції й бути активним під час її читання.
Самостійна робота студента над лекцією умовно складається з трьох основних етапів:
1) підготовка до лекції здійснюється заздалегідь, студент ознайомлюється з опорними тезами лекції конкретної теми, використовуючи рекомендовану нормативну і навчальну літературу;
2) сприйняття і конспектування лекції полягає у засвоєнні усного матеріалу і його короткого запису (конспектуванні). При конспектуванні необхідно переосмислити почуту інформацію, виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів і літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків по темі;
3) наступна робота над лекцією передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої нормативної, навчальної, наукової, монографічної літератури.
Семінарські заняття, які проводяться з академічною групою, є логічним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюються, закріплюються і деталізуються знання, отримані в ході лекції та у результаті самостійної роботи.
Мета семінарських занять – це підвищення теоретичного рівня знань в сфері юридичної деонтології, більш поглиблене вивчання складних чи спірних питань відповідної теми; контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок студентів.
Семінарському заняттю повинна передувати підготовка студента згідно з визначеним планом. Для цього необхідно:
— вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;
— вивчити правові акти, які рекомендуються, спеціальну і навчальну літературу;
— уміло використовувати вивчений матеріал при відповідях;
— скласти конспект або тези відповіді по найбільш складних питаннях заняття.
Студент на семінарському занятті зобов'язаний продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність їх використовувати при вирішенні практичних завдань, уміння зрозуміло виражати свої думки в усній і письмовій формі, використовуючи правову термінологію.
При проведенні семінарських занять викладач може використовувати такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальну співбесіду з кожним студентом; виконання письмових, у тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, повідомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх наступне колективне обговорення в групі. Крім зазначених форм, можливе застосування експрес-опитування студентів з вивчених тем.
Семінар – один з видів поточного контролю. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента по темі. Підсумкові оцінки вносяться в спеціальний журнал.
Практичне заняття також є аудиторним, що проводиться з академічною групою, під час якого вивчаються та формуються навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань, отриманих на лекціях і семінарах, на практиці.
Мета практичного заняття:
— вміння застосовувати теоретичні положення у практичній діяльності;
— придбання навичок правозастосовної діяльності;
— ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей із практикуючими юристами;
— формування навичок самостійної роботи студента;
— розвиток юридичного мислення.
Умови досягнення мети:
— сумлінна підготовка студентів до занять;
— активна участь в дискусії, яка організована викладачем з обговорюваних питань при виконанні завдання і т. д.
Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати і законспектувати у зошит для семінарських занять відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно й критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово або вираз, обов’язково слід з’ясувати його зміст – адже, не зробивши цього, студент ризикує невірно сприйняти значення слова, виразу чи взагалі усього тексту. Тут варто скористатися відповідними словниками або ж іншими допоміжними джерелами. Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела й особливо періодичні видання.
Реферати, передбачені планами семінарських занять, присвячуються складним питанням, що ґрунтовно не розглядаються у навчально-методичній літературі й потребують опанування додаткових наукових джерел. Обсяг реферату має відповідати приблизно 7-10 хвилинам доповіді. Реферативні повідомлення заслуховуються й обговорюються у ході семінару і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Надалі реферати можуть бути основою для написання відповідної наукової роботи.
Реферат (від лат. referо – повідомляю) – короткий виклад у письмовому вигляді або у формі публічної доповіді змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Реферати до семінарських занять є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру, метою яких є закріплення і поглиблення знань студентів. Періодичність підготовки та виконавців рефератів визначають викладачі, що ведуть семінарські заняття в академічних групах. Теми рефератів визначають за допомогою методичних матеріалів або їх обирає викладач. Вони мають відповідати загальним темам семінарських занять, конкретизувати окремі питання, ключові елементи тем. Основні вимоги до змісту реферату:
• в основі реферату має бути певна сума фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;
• особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних нормативно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних понять і категорій з теми;
• у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладений матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.
Існують певні вимоги до оформлення реферату. Обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок. Титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог. На другій сторінці викладають план реферату. В тексті роботи слід виділяти і, можливо, озаглавлювати відповідні розділи плану. Сторінки роботи нумерують. При використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаної літератури.
Виконаний реферат здають на кафедру для перевірки перед початком семінарських занять. Студентів, які не написали або написали реферат на незадовільну оцінку, до заліку не допускають.
Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо досліджуваних питань і, головне, усвідомлення практичного значення набутих знань з юридичної деонтології.
Крім зазначених трьох основних видів аудиторних занять при освоєнні курсу юридичної деонтології проводяться індивідуальні заняття і консультації.
Індивідуальні навчальні заняття проводяться з окремими студентами з урахуванням індивідуального навчального плану, з метою підвищення рівня їхньої підготовки і розкриття індивідуальних творчих здібностей.
Консультація – це форма навчального заняття, на якому викладач пояснює групі студентів чи окремому студенту певні теоретичні положення чи аспекти їх практичного застосування, відповідає на запитання, дає рекомендації, як освоїти теми курсу, що виносяться на самостійне вивчення.
Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватись у різних формах: співбесіди, загальногрупові дискусії, заслуховування й обговорення рефератів, виконання письмових робіт, розв’язання тестових завдань.
Результати, отримані студентами на семінарських і практичних заняттях, враховуються при проведенні підсумкового контролю з навчальної дисципліни. Формою такого контролю з юридичної деонтології є семестровий недиференційований залік. Знання оцінюються по двобальній шкалі – "зараховано" і "не зараховано".
Студент допускається до семестрового заліку тільки за умови виконання усіх видів робіт, передбачених планом навчальної дисципліни.
9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
- опитування;
- контрольна робота;
- колоквіум;
- ін. навчально-організаційні форми і методи контролю знань та навичок студентів;
- внутрішньосеместрові атестації студентів;
- семестровий недиференційований залік.
Опитування студентів (усне та у формі письмових контрольних робіт), як правило, здійснюється у процесі проведення семінарських та практичних занять.
До інших навчально-організаційних форм і методів контролю знань та навичок студентів відносяться: експрес-опитування студентів; програмований (машинний і безмашинний) контроль знань, умінь, навичок студентів; контрольні роботи з використанням діапозитивів (викладач демонструє діапозитив, що містить питання і 3—5 варіантів відповідей, студент заповнює контрольну картку, позначаючи номери правильних відповідей); закриті та відкриті тестові завдання.
Форми підсумкового контролю знань студентів: внутршньосеместрові атестації студентів і семестровий недиференційований залік. Студента вважають допущеним до семестрового заліку лише за умови виконання всіх видів робіт, передбачених планом навчальної дисципліни.
9.1. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ
1. Становлення і розвиток системи деонтологічних| знань в
юриспруденції.
2. Поняття юридичної деонтології|.
3. Концептуальні аспекти природи і змісту|вмісту, утримання| юридичної деонтології|.
4. Принципи юридичної деонтології|.
5. Предмет юридичної деонтології| як науки.
6. Методологія юридичної деонтології|.
7. Роль (функції), завдання|задачі| і предмет юридичної деонтології| ‒ пропедевтичного| учбового курсу.
8. Юридична деонтологія|| в системі правових наук і її співвідношення з|із| іншими гуманітарними науками.
9. Історичні етапи становлення і розвитку юридичної
освіти|утворення| в Україні.
10. Історія одеської вищої школи юридичної освіти|утворення|.
11. Система юридичної освіти|утворення| в Україні.
12. Основні принципи юридичної освіти|утворення| в Україні.
13. Типи вищих юридичних учбових закладів.
14. Національний університет «Одеська юридична академія»: статус і
структура.
15. Міжнародні зв'язки Національного університету «Одеська юридична академія» із|із| зарубіжними юридичними науково-освітніми
центрами.
16. Реформування і тенденції розвитку юридичної освіти|утворення| в Україні на сучасному етапі.
17. Соціальні функції і правове положення|становище| студента юридичного вищого учбового закладу.
18. Права студента юридичного вищого учбового закладу.
19. Обов'язки студента вищого юридичного учбового закладу.
20. Соціально-правові гарантії працевлаштування, права і обов'язку випускників юридичного вищого учбового закладу.
21. Поняття і зміст|вміст, утримання| учбового процесу.
22. Форми навчання|вчення|.
23. Види учбових занять.
24. Способи контролю знань студентів.
25. Учбовий час і самостійна робота студентів.
26. Письмові роботи студентів: процес підготовки, методика написання, вимоги до тексту, правила оформлення, захист.
27. Поняття і основні характеристики юридичної діяльності як виду соціальної активності.
28. Види (форми) юридичної діяльності.
29. Система юридичної діяльності.
30. Функції професії юриста.
31. Особливості професії юриста.
32. Суть|сутність, єство| і основні риси|межі| професіоналізму сучасного юриста.
33. Поняття і види юридичних спеціальностей.
34. Професіограми юридичних спеціальностей.
35. Професії суміжні з|із| юридичною.
36. Міжнародні стандарти професійної юридичної діяльності і законодавство України.
37. Історична характеристика юридичної науки.
38. Сучасний стан юридичної науки.
39. Поняття, зміст|вміст, утримання| і класифікація юридичних наук.
40. Функції юридичної науки, її соціальна цінність і
призначення.
41. Держава і право – основний предмет юриспруденції.
42. Основні сучасні вчення про функціонування права.
43. Співвідношення держави і права.
44. Правова держава і громадянське суспільство|товариство|.
45. Поняття права, його суть|сутність, єство|, форми і соціальне призначення.
46. Право і закон.
47. Правова система України.
48. Соціальна і особова цінність права.
49. Особа|особистість| юриста.
50. Науково-дослідна діяльність в Національному університеті «Одеська юридична академія»|.
51. Підвищення наукоємко|наукоємної, наукомісткої|сті юридичної діяльності.
52. Юридична практика: зміст|вміст, утримання|, поняття, соціальне
призначення.
53. Видова характеристика юридичної практики.
54. Становлення і розвиток приватної юридичної практики в
Україні.
55. Юридична справа|річ| і юридичний процес.
56. Процесуальна форма як характеристика структури правової форми юридичної діяльності.
57. Документаційне забезпечення юридичної практики.
58. Мова|язик| і стиль службових документів.
59. Основні тенденції вдосконалення юридичної
практики в умовах формування правової держави і
громадянського|громадянського| суспільства|товариства|.
60. Науковий аспект юридичної етики.
61. Соціально-психологічні і етичні принципи діяльності юриста.
62. Етичні принципи і норми в матеріальному і процесуальному праві.
63. Культурологічна характеристика юридичної професії.
64. Типологія культури юриста.
65. Поняття і структура професійно-юридичного колективу.
66. Поняття конфлікту в інституційно-правовій сфері.
67. Види юридичних конфліктів.
68. Принципи і види взаємостосунків в професійно-юридичному колективі.
69. Етичні і естетичні початки в процесі ділової співпраці|співробітництва| юристів.
70. Ділова і наукова полеміки юристів.
71. Поняття і предмет вивчення загальної|спільної| конфліктології.
72. Основні принципи конфліктології.
73. Суб'єктивність оцінки взаємостосунків як причина
формування конфлікту.
74. Конфлікти і культура їх вирішення.
10. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
- нормативні джерела, визначені у списку рекомендованої літератури;
- підручники та навчальні посібники, визначені у списку рекомендованої літератури;
- наукова література (монографії, наукові статті, збірники наукових праць), визначена у списку рекомендованої літератури;
- інформаційні ресурси з юридичної деонтології (інтернет-сайти наукових установ; он-лайн версії наукових журналів; нормативні бази).
11. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Нормативні джерела:
1. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01.02.2011 р. І // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141; Голос України. — 2011. — № 21. — 4 лютого.
2. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вiд 1 жовтня 1988 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: Адвокатура в Україні. – 2000. – №1.
3. Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам 1 серпня 1990 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України: Адвокатура в Україні. – 2000. – №1.
4. Основные принципы, касающиеся роли юристов, приняты Восьмым Конгрессом ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями 7 сентября 1990 года // Права людини і професійні стандарти для юристів. В документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро захисту прав людини. –Амстердам-Київ, 1996.
5. Стандарты независимости юридической профессии Международной ассоциации юристов // Советская юстиция. – 1991. – № 23 – 24.
6. Основные принципы, касающиеся независимости судебных органов // Советская юстиция. – 1991. – № 16.
7. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб від 23 липня 1996 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К., 1999.
8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – № 2.
9. Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum) від 18 вересня 1988 року // http://www. mon. /education/higher/bolon/7.
10. Сорбонська декларація. Узгодження структури системи вищої освіти в Європі (Париж, Сорбонна, 25 травня 1998 р.) // http://www. mon. /education/higher.
11. Спільна заява європейських міністрів освіти від 19 червня 1999 року (м. Болонья) // http://www. mon. /education/higher.
12. Комюніке Конференції Міністрів країн Європи, відповідальних за сферу вищої освіти "Загальноєвропейський простір вищої освіти - досягнення цілей", м. Берген, 19-20 травня 2005 року // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 2005. – № 25.
13. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, Лісабон, 11 квітня 1997 року // http://www. nau. ; http://www. portal. rada. .
14. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012р.
15. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. // Відомості Верховної Ради України, 1999, №24, ст.207;
16. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002р. № .
17. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" в редакції Закону України від 1 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №2-3. – Ст. 20.
18. Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998р. // Вісник Верховної Ради України, 1998, №25, ст. 146.
19. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України, 1994, №11.- ст.50.
20. Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998р. // Відомості Верховної Ради України№36-37.-ст.243.
21. Закон України «Про державну службу» від 17 грудня 2011 р.
22. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України, - 1994. - №11, - ст.51.
23. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991р. // Відомості Верховної Ради України, - 1991, - №30, - ст. 379
24. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р. // Вісник Верховної Ради України, 1996, №49, ст.272.
25. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, №5, ст.20.
26. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993р. // Відомості Верховної Ради України, 1993, №39. ст.383.
27. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 липня 1992р. // Відомості Верховної Ради України, 1992р., №22.- ст. 303.
28. Закон України «Про освіту» від 23 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№21.- ст.84.
29. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України, 1991р., №53, ст.793.
30. Закон України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-членами» // Відомості Верховної Ради України.-1994.-№46.-Ст.415.
31. Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України, 1992, №27, ст.382.
32. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – N 14. – Ст.78.
33. Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" від 24 січня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – N 6. – Ст. 35.
34. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р.
35. Указ Президента України «Про національну програму правової освіти населення» від 18 жовтня 2001р. № 000 /2001.
36. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування в Україні / Міністерство юстиції України. - Офіц. Вид. - К., 2006.
37. Постанова КМУ «Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року» від 10 квітня 2001р. № 000.
38. Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. - К.: Сфера, 2002.
39. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України" від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – N 4. – Ст.14.
40. Постанова Верховної Ради України „Про затвердження структури Генеральної прокуратури України" вiд 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – N 4. – Ст.16.
41. Постановою Верховної Ради України "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради – 1992. – N 4. – Ст.15.
42. Постанова Верховної Ради України "Про описи і зразки мантії та службового обмундирування суддів України" // Відомості Верховної Ради. – 1993. – N 46. – Ст.433.
43. Указ Президента України “Про Положення про кваліфікаційно–дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури” від 5 травня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 7 трав.
44. Указ Президента України “Про День юриста” 16 вересня 1997 року // Урядовий кур'єр. – 1997. – 18 вер.
45. Указ Президента України "Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду" від 11 травня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 815.
46. Указ Президента України "Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів" від 11 грудня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – N 50. – Ст. 2231.
47. Постанова Кабінету Міністрів України “Про загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації” від 27 серпня 1995 р. № 000 // http://zakon1.rada. /cgi-bin/laws/main. cgi
48. Постанова Кабінету Міністрів України „Про Положення про державний вищий навчальний заклад" від 5 вересня 1996 р. № 000 // Збірник постанов уряду України. – 1996. – №17. – Ст. 483.
49. Постанова Кабінету Міністрів України „Про документи про освіту та вчені звання” від 12 листопада 1997 р. № 000 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 46. – Ст. 84.
50. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів” від 1 березня 1999 р. N 309 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 71.
51. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Програму розвитку юридичної освіти на період до 2005 року" від 10 квітня 2001р. № 000 // Офіційний вісник України. – 2001. – №15. – Ст. 33.
52. Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади" від 14 грудня 2001 р. N 1693 // Офіційний вісник України. – 2001. – N 51. – Ст. 2298.
53. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання стипендіального забезпечення" від 12 липня 2004 р. N 882 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 28. – Ст. 1871.
54. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" від 14 листопада 2006 р. N 1577 // Офіційний вісник України. – 2006. – N 45. – Ст. 3020.
55. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату” від 8 грудня 2006 р. N 1689 // Урядовий кур'єр. – 2006. – 20 груд.
56. Наказ Міністерства освіти України „Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів” №93 від 8 квітня 1993р. // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1993. – №17-18. – С.3.
57. Наказ Міністерства освіти України „Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України” № 000 від 02 червня 1993р. // Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. Випуск 2. – К.: Міністерство освіти України, 1994. – С.111.
58. Наказ Міністерства освіти України „Про затвердження Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України” № 000 від 8 грудня 1995 р. // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1997. – №15-16. – С.17.
59. Наказ Міністерства освіти України „Про затвердження Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти” № 000 від 15 липня 1996 р. // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1996. – №22. – С.3.
60. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження студентського та учнівського квитків державного зразка” від 10 грудня 2003 р. N 810 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1. – Ст. 29.
61. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Ліцензійних умов надання освітніх послуг, Порядку здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг, Положення про експертну комісію та порядок проведення ліцензійної експертизи та Типового положення про регіональну експертну раду з питань ліцензування та атестації навчальних закладів” від 24 грудня 2003 р. N 847 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 3. – Ст. 154.
62. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” № 000 від 20 жовтня 2004 р. // http://nau. ; http://www. mon. .
63. Наказ Міністерства освіти і науки України "Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України і затвердження заходів щодо проведення антинікотинової інформаційно-освітньої та профілактичної роботи серед дітей учнівської та студентської молоді" від 08 листопада 2004 р. N 855 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2004. – № 23-24.
64. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу” № 000 від 30 грудня 2005 р. // http://nau. ; http://www. mon. .
65. Наказ Міністерства освіти і науки України „Щодо Положення про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах III та IV рівнів акредитації” від 1 червня 2006 р. N 422 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 46. – Ст. 3095.
66. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України” від 03 серпня 2006 р. N 592 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2365.
67. Наказ Міністерства освіти України та Міністерства охорони здоров’я України „Про затвердження Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти” від 6 червня 1996 р. N 191/153 // http://nau. .
68. Наказ Міністерства юстиції України «Про затверження Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 20 січня 1994 р. N 3/5 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 58. – Ст. 2312.
69. Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Правил здійснення перевірки законності виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків" від 14.09.2004 N 105/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – N 37. – Ст. 2457.
70. Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Положення про представника Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини і регіональне відділення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини” від 9 лютого 2007 р. № 44/5 // http://www. minjust. .
71. Наказ Міністерства юстиції України "Про затвердження Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі та Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції" від 14 лютого 2007 р. N 47/5 // Офіційний вісник України. – 2007. – N 12. – Ст. 459.
72. Наказ Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку організації Міністерством юстиції України підвищення кваліфікації працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади” від 4 березня 2008 р. N 332/5 // Офіційний вісник України. – 2008.– N 18. Ст.527.
73. Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року ( протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. N 6/VI) // Юридичний вісник України. – 1999. – N 46.
74. Програма складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, затв. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України (Протокол N 6/2 01.10.1999) // http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi.
75. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України 23.04.2004 N IV/3-2 “Про затвердження Програми і Порядку складання кваліфікаційних іспитів”// Юридичний вісник України. – 2004. – № 26.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
