Конспект лекцій (стр. 7 )

ВП=ССП/СНП, (6.4)

де ВП — вартість підприємства на основі розміру його прибутку;

ССП — середньорічна сума реального прибутку;

СНП — середня норма прибутковості інвестицій у кое­фіцієнті.

3. На основі ринкової вартості. Принцип такої оцінки ґрунтується на використанні даних про продаж аналогічних підприємств на аукціонах. До потреби в інвестиційних ре­сурсах для реального інвестування шляхом нового будівництва чи придбання в необхідних випадках додається потреба в цих ресурсах для технічного переозброєння чи реконст­рукції діючих об'єктів підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для реального інвестування дифе­ренціюється за окремими періодами реалізації інвестицій­ної стратегії.

По-друге, визначається необхідний обсяг інвестиційних ре­сурсів для здійснення фінансових інвестицій. Розрахунок цієї потреби ґрунтується на встановлених раніше співвідношеннях різних форм інвестування в прогнозному періоді. Для кожно­го з періодів потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення фінансових інвестицій визначається за формулою

ПІФ=ПІРЧІФ/ЧІР, (6.5)

де ПІФ — потреба в інвестиційних ресурсах для здійс­нення фінансових інвестицій;

ПІР — потреба в інвестиційних ресурсах для здійснення реальних інвестицій;

ЧІФ — частка фінансових інвестицій у прогнозному пе­ріоді;

ЧІР — частка реальних інвестицій у прогнозному періоді.

Загальна потреба в інвестиційних ресурсах для здійснен­ня фінансових інвестицій визначається шляхом додавання потреби в них у першому (початковому) періоді та розмірів прирощення цих ресурсів у кожному наступному періоді.

По-третє, визначається загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів. Його розраховують шляхом додавання потреби в інвестиційних ресурсах для реального інвестування, потреби в цих ресурсах для здійснення фінан­сових інвестицій і резерву.

Другим етапом розроблення стратегії є вивчення можливих дже­рел формування інвестиційних ресурсів. Залежно від належності до суб'єкта господарювання джерела фінансування інвес­тицій класифікують таким чином:

- власні фінансові ресурси та внутрішні господарські ре­зерви інвесторів: прибуток, амортизаційні відрахування, інші власні кошти;

-  запозичені фінансові ресурси інвесторів: банківські та комерційні кредити;

-  залучені фінансові кошти — кошти, які одержано від продажу акцій, пайових та інших внесків членів трудового колективу;

-  інвестиційні асигнування з державного бюджету;

-  іноземні інвестиції (див. рисунок).

Рис.6.1 – Джерела фінансування інвестицій

Наступним етапом розроблення стратегії формування інвестицій­них ресурсів є визначення методів їхнього фінансування. В умо­вах ринкових відносин є багато методів інвестування, що ґрунтуються на використанні як власних грошових коштів, так і запозичених, зокрема такі:

1. Самофінансування інвестиційних витрат.

Сутність даного методу полягає в тому, що після вилучення з прибутку (доходу) податків та інших обов'язкових платежів до бюджету решта грошових накопичень залишається в розпо­рядженні підприємства. За самофінансування за рахунок власних та запозичених джерел забезпечується розширене відтворення, а також вирішення соціальних завдань колек­тиву. Створення системи самофінансування передбачає підвищення ролі власних джерел (прибуток, амортизаційні відрахування) у фінансуванні інвестиційних програм суб'єк­та господарювання. При цьому власні накопичення інвесто­ра доповнюються кредитними джерелами та запозиченими коштами (емісія цінних паперів). У державах з економікою досить високого рівня розвитку рівень самофінансування визначається високим, якщо питома вага власних джерел досягає 60 % та більше від загального обсягу фінансування інвестиційних витрат.

2. Акціонування — емісія цінних паперів та боргових зобов'язань. Випуск цінних паперів та боргових зобов'язань сприяє мобілізації розосереджених коштів для здійснення інвестицій.

3. Довгострокове кредитування інвестицій.

4. Лізинг. Цей метод інвестування являє собою довгост­рокову оренду основних фондів.

Щодо обраного методу інвестування визначають його джерела. Система фінансування – це метод мобілі­зації фінансових ресурсів інвестора для розширеного відтво­рення основних фондів. Оптимальне співвідно­шення обраних методів фінансування інвестиційних ресурсів та його джерел значною мірою визначає ефективність проце­су інвестування.

Оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ре­сурсів можна здійснити за допомогою фінансового левериджу. Розглянемо застосування ефекту фінансового левериджу на конкретному прикладі.

Приклад

Визначити оптимальну структуру капіталу підприємства (табл. 6.1). Інформацію про річні ставки процентів за кре­дит, які встановлені Укрсоцбанком у 2001 році при різній структурі капіталу, подано у табл. 6. 2.

За ринкових умов господарювання кожне підприємство повинне визначати таку структуру власних та позичених коштів, яка б сприяла підвищенню ефективності використання капіталу. Таким чином, оптимальну структуру капіта­лу підприємства необхідно визначити за критерієм ефектив­ності його використання.

Таблиця 6.1 - Основні показники господарсько-фінансової діяльності підприємства

Показники	На 01.01.2001	На 01.01.2002
Основні засоби	52,81	205,8
Оборотні кошти	664,19	812,4
Власні кошти	193,75	311,4
Позикові кошти	523,25	706,8
Баланс	717	1018,2
Балансовий прибуток (за рік)	253,14	92,9
Фінансові витрати	-	90,2

Таблиця 6.2 - Ставки відсотка за кредит

Показники	Варіанти фінансової структури капіталу, %
Частка власного капіталу	90	80	70	60	50	40	30
Частка позикового капіталу	10	20	30	40	50	60	70
Процент за кредит	45	46	47	48	50	53	57

За основу показника ефективності використання капіта­лу беруть рівень рентабельності власного капіталу. Для вимірювання ефективності використання капіталу при різній структурі джерел його формування використовується «ефект фінансового левериджу» (ЕФЛ). Економічний зміст його по­лягає в тому, що підвищити рентабельність власного капіта­лу можна за рахунок залучення позичених коштів:

ЕФЛ = (1-СОП)х(ЕР-СВ)х( ПК/ВК), ‘ (6.6)

де СОП — ставка оподаткування прибутку, в частках оди­ниці;

ЕР — економічна рентабельність;

СВ — ставка відсотка за кредит, %;

ПК — питома вага позикового капіталу, %;

ВК — питома вага власного капіталу, % .

Економічна рентабельність розраховується за форму­лою:

ЕР = (П+ФВ)х100/(А-КЗ), (6.7)

де П — балансовий прибуток;

ФВ — фінансові витрати;

А — середньорічна сума активів;

КЗ — середньорічна кредиторська заборгованість.

Для цього необхідно розрахувати середньорічну суму активів (А) універмагу та кредиторської заборгованості (КЗ). Зробимо розрахунки за 2001 рік.

А = (1018,2 + 717)/2 = 867,6 тис. грн.

КЗ = (423,25 + 559,1) / 2 = 491,2 тис. грн.

ЕР = (92,9 + 90,2) / (867,,2)х100 = 49 %.

Розрахунки для визначення оптимальної структури ка­піталу за критерієм ефективності його використання (ЕФЛ) зведемо у табл. 6.4. За базовий капітал беремо суму влас­ного капіталу на кінець 2001 року. Змінюючи розмір пози­кового капіталу (кредитів банку) з інтервалом 10 % його ча­стки у загальній сумі капіталу, визначимо значення рен­табельності власного капіталу.

Розрахунки дозволяють зробити висновок, що опти­мальна структура за розглянутим критерієм досягається при питомій вазі власного капіталу 70 % та позиченого капіталу 30 %. Рентабельність власного капіталу при цій структурі є максимальною — 34,9 %, також максимальним є значення ЕФЛ — 0,6. У випадках коли ЕФЛ має від'ємне значення, наявна досить висока частка ризику. Це негативно впли­ває на рентабельність власного капіталу, яка зменшується (частка прибутку від власного капіталу використовується на оплату позикового капіталу).

Таблиця 6.3 - Варіанти розрахунку фінансової структури капіталу за критерієм ефективності використання капіталу

Варіанти фінансової структури	% за кредит	Рі­вень рентабельності акти­вів	Очікуваний прибуток	Рента-бельність ВК
Сума, тис. грн	Питома вага, %	до спла­ти % за кре­дит	на опла­ту % за кре­дит	після сплати % за кредит та по­датку на приб.
ВК	ПК		ВК	ПК
311.40	-	311.40	100	-	0	49	152.59	0,00	106.81	34,30
311.40	34,60	346.00	90	10	45	49	169,54	15,57	107.78	34,61
311.40	77.85	389,25	80	20	46	49	190.73	35,81	108.45	34.83
311,40	133,46	444,86	70	30	47	49	217.98	62,73	108,68	34.90
311.40	207.60	519.00	60	40	48	49	254.31	99,65	108,26	34.77
311.40	311,40	622.80	50	50	50	49	305,17	155,70	104,63	33.60
311.40	467.10	778.50	40	60	53	49	381,47	247.56	93,73	30,10
311,40	726.6	1038.0	30	70	57	49	508,62	414.16	66.12	21,23

6.2. Фінансове планування та інвестиційне проектування

Прогнозування фінансової діяльності й розроблення фінан­сової стратегії підприємства – це найбільш складний етап планування. Під фінансовою стратегією підприємства варто розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення. Будучи частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, фінансова стратегія має стосовно неї підпорядкований характер і повинна бути узгод­жена з її цілями та напрямками. Разом із тим фінансова стратегія сама впливає на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Це пов'язано з тим, що основна мета загальної стратегії — забезпечення високих темпів розвитку й підвищення конкурентної позиції — по­в'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного рин­ку (споживчого чи факторів виробництва), водночас як фінансова стратегія пов'язана з тенденціями розвитку окре­мих сегментів фінансового ринку. Якщо тенденції розвит­ку товарного і фінансового ринків не збігаються, може ви­никнути ситуація, коли цілі загальної стратегії розвитку не можуть бути реалізовані у зв'язку з фінансовими обмежен­нями. У цьому разі фінансова стратегія вносить визна­чені корективи в загальну стратегію економічного розвитку підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства проходить ряд етапів:

- визначення загального періоду формування;

- формування стратегічних цілей фінансової діяльності;

- розроблення фінансової політики окремих аспектів фінан­сової діяльності;

- конкретизація показників фінансової стратегії за пе­ріодами її реалізації;

- оцінки розробленої фінансової стратегії.

На основі розробленої фінансової стратегії проводиться фінансове планування діяльності підприємства. Фінансовий план підприємства, яке розробляє проект, узагальнює ре­зультати проектного аналізу, що передували його розробці. Фінансовий план розробляється удвох вимірах: «без проек­ту» й «з проектом». Тобто показники фінансового плану роз­раховуються як без урахування проектних показників, так і з їхнім урахуванням, що дає можливість визначити вплив проекту на розвиток діяльності підприємства.

Фінансовий план містить такі розділи:

- план прибутку;

- податковий план;

- баланс грошових потоків;

- прогноз бухгалтерського балансу;

- розрахунок показників ліквідності й рентабельності;

- розрахунок показників ефективності проекту.

План прибутку необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку — показників, які є для розрахунків рентабельності проекту, а також для визна­чення суми податку на прибуток підприємств.

Метою розроблення податкового плану є розрахунок усіх видів податків і зборів, які підприємство має сплатити у ході реалізації проекту.

Баланс грошових потоків розраховується для узагаль­нення всіх попередніх розрахунків обсягу продажів, витрат, податків, залучення капіталу.

Прогноз бухгалтерського балансу складають на кінець кожного року проекту для визначення недоліків, розрахун­ку показників рентабельності й ліквідності.

Крім того, необхідно зазначити, що фінансове планування здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Список рекомендованої літератури

1.  Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 р. .

2.  Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної УРСР. — 1991. — № 20.

3.  Про господарські товариства: Закон України від 19 ве­ресня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 49.

4.  Про державну програму заохочення іноземних інвестицій: Закон України від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 6. — Ст. 28.

5.  Про затвердження Положення про типовий бізнес-план: Наказ Фонду державного майна України від 26 вересня 1994 р., № 000 (із змінами згідно з Наказом від 29 січня 1996 р.).

6.  Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії: Указ Президента України під від 19 лютого 1994 р. № 55/94 // Укази Президента України. К., 1997. — Т. 1. — С. 149—162.

7.  Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 ве­ресня 1991 р. № 000 XІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. -№17.

8.  Про концесії: Закон України від 16 липня 1999 р. 1.

9.  Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 р. № 000/97-ВР // Голос України. — № 5. — 13 січня.

10.  Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. ІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 14.

11.  Про підприємства в Україні: Закон України від 27 бе­резня 1991 р. ІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 24.

12.  Про пріоритетні напрями використання іноземних кре­дитів: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 000 // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 6.

13.  Про промислово-фінансові групи: Закон України від 21 листопада 1995 р. № 000/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 23.

14.  Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 19.

15.  Про цінні папери та фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 38.

16.  Балацкий инвестициями: Учебное пособие для студентов экономических специальностей высших учебных заведений / , . - Сумы: Издательство СумГУ, 2000.

17.  Балабанов менеджмент / . — СПб., 2000.

18.  Руководство по оценке эффективности инвестиций / В. Беренс, . — М., 1995.

19.  Верба аналіз: Підручник / , іх. – К.: КНЕУ, 2000.

20.  Виленский эффективности инвестиционных проектов: теория и практика: Учеб-практ. пособие / , , . – М.: Дело, 2001. – 832 с.

21.  Данілов ОД. Інвестування: Навч. посіб / ілов, Г. М. Івашина, . — К., 2001.

22.  Загородній реальних інвестицій: Навч. Посібник / ій, Ю. І. Стадницький. – К.: Знання КОО, 2000. – 209 с.

23.  Липсиц проект: методы подготовки и анализа: Учеб.-справ. пособие / , . — М., 1996.

24.  Пересада финансирование: Учебник / , . – К.: КНЭУ, 2007. – 767, [5] с.

25.  Савчук и разработка инвестиционных проектов. Учебное пособие / , , . – К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. – 304 с.

26.  Черваньов інвестиційної діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 622 с.

Навчальне видання

Конспект лекцій

з дисципліни «Проектне фінансування»

для студентів спеціальності

7.050104 «Фінанси»

денної форми навчання

Відповідальний за випуск зав. кафедри фінансів канд. екон. наук, проф.

Редактор

Комп’ютерне верстання І. Д. Скляр

Підп. до друку 1.10.2008, поз

Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 4,65. Обл.-вид. арк. 4,57.

Тираж 100 пр. Собівартість вид.

Зам №

Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, Суми, вул. Р.-Корсакова,2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК № 000 від 17.12.2007.

Надруковано у друкарні СумДУ

40007, Суми, вул. Р.-Корсакова,2.

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

До друку та у світ

дозволяю на підставі

«Єдиних правил»

п2.6.14

Заступник першого проректора-

начальник організаційно-методичного

управління єв

Конспект лекцій

з дисципліни:

«Проектне фінансування»

для студентів спеціальності

7.050104 «Фінанси»

денної форми навчання

Усі цитати, цифровий та

фактичний матеріал,

бібліографічні відомості

перевірені, запис

одиниць відповідає

стандартам

Укладачі: І. Д. Скляр

Відповідальний за випуск

Суми

Вид-во СумДУ

2008

Ключові слова:

Проектне фінансування, інвестиційний проект, ефективність проекту, ризик, дисконтування, грошовий потік, передінвестиційні дослідження, бюджетування капіталу, проектно-кошторисна документація, техніко-економічне обґрунтування, рентабельність інвестицій, чиста приведена вартість, термін окупності